Процедура імпічменту в законодавстві різних країн світу
Сторінки матеріалу:
- Процедура імпічменту в законодавстві різних країн світу
- Сторінка 2
- Сторінка 3
- Сторінка 4
Процедура імпічменту в законодавстві різних країн світу
План
І. Вступ
ІІ. Основна частина
1. Поняття та історичний розвиток процедури імпічменту
2. Процедура імпічменту глави держави за законодавством США
3. Процедура імпічменту посадових осіб за законодавством інших держав
ІІІ. Висновок
ІV. Список використаних джерел
V. Додаток 1
І. Вступ
В країнах англо-саксонської правової системи особлива процедура притягнення до судової відповідальності глави держави або інших посадових осіб одержала назву «імпічмент», і по аналогії цей термін застосовується у практиці інших країн Георгіца А.В. Конституційно-правові інституту ти зарубіжних країн. - Чернівці, ЧДУ, Рута, 1994. - ст.69..
В одних країнах (наприклад, США) справа вирішується парламентом, в інших (Франція) - парламент виносить тільки ухвалу про притягнення до відповідальності, а справа розглядається спеціальною судовою установою . Проте різноманітність підходів щодо процедури проведення імпічменту не змінює його суті - визнання винуватим тягне за собою звільнення з посади.
Довготривалість та складність процедури імпічменту зумовлює те, що в історії відбувалися лише окремі успішні випадки відсторонення посадових осіб з посад, а імпічмент главі держави вважається резонансною подією.
В Основних Законах зарубіжних країн закріплюються фундаментальні положення щодо проведення процедури імпічменту, проте вони, зазвичай, не прописані ґрунтовно і залишають багато питань. Головним джерелом залишається практика, що зумовлює дослідження конкретних випадків проведення процедури імпічменту.
ІІ. Основна частина
1. Поняття та історичний розвиток процедури імпічменту
Імпічмент (від англ. іmpeachment - осуд) - це передбачений конституційним законодавством ряду країн (як республіканських, наприклад США, так і монархічних, наприклад Великобританія, Японія) особливий порядок (процедура) притягнення до відповідальності вищих посадових осіб у державі і судового розгляду їх справ у парламенті за звинуваченням у порушенні конституції і вчиненні злочинів Енгибарян Р.В.Сравнительное конституционное право: Учебное пособие. - М.: Юность, 2005. -ст. 401..
Слово "імпічмент" походить від латинських коренів, що означають бути спійманим або бути викритим, і має певний аналог у сучасній французькій та англійській мовах - дієслова empecher (запобігати) та impede (перешкоджати) відповідно. У період середньовіччя відомі етимологи також пов'язували це слово (щоправда, помилково) з похідним від латинського impetere (атакувати) http://www.buzzle.com/articles/impeachment-process.html.
Цей процес не слід плутати з відзивом посадової особи. Відзив, як правило, ініціюється виборцями і заснований саме на політичних звинуваченнях, наприклад безгосподарність, а імпічмент ініціюється конституційним органом (зазвичай законодавчої влади) і, як правило (але не завжди), заснований на обвинуваченні у вчиненні кримінального злочину.
Імпічмент був вперше застосований в політичній системі Британії. Зокрема, цей процес був використаний так званим "Хорошим парламентом" проти барона Вільяма Латімера в 1376 р. Окрім того, що його було позбавлено титулу Четвертого барона Латімеру, він був засуджений до тривалого тюремного ув'язнення Там само..
Парламент Британії мав право імпічменту ще з середньовічних часів. Спочатку Палата лордів ухвалила, що імпічмент може застосовуватися тільки до перів (дворян), і дворянство може піддавати цій процедурі собі рівних у парламенті, а Палата общин не могла використовувати цю процедуру - процес щодо членів Палати общин відбувався у суді присяжних. Проте, в 1681 році Палатою общин була прийнята резолюція, відповідно до якої члени цієї палати могли використовувати процедуру імпічменту до будь-якої посадової особи в країні.
Після правління Едуарда IV (1461-1483 рр.), процедура імпічменту вийшла з ужитку, а білль про позбавлення громадських прав став кращою формою боротьби з небажаними суб'єктами Корони. Однак, під час правління Джеймса I (1603-1625 рр.) і надалі, процедура імпічменту стала більш популярною, оскільки вона не вимагала згоди Корони, на відміну від білля про позбавлення громадських прав, що дозволяло парламенту протистояти королівським спробам домінувати в законодавчому органі.
Наслідуючи приклад Британії, конституції штату Вірджинія (1776) і Массачусетс (1780), а також згодом і інших штатів, прийняли доктрину імпічменту. Однак вони у своїх положеннях обмежили покарання до зміщення з офіційної посади, без застосування до особи будь-якого кримінального покарання Там само.. Саме така модель процедури імпічменту існує на даний час.
На сьогодні процедура імпічменту передбачена у законодавстві багатьох держав світу. Зазвичай, положення щодо порядку відповідальності вищих посадових осіб зазначаються безпосередньо в Основному Законі держави Георгіца А.В. Конституційно-правові інституту ти зарубіжних країн. - Чернівці, ЧДУ, Рута, 1994. - ст.70..
2. Процедура імпічменту глави держави за законодавством США
Главою держави у США є президент. Президент - особа відповідальна. Проте режим його відповідальності особливий Коломієць Ю.М. Інститут глави держави в системі вищих органів влади й управління зарубіжних країн. - Х.: Основа, Ун-т внутр. Справ, 1998. - ст. 142.. Політична відповідальність глави республіки вельми умовна. Це відповідальність перед виборцями. Причому висловити своє негативне ставлення до політики президента виборці можуть, як правило, тільки на чергових виборах і лише за умови, якщо президент буде повторно балотуватися Арановский К.В.Государственное право зарубежных стран: Учебное пособие. - М.: ИД «Форум»; Инфра, 2000 - ст. 411..
На відміну від багатьох інших конституції американський вищий закон не згадує про особистий імунітет Президента. На практиці його недоторканність вважалася звичаєм Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Особенная часть: учебник / рук. авт. колл. и отв. ред. Б.А. Страшун. - 3 изд., пересм и доп., - М.: Норма, 2008. - ст.131..
Конституція США містить такі положення щодо імпічменту федеральних посадових осіб та глави держави:
· Стаття I, розділ 2, частина 5: Палата Представників обирає свого Спікера та інших Урядовців і єдина має Право Імпічменту.
· Стаття І, розділ 3, частина 6: Сенат єдиний має право приймати рішення щодо Імпічменту. Засідати з цією Метою сенатори повинні під Присягою або після врочистого Запевнення. Коли судять Президента Сполучених Штатів, головувати має Голова Верховного Суду. Ніхто не може бути засуджений без одночасної Згоди на це двох третин присутніх Членів.
· Стаття І, розділ 3, частина 7: Присуд у Справі Імпічменту не передбачає більшого, ніж усунення з Посади і позбавлення права належно обіймати будь-яку Почесну, Довірену чи Платну Посаду у віданні Сполучених Штатів, але засуджена Сторона однаково не звільняється від Обвинувачення, Суду, Присуду і Кари, згідно з Законом.
· Стаття II, розділ 4: Президент, ВіцеПрезидент та всі цивільні Службовці Сполучених Штатів усуваються з Посади при Імпічменті і визнанні Винними в державній Зраді, Хабарництві чи в інших тяжких Злочинах і Правопорушеннях.
Підставами застосування процедури імпічменту є вчинення Президентом державної зради, хабарництва, інших злочинів і кримінальних проступків проти держави (High Crimes and Misdemeanors). Ні в доктрині, ні на практиці до цих пір немає єдності в розумінні цих категорій кримінальних правопорушень. Більшість юристів схиляється до того, що це всі види кримінально караних діянь Там само. - ст.132.. Однак деякі експерти сходяться на думці, що існують різні стандарти для імпічменту та злочинної поведінки. Зокрема, декан юридичного факультету університету Фордхему Джон Д. Фірік, у статті, опублікованій в 1984 році, зазначив, що "більшість владних органів погоджуються - і прецеденти це підтверджують - що імпічмент не обмежений протиправною поведінкою. Поведінка, яка підриває цілісність державної служби або в порушення конституційних обов'язків, або включає зловживання владою, як правило, розглядається в якості підстави для імпічменту. Оскільки імпічмент є різкою санкцією, дії повинні бути значними і серйозними" http://www.abanet.org/publiced/impeach2.html .
Цікавим є також той факт, що під час Конституційного Конвенту деякі творці Конституції США настійно закликали, що треба додати до списку злочинів, що можуть призвести до порушення процедури імпічменту, "недобросовісне ведення державних справ" (maladministration). Інші ж резонно були проти цього, побоюючись, що імпічмент може стати тривіальною політичною процедурою http://www.u-s-history.com/pages/h231.html.
Саму процедуру імпічменту глави держави можна поділити на два етапи: процедури, що відбуваються у Палаті представників, та процедури, що відбувається у Сенаті. Кожен з цих етапів складається з сукупності необхідних дій.
І. Процедури, що відбуваються у Палаті представників
Юридичний комітет Палати представників вирішує, чи слід приступити до процедури імпічменту. Якщо вони роблять вирішують, що є достатні підстави, то:
1. Голова юридичного комітету пропонує резолюцію, що закликає юридичний Комітет почати офіційне розслідування у питанні імпічменту.
2. На підставі їх запиту, юридичний комітет відправляє ще одну резолюцію до повного складу Палати представників, в якій зазначає, що процедура імпічменту є виправданою і чому це так (Статті імпічменту), або що імпічмент не порушується.
3. Повний склад Палати представників обговорює і голосує по кожній Статті імпічменту.
4. Якщо який-небудь пункт зі Статей імпічменту буде схвалений простою більшістю голосів, Президент буде підданий імпічменту. Однак, це більше схоже на пред'явлення звинувачення у скоєнні злочину. Має відбутися суд, що проходить у Сенаті http://usgovinfo.about.com/od/thepresidentandcabinet/a/impeachment.htm.
ІІ. Процедури, що відбувається у Сенаті
1. Статті імпічменту надходять з Палати представників.
2. Сенату формулює правила та процедури для проведення судового розгляду. У рамках підготовки до фактичного судового засідання, головуючий в Сенаті та Головний суддя Верховного суду США присягнуться перед усіма сенаторами, що перебувають в якості присяжних засідателів, надаючи таку присягу: "Я урочисто присягаюся, що у всіх речах, що належать до компетенції суду у процесі імпічменту (найменування відповідача), що в даний час знаходиться на розгляді, я буду чинити неупереджене правосуддя відповідно до Конституції і законів. Хай допоможе мені Бог".
3. Проводиться судовий розгляд. Президент представлений своїми адвокатами. Вибрана група членів Палати представників виступає у якості "прокурорів". Головний суддя Верховного суду головує на засіданні, а всі 100 сенатори виступають в якості суду присяжних. У процесі розгляду питання про імпічмент Сенат рідко розглядає будь-які законопроекти, резолюції тощо. Традиційно, сторона обвинувачення виступає першою. Потім надається слово адвокатам обвинувачення. Вступна промова обмежується до одної години з боку кожної зі сторін. Ліміт часу на заключне слово не встановлений, проте він може бути оголошений за одностайною згодою Сенату. Свідки можуть бути викликані, піддані присязі і допитані стороною обвинувачення та адвокатами Президента. Сенаторам не дозволено виступати протягом судового засідання. Якщо сенатор хоче поставити питання свідку, він повинен надати питання в письмовому вигляді. Головуючий Сенату буде читати питання свідкові.
- 1
- 2
- 3
- 4
- наступна ›
- остання »