Поширювачем інформації, яку надає посадова особа чи службова при виконанні своїх службових обов'язків, визнається юридична особа, у якій вона працює. Документ, у якому міститься неправдива інформація, який видала юридична особа, має бути відкликаний.

Коли такі відомості поширено у пресі, інших засобах масової інформації (кінофільми, телепередачі тощо), суд може заборонити їх розповсюдження до усунення такого порушення, а якщо усунення такого порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги, кінофільму, телезапису та знищити його.

Якщо особа, яка поширила інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може подати до суду заяву про встановлення факту неправдивості цієї інформації та її спростування.

Особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих та інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування у тому самому засобі масової інформації.

Коли відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації неможливі у зв'язку з його ліквідацією, такі відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації за рахунок особи, яка поширила неправдиву інформацію.

У разі відмови особи вчинити відповідні дії з виконання судового рішення, спрямовані на усунення порушень особистого немайнового права, вона може бути оштрафована відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Сплата штрафу не звільняє цю особу від обов'язку виконати рішення суду [16, c. 131-133].

РОЗДІЛ III. ПРОБЛЕМАТИКА ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ З ПОГЛЯДУ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА (НА ПРИКЛАДІ УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ)

3.1 Поняття особистих немайнових прав в Україні й Польщі

Правові проблеми, пов'язані з особистими немайновими правами, породжують безліч серйозних питань, на які сучасне право не завжди готове дати чітку й однозначну відповідь. Особливо складними є проблеми у контексті міжнародного приватного права (далі - МПрП), оскільки іноземний елемент, який міститься у правовідносинах, що стосуються особистих немайнових прав, породжує невизначеність, коли йдеться про конкретний зміст цих прав і вибір права, що підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Говорячи про зміст поняття особисті немайнові права, необхідно мати на увазі, що ці права мають щонайменше три іпостасі: по-перше, їх можна розглядати в приватноправовому аспекті, тобто як саме особисті немайнові права, що перебувають під захистом приватного (цивільного) права; по-друге, у сфері конституційного права вони виступають як конституційні права, гарантовані Конституцією, а значить публічним правом; по-третє, ці права в образі прав людини захищені міжнародним правом. Цікаво зазначити, що конкретний зміст цих прав у національному праві може залежати не тільки від тлумачення національних судів, враховуючи Конституційний Cуд, але також від міжнародних судів. Так, наприклад, такі права, як право на життя й свободу перебувають під захистом Європейської конвенції про захист прав людини та засадничих свобод 1950 року, а отже, при тлумаченні цих прав необхідно враховувати їхнє тлумачення з боку Європейського суду з прав людини.

З погляду МПрП інститут особистих немайнових прав може мати різну назву, різний зміст й по-різному розумітися в різних країнах, що породжує необхідність його правильної кваліфікації.

Спробуємо розглянути інститут особистих немайнових прав у контексті українського й польського приватного права, а також МПрП цих держав.

У Цивільному Кодексі (далі - ЦК) України, у Книзі другій, йдеться про особисті немайнові права фізичних осіб, перелік яких переважно взятий з Конституції України. Зазначимо, що хоча в самому ЦК не використовується термін «особисті немайнові права юридичних осіб», проте, у Законі України «Про міжнародне приватне право» ст. 22 називається «Особисті немайнові права», що дає нам підставу припускати наявність особистих немайнових прав не тільки фізичних, але також юридичних осіб [10].

Щодо Польщі, то в її ЦК використовується поняття «особисті блага» (dobra osobiste). До того ж ст. 23 ЦК Польщі виокремлює такі особисті блага: здоров'я, свобода, честь, свобода совісті, ім'я або псевдонім, образ, таємниця кореспонденції, недоторканність житла, а також наукова, художня, винахідницька й раціоналізаторська творчість. Цей перелік є відкритим. За ст. 23 ЦК Польщі також випливає, що особисті блага захищені не тільки цивільним правом, але й іншими галузями права [4]. У першу чергу йдеться про Конституцію Польщі. Так, відповідно до польської Конституції, у випадку порушення особистих благ громадянина може бути звернення за їхнім захистом до Конституційного Суду або до Представника громадянських прав (Rzecznik Praw Obywatelskich) [2].