Перший рівень складає діюча солідарна система, за допомогою якої виплачуються базові пенсії, за рахунок внесків, які у свою чергу сплачують особи, що працюють сьогодні. Пенсійний фонд у свою чергу відіграє роль провідника, що здійснює персоніфікований облік сплати внесків, накопичує ці внески на індивідуальних рахунках, і на останок призначає і сплачує пенсії громадянам, які досягли пенсійного віку.

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що утворюється за рахунок накопичення кошті застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансових витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, що передбачений законом. Запроваджування такого рівня сприяє встановленню певної залежності від сплат страхових внесків та розміру майбутньої пенсії, а отже стимулювати легалізації доходів та сплати цих самих внесків у повному обсязі.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, який формується на добровільних засадах роботодавців і громадян, для накопичення та отримання пенсійних виплат, які передбачені законодавством у сфері недержавного пенсійного страхування. Таким страхуванням можуть займатись недержані пенсійні фонди, банки, страхові компанії чи інші фінансові інститути. Таке забезпечення у свою чергу регулюється Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» [19, с. 60].

Фінансування базового режиму здійснюється за рахунок соціальних внесків підприємців, який складає від 36,76% до 49,7% відповідно до класів професійного ризику та найманих працівників, відсоток внесків яких досягає 3,6% від зарплати [12, с. 8].

З 1 січня 2015 року відбулися істотні зміни в законодавстві щодо сплати єдиного внеску, спрямовані на детінізацію ринку праці та легалізацію заробітної плати. Зокрема:

- передбачено нарахування єдиного внеску за кожну застраховану особу;

- запроваджено мінімальний внесок за місяць за найманих працівників;

- запроваджено знижувальний коефіцієнт розміру єдиного внеску за найманих осіб за основним місцем роботи для роботодавців, які підвищують заробітну плату.

Роз'яснення з питань нарахування та сплати єдиного внеску надає Державна фіскальна служба України [6].

На сьогоднішній день поточний пенсійний вік в Україні становить 60 років для чоловіків (62 - для держслужбовців) і 55 років для жінок.

Порівняємо ці дані із очікуваною тривалістю життя при народженні (таблиця 3.1)

Таблиця 3.1. Очікувана тривалість життя населення України при народженні

Рік

Стать

2005

2010

2020

2030

Чоловіки

62,2

62,9

65,9

67,10

Жінки

73,5

73,10

75

76,4

Отже, згідно із даними у таблиці бачимо досить цікавий факт, що у середньому тривалість життя при народженні не на багато відрізняється від поточного пенсійного віку.

Звісно ж, окрім такої собі невідповідності із віком та середньою тривалістю життя населення України існує досить значна низка інших проблем діючого пенсійного забезпечення, яке потребує свого вирішення.

Першою такою проблемою, яку необхідно зазначити на нашу думку є надмірно високі ставки пенсійних внесків, які спричиняють додаткове навантаження на економіку. Адже саме через це роботодавці змушені сплачувати до пенсійного фонду третину фонду заробітної платні, що у свою чергу підвищує собівартість продукції і знижує її конкурентоспроможність. Також такі дії спричиняють мотивування до створення тіньового сектору економіки і так званих «зарплат у конвертах».

Наступна проблема полягає у тому, що пенсійна система є недосконалою через те, що ставки податків є високими, а рівень пенсій достатньо низьким.

Середня пенсія у солідарній системі за 2014 рік визначає показник в Україні у розмірі 50% середньої зарплати, яка склала 1727,5 грн.

За даними Закону «Про державний бюджет на 2015 рік» розмір мінімальної пенсії з 1 січня 2015 року становить 949 грн. З 1 грудня цей показник сягатиме 1074 гривні. У той час, коли показник мінімального прожиткового мінімуму складає з 1 січня 2015 року - 1176 грн., з 1 грудня планується - 1330 гривень.

За даними Міністерства праці і соціальної політики, на сьогодні в Україні налічується близько 15 млн пенсіонерів і цей показник з роками збільшується, що у свою чергу обумовлює значне навантаження на працююче населення, через що пенсійна система не відповідає вимогам часу, що свідчать про актуальність потреб її реформування.

Всі ці наявні проблеми неодмінно повинні знаходити шляхи їх розв'язання, задля подальшої ефективної діяльності пенсійної системи і розвитку як економіки так і суспільства в цілому.

3.2 Шляхи удосконалення на сучасному етапі

На сьогоднішній день керівництво України намагається дещо вирішити проблемні питання пенсійного забезпечення населення держави, впроваджуючи нововведення щодо цього. Але окрім реформувань, які вже набирають чинності можна додати і наші судження щодо цього.

Зараз ясніє певна проблема, що вміщує в собі дублювання функцій окремих фондів соціального страхування. З метою уникнення цього явища та з метою спрощення порядку нарахування і сплати внесків до Пенсійного фонду ми пропонуємо запровадити сплату єдиного страхового внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, доручивши це Пенсійному фонду.

Також досить слушним є запровадження певних економічних стимулів для того, щоб люди виходили дещо пізніше на пенсії, а разом с тим розмір цієї пенсії буде прогресивно підвищуватись за кожен рік праці після досягнення пенсійного віку. Такі заходи дозволять зменшити навантаження з Пенсійного фонду, яке на сьогоднішній день наявне через стрімке зростання кількості пенсіонерів в Україні.

Також необхідно користуватись перевіреним досвідом інших країн адаптуючи їх до українських умов, такими шляхами, як:

- соціальної справедливості, прийнятності, розуміння та підтримки реформи широкими верствами населення;

- свободи вибору, підвищення зацікавленості і відповідальності громадян за свій добробут у старості;

- економічної обґрунтованості та фінансової спроможності стійкості пенсійної системи;

- сприяння зростанню національних заощаджень та економічному розвитку країни;

- захищеності від політичних ризиків.

Також досить актуальним є питання чіткого і прозорого контролю за діяльністю органів Пенсійного фонду і функціонуванням пенсійної системи. Тому необхідно створити механізми надійного контролю суспільства й держави за функціонуванням пенсійної системи. Саме тому, система інформування, роз'яснення сенсу проведених реформ має стати основною ланкою в процесі перетворень пенсійної системи [20, c. 22].

Необхідно забезпечити звільнення Пенсійного фонду від невластивих йому функцій. Зокрема, передати недержавним пенсійним фондам функції з пенсійного страхування працівників тих галузей, які на сьогодні мають пільги при призначенні пенсій.

У свою чергу розвиток системи недержавних пенсійних фондів є дещо вигідним як для держави, так і для населення, адже окрім вирішення питань щодо додаткового недержавного пенсійного забезпечення громадян, такі фонди матимуть також змогу здійснювати регулярні капіталовкладення в національну економіку.

Також у ході пенсійної реформи зменшиться кількість пільгових пенсій, виникне зацікавленість зайнятого населення у власному матеріальному забезпеченні на старість чи у випадку непрацездатності, з'являться стимули до праці в офіційному, а не тіньовому секторі, а отже, чим більше людей буде зайнято в легальному секторі, тим вищими будуть пенсійні виплати.

У разі, якщо кошти з фондів обов'язкового страхування будуть інвестовані у виробництво, то поступово створюватимуться нові робочі місця, разом із чим працівники сплачуватимуть більше внесків до пенсійних фондів, отже кількість коштів на соціальні потреби будуть також підвищуватись.

Почнуть зростати надходження до чинної солідарної пенсійної системи. Розмір пенсії стане адекватним доходам, утраченим унаслідок виходу на пенсію.

Отже, позитивними результатами у покращенні пенсійного забезпечення України має стати досягнення таких результатів: забезпечення фінансової стійкості та стабільності у сфері пенсійного страхування; зменшення кількості пільговиків; підвищення рівня життя пенсіонерів та впевненості у соціальному забезпеченні; зменшення пенсійного навантаження роботодавців; створення результативної системи управління пенсійними грошовими потоками; заохочення громадян до заощаджень на старість; встановлення чіткого законодавства.

За умови здійснення вище названих заходів пенсійне забезпечення в поєднанні із соціальною допомогою сформують набагато надійнішу систему захисту від бідності, ніж та, яка існує сьогодні.

Проте, якщо зміни буде запроваджено тільки в пенсійній системі, то виявлені проблеми навряд чи вдасться усунути. Пенсійна реформа має стати складовою частиною комплексної програми економічних і фінансових перетворення.

Створення адекватної ринковій економіці пенсійної системи підвищить рівень відповідальності громадян за свою долю, спонукає їх залишати частину зароблених коштів на старість, допоможе подолати патерналістські настрої та очікування, швидше адаптуватися до нових умов життя.

Здійснення пенсійної реформи дасть змогу подолати бідність серед людей похилого віку, які все життя добросовісно працювали і створювали національне багатство.

Висновки

Отже, провівши дослідження ми прийшли до наступних висновків: Необхідність пенсійного реформування обумовлена в більшості країн, передусім демографічними і частково економічними факторами - швидким старінням населення, що призводить до збільшення навантаження пенсійних виплат на державні бюджети. Але до цих загальних проблем додаються і свої специфічні труднощі, пов'язані з відносно низькою здатністю держав цієї групи збирати відповідні страхові платежі, невисоким рівнем доходів населення, збереженням у складі пенсійних систем численних пільгових категорій. Поєднання високих соціальних страхових внесків, ненадійного контролю за їх виплатою, низьких вимог, дотримання яких було достатньо для отримання права на пенсію, а також слабкою зв'язку між виробленими внесків та отриманими пенсіями самим негативним чином впливали на систему пенсійного забезпечення, підриваючи її життєздатність.

Усі наявні сьогодні проблеми потребують детального вивчення і знайдення шляхів їх подолання. Саме це сприятиме раціональному розвиткові, як суспільства і рівня його життя, так і держави в цілому.

У ході дослідження даної теми нами було досягнуто усіх поставлених завдань. Зокрема, ми розглянули усі теоретичні аспекти, що пов'язані із питанням пенсійного забезпечення у різних країнах світу. Також розглянули пенсійні система Франції та Польщі, виявивши при цьому усі сильні сторони яким необхідно приділяти увагу іншим державам, і слабкі сторони, які потребують вдосконалення у майбутньому.

Проаналізувавши сучасний стан пенсійної системи в Україні можна також зробити висновки, що вона не є такою досконалою як хотілось би, але є досить багато шляхів вдосконалення, які можна без усяких перешкод впровадити найближчими роками, і гарним для цього прикладом можуть стати зарубіжні країни, які вже проходили це.

Список використаних джерел

1. Сандлер Д. Пенсійне реформування в сучасному світі // Соціальний захист. - 2005. - №8. - С. 16 - 20.

2. Линдюк О. Сутність пенсійної реформи та її місце в забезпеченні соціальної безпеки суспільства / О. Линдюк // Вісник НАДУ. - 2009. - №4. - С. 290 - 299.