Процесуальний статус співучасників кримінального правопорушення, які не є обвинуваченими (підсудними), в аспекті меж судового розгляду

Жук М.С.,

аспірант кафедри правосуддя та кримінально-правових дисциплін Національного університету «Острозька академія»

Анотація

У статті в аспекті меж судового розгляду, досліджуються проблеми процесуального статусу осіб, яким було висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, що є предметом судового розгляду, у співучасті із обвинуваченим, але які самі не є обвинуваченими у даному кримінальному провадженні. Зокрема, автор досліджує питання процесуального статусу співучасників кримінального правопорушення, матеріали провадження щодо яких виділені в окреме провадження; співучасників, кримінальне провадження щодо яких закрито; співучасників, які є виправданими або засудженими, а також межі судового розгляду в такому кримінальному провадженні.

Ключові слова: кримінальне провадження, судовий розгляд, обвинувачений (підсудний), співучасник, межі судового розгляду.

процесуальний обвинувачення кримінальний правопорушення

Аннотация

В статье в аспекте пределов судебного разбирательства исследуются проблемы процессуального статуса лиц, которым было предъявлено обвинение в совершении уголовного правонарушения, что является предметом судебного разбирательства, в соучастии с обвиняемым, но которые сами не являются обвиняемыми в данном уголовном производстве. В частности, автор исследует вопросы процессуального статуса и пределов судебного разбирательства в отношении: соучастников уголовного преступления, материалы производства по которым выделены в отдельное производство; соучастников, уголовное производство в отношении которых закрыто; соучастников, которые являются оправданными или осужденными.

Ключевые слова: уголовное производство, судебное разбирательство, обвиняемый (подсудимый), соучастник, пределы судебного разбирательства.

Annotation

The article investigates peculiarities of procedural status, and hence, scope of a trial in respect of persons, who have been charged with a criminal offense being subject of trial, in complicity with accused, but who are not themselves accused in very proceedings. In particular, article studies procedural status and scope of a trial with regard to participators in a criminal offense, in whose regard materials of criminal proceedings have been allocated in a separate proceeding; participators in a criminal offense for whom criminal proceeding is concluded; acquitted or convicted participants in a criminal offense.

Key words: criminal proceedings, trial, accused, participators in a criminal offence, scope of a trial.

Постановка проблеми. Дослідження у судовому розгляді протиправних дій осіб, які не є обвинуваченими (підсудними) у кримінальному провадженні, є недопустимим із точки зору встановлених у законі меж судового розгляду. Але разом із цим встановлення факту вчинення кримінального правопорушення у співучасті з іншою особою, з'ясування обставин спільного вчинення правопорушення, ролі та характеру участі у ньому обвинуваченого може суттєво вплинути на рішення суду, на тяжкість призначеного покарання. У цьому контексті проблемним є питання визначення правого статусу осіб, яким було висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, що є предметом судового розгляду, у співучасті із обвинуваченим, але які самі не є обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, а також меж судового розгляду щодо таких учасників провадження.

У тій чи іншій мірі зазначеній проблемі приділяли увагу такі науковці, як М.І. Бажанов, О.В. Белькова, Є.А. Бравілова, О.А. Зайцев, І.І. Скільський,

B. І. Смислов, Л.М. Карнєєва, В.О. Попелюшко,

C. М. Стахівський, М.С. Строгович, І.Я. Фойниць- кий, М.А. Хохряков, М.Л. Якуб та інші. Разом з тим на сьогодні питання процесуального статусу, а звідси і меж судового розгляду щодо співучасників кримінального правопорушення, які з певних причин не є обвинуваченими у кримінальному провадженні, у вітчизняній процесуальній науковій літературі є недостатньо вивченим і таким, що потребує законодавчого врегулювання, що й зумовило вибір предмета та мети даного дослідження.

Виклад основного матеріалу. Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК) у ч. 1 ст. 337 «Визначення меж судового розгляду» встановлює, що «судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею» [1].

«Особа, якій висунуте обвинувачення», є обвинувачуваною (підсудною). У ч. 2. ст. 42 КПК законодавець встановлює, що «обвинуваченою (підсудною) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291». Тобто, особа набуває статусу обвинуваченої (підсудної) після формалізації обвинувачення у відповідному процесуальному рішенні слідчого, затвердженому прокурором, - обвинувальному акті, і передання такого акту до суду. Відтак суд не може проводити судовий розгляд стосовно будь-яких інших осіб, окрім обвинуваченого. Проте через наявність тісного взаємозв'язку між діями обвинуваченого та інших співучасників кримінального правопорушення у ході судового розгляду може виникнути необхідність у безпосередній участі останніх у судовому розгляді. Від того, яким процесуальним статусом повинні бути наділені такі учасники кримінального провадження, залежать і межі судового розгляду щодо них.

У науковій літературі дане питання здебільшого висвітлювалося з точки зору з'ясування того, вправі і чи зобов'язані співучасники давати показання про обставини злочину, вчиненого у співучасті із підсудним. Більшість радянських, російських та українських науковців схилялись чи схиляються до думки, що співучасник, кримінальна справа щодо якого виділена у окреме провадження, засуджений співучасник у разі необхідності повинен допитуватись у провадженні щодо іншого співучасника без попередження про кримінальну відповідальність за відмову від дачі та за дачу завідомо неправдивих показань [2, с. 13-14; 3, с. 10-11; 4, с. 45; 5, с. 17; 6, с. 10-11; 7, с. 79-80; 8, с. 27; 9, с. 11]. Але разом з тим, досліджуючи процесуальне становище даних осіб, вчені не наділяли їх всіма правами та обов'язками того чи іншого учасника кримінального процесу, а лише вказували на те, за якими правилами вони повинні допитуватись, досить часто при цьому змішуючи процесуальні статуси обвинуваченого та свідка. Тож проблема процесуального статусу, меж судового розгляду щодо співучасників кримінального правопорушення залишається актуальною і на сьогодні.

Зокрема, у кримінальному провадженні може виникнути необхідність залучити до участі у судовому розгляді: 1) співучасника кримінального правопорушення, матеріали провадження щодо якого виділені в окреме провадження; 2) співучасника кримінального правопорушення, кримінальне провадження щодо якого закрите; 3) співучасника кримінального правопорушення, який є виправданим або засудженим.

1. КПК України передбачає можливість виділення матеріалів кримінального провадження в окреме провадження на досудовому розслідуванні (ст. 217) та у судовому провадженні (ст. 334) за однаковими правилами. Зокрема, «у разі необхідності матеріали кримінального провадження щодо одного або кількох правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо... дві і більше осіб обвинувачуються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень» (ч. 3 ст. 217 КПК).

Після виділення кримінального провадження щодо одного з співучасників кримінального правопорушення останній втрачає статус обвинуваченого у початковому провадженні. Відтак виникає питання про допустимість подальшої участі та процесуальний статус такого співучасника у початковому кримінальному провадженні, його межі.

Свого часу з приводу цього у п. 4 постанови «Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ» у редакції від 30.05.2008 р. Пленум Верховного Суду України роз'яснював судам, що «співучасники вчиненого злочину, навіть при окремому розгляді справ, допитуються щодо обставин спільного вчинення злочинних дій без попередження їх про кримінальну відповідальність за відмову від дачі або за дачу завідомо неправдивих показань» [10]. Проте знову ж таки зазначене положення не вирішує питання процесуального статусу таких співучасників у «чужому» кримінальному провадженні, а відповідно - й меж судового розгляду.

Так, співучасник, щодо якого матеріали виділені у окреме провадження, при його допиті у судовому розгляді щодо іншого з співучасників кримінального правопорушення не може бути наділений статусом свідка. На відміну від запропонованих Пленумом ВСУ правил допиту співучасників кримінального правопорушення, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 66 КПК свідок у кримінальному процесі зобов'язаний «давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду», а «за завідомо неправдиві показання слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду або за відмову від давання показань слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду, крім випадків, передбачених Кодексом, свідок несе кримінальну відповідальність» (ч. 1 ст. 67 КПК). Але такий співучасник - не просто особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини вчиненого обвинуваченим діяння, він є співвинуватою особою у вчиненні діяння, яке є предметом судового розгляду. Тож надання такому учаснику кримінального провадження процесуального статусу свідка, а отже, покладення на нього обов'язку давати показання про обставини спільного вчинення злочинних дій, попередження про кримінальну відповідальність за відмову від дачі або за дачу завідомо неправдивих показань означало б порушення його права на захист.

Відповідно до КПК України учасником кримінального провадження, який не попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від дачі або за дачу завідомо неправдивих показань, є обвинувачений (п. 5 ч. 3 ст. 42 КПК). Тому вищезазначеною постановою ВСУ «Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ», фактично передбачалось здійснення допиту співучасника кримінального правопорушення за правилами допиту обвинуваченого, тоді як формально співучасник, щодо якого матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, не є обвинуваченим у провадженні щодо іншого співучасника і не наділений всім комплексом прав обвинуваченого, передбачених кримінальним процесуальним законом.

2. Другою групою осіб із невизначеним процесуальним статусом є співучасники, провадження щодо яких закрито судом за однією із передбачених законом підстав, але які беруть участь у судовому розгляді кримінального провадження, не закритого щодо інших співучасників кримінального правопорушення.