1) зґвалтування, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених ст.ст. 153-155 КК.

2) зґвалтування, вчинене групою осіб або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього.

3) Зґвалтування малолітньої особи. [16,ст.313]

2.2 Кримінологічна характеристика зґвалтування

Закон визначає зґвалтування як статеві зносини із застосуванням насильства чи загрози його застосування до потерпілої або до інших осіб або з використанням безпорадного стану потерпілої. Своєрідність розслідування цього виду злочинів обумовлено необхідністю глибокого дослідження та аналізу даних про особливості особистості насильника і потерпілої (потерпілого), характеру їх взаємин, способу, обстановки і механізму сексуального посягання. У своїй сукупності зазначені відомості в основному і утворюють криміналістичну характеристику зґвалтувань та інших насильницьких сексуальних посягань. Вибір злочинцем конкретного способу насильницького сексуального посягання досить часто залежить від його особистісних особливостей, а також від того, відбувається злочин у групі або поодинці, знайомий він з потерпілою (потерпілим) чи ні, а якщо знайомий, то в яких з нею (ним) взаєминах знаходиться. Спосіб насильницьких дій може зумовлюватися місцем, часом та іншими обставинами його вчинення.

По-перше, по тому, як ґвалтівник використовував вже наявну ситуацію для зазіхання або створив для цього сприятливі умови, розглядаються діяння діляться на вчинені:

раптово - на вулиці, в малолюдних, глухих місцях;

після попередньої спроби познайомитися, безуспішних домагань статевого якого іншого сексуального зближення за згодою;

з використанням обману, коли потерпіла (потерпілий) шляхом різних хитрувань заманювати в відокремлене місце (наприклад, злочинець пропонує покатати потерпілу (потерпілого), підвезти її (його) до певного місця, піти на вечірку і т.п.) або коли злочинець обманним шляхом проникає в приміщення (під виглядом працівника міськгазу, сантехніка, лікаря і т.п.).

По-друге, за способом впливу на потерпілу (потерпілого) та подолання її (його) опору розглядаються злочини поділяються на вчинені:

з використанням безпорадного стану потерпілої (потерпілого) - фізичної недуги, хвороби, старечого або малолітнього віку, алкогольного або наркотичного сп'яніння і т.п.;

шляхом приведення потерпілої (потерпілого) в безпорадний стан (в результаті використання наркотиків, снодійного, алкоголю тощо);

шляхом різного роду фізичного та психічного впливу. [12,ст.318]

У літературі виділяються наступні риси морально-психологічної характеристики сексуальних злочинців і в першу чергу ґвалтівників: грубість, часто переходить у жорстокість, цинізм, відсутність почуття сорому, неповага до людей, егоїзм, споживацьке ставлення до оточуючих; крайній примітивізм у поглядах на взаємини статей, що зводить їх до фізіологічного акту; погляд на жінку як на нижча істота, покликане служити чоловікові знаряддям статевої насолоди; розгнузданість, що не визнає ніяких перешкод на шляху до задоволення статевого потягу; моральна розбещеність, яку деякі з ґвалтівників, що потрапили під вплив буржуазної пропаганди «сексуальної революції» і «солодкого життя», навіть розцінюють як елемент «ультрасучасності»

Насильницькі дії сексуального характеру можуть бути вчинені в різних формах. Насильству можуть передувати спеціальні підготовчі дії злочинця - вибір їм часу посягання, зброї, підручних і маскувальних засобів, вистежування або причісування жертви в певному місці. Специфічними можуть бути і дії з приховування слідів злочину. Дані про спосіб вчинення насильницького статевого посягання дозволяють судити про деякі особливості особи, яка його вчинила (його віці, злочинному досвіді, характері, професії, дефектах психіки). Про психічних аномаліях насильника, наприклад, свідчать сліди укусів, викрадення у жертви інтимних предметів туалету. Насильник, як правило, вибирає найбільш сприятливу для посягання обстановку (темне, глухе місце, вночі або пізно ввечері). Напад на потерпілу (потерпілого) на вулиці, недалеко від жвавих магістралей і площ, в години, коли можлива поява перехожих, свідчить про підвищену суспільну небезпеку злочинця і при деяких обставинах про патологію яких істотних відхилень у його псіхіки. У порівнянні з іншими тяжкими злочинами проти особистості зґвалтування володіють високим рівнем латентності. Це пояснюється в першу чергу тим, що потерпілі часом самі не бажають повідомляти про подію, щоб уникнути розголосу. У меншій мірі латентність зґвалтувань формується у зв'язку зі зловживаннями з боку правоохоронних органів, насамперед міліції, яка іноді вкриває ці злочини від обліку.

Зґвалтування займають стійке місце в ряду насильницьких злочинів. Їх кількість зростає. Збільшується і кількість осіб, які вчиняють зґвалтування. Серед злочинців стає все більше і більше неповнолітніх. Жертвами зґвалтувань все частіше стають також неповнолітні. Нерідко зґвалтування пов'язані з іншими тяжкими злочинами. Попередження цієї форми злочинного насильства все ще залишається неефективним. Іноді йдеться навіть про те, що зґвалтування, як і деякі інші насильницькі злочини, вийшли з під контролю держави і суспільства. Необхідно, однак, вести активну боротьбу зі зґвалтуваннями, попереджати їх, не допускати настання їх тяжких наслідків. Потрібні відповідні наукові розробки. Важливо активізувати і практичну діяльність, забезпечити її організаційно і законодавчо. [13,ст.115]

2.3 Загальна характеристика обставин, що обтяжують зґвалтування в кримінальних кодексах різних країн світу

Кримінальні кодекси більшості зарубіжних держав крім основного складу зґвалтування містять ряд кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складів, що утворені за допомогою обтяжуючих (особливо обтяжуючих) обставин, розміщених у певному послідовному порядку. Вони пов'язані між собою та утворюють певну систему.

Під системою у загальнотеоретичному аспекті слід розуміти об'єднання певних різноманітних явищ в єдине і чітко розділене ціле, елементи якого по відношенню до цілого і інших частин займають відповідні їм місця.

Системоутворюючим критерієм обставин, що обтяжують зґвалтування, є тяжкість вчиненого злочину, який обумовлений наявністю цієї обтяжуючої обставини. У КК України законодавець розмістив склади зґвалтування послідовно, від менш тяжкого (ч.1 ст. 152 КК України - простий склад злочину) до найбільш тяжкого (ч.4 ст. 152 КК України - особливо кваліфікований склад злочину).

Ст. 152 КК України складається із чотирьох частин. Так, ч.2 ст. 152 КК містить такі обтяжуючі обставини: зґвалтування, вчинене повторно або особою, що раніше вчинила будь-який злочин, передбачений статтями 153-155 КК України; ч.3 ст. 152 КК - зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього; ч.4 ст. 152 КК - зґвалтування, що потягли особливо тяжкі наслідки, а так само зґвалтування малолітньої чи малолітнього.

КК зарубіжних держав містять різноманітні обтяжуючі чи особливо обтяжуючі зґвалтування обставини, які іноді суттєво відрізняються від тих, що містяться у КК України.

Наприклад, КК РФ до обставин, що обтяжують кримінальну відповідальність за зґвалтування, відносить зґвалтування, вчинене групою осіб, групою осіб за попередньою змовою або організованою групою (п. "б" ч. ст.131); вчинене з погрозою вбивством або завдання тяжкої шкоди здоров'ю, а також вчинене з особливою жорстокістю щодо потерпілої або інших осіб (п. "в" ч.2 ст. 131); таке, що потягло зараження потерпілої венеричним захворюванням (п. "г" ч.2 ст. 131); завідомо неповнолітньої (п. "д" ч.2 ст. 131); таке, що потягло смерть потерпілої через необережність (п. "а" ч.3 ст. 131); таке, що потягло завдання потерпілій тяжкої шкоди здоров'ю потерпілої через необережність, зараження її ВІЛ-інфекцією або інші тяжкі наслідки через необережність (п. "б" ч.3 ст.131); потерпілої, що завідомо не досягла 14-річного віку (п. "в" ч.3 ст. 131).

З найбільш розповсюджених обтяжуючих обставин, що містяться у кримінальному законодавстві зарубіжних країн, у КК України мають місце лише спричинення смерті чи інших тяжких наслідків, що охоплюється поняттям "особливо тяжкі наслідки", зґвалтування малолітньої (малолітнього) (ч.4 ст. 152 КК), вчинення злочину групою осіб, зґвалтування неповнолітньої (неповнолітнього) (ч.3 ст. 152 КК України), вчинення злочину повторно або особою, що раніше вчинила інший статевий злочин (ч.2 ст. 152 КК України). Деякі з наведених вище найбільш поширених обтяжуючих обставин національним законодавством не враховані (вчинення зґвалтування із застосуванням або погрозою застосування зброї чи інших предметів, що схожі на зброю, вчинення зґвалтування з особливою жорстокістю, тортурами, таке, що носить характер мучення або вчинене особливо принизливим способом, вчинення зґвалтування зловживаючи владою чи посадовим становищем, щодо родичів, використанням наркотиків), інші не конкретизовані, що призводить до віднесення до поняття "особливо тяжкі наслідки" різних за ступенем суспільної небезпечності обтяжуючих обставин (наприклад, зараження венеричною хворобою, ВІЛ-інфекцією, самогубство потерпілої особи).

У КК Бельгії передбачено, що якщо зґвалтуванню передувало або супроводжувало його незаконне позбавленням свободи (секвестр), винний підлягає підвищеній кримінальній відповідальності (№2 ст. 376 КК).

Досить оригінальним є положення КК ФРН, де вказано, що особливо тяжкі випадки зґвалтування мають місце, якщо особа спів мешкає з жертвою (абз.2 №177 КК).

У більшості кримінальних кодексів передбачено, що простий склад зґвалтування охоплює окремі прояви фізичного насильства аж до умисного завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості включно. Це є характерним для більшості держав, що належать до постсоціалістичної сім'ї права. Натомість, у КК Республіки Болгарія завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості віднесено до особливо кваліфікованого виду зґвалтування (п.2 ч.3 ст. 152 КК).

Досить цікавим є положення ст. 179 КК Іспанії, де вказано, що кримінальну відповідальність обтяжує вчинення сексуальної агресії, що супроводжується фізичним статевим актом, який вчиняється шляхом введення предмету, ротового чи анального проникнення. У п. "а" абз.3 № 192 КК Норвегії вказано, що у випадку, коли зґвалтування супроводжувалось статевим актом, кримінальна відповідальність посилюється (слід мати на увазі, що поняття зґвалтування за КК Норвегії є ширшим, включає будь-які дії сексуального характеру).

У КК Таїланду передбачено, якщо вчинення зґвалтування не відбувається публічно, не призводить до серйозних фізичних ушкоджень або смерті потерпілої, або не вчиняється щодо осіб, вказаних у ст.285 (йдеться про власних дітей, учнів, осіб, що знаходяться під контролем чи опікою винного), кримінальне переслідування може бути припинене за примиренням сторін. Таким чином, законодавцем врахована можливість вчинення злочину публічно, при цьому вважаємо, що ця обставина погіршує становище винного, позбавляє його можливості скористатись спеціальним видом звільнення від кримінального переслідування.

Відповідно до ст. 339 КК Республіки Корея, посилену кримінальну відповідальність несуть особи, які в процесі викрадення потерпілої особи вчиняють її зґвалтування.

Таким чином, система обставин, що обтяжують зґвалтування, представляє собою широкий спектр окремих, конкретно передбачених кримінальним законом, ознак, що знаходяться у певному строго визначеному порядку. [14,ст.935]

ВИСНОВКИ