1 лютого 2014 року набрав чинності новий закон згідно з яким обов'язковий другий рівень став добровільним. Цей закон дозволив відмовитись від другого рівня з можливістю перерахувати свої кошти на рахунки до державного першого рівня. Всі зміни пов'язані із реформуванням гарантують працівникам стабільний дохід на пенсії, що у свою чергу повинно скоротити державний борг країни (близько 9,3% від ВВП у 2014 році) [13].

2.2 Розвиток пенсійної системи Франції

Пенсійна реформа у Франції була спрямована на заохочення приватного пенсійного страхування, яка почала діяти з прийняттям відповідного закону в 1994 році. До цього у 1990 році уряд Франції втілив у життя План народних нагромаджень, згідно з яким вкладник у Пенсійний фонд отримував податкові пільги, у разі якщо мінімальний строк вкладення дорівнював 8 рокам і мав право обирати будь-який банк чи страхове товариство для своїх пенсійних внесків, збереженість яких гарантувалася державою. Ці події у 90-ті роки призвели до стрімкого зростання суми накопичень. Але з вересня 2003 року вкладення по цьому плану були закінчені, а новий уряд запропонував новий пенсійний фонд, участь у якому дозволяє будь-якій особі зменшити на 10% суму доходів, яка підпорядкована оподаткуванням. Також пенсійна система Франції передбачає певну податкову пільгу, адже під час передання пенсійних заощаджень у спадщину вони не підлягають оподаткуванню. Основна пенсійна система була збережена у Франції до 2010 року, але у при цьому період виплат пенсійних внесків було збільшено з 37,5 до 40 років [14, с. 120].

До 2020 року планується поступово підняти до 42 років (168 кварталів) [12, c. 6].

Пенсійна система складається за 5 підсистем:

1. базові режими для найманих робітників;

2. додаткові режими;

3. спеціальні режими для окремих категорій зайнятих;

4. базові режими для не найманих робітників;

5. додаткові (факультативні) режими.

Кожна з цих підсистем має свою специфіку, що проявляється у фінансуванні, віці виходу на пенсію, тривалості страхового стажу для отримання повної пенсії тощо.

Фінансування базового режиму здійснюється за рахунок соціальних внесків підприємців (34,97% від заробітної плати) та найманих працівників (9,9% від зарплати). Також кошти на забезпечення базового режиму складається зі спеціальних внесків які встановлені для окремих категорій - лікарів, журналістів, артистів тощо. Частину коштів складають відсотки, що формуються від розміщення вільних фінансових ресурсів, що здійснюється Центральним агентством установ соціального страхування.

Особливістю пенсійної системи Франції є висока норма заміщення, тобто великий розмір пенсії в порівнянні із попередньою зарплатнею. В середньому серед всіх видів пенсій вона становить 78% для чоловіків та 72% для жінок. Якщо зарплата була нижча певного рівня, то розмір пенсії визначається за пільговим коефіцієнтом. Така пенсійна система отримала назву «соціал-демократичного шедевру» [15].

Цікавим фактом є те, що в схемі пенсійного забезпечення діє система надбавок подружжю, які мають не менше 3-х дітей, і одному з подружжя, на утриманні якого знаходиться інший, у разі якщо він не має власної пенсії.

У межах даної підсистеми також можливе отримання пенсії при продовженні трудової діяльності. Тобто якщо пенсіонер продовжує працювати, то він повинен сплачувати зі свого заробітку так званий «внесок солідарності» до фонду страхування по безробіттю - 10-15%, і 5% сплачує роботодавець. Але якщо розмір пенсії і заробітку менший гарантованого мінімуму заробітної плати такий внесок не сплачується [16].

На сьогоднішній день поточний пенсійний вік у Франції становить 62 роки для чоловіків і для жінок, зі зменшеним розміром пенсії. У 2018 році планується підвисити до 67 років при стажі сплати внесків 41 рік, який дає право на пенсію у повному розмірі.

Щодо очікуваної тривалості життя при народженні, то у Франції простежуються наступні данні, що можна побачити у таблиці 2.5

Таблиця 2.5. Очікувана тривалість життя при народженні

Рік

Стать

2005

2010

2020

2030

Чоловіки

75,10

77,7

79,6

81

Жінки

83,1

84,8

85,8

86,9

Отже, згідно із даними таблиці бачимо, що прогнозується зростання сукупної тривалості життя населення Франції.

Разом із цим тривалість життя після виходу на пенсії має також свої просування (таблиця 2.6).

Таблиця 2.6. Очікувана тривалість життя після виходу на пенсію

Рік

2010

2020

2030

2040

2050

Чоловіки

21,7

22,4

23,3

24,0

24,4

Жінки

26,5

26,9

27,8

28,7

29,5

Таблиця 2.7. Витрати на пенсійне забезпечення у відсотках від ВВП

Рік

2000

2005

2010

2020

2030

2040

2050

Показник

10,5

10,9

13,5

13,6

14,2

14,4

14,2

Звертаючись до даних щодо витрат у відсотках до ВВП, то можна простежити, що планується певне зростання.

Середня пенсія у солідарній системі у процентному відношенні до середньої зарплати є одним з найбільших показників у світі і становить 14000 грн. (1 300 євро) дорівнює 61,5% середньої зарплати.

Щодо нововведень у пенсійній системі Франції, то необхідно зазначити, що 18 грудня 2014 року Національна Асамблея затвердила державну пенсійну реформу, що поступово збільшує ставку внесків і разом з тим кількість років сплати страхових внесків для призначення пенсії. Через що уряд прогнозує, що ці заходи допоможуть зберегти стабільність системи оскільки без таких змін в дефіцит пенсійної системи збільшиться з 14 млрд. євро у двічі до 2040 року.

Однією з основних причин дефіциту є старіння населення, адже коефіцієнт демографічного навантаження знизиться у 2040 році. Згідно з чим реформування допоможуть скоротити дефіцит державної пенсійної системи включивши до цього кілька позицій.

Починаючи з 2014 року, більшість пенсій будуть індексуватися в залежно від змін прожиткового мінімуму в жовтні кожного року. Щодо мінімальної пенсії то вона буде корегуватись 2 рази на рік у квітні та жовтні, а не як раніше раз на рік - у квітні.

Окрім цього, нова реформа передбачає створення системи балів для працівників, які зазнають впливу одного з 10 «важких» факторів, які визначені у трудовому кодексі (одноманітна робота, нічна зміна, механічні вібрації тощо).

З січня 2015 року працівники зароблятимуть бали які можна буде використати для професійної підготовки з метою переходу на менш важку роботу та оплати повного робочого дня навіть якщо вони перейдуть на неповний робочий день наприкінці трудової діяльності [6].

В результаті всіх реформувань французьке суспільство залишається одним із найбільш однорідних і найменш несправедливих.

2.3 Пропозиції щодо стимулювання пенсійного забезпечення

Стимулювання пенсійного забезпечення є однією з основних ланок у розвитку соціального страхування і загального становлення економіки країни.

Пенсійне забезпечення, як один із актуальних аспектів соціального захисту постійно перебуває під контролем уряду кожної держави. Саме тому в центрі дискусій щодо реформування систем пенсійного забезпечення наявний пошук нових, більш ефективних страхових методів і механізмів, створення багаторівневих і взаємодоповнюючих пенсійних систем, а також активного залучення приватного сектора і застрахованих осіб до фінансування пенсійних затрат.

Усі реформи пенсійних систем, що були проведені у багатьох країнах ЄС є досить різноманітними. В них поступово підвищують пенсійний вік, знижують розмір окремих видів пенсії, збільшують страхові внески та періоди страхування, а також стимулюють створення приватних пенсійних фондів.

Якщо говорити про вартість соціального забезпечення, то необхідно зазначити, що воно залежить від співвідношення кількості осіб активного працездатного віку і осіб похилого віку.

Порівнюючи це із західноєвропейськими країнами можна побачити, що за останні роки вартість швидко знизилась через падіння рівня народжуваності і в той же час підвищенням загальної тривалості життя.

Наприклад, з 2025 року буде зростати кількість людей похилого віку, відповідно і необхідність пенсійного утримання. У Франції 1993 році нараховувалось 9 млн., пенсіонерів, до 2012 року їх кількість зросте до 15 млн., в тому числі, осіб старше 75 років - 6 млн., чоловік. Підвищення середньої тривалості життя також призводить до збільшення періоди виплати пенсії і відповідно скорочення періоду зайнятості.

Як ми бачимо, найоптимальніше сполучення різних заходів дозволяє вирішувати важливі питання, що безпосередньо пов'язані із пенсійним забезпеченням.

Саме завдяки вдалому поєднанню різних підходів, які були застосовані в рамках систем пенсійного забезпечення і соціального захисту, багато західноєвропейських країн має змогу протягом значної кількості років на достатньому рівні забезпечувати населення пенсійного рівня і загальним чином сприяти економічному процвітанню своїх держав [17, с. 177].

Проаналізувавши розглянуті дані у розділі можна зробити висновки, що пенсійне забезпечення відіграє важливе значення в системі соціального захисту населення у кожній із країн. Вони є дещо схожими, але кожна із країн намагається впроваджувати свої певні реформи, що сприятимуть більш позитивному розвитку як самої пенсійної системи, так і економічного стану країни в цілому.

3. Проблеми та реформування пенсійної системи України

3.1 Сутність наявних проблем у пенсійному страхуванні

Створення сучасної пенсійної системи України, основою якої було запровадження з січня 2004 року загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пройшло значний шлях еволюційної трансформації інституту пенсійного забезпечення, який був утворений в результаті здобуття державою незалежності у 1991 році, що фактично можна назвати «спадщиною» від колишнього СРСР.

У свій час, до 1990 року основою радянської пенсійної системи був так званий союзний бюджет, з якого саме і виплачувались пенсійні нарахування населенню, яке мало на це повне право. Але разом із початком радикальних політичних і соціально-економічних перетворень відбувалось погіршення загального економічного стану, що у свою чергу призвело до того, що пенсійні витрати стали надмірним тягарем для держбюджету. Саме тому вже у той час виникла проблема пошуку не бюджетних джерел для фінансування пенсій. Для цього був впроваджений досвід зарубіжних країн за допомогою якого було виявлено, що найефективнішим фінансовим механізмом пенсійного страхування є персоніфікований розподіл через суспільні страхові фонди надходжень від працездатної частини населення на користь пенсіонерів.

Цей підхід у той час був укладений у Законі СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян СРСР», був ухвалений у травні 1990 року і набрав чинності з 1 січня 1991 року.

Джерелом коштів для фінансування пенсій став не державний бюджет, а Пенсійний фонд як самостійна фінансова система, що формується за рахунок страхових внесків наявних у державі підприємств та громадян.

Фактично Пенсійний фонд СРСР функціонував лише один рік і припинив свою діяльність після розпаду СРСР. Незалежні держави, які утворилися на його теренах, в тому числі Україна, утворили і власні незалежні пенсійні фонди, робота яких має національні правові, економічні та організаційні особливості [6].

Отже, на сьогоднішній день, система пенсійного забезпечення в Україні відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» складається з трьох рівнів [18, с. 2].