Психологічна мотивація як чинник ефективності роботи державних службовців

Вступ

мотивація державний служба інтеграція

Актуальність теми дослідження визначається насамперед процесами трансформації соціально-економічної системи в Україні, що вимагають нових рішень з організації ділової активності суспільства у багатьох сферах. Саме ефективна організація праці, забезпечення високого рівня вмотивованості персоналу, що є ключовою проблемою сучасного менеджменту, визначає науково-практичну значущість даного дослідження.

Протягом всієї історії розвитку людство намагається віднайти шляхи оптимізації використання людських ресурсів раціонально залучаючи при цьому інтелектуальний, психологічний та фізичний потенціал кожного індивіда чи групи до роботи над досягненням цілей, встановлених спільнотою людей залежно від домінуючих в даній спільноті потреб і мотивів, які є рушійною силою її розвитку.

Питання морально-психологічного потенціалу особистості розглядалися філософами ще з давніх часів і залишаються актуальними в сучасних дослідженнях українських та зарубіжних учених. Філософські аспекти діяльності державних службовців були об'єктами досліджень багатьох науковців: В.П. Андрущенко, І.В. Бойченко, В.Д. Гвоздецький, В.М. Князєв, І.Ф. Надольний, Ю.К. Павленко, Ю.М. Пахомов, Є.М. Причепій, В.П. Розумний, Л.А. Чекаль та ін. Етиці управління приділяли увагу Т.Г. Аболіна, Т.Е. Василевська, В.В. Єфименко, О.М. Лінчук, В.А. Малахов, М.І. Пірен.

Формування теоретичних основ процесів мотивації персоналу організацій та практичного впровадження наукових досліджень, узагальнень і рекомендацій для їх ефективного використання в процесі управління з метою отримання належної робочої поведінки людей було закладено ще на початку минулого століття роботами М. Туган-Барановського та Хюго Мюнстерберга. Основні моделі мотивації трудової діяльності обґрунтовано у працях зарубіжних вчених: Фредеріка Тейлора, Елтона Мейо, Абрахама Маслоу, Віктора Врума, Лайона Портера, Девіда МакКлеланда, Дагласа МакГрегора.

Психологічну мотивацію особистості як чинник діяльності досліджували С.П. Бандурка, С.П. Бочарова, Є.В. Землянська, В.Г. Казаков, Л.Л. Кондратьєва, М.Н. Корнєв, О.В. Киричук, П.А. М'ясоїд, Л.Є. Орбан-Лембрик, В.А. Роменець, Т.Ф. Цигульська та ін. Педагогічний аспект формування психологічно-мотиваційного потенціалу розглядали Ю.К. Бабанський, Н.П. Волкова, В.К. Майборода, Т.В. Мотренко, В.О. Сластенін, М.А. Сорокін, М.М. Фіцула та ін. Комплексному вивченню особистості як системи психологічно-мотиваційних компонентів присвятили свої роботи В.І. Алещенко, А.В. Боєнко, О.Ф. Бондаренко, М.Й. Варій, М.І. Дяченко, В.В. Журавльов, Л.І. Котляр, С.М. Максименко, О.Д. Сафін, Л.В. Черкасов та ін. Серед дослідників у галузі державного управління проблемі психологічної мотивації та людського чинника приділили увагу Г.В. Атаманчук, В.Д. Бакуменко, Н.Т. Гончарук, Д.І. Дзвінчук, С.Д. Дубенко, В.С. Колтун, О.Д. Крупчан, В.І. Луговий, Я.В. Немирівський, Н.Р. Нижник, В.М. Олуйко, Л.І. Плаксій, А.П. Рачинський, П.М. Ткачук, В.В. Цвєтков, П.А. Цегольник та ін.

У країнах соціалістичної орієнтації тривалий час мотиваційні технології розвивалися в своєрідному, обмеженому потребами пануючої ідеології руслі, не враховуючи позитивного досвіду західних шкіл управління, не вивчаючи фундаментальних особливостей процесів мотивації. Однак процес формування ринкових відносин ініціював зростання дослідницького інтересу в цьому напрямку багатьох вітчизняних науковців. результатом якого стали численні роботи та ін., Г.В. Атаманчук, В.Д. Бондар, І.О. Буцької, І.А. Василенко, І. Грицяк, В. Долечек, П. Ігнатьєв, А. Кондратюк, І. Нинюк, С.М. Озірської, В.В. Полтавського, Ю.Д. Полянського, О. Слюсаренко, в яких обґрунтовано теоретико-прикладні аспекти використання мотиваційних технологій в практиці управління згідно до європейських стандартів.

Вибір теми дослідження зумовлений історичним і морально-етичним контекстом, у якому розвивається українське суспільство. Українська держава утворилась після розпаду СРСР, населення якого перебувало під тотальним ідеологічним тиском соціалістичних догм, пропаганди та моралі. Зі становленням незалежної України відбулися певні зміни психологічних і ціннісних орієнтацій населення, але загалом вони ще не стали переконливими. На розвиток держави і суспільства значною мірою впливає регулювання суспільних відносин, що охоплюють дії держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу.

Всі ці питання в Україні залишаються ще не повністю вирішеними, якщо зважити на те, що етика державних службовців, закріплена нормами права та психологічна мотивація не завжди збігаються з нормами моралі, які утворюються в громадянському суспільстві. До того ж розвиток Української держави відбувається в умовах загострення інформаційно-психологічного протиборства між розвиненими державами та іншим світом, внаслідок чого виникає проблема захисту морально-етичного потенціалу в разі застосування проти України інформаційно-психологічних операцій.

На розвиток державної служби впливають суттєві зміни, які відбуваються в суспільстві. Відповідно до ст. 2 Указу Президента України від 11 лютого 2000 р. №208 (208/2000) «Про підвищення ефективності системи державної служби» було затверджено «Стратегію реформування системи державної служби в Україні. Основною метою її реформування визначено вдосконалення кадрового потенціалу, становлення професійної, політично нейтральної та авторитетної державної служби. Проте в процесі реалізації «Стратегії» залишалась невирішеною низка питань. Зокрема, в Указі Президента України «Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу» від 5 січня 2005 р. №1/2005 визначено актуальні проблеми у сфері державної служби: недодержання політичної нейтральності державних службовців, наявність конфлікту їх особистих інтересів та незаконного впливу на них. Серед засад удосконалення правового врегулювання визначені: патріотизм державних службовців, дотримання ними етичних норм і правил поведінки, а серед проблем правового характеру - необхідність забезпечити відповідний рівень професійних, психологічно-мотиваційних якостей. Передбачається посилення значення атестацій та оцінювання роботи, розроблення методик оцінювання. З огляду на стан суспільства велике значення у розв'язанні цих проблем мають саме морально-психологічні аспекти державної служби.

Вивчення теоретичних підходів різних наук до досліджуваної проблеми показало, що забезпечення ефективності управління значною мірою перебуває в площині психологічної мотивації державних службовців. Водночас, вплив психологічно-мотиваційного потенціалу державних службовців на ефективність державного управління, як комплексна проблема, є ще недостатньо вивченою, а чинники та механізми його формування не повністю розкриті. В той же час, багато питань ефективної мотивації персоналу залишаються малодослідженими в зв'язку з тим, що Україна, як і більшість інших пострадянських країн, перебуває в процесі перманентного трансформування політичного і економічного життя суспільства, а динаміка змін, які при цьому відбуваються, вимагає додаткових досліджень специфічності поведінки окремої особи чи робочих груп в умовах перехідної економіки. З огляду на це, постає завдання аналізу механізмів реалізації морально-психологічного потенціалу державних службовців при виконанні завдань державного управління.

Таким чином, вибір теми, предмету і об'єкту дослідження, а також його мети і структури, були обумовлені відсутністю у практиці управління підходів до формування стратегій мотивації персоналу організацій в умовах корінних змін у відносинах між керівництвом і персоналом у зв'язку з трансформацією соціально-економічної системи, появою нових відносин власності, формуванням нових ціннісних категорій і життєвих позицій працівників, що підтверджує актуальність і своєчасність проведених досліджень.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розкритті сутності та науково-теоретичному обґрунтуванні психологічно-мотиваційних засад морально-етичного потенціалу державних службовців як важливого фактора державного управління в сучасній Українській державі; розробці теоретичних і практичних організаційно-економічних механізмів підвищення мотивації праці.

Для досягнення мети поставлено такі завдання:

- з'ясувати основні теоретико-методологічні підходи та концепції до вивчення зазначеної проблеми;

- узагальнити основні положення вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячені дослідженню місця та ролі людського чинника в здійсненні ефективного державного управління;

- дослідити законодавчу базу, що регулює психологічно-мотиваційні засади діяльності державних службовців;

- проаналізувати світовий та європейський досвід вивчення мотивації державних службовців;

- визначити професійно-етичні й акмеологічні аспекти психологічно-мотиваційного потенціалу державних службовців;

- проаналізувати особливості формування психологічно-мотиваційного потенціалу у державних службовців;

- з'ясувати ступінь впливу психологічної мотивації державних службовців, їх морально-психологічних якостей на ефективність управлінської діяльності, стан урахування морально-психологічного компонента в діяльності кадрових підрозділів органів виконавчої влади.

Об'єкт дослідження - роль людського чинника в розвитку та функціонуванні державного управління.

Предмет дослідження - психологічна мотивація як чинник ефективності роботи державних службовців.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою даного магістерського дослідження слугували насамперед загальнонаукові філософські методи: аналіз і синтез, індукція й дедукція, абстрагування, ідеалізація, аналогія, метод сходження від абстрактного до конкретного, психологічний, мотиваційний та синергетичний методи. Крім того, у роботі застосовані спеціальні методи, зокрема порівняльний, історичний, структурно-генетичний аналіз, і синтез тощо.

Розроблення методик дослідження ступеня впливу психологічно-мотиваційного стану державних службовців на ефективність управлінської діяльності, визначення морально-психологічних якостей, необхідних для результативної управлінської діяльності, та врахування психологічно-мотиваційного компонента в діяльності кадрових підрозділів органів виконавчої влади було проведено з використанням методології функціонального аналізу. У роботі широко використано системний підхід, що дало змогу розглянути взаємопов'язаний вплив на ефективність управління моральних та психологічних чинників у діяльності державних службовців.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення, висновки і рекомендації роботи можуть бути використані: