Реферат Об'єктом дослідження дипломної роботи є суспільні відносини, що виникають в процесі реалізації права на доступ до інформації в Україні. Метою дипломної роботи є дослідження проблеми доступу до інформації в Україні та розробка рекомендацій та пропозицій щодо удосконалення механізму його забезпечення. Методи дослідження: аналіз і синтез, формально-логічний, історичного аналізу, класифікації, системний. Отримані висновки та їх новизна: у роботі проаналізовано та систематизовано основні положення нормативно-правових актів, що регулюють процес доступу до інформації в Україні; розглянуто наукову літературу стосовно доступу до інформації; запропоновано практичні рекомендації, запровадження яких може поліпшити стан забезпечення права на доступ до інформації органами державної влади та місцевого самоврядування в Україні. Новизна дипломної роботи полягає в тому, що питання вільного доступу до інформації є надзвичайно актуальним, від рівня забезпеченості якого залежить ефективність виконання суспільством своїх громадських обов'язків та ступінь відповідності українського законодавства європейським нормам та вимогам. Результати дипломної роботи мають практичне значення. Впровадження запропонованих рекомендацій на практиці поліпшить стан забезпечення вільного доступу до інформації в Україні. Сформульовані висновки можна застосувати у науково-дослідницькій галузі - для подальшого дослідження теоретичних засад правової бази доступу до інформації. Resume The work is interesting for students and citizens who are interested in scientific-research field - for further study of the theoretical foundations of the legal framework of access to information. Вступ Вільний доступ до інформації - це передумова демократичного розвитку суспільства та країни в цілому. Однією із основних функцій державної влади є збір, обробка, збереження та розповсюдження інформації за усіма напрямами діяльності суспільства. Також до її компетенції входить як надання умов і прав вільного доступу до інформації, так і їх обмеження. Зокрема, форма державного правління нашої країни повинна передбачати вільний доступ до інформації, яка стосується майже всіх сфер життя суспільства, а вимоги щодо обмежень мають бути викладені чітко, у вузькому сенсі та мати вагомі підстави. На жаль, в Україні ані фізичні особи, ані представники ЗМІ та громадських організацій не мають доступу до повної інформації про діяльність державних інститутів, порушується право осіб знайомитися в органах державної влади, місцевого самоврядування, установах і організаціях із відомостями про них. Порушення права на вільний доступ до інформації спричиняє появу низки проблем, оскільки саме це право є гарантією реалізації багатьох інших прав і свобод громадянина, врешті решт позбавляє сенсу принцип вказаний у статті 5 Конституції України, а саме «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ» [21]. Актуальність порушуваної проблеми доступу до інформації обумовлена тим, що доступність інформації про діяльність влади є одним із головних засобів, що дозволяє здійснювати громадський контроль за її діями, та, в свою чергу, стимулює громадян до виконання конституційних та громадських обов'язків. Наприклад, одержання платниками податків даних щодо того, на які цілі держава витрачає їхні кошти, формує довіру у людини до державного апарату та усвідомлення особою необхідності виконання своїх обов'язків. Тим самим, право на доступ до інформації є фундаментом стабільної, розвинутої, правової держави, що робить важливим та актуальним порушуване питання. Метою дипломної роботи є дослідження проблеми доступу до інформації в Україні та розробка пропозицій щодо удосконалення механізму його забезпечення. Завданням дипломної роботи є:

· дослідження правової природи доступу до інформації;

· аналiз конституційного права на доступ до інформації та критеріїв віднесення інформації до різного рівня секретності;

· виокремлення умов за яких стає можливим обмеження доступу до інформації;

· вивчення ідей, пропозицій, рекомендацій фахівців з інформаційного права, що стосуються проблеми доступу до інформації в Україні;

· розробка власних рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання доступу до інформації.

Об'єктом дослідження дипломної роботи є суспільні відносини, що виникають в процесі реалізації права на доступ до інформації в Україні.

Предметом дослідження є конституційно-правове регулювання права на доступ до інформації в Україні, стан його забезпечення.

Методи дослідження. Методологічну основу дипломної роботи становить комплекс спеціальних методів і прийомів наукового пізнання. Метод аналізу і синтезу дозволив дослідити зв'язок між теоретичною та практичною реалізацією законодавства щодо права на доступ до інформації, виокремити основні частини та логічно об'єднати їх в єдине ціле. Формально-логічний метод застосовувався при розмежуванні і формулюванні понять і таких визначень, як право на доступ до інформації, суспільно важлива інформація, свобода інформації та ін. Метод історичного аналізу дозволив дослідити процес еволюції законодавчої бази та виокремити суттєві зміни що відбулись у ньому, та їх наслідки. Метод класифікації дозволив поділити інформацію за ступенем відкритості доступу на різні групи, а саме: публічна інформація, інформація з обмеженим доступом, інформація для службового користування тощо. Системний метод дозволив розглянути проблему доступу до інформації як складову політичної системи України.

У процесі написання дипломної роботи використані правові джерела та спеціалізовані публікації фахівців з конституційного права, інформаційного права, європейського права та правозахисників. А саме: статті Захарова Є. «Які відомості становлять державну таємницю?» [20], «Свобода доступу до урядової інформації» [19], Усенка І. «Коментар до Закону України «Про доступ до публічної інформації» [35], Гарбара В. «Практика применения Закона «О доступе к публичной информации» [1], Чоповського Д. «Доступ до публічної інформації. Огляд судової практики» [36], матеріали Харківської правозахисної групи: «Свобода інформації в Україні. Удосконалення законодавства і практики» [33], «Право на приватність» [27] тощо, Загальна декларація прав людини [9], положення Конституції України [21] та Постанови Кабінету Міністрів [25] у сфері правового регулювання доступу до інформації, указ Л. Кучми «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» [34], Закони України «Про інформацію» [15], «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» [17], «Про державну таємницю» [11], «Про доступ до публічної інформації» [12], та ін.

Практичне значення дипломної роботи полягає в тому, що впровадження запропонованих рекомендацій на практиці поліпшить стан забезпечення вільного доступу до інформації в Україні. Сформульовані висновки можна застосувати у науково-дослідницькій галузі - для подальшого дослідження теоретичних засад правової бази доступу до інформації.

1. Нормативно-правове забезпечення доступу до інформації в Україні

1.1 Сутність права на доступ до інформації

Інформація - це зміст повідомлення про сукупність явищ і подій, що представляють інтерес для зацікавлених осіб та організацій, підлягають реєстрації та обробці [23].

Основна функція інформації полягає в тому, щоб повідомляти суб'єкту про стан середовища у якому він перебуває та здійснює трудову і інтелектуальну діяльність. Відповідно до цього, наряду із релевантністю, точністю, достовірністю, повнотою, оперативністю та іншими характеристиками інформації, однією із найважливіших є її доступність.

Режим доступу до інформації - це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення й зберігання інформації. Режим доступу до інформації, що міститься у документах, визначається законами України. Варто зауважити, що поняття «доступ до інформації» не є тим самим, що доступ до документів. Щоб мати доступ до документів, спочатку потрібно отримати інформацію про їхнє існування. Тим самим для повноцінного доступу до інформації необхідно, щоб хтось надавав таку інформацію. «З одного боку, влада мусить утримуватися від обмеження дій суб'єкта інформаційних правовідносин, зацікавленого в отриманні інформації, а з іншого - сама має сприяти поширенню такої інформації, сповіщаючи про факти та події, які є предметом громадського інтересу» [27]. Таким чином можна підкреслити подвійність та суперечливість природи права на доступ до інформації.

Розрізняють пасивний та активний доступ до інформації, тобто отримання інформації через створені органами державної влади канали комунікації, та шляхом інформаційних запитів щодо отримання відомостей. Суттєвою складовою права на доступ до інформації є доступ до документів та доступ до публічних слухань - парламентських, урядових, судових, тощо.

Загальна Декларація прав людини 1948 року у статті 19 наголошує «Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх вираження; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань і свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими способами і незалежно від державних кордонів» [9]. Тобто право на свободу інформації підтримується на міжнародному рівні, та є загальним та однаковим для всіх людей в суспільстві та світі. Стаття 21 несе в собі принцип, що кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною, та зазначається, що основою влади уряду має бути саме воля народу, яка повинна виражатися на нефальсифікованих виборах. Згідно цього, можна зробити висновок, що для повноцінної та успішної реалізації положень Декларації, та унеможливлювання пригнічування і порушування прав людини, владний апарат повинен всіляко підтримувати, стимулювати та задовольняти громадський інтерес в рамках реалізації права на доступ до інформації.