Прогалини в праві і шляхи їх усунення

Вступ

Реформування правової системи України на шляху до розбудови громадського суспільства супроводжується значними змінами законодавства, прийняттям нових законодавчих актів, адже успішна реалізація глибоких політичних, економічних і соціальних реформ не можлива без відповідного законодавчого забезпечення. Втім стрімкий розвиток суспільних відносин та створення якісно нового законодавства часто зумовлює появу прогалин у правовому регулюванні, що спричинило складністю охопити все різноманіття суспільного життя, впливом міжнародного права на суспільні відносини, обмеженістю прогностичної функції законодавця, а також великим масивом законодавства, яке внаслідок швидких темпів законотворчості, недосконалої юридичної техніки, часто буває неузгодженим, не гармонійним і «прогальним».

Реалізація норм права - це втілення розпоряджень правових норм у правомірній поведінці суб'єктів права, в їх практичній діяльності, її можна розглядати як процес і як кінцевий результат. Реалізувати нормативні розпорядження, що містяться в законах та інших нормативно-правових актах, означає втілити в життя - у суспільні відносини, поведінку громадян - волю законодавця й інших суб'єктів правотворчості, спрямовану на встановлення правопорядку.

Дослідженню сутності прогалин у праві та шляхів їх подолання в юридичній науці присвячені праці В.І. Акімова, С.С. Алексєва, С.І. Вільнянського, А.Б. Венгєрова, В.К. Забігайло, О.С. Іоффе, В.Н. Картошова, О.Ф. Скакун та ін.

На сьогодні тема моєї курсової роботи є надзвичайно актуальною, адже в умовах трансформації політичного й економічного життя країни, поява нових інститутів господарювання і нових типів суспільних відносин, не охоплених правовим регулюванням, неминуча. Ми живемо за ситуації, коли законодавчий орган, інші нормотворчі органи не встигають за швидкозмінними реаліями буття, що надзвичайно ускладнює, в першу чергу, здійснення підприємницької діяльності. Різним категоріям українських громадян регулярно доводиться стикатися з нетиповими й спірними ситуаціями. Неврегульованість, невизначеність, суперечливість, іншими словами, прогалинність права нашої держави, на наш погляд, одна з істотних проблем періоду становлення і розвитку української державності.

Без такої реалізації право втрачає своє соціальне значення і призначення. Вимоги до застосування норм права - юридичні правила (умови), за допомогою яких правозастосовний орган (суд, адміністрація державних органів та ін.) втілює в життя принципи права.

Нерідко при проходженні другої стадії застосування норм права, а саме: при встановленні юридичної основи справи - виборі та аналізі юридичних норм, виникають ситуації, коли правозастосувач не знаходить норм, які регулюють встановлені факти. Тоді розглядається таке поняння як «прогалина у праві». Прогалини в праві виникають, як правило, там, де є суперечливість норм однакової сили, коли одна з них «знищує» іншу. Прогалини в законодавстві повинні усуватися в процесі правотворчості шляхом внесення змін і доповнень до законів, видання нових, досконаліших юридичних актів.

Метою моєї курсової роботи є дослідження сутності такого явища, як прогалини в праві, та визначення й характеристика способів їх усунення і подолання, спробую розглянути основні причини виникнення прогалини у праві, її відмінності від помилки у праві та здійснити характеристику можливих шляхів усунення і подолання прогалин у праві.

На сьогодні, важливе теоретичне та практичне значення мають питання, пов'язані із засобами заповнення й усунення прогалин в законодавстві. Таке усунення є виключною функцією правотворчих органів. В процесі правозастосовної діяльності існуючі прогалини визначаються й заповнюються за допомогою вироблення та застосування право положень індивідуального характеру.

1. Прогалини права, як предмет дослідження та історико-правовий контекст виникнення

право законодавство історичний

Прогалини властиві кожній системі (галузі) законодавства, оскільки з'являються, як правило, в результаті бурхливого соціально-економічного розвитку, формування нових суспільних відносин. Разом із тим несуперечність законодавства є важливою умовою функціонування будь-якої галузі. Втім, законодавство на сучасному етапі розвитку суспільства дедалі більше сприймається як консервативний елемент, який не встигає за динамікою реальних відносин, особливо в економічній сфері. Тому потрібні адаптуючі механізми, здатні звести до мінімуму відставання законотворчої діяльності держави щодо об?єктивної реальності суспільного життя. Проте ця проблема не є новою. Ще в Давньоримській державі сформульовано твердження: neque leges neque senatus consulta ita scribi possunt ut omnis casus qui quandoque in sediriunt comrehendatur (ні закони, ні акти не можуть бути написані так, щоб вміщати в собі всі можливі випадки). Протягом своєї довгої еволюції римське право з метою мінімізації правової неврегульованості створило низку інституційних механізмів. Серед них можна виділити процедуру доповіді. Згідно з положеннями першої книги «Інституцій» Юстиніана допускалось умисне усунення всіх неточностей і суперечливостей писаного права. Припускаючи випадки, коли у суддів виникатимуть труднощі із застосуванням актів, які ними сприйматимуться неоднозначно, їм наказувалось клопотати перед імператором, якому належало виняткове право видавати і тлумачити закони.

Проблема прогалин у праві є актуальною вже давно і була предметом дослідження значної кількості вчених. Це, зокрема, І.Я. Михайловський, Є. Васьковський, В. Лазарєв, Н. Вопленко, С. Алексеєв, С. Кечекян, В. Леушин та ін. Цікаво, що твердження щодо можливості відсутності прогалин права не раз піддавалися справедливій критиці. Одним із перших це питання з критикою порушив В. Лазарєв. О. Скакун стверджує, що порушення прав і свобод особи є наслідком існування прогалин у праві., а М. Нерсесянц вказує на неможливість безпрогалинної регламентації життя та превентивного контролю за нею.

У науковій літературі в різний час існували різні підходи до визначення прогалин у праві. Так, О. Скакун зазначає, що прогалина у праві - це повна або часткова відсутність у чинних нормативно-правових актах необхідних юридичних норм, яку не можна ототожнювати з «помилкою в праві», що є результатом неправильної оцінки об'єктивних умов і вияву не тієї законодавчої волі, які слід було втілити в нормативно-правовому акті [2,400.] Аналогічно визначає прогалину права А. Шульга [4,91], П. Рабінович та ін. Більшість авторів обґрунтовано здійснює поділ прогалин на дві категорії - прогалини права та прогалини закону.

Правова позиція, якої дотримуються А. Шульга, В. Леушин, О. Венгеров, З. Незнамова та ін. полягає в тому, що прогалина у законі є там, де нормативний акт, регулюючи суспільні відносини в загальній формі, залишає якісь аспекти цих відносин без правового регулювання, у той час як вони повинні бути врегульовані саме в цьому нормативному акті. За повної відсутності нормативного акта, тобто там, де навіть у загальній формі певні відносини не отримали свого закріплення правом, наявна прогалина у праві.

Значна кількість авторів визнає такий поділ умовним. Зокрема, В. Лазарєв зазначає, що «прогалини у законах, у законодавстві є прогалинами в праві та навпаки» [5, с. 8.]. Підтримують таку точку зору М. Вопленко, С. Алексєєв та ін. Разом із тим, різні дослідники виокремлюють різні сторони й елементи прогалин. Так, В. Нерсесянц вважає, що прогалини в праві можуть бути наслідком неминучого відставання законодавства від динамічних суспільних відносин або результатом помилок законодавця тощо. [11, с. 490.], а О. Венгеров на розвиток цієї тези вказує, що прогалини в праві мають об'єктивну та суб'єктивну природу. Об'єктивні прогалини - це прогалини при виконанні нових суспільних відносин - правовий вакуум; суб'єктивні - це прогалини недосконалості законодавства, юридичної техніки тощо[7].

З. Незнамова визначає прогалину права як дефект системи права, що виражається у відсутності конкретного нормативного припису відносно фактичних обставин, що перебувають у сфері правового регулювання [8, с. 14], а А. Черданцев поділяє прогалини на первісні та похідні (прогалини еволюції) [9, с. 251].

Основною та визначальною спільною ознакою визначень прогалин є загальна вказівка на відсутність правових норм для регулювання існуючих суспільних відносин. Подібний підхід до визначення прогалин у праві висловлювався правознавцями давно. Ще у ХІХ ст. І. Михайловський визначав прогалину у праві як ситуацію, у якій фактичні обставини випадку не відповідають ні одній із описових частин (припущень) діючих юридичних норм . Як варіант зазначеного висловлювалося твердження, що прогалина права наявна й у тому випадку, коли існує повна чи часткова відсутність нормативних правил у загальному та конкретному випадку, тобто без прив'язування суспільних відносин до обов'язкового правового їх регулювання. Такої позиції, зокрема, дотримувався Є. Васьковський, який стверджував, що прогалина у праві виражається в повній або частковій неврегульованості суспільних відносин правовими нормами.

Синтез наведених визначень свідчить про те, що сама собою відсутність правової норми може ще і не свідчити про наявність прогалини, оскільки теорією права передбачається, що правове регулювання не охоплює й не повинно охоплювати собою всього розмаїття суспільних відносин. Ознакою існування прогалини права є відсутність норми лише у сфері суспільних відносин, що підлягають обов'язковому правовому регулюванню.

Оскільки прогалина у правовому регулюванні є дефектом системи права, він повинен бути усунутий. При цьому усунути прогалину може тільки законодавець, а у правозастосовному процесі права лише додаються. Практична правозастосовча робота виробила конкретні підходи до подолання прогалин. Так, вони можуть долатися роз'ясненням, інструкцією чи положенням органу управління.

2. Класифікаційна характеристика прогалин у праві.

Питання про прогалини в праві в юридичній науці виникає переважно у зв?язку із застосуванням і тлумаченням правових норм, а також при вирішенні загальних методологічних завдань правотворчого й правозастосовного процесів. Практика і життя, в ситуації появи нових інститутів, найяскравіше демонструють недосконалість правової системи, а прогалини права викликають необхідність у пошуках методів і способів вирішення спірних питань як у судовій практиці, так і просто в буденних ситуаціях.

Прогалина у праві - це повна або часткова відсутність у чинних нормативно-правових актах необхідних юридичних норм. Слід зазначити, що прогалину в праві не можна ототожнювати з «помилкою в праві» як результат невірної оцінки об'єктивних умов і вияву не тієї законодавчої волі, котру слід було б втілити в нормативно-правовому акті. «Помилка в праві» можлива у випадках, коли правотворчий орган: 1) помилково вважає якісь відносини такими, що не підлягають правовому регулюванню; 2) помилково покладається на конкретизацію права в ході його застосування; 3) помилково передає питання на розсуд того, хто застосує право; 4) видає норму, яка не потрібна; 5) помилково вирішує питання в установленій нормі. У перших трьох випадках «помилка в праві» домислює наявність прогалин.

Прогалина у законі - це повна або часткова відсутність необхідних юридичних норм у даному законі. Якщо визначати причини утворення прогалин у законодавстві, то необхідно відокремити наступні причини: