Зміст

Вступ

Розділ І. Слідчий як самостійний суб'єкт кримінально-процесуальних відносин

1.1 Слідчий в системі органів досудового розслідування

1.2 Принципи діяльності слідчого

1.3 Процесуальні функції слідчого

1.4 Процесуальний статус слідчого при провадженні кримінальної справи

Розділ ІІ. Взаємодія слідчого з іншими органами і посадовими особами, які ведуть кримінальний процес

2.1 Особливості провадження слідства

2.2 Взаємодія слідчого з оперативними підрозділами

2.3 Специфіка виконання слідчим вказівок прокурора та керівника органу досудового розслідування

Розділ ІІІ. Законодавчі перспективи вдосконалення процесуального статусу слідчого

Висновки

Список використаних джерел та літератури

ВСТУП

Актуальність теми. Здійснення правової реформи в Україні, зміст якої можна визначити як поступовий рух до демократичної і правової держави, надає проблемі реформуванню організації та діяльності органів дізнання і досудового слідства особливої актуальності.

Отриманий у спадок Україною з радянських часів ряд нормативно-правових актів, щодо діяльності органів досудового слідства та дізнання, зокрема правового регулювання процесуального статусу слідчого, як посадової особи органу досудового слідства на сьогодні залишається недостатнім та недосконалим і потребує негайної зміни.

Метою дослідження є з'ясування статусу слідчого як одного із суб'єктів кримінального процесу, для подальшого його вдосконалення та законодавчого закріплення.

Для досягнення мети були поставлені та вирішені наступні завдання:

1) дослідити статус слідчого у системі органів досудового розслідування;

2) проаналізувати основні принципи та процесуальні функції слідчого;

3) визначити основні повноваження слідчого;

4) дослідити основні особливості провадження слідства в справі декількома слідчими;

5) розглянути взаємодія слідчого з оперативними підрозділами;

6) проаналізувати специфіку виконання слідчим вказівок прокурора та керівника органу досудового розслідування;

7) визначити основні законодавчі перспективи вдосконалення процесуального статусу слідчого.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, врегульовані нормами кримінально-процесуального права, що складаються в процесі діяльності органів досудового слідства.

У юридичній науці і, зокрема у кримінально-процесуальному праві, проблему процесуального статусу прийнято відносити до фундаментальних. Актуальність проблеми пояснюється, насамперед, значенням і тією роллю, яку процесуальний статус відіграє у вирішенні завдань кримінального провадження. До проблем процесуального статусу учасників кримінального провадження звертались такі вчені, як П. Елькінд, Я. Мотовиловкер, М. Строгович, О. Ларін, С. Альперт та ін. Розв'язання цієї проблеми є одним з важливих аспектів як для оцін- ки ефективності досудового слідства, так і діяльності його головного суб'єкта - слідчого.

Предметом роботи є кримінально-правове регулювання діяльності слідчого при провадженні кримінальної справи та форми його взаємодії з іншими учасниками кримінального процесу.

У ході дослідження були використані наступні методи, а саме: діалектичний метод пізнання державно-правових явищ, метод аналізу, структурно-функціональний метод, формально-юридичний метод, метод порівняльно-правового дослідження.

Практичним значенням даної роботи є пізнання основ процесуального статусу слідчого його взаємодії з іншими органами кримінального судочинства та визначення законодавчих аспектів вдосконалення досудового розслідування в цілому, та статусу слідчого зокрема.

Розділ І. Слідчий як самостійний суб'єкт кримінально процесуальних відносин

1.1 Слідчий в системі органів досудового розслідування

Суб'єкти кримінального процесу - це особи, які вступають у кримінально-процесуальні правовідносини у зв'язку з подією злочину, чиї права, повноваження та обов'язки регламентуються чинним законодавством.

Усі особи, які вступають у процесуальні правовідносини, незалежно від підстав обсягу їх прав, повноважень чи обов'язків, стадії кримшального процесу, в котрій вони берутьучасть, чи тривалості їх участі в процесі, є суб'єктами (учасниками)1 кримінального процесу.

Терміни "суб'єкти кримінального процесу" та '"учасники кримінального процесу" ідентичні і вживаються як рівнозначні. Спроби дати окреме визначення кожному з них науково безперспективні і недоцільні.

Категорії учасників кримінального процесу:

1. Органи та посадові особи, які ведуть та безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальне провадження: слідчий, начальник слідчого відділу, орган дізнання, особа, яка провадить дізнання, суд (суддя), прокурор, обвинувач. Загальним для них є охорона державних інтересів та виконання функцій, спрямованих на досягнення завдань кримінального процесу. Вони наділені владно-розпорядчими повноваженнями та повинні бути не заінтересовані в результатах справи. Закон гарантує державний захист названих осіб та встановлює відповідальність за втручання в діяльність, здійснення будь-якого впливу з метою перешкодити їх юридичній діяльності.

2. Особи, які мають та відстоюють самостійний інтерес: потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, правопорушник у справах протокольної форми досудової підготовки матеріалів,цивільний позивач, цивільний відповідач. За слушною думкою деяких учених, сюди слід відносити і жертву злочину - особу, яка постраждала від злочину але до порушення кримінальної справи ще не визнана потерпілим.

3. Особи, які захищають та представляють інтереси «третіх осіб»: захисник, представник цивільного позивача, представник цивільного відповідача. Спільним для них є те, що вони сприяють захисту прав осіб, які мають свої інтереси. Вони не можуть бути допитані про обставини справи, що стали відомі їм у зв'язку з виконуваною ними функцією.

4. Особи, які сприяють кримінальному судочинству: свідок, заявник про злочин, поняті, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, заставодавець, поручитель тощо. Ці учасники кримінального процесу сприяють кримінальному судочинству за допомогою виконання завдань, покладених на них законом.

Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності [1, п.5 ч.1 ст.3].

Органами досудового розслідування є:

1. Головне слідче управління МВС України.

2. Слідчі управління (відділи) головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті.

3. Слідчі відділи (відділення) міських, районних, лінійних управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті. [4]

До осіб, які ведуть кримінально-процесуальне провадження належать слідчий, начальник слідчого відділу, орган дізнання, особа, яка провадить дізнання, прокурор, суддя (суд) [2 л.№3].

Основним завданням слідства є розкриття злочину. Зрозуміло, що в ході вирішення цього глобального завдання вирішують ще цілу низку завдань, передбачених кримінальним законом. Але вже на цій підставі можна зробити висновок: слідчий -- це спеціаліст юрист, працівник спеціального відомства, який у встановленому законом порядку здійснює досудове розслідування кримінальних справ для їх подальшого розгляду в органах правосуддя -- судах [3 с.361].

Слідчий - службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень; [1, п.17 ч.1 с.3].

Слідчими органів Служби безпеки України провадиться розслідування злочинів проти основ національної безпеки, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, справи щодо контрабанди, найманства, терористичних актів та деяких інших тяжких злочинів, визначених у законі.

За КПК України від 15.08.2012 слідчі прокуратури позбавлені функції досудового розслідування. Згідно зі ст. 38 КПК України, органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове розслідування) є слідчі підрозділи: 1) органів внутрішніх справ; 2) органів безпеки; 3) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; 4) органів державного бюро розслідувань. При досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встановлених законом випадках повноваження слідчого органу досудового розслідування можуть здійснювати співробітники інших підрозділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

Незалежно від відомчої належності всі слідчі мають під час розслідування у кримінальній справі однакові процесуальні права та обов'язки, проводять розслідування в одному і тому самому процесуальному порядку.

Слідчий зобов'язаний у кожному випадку виявлення ознак злочину порушити справу, внести її до Єдиного реєстру досудових розслідувань та прийняти її до свого провадження, провести об'єктивне розслідування та вжити заходів до розкриття злочину, встановлення об'єктивної істини, захисту прав та законних інтересів громадян, відшкодування заподіяної злочином шкоди, виявлення й усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину, забезпечення правильного застосування закону [2 л.№3].

Отже, з вищеподаного можна зробити висновок, що слідчий є первинною ланкою органів досудового розслідування.

1.2 Принципи діяльності слідчого

слідчий досудовий розслідування процесуальний

Слідча діяльність - це окремий вид практичної юридичної діяльності, який заслуговує на особливу увагу з погляду його ролі та функціонального призначення у процесі здійснення правосуддя. Поряд з діяльністю судді, прокурора діяльність слідчого є невідґємною частиною судочинства, завдяки якій у загальному плані відбувається процес втілення права, а з ним і втілення соціальної справедливості. Слідчу діяльність в аспекті кримінального процесу справді не можна розглядати відокремлено від діяльності суду або прокуратури, але видається цілком можливим виділити її характерні риси та особливості, які б на початковому етапі юридичного навчання допомогли скласти первинні особисті уявлення щодо цього напряму практичної діяльності юристів, визначитися на майбутнє у своїй професійній орієнтації. [3, ст.360]

Принципи кримінально-процесуального права -- об'єктивно властиві начала, незаперечні вимоги (позитивні зобов'язання), які ставляться до учасників суспільних відносин із метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових і громадських інтересів. Іншими словами, це є своєрідна система координат, у рамках якої розвивається процесуальне право, і одночасно вектор, який визначає напрямок його розвитку [5, с.241].

До принципів діяльності слідчого належать:

1. Принцип законності;

2. Принцип поваги до гідності особи, невтручання в її особисте і сімейне життя;

3. Принцип свободи та особистої недоторканості особи;

4. Принцип недоторканості житла;

5. Принцип таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної нта іншої кореспонденції;