Важливою характеристикою сучасних податкових систем розвинутих країн є їхня структура, дослідження якої почнемо з аналізу співвідношення прямих та непрямих податків. Так, у США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки, у Франції - непрямі, 56,6 %; Німеччина, Італія мають урівноважену структуру податків (частка непрямих податків в Німеччині - 45,2 %, в Італії - 48,9 %) .

Еволюція структури податкових систем розвинутих країн свідчить про закономірну залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких чинників: життєвого рівня переважної частини населення, досконалості механізму стягнення податків, його здатності звести до мінімуму ухилення від оподаткування; рівня податкової культури, розв'язання найгостріших соціальних проблем; традиції оподаткування [15].

Переважання на початку і в середині ХХ ст. непрямих податків зумовлене низьким рівнем доходів більшості населення, що об'єктивно обмежувало масштаби прямих податкових надходжень, а також відносно простого збирання непрямих податків, адже форма прямого оподаткування потребує складного механізму обліку платників, об'єкта оподаткування, механізму стягнення податків.

Очевидним є зв'язок між співвідношенням прямих та непрямих податків і рівнем податкової культури, яка впливає на ефективність збирання податків, масштаби ухилення від сплати, разом з іншими чинниками створює сприятливі умови для підвищення ролі прямих податків. Пояснюється це тим, що надходження від основних видів прямих податків - податків на прибуток, та особистого прибуткового податку - залежать від правильності декларування доходів, а остання - як від рівня оподаткування, так і від податкової культури.

Зміна співвідношення між прямими і непрямими податками на користь перших стала також наслідком зростання орієнтованості західних суспільств на соціальний компроміс, що зумовило підпорядкування податкових систем принципу соціальної справедливості. Реалізація цього принципу потребує встановлення оптимальної структури податкової системи. Адже, прямі податки, що ставлять рівень оподаткування в пряму залежність від рівня доходів вважаються справедливими, ніж непрямі, оскільки вони не тільки не залежать від розміру доходів, а й мають регресивний характер.

Значні масштаби непрямого оподаткування у Франції, Італії, Німеччині зумовлені особливостями соціально-економічної політики урядів цих країн, спрямованої на стимулювання за допомогою податків від господарської діяльності, що потребує застосування широкого спектра податкових пільг для корпорацій. З другого боку, соціально-економічна політика цих країн спрямована на розв'язання найважливіших соціальних проблем [17].

Значна роль непрямих податків у багатьох західних країнах викликана їхньою високою фіскальною ефективністю і використанням цих податків для збалансування місцевих бюджетів (зокрема в Німеччині).

2. Наступним важливим аспектом структури податкових систем розвинутих країн є структура прямих податків, яка характеризується залежністю співвідношення між податком на прибуток корпорацій і особистим прибутковим податком від структури національного доходу. В країнах з розвинутою економікою частка особистого прибуткового податку значно вища, податок на прибуток корпорацій не має великого фіскального значення. Його питома вага у податкових надходженнях порівняно низька. От тільки в Японії податки на прибуток становлять 21,5 % і відрізняються від частки особистого прибуткового податку лише на 5,3 %.

3. Структура непрямих податків розвинутих країн характеризується закономірним зменшенням питомої ваги специфічних і збільшенням питомої ваги універсальних акцизів. Так, середня частка специфічних акцизів у сукупних податкових надходженнях країн ОЕСР скоротилася з 20,2 % у 1965 році до 12,4% у 1990 році, а по універсальних акцизах зросла з 13,5 % до 15,6 %. Це сталося внаслідок політики ЄЕС, спрямованої на поширення використання універсального акцизу у формі ПДВ.

Основним елементом у механізмі оподаткування прибутку, що однаково цікавить як державу, так і платника, є величина податку, що підлягає сплаті до бюджету. Вона, в свою чергу, визначається такими факторами: розміром прибутку, ставкою податку, обсягом і характером наданих пільг. Разом з тим кількісні параметри оподаткованого прибутку ґрунтуються на методиці його обчислення. У практичній діяльності підприємств це створює низку проблем, оскільки доводиться визначати фінансовий результат за діючою системою обліку і звітності (як різниця між виручкою від реалізації, зменшеною на суму непрямих податків і собівартістю реалізованої продукції) та вести окремий розрахунок прибутку з метою оподаткування (як різниця між сумою скоригованого валового доходу та сумою валових витрат та амортизації). В результаті таких розрахунків величина прибутку не співпадає, оскільки відрізняються вихідні дані для його розрахунку. Щоб вирішити дану проблему потрібно, на нашу думку, переглянути різні методики обліку і звести їх до єдиної уніфікованої системи.

Податок на прибуток діє в усіх країнах, і питома вага його в бюджетах різних країн складає від 10% в Швейцарії до 53% в Італії. В середньому у 28 найбільш розвинутих країнах світу середня ставка складає 36%. Так в Новій Зеландії ставка складає 48%, Німеччині - 45%, Бельгії та Польщі - 40 %, Австралії, Чехії та США - 39%, Ірландії, Канаді - 38%, Японії - 37%, і т. д. Нижчі ставки діють в Угорщині - 18%, Швеції - 28%, Туреччині - 27%, Великобританії - 33%, Австрії, Данії - 34%.

З урахуванням того, що цей податок в країнах ЄС має різні ставки оподаткування в різних країнах, перед державами постає проблема уніфікації оподаткування. Суть цієї проблеми полягає в тому, щоб, особливо для країн - членів ЄС, полегшити доступ на внутрішній ринок, а також збільшити залучення іноземних інвестицій у вигляді утворення різних філій та дочірніх компаній.

З цією метою передбачається:

1. зниження ставок оподаткування;

2. усунення подвійного оподаткування між державами;

3. взаємозв'язок та взаємоповага між різними країнами - членами ЄС та інше.

Головною функцією цього податку є не тільки фіскальна, але й стимулююча. В деяких державах податок на прибуток складає до 35-40% в бюджеті держави. В деяких країнах прибуток є також джерелом фінансування і місцевих бюджетів. Але порядок сплати цього податку в різних країнах різний.

Порядок розрахунку прибутку до оподаткування принципово однаковий (сума валового доходу зменшена на суму валових витрат та амортизацію). Але при розрахунку прибутку до оподаткування та при визначенні валових витрат провадяться в дію стимулюючі заходи [15].

Так в США до валових витрат відносяться всі 100 % витрат на дивіденди, які знаходяться в повній власності місцевих дочірніх компаній. Діють також пільги при проведенні прискореної амортизації, інноваційні заходи, науково-дослідні роботи. Діє особлива знижка в тих випадках, коли підприємство застосовує різні альтернативні види сировини та електроенергії, надається пільговий кредит, коли компанії застосовують обладнання, яке працює на сонячній енергії, в ході виробничого процесу використовується енергія вітру. Але при цьому в США застосовуються і підвищенні ставки, коли підприємство отримує занадто високі прибутки, коли воно стає монополістом (наприклад, при продажу нафти), тобто в цьому випадку податки стають частково елементом антимонопольного регулювання з боку держави.

У Канаді існує дві ставки оподаткування прибутку - федеральна та провінціальна. Згідно з цим і прибуток сплачується в федеральний та провінціальний бюджету. В цій державі також широко застосовуються різні пільги, до яких відносяться:

1. надання пільгового інвестиційного кредиту;

2. податковий кредит на витрати на науково-дослідні та конструкторські роботи;

3. прискорені темпи амортизації та інше.

Велика кількість пільг приводить до зменшення коштів, які спрямовують до державного бюджету, тому і політика ця поступово згортається. Особлива увага в цій державі приділяється розвиткові сільського господарства, рибної промисловості та деяких інших галузей. Це стосується оплати довічного податку при передачі сімейного фермерського господарства дітям; доходів фермерів та рибалок за п'ятиріччя усереднюється ( в зв'язку з тим, що протягом одного року можуть бути різні коливання в доходах); надання можливості фермерам регулювати свої доходи по роках. Особлива увага приділяється підприємствам малого бізнесу. Якщо середня ставка податку на прибуток складає 28 %, то для підприємств малого бізнесу - 12 %.

У Великобританії ставка податку на прибуток складає 33 %. Але для малих підприємств застосовується зменшена ставка - 25 %. Причому малі підприємства визначаються по ознаці розміру отриманого прибутку. При визначенні прибутку до оподаткування від валових доходів віднімаються всі витрати, які пов'язані з науково-дослідними роботами. З іншого боку, нафтодобувні підприємства крім податку по основній ставці вносять до бюджету ще 50 % доходу, який у них залишається.

Особливості в оподаткуванні прибутку діють і в Німеччині. В цій державі встановлені дві ставки: на прибуток, який не розподілений - 50 %, та на прибуток який розподілений - 36 % . Це робиться з урахуванням того, що при нерозподіленому прибутку оподатковуються дивіденди акціонерів прибутковим податком. Широко застосовується прискорена амортизація, яка дозволяє в перший рік придбання обладнання списувати до 50 % його вартості, а в перші 3 роки - до 80 %.

Основою для розрахунку податку на прибуток є його річний розмір. В кінці року кожне підприємство складає декларацію про доходи, яку подає в податкову адміністрацію до 1 квітня року, наступного після звітного. Протягом року, до визначення кінцевих річних розрахунків, підприємство вносить квартальні платежі.

Особлива система сплати податку на прибуток існує в Японії. Цей податок має назву прибутковий податок з юридичних осіб. При цьому встановлюється три види цього податку:

1. державний прибутковий податок -33%, 48 % від прибутку;

2. префектурний прибутковий податок - 5 % від державного, що складає 1,67% від загальної ставки прибутку;

3. міський, районний - 12, 8 % від державного, що складає 4,12 % від прибутку.

В сумарному вигляді юридичні особи сплачують до 40 % від загального прибутку. Крім того, частина прибутку є джерелом оплати податку на підприємницьку діяльність, який є податком префектур.

Оподаткування прибутку має свої особливості в Норвегії. Найвища ставка податку складає 28 % . Прибуток до оподаткування розраховується як різниця між балансовим доходом, який зменшений на суму витрат на виробництво та реалізацію, і на суму сплачених податків в податкові органи Норвегії. Суму бази оподаткування зменшують також амортизаційні відрахування.

У Швеції при сплаті національного податку на прибуток всі платники податку поділяють на резидентів і нерезидентів. Резиденти сплачують податок з усієї суми доходів, а нерезиденти з прибутку, який отриманий на території Швеції. Ставка податку на прибуток - 28 %. Не існує місцевих податків для корпорацій, а також не має різниці між розподіленим і нерозподіленим прибутком. При розрахунку прибутку акції підприємства оцінюються по найнижчій ринковій ціні їх вартості.

2.Аналіз впливу системи прямого оподаткування на діяльність підприємства

2.1 Характеристика діяльності підприємства ПАТ «ЦГЗК»