ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Загальна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

1.1 Поняття злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

1.2 Види злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

РОЗДІЛ ІІ. Проблеми кваліфікації зґвалтування

2.1 Кримінально-правова характеристика зґвалтування

2.2 Кримінологічна характеристика зґвалтування

2.3 Загальна характеристика обставин, що обтяжують зґвалтування в кримінальних кодексах різних країн світу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Проблема насильства існує стільки ж часу, скільки розвивається людство. Насильство є невід'ємною частиною життя людей і тварин. Однак вбивство однією твариною іншої не сприймається нами так, як насильство серед людей. Яким би жорстоким не було насильство у природі, воно не підпадає під жодні правові норми. Будь-яке насильство у тваринному світі відповідає природним нормам, є цілком нормальним явищем. Насильство у людському середовищі тісно пов'язане з проблемою моралі, тобто сукупності звичаєвих норм, усталених поглядів, пов'язаних з різними аспектами людського життя.

Саме керуючись мораллю, людина може встановити, що треба вважати насильством. Хоч моралі притаманно багато консервативних рис, вона зазнає істотних змін з розвитком людського суспільства.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. [1,ст. 3] Зґвалтування, як найбільш небезпечний серед злочинів проти статевої свободи і статевої недоторканості особи, порушує вказані природні права, які за Основним Законом України визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Недопущення вчинення цього суспільно небезпечного діяння - одна з передумов фізичного й морального здоров'я нації й окремого громадянина. Однак сьогодні, коли Україна активно включилась у процес побудови демократичної, соціальної, правової держави, спостерігається загострення низки економічних, соціальних, політичних, правових і моральних проблем. Відбуваються не тільки зміни в суспільстві, а й у ставленні людей до певних цінностей, зокрема, до статевого насильства. Насторожує те, що воно нерідко вважається безкараним або взагалі не сприймається як злочин. Ця позиція притаманна ґвалтівникам, яких майже у 100% становлять чоловіки, хоча Кримінальний кодекс України 2001 р. відніс до них і жінок. Жертви ж цього злочину у своїй більшості інакше сприймають учинене, тому що напад ґвалтівника, як правило, залишає негативні фізичні, моральні, психологічні і психічні наслідки. А іноді відбувається й убивство потерпілої особи. [14,ст.326]

Актуальність теми. Зґвалтування належить до найбільш небезпечних злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Небезпечність його визначається тим, що воно може потягнути за собою тяжкі наслідки, шкідливо впливає на психіку і здоров'я потерпілої особи, нерідко призводить до розірвання шлюбу, сприяє розповсюдженню розпусти, знижує культурний рівень суспільства. На проблему викорінення насильства, в тому числі у сфері статевих відносин, звертають увагу міжнародні організації.

Питаннями боротьби зі злочинністю взагалі і зґвалтуваннями, зокрема, займалися в різні часи такі вчені, як Г.В. Антонов-Романовський, П.П. Андрушко, Ю.М. Антонян, Л.М. Балабанова, В.І. Борисов, В.В. Голіна, Б.М. Головкін, Б.Л. Гульман, О.М. Джужа, Л.В. Дорош, В.М. Дрьомін, О.П. Дяченко, А.О. Едельштейн, Г.Б. Єлемісов, А.П. Журавльов, А.П. Закалюк, А.Н. Ігнатов, О.Г. Кальман, М.М. Корчовий, С.С. Косенко, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, Ю.Н. Кудряков, І.І. Лановенко, П.В. Мельник, П.І. Орлов, Є.П. Побєгайло, Д.В. Ривман, О.В. Синєокий, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.О. Туляков, А.М. Яковлєв та ін. Висвітлювалася вказана проблематика і в роботах психіатрів і сексопатологів, серед яких Г.Є. Введенський, М.В. Дворянчиков, Р. Крафт-Ебінг, В.В. Кришталь, А. Нохуров, А.А. Ткаченко, А.П. Чуприков та ін.

Мета і завдання. Виходячи із сутності зазначених проблем, метою курсової рооти є здійснення комплексного системного порівняльно-правового аналізу кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за зґвалтування.

Для досягнення даної мети мною визначені такі основні завдання:

1) проаналізувати концептуальні аспекти порівняльного правознавства, класифікувати та дати загальну характеристику основних правових сімей сучасності;

2) визначити методику порівняльно-правового дослідження особливостей відповідальності за зґвалтування за кримінальним правом окремих держав;

3) дослідити основні термінологічні та змістовні аспекти зґвалтування як окремого виду (різновиду) злочину за кримінальним правом України та окремих зарубіжних держав;

4) зробити порівняльно-правовий аналіз змісту окремих об'єктивних та суб'єктивних ознак зґвалтування;

5) дослідити обставини, що обтяжують зґвалтування у порівняльно-правовому аспекті та розкрити особливості змісту окремих з них;

6) дослідити особливості караності зґвалтування за кримінальним правом України та окремих зарубіжних держав;

7) сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства, що регламентує відповідальність за вчинення зґвалтування.

Об'єктом дослідження курсвої роботи є законодавство України та окремих зарубіжних країн, що встановлює відповідальність за зґвалтування.

Предметом дослідження курсової роботи є кримінальна відповідальність за зґвалтування (порівняльно-правовий аналіз).

Структура курсової роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури.

зґвалтування злочин статева

РОЗДІЛ І. Загальна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

1.1 Поняття злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

Статевими злочинами називають передбачені кримінальним законом сексуальні посягання на статеву волю, статеву недоторканість, умови нормального розвитку неповнолітніх та на нормальний уклад у галузі статевих відносин.

Родовим об'єктом статевих злочинів є чинний у демократичному суспільстві уклад у галузі статевих відносин. Він має такі головні норми-вимоги:

Статеві відносини допускаються між особами різної статі, кожна з яких досягла певного віку та фізичної і психічної зрілості;

Статеві відносини виникають і ґрунтуються на підставах взаємної поваги, добровільності і рівноправності;

Переважаючою формою статевих стосунків є шлюб.

Характерна особливість статевих злочинів полягає в тому, що вони мають сексуальні мотиви, спрямовані на збудження чи задоволення статевого інстинкту. Сексуальні дії, які утворюють об'єктивну сторону цих злочинів, завжди спрямовані на конкретного потерпілого. Всі вони навмисні, бо вчинюються з певною метою - порушити чи задовольнити статеву потребу.

Статева свобода - це право повнолітньої та психічно нормальної особи самостійно обирати собі партнера для статевих зносин і не допускати у сфері статевого спілкування будь-якого примусу;

Статева недоторканість - це абсолютна заборона вступати у сексуальні контакти з особою, яка в силу певних обставин не є носієм статевої свободи, всупереч її справжньому волевиявленню. Ці два поняття притаманні всім статевим злочинам, які передбачені ККУ, оскільки являються об'єктом цих суспільно небезпечних діянь. [7,ст.184]

1.2 Види злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, які у стовідсотковій формі не мають будь якої мети, крім жорсткого задоволення злочинцем своїх сексуальних, низьких потреб. У більшості випадків свої тваринні інстинкти злочинець реалізує за допомогою фізичного чи психологічного насильства. І саме такі дії злочинця - фізичний чи психологічний вплив, сексуальне насильство - впливають на свідомість потерпілої особи не менше ніж скоєний злочин. Зрозуміло, що час та кваліфікована допомога відповідних спеціалістів допоможуть потерпілій особі позбутися принаймні видимих наслідків злочину але те, що залишиться в свідомості людини не вилікує ні хто, і ці жахливі думки та спогади можуть докорінно змінити життя людини, звичайно не в кращий бік.

Статевими злочинами необхідно розуміти передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння , яке має сексуальний характер, посягає на нормальний устрій статевих зносин, скоєне умисно з метою задоволення своєї статевої пристрасті. До таких злочинів, відповідно, відносяться: Зґвалтування (ст. 152 ККУ); Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприроднім способом (ст. 153 ККУ); Примушування до вступу в статевий зв'язок (ст. 154 ККУ); Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155 ККУ); Розбещення неповнолітніх (ст. 156 ККУ).

Не зупиняючись докладно на характеристиці зґвалтування,тому що про нього ми поговоримо пізніше, обмежимось розглядом специфічних ознак інших статевих злочинів. [4,ст.97]

Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом

Згідно ст. 153 ККУ насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом утворює злочин, якщо воно вчинене із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Об'єкт цього злочину є статева свобода, а якщо потерпіла особа не досягла статевої зрілості - її статева недоторканість. Кримінальна караність даної поведінки визначається не так званою неприродністю способів задоволення статевої пристрасті, можливою гомосексуальною спрямованістю чи аморальністю дій, описаних у ст. 153 ККУ, а їх насильницьким характером.

Потерпілим від злочину є особа жіночої або чоловічої статі, яка всупереч своїй волі виконує роль сексуального партнера винного. Об'єктивна сторона злочину полягає у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Під задоволенням статевої пристрасті неприродним способом потрібно розуміти будь-які дії сексуального характеру незалежно від їх гетеро - або гомосексуальної спрямованості (крім природного статевого акту), які здатні задовольнити статеву пристрасть чоловіка або жінки. Злочин визнається закінченим з моменту початку вчинення дії сексуального характеру, спрямованої на задоволення статевої пристрасті. При цьому не вимагається, щоб сексуальний контакт був завершений у фізіологічному розумінні.

Добровільна згода потерпілого на здійснення з ним дій, описаних в ст. 153 ККУ, виключає кримінальну відповідальність. Однак, якщо таку добровільну згоду дала потерпіла особа, яка не досягла 16-ти років, особі, яка вже досягла повноліття, вчинене кваліфікується за ст. 156 ККУ. Так само кваліфікується добровільне мужолозтво повнолітньої особи з підлітком, який не досяг 16-ти років.

З суб'єктивної сторони цей злочин вчинюється лише з прямим умислом і з метою задоволення статевої пристрасті.

Суб'єкт злочину -- особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14-ти років, залежно від характеру вчинюваних дій. Так, наприклад, при мужолозтві -- це чоловік, при лесбіянстві -- жінка, а в інших випадках можуть бути як жінка, так і чоловік.

У частині 2 ст. 153 ККУ встановлена відповідальність за цей злочин, якщо він вчинений повторно або групою осіб або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 152 ККУ або 154 ККУ, а також вчинене щодо неповнолітньої чи неповнолітнього.

Частина 3 ст. 153 ККУ передбачає кваліфікуючі ознаки цього злочину: