Термін "виконавча влада" отримав широке висвітлення в юридичній літературі. Так, автори сучасного російського видання "Федерализм. Знцыклопедический словарь" вказують, що виконавча влада -- одна з гілок єдиної державної влади, функціонування якої можливе при реалізації принципу поділу влади. На неї покладається виконання законів, що приймаються законодавчою гілкою -- парламентом. Виконавча влада самостійна і незалежна від інших гілок влади при здійсненні покладених на неї законом повноважень, іншими словами, в межах компетенції, закріпленої в Конституції та законах. Основна функція виконавчої влади полягає у здійсненні управлінської, організаційної діяльності, спрямованої на виконання правових актів, прийнятих або безпосередньо народом, або його представницькими (законодавчими) органами. Саме така функція становить сутність усієї діяльності виконавчої гілки влади, характер повноважень її органів визначає підзаконність всіх рішень цієї влади [20, с. 50-52].

Виконавча влада відіграє суттєву роль у системі стримувань і противаг, оскільки вона здійснює владно-політичні та владно-управлінські функції, у відповідній сфері забезпечує реалізацію прийнятих законів і рішень на території всієї країни.

Більшість дослідників вказує, що при розгляді взаємозв'язку державного управління і виконавчої влади необхідно виходити з безпосередньої єдності управлінської діяльності та виконавчої влади держави. Змістовні ознаки державного управління як процесу здійснення виконавчої влади уособлюються в самому характері цієї влади.

Кажучи про межі діяльності виконавчої влади, слід зазначити, що її структури охоплюють практично всі сфери життя: економічну, соціальну сферу, науку, освіту, культуру, охорону здоров'я, дотримання безпеки й громадського порядку, організацію оборони, зовнішніх відносин тощо.

Обсяги й характер діяльності виконавчої влади вимагають відповідного ресурсного забезпечення. Звідси -- нагромадження і використання величезних джерел: правових, соціальних, фінансових, економічних, технічних, інформаційних, організаційних та ідеологічних. Для задоволення соціальних потреб виконавча влада може використовувати на підставі закону наявні ресурси й контингенти людей на всій території держави.

Необхідно зауважити, що авторитет усієї державної влади великою мірою залежить від ефективності функціонування її виконавчої гілки, покликаної здійснювати верховне врядування у суспільстві, управління суспільними справами, забезпечувати виконання постанов законодавчої гілки і дотримання законів, формувати й проводити загальну політику держави та окремих її підрозділів, керувати процесами життєдіяльності суспільства.

Механізм виконавчої влади - це відносно розгалужена система державних органів, що функціонують на центральному та місцевому рівнях. Основними елементами цієї системи, як правило, є глава держави й уряд, характер взаємодії яких, а також взаємодії з парламентом визначає особливості форми правління в тій чи іншій країні.

Відповідно до вищевикладеного, виконавча влада -- це влада, яка володіє правом безпосереднього управління в державі. Носієм цієї влади у масштабі країни є уряд, який забезпечує виконання законів та інших актів законодавчої влади, відповідальний, підзвітний та підконтрольний їй. Виконавча влада покликана відпрацьовувати шляхи та засоби реалізації законів, займатися поточним управлінням, здійснювати розпорядчу діяльність. Згідно з розділом VI Конституції України органами виконавчої влади є Кабінет Міністрів України (вищий орган у системі органів виконавчої влади), центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації (здійснюють виконавчу владу в областях і районах).

2.3 Судова гілка влади

Поряд із законодавчою і виконавчою, судова влада є однією із самостійних та рівнозначних гілок державної влади, призначення якої -- забезпечення надійного захисту прав і свобод громадян, гарантування законності, демократії, справедливості, громадянського миру та злагоди. Вона функціонує в рамках закону й у суворій відповідності до нього, що гарантує її незалежність від інших владних структур. Зазначаючи, що в демократичній країні основою діяльності суду має бути здійснення правосуддя, автор розкриває і інші функції: розв'язання конфліктів, що виникають у суспільстві, стримування законодавчої і виконавчої гілок влади шляхом здійснення правового контролю за їх діяльністю, контрольно-арбітражна та інші функції.

Особливе місце в судовій системі займає конституційне правосуддя в юридичній науці триває дискусія про місце і роль Конституційного Суду як органу конституційного контролю в державновладній системі. Так, В. Чіркін пропонує не включати цей суд до судової гілки влади, а віднести його до спеціальної гілки -- контрольної [24, с. 124]. Такі погляди висловлюють і деякі українські автори .

Більшість авторів дотримується іншої точки зору. Так, Г.О. Мурашин вказує, що Конституційний Суд не є ні наглядовим, ні контрольним органом юрисдикційним, судовим органом. Його основне соціальне призначення -- забезпечувати захист і верховенство Конституції, бути її гарантом, правовим судом над нормативними юридичними актами [25, с. 38]. Тож не випадково у VIII розділі Конституції України під назвою "Правосуддя" констатується здійснення судочинства Конституційним Судом. З цього випливає, що Конституційний Суд входить до судової системи. Не суперечить цьому і класичне розуміння суду як спеціального органу для вирішення спорів. Конституційні та інші суди утворюють самостійну гілку державної влади -- незалежну судову владу. Визнання того, що органом охорони Конституції є саме суд, надає судовій владі необхідних повноважень, які роблять її реальним елементом у системі противаг і стримуючих начал, конче потрібних у правовій державі й заради яких встановлюється принцип поділу влади.