Психологічна структура поведінки при вчиненні умисного вбивства

Сторінки матеріалу:

Зміст

  • Вступ
  • 1. Загальна характеристика умисного вбивства та його види
  • 2. Характеристика пом'якшуючих обставин при умисному вбивстві
  • 3. Умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання
  • 3.1 Об'єктивні ознаки умисного вбивства, вчиненого у стані сильного душевного хвилювання
  • 3.1.1 Об'єкт умисного вбивства, вчиненого у стані сильного душевного хвилювання
  • 3.1.2 Об'єктивна сторона умисного вбивства, вчиненого у стані сильного душевного хвилювання
  • 3.2 Суб'єктивні ознаки умисного вбивства, вчиненого у стані сильного душевного хвилювання
  • 3.2.1 Суб'єкт умисного вбивства, вчиненого у стані сильного душевного хвилювання
  • 3.2.2 Суб'єктивна сторона умисного вбивства, вчиненого у стані сильного душевного хвилювання
  • 4. Пропозиції щодо вдосконалення законодавства
  • Висновок
  • Література
Вступ Дана робота присвячена одній з актуальних проблем сучасної кримінально-правової науки - емоційній стороні злочину. В роботі розглядається психологічна структура злочинної поведінки, вплив емоцій на кримінальну відповідальність за суспільно небезпечне діяння, вчинене у стані сильного душевного хвилювання. Відповідно до статті 2 Кримінального кодексу України: „Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом”. Отже законодавець висуває дві вимоги для кримінальної відповідальності: по-перше - це суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність) по-друге - це склад злочину Говорячи про проблему поведінки, юристи, в першу чергу, мають на увазі питання правової оцінки поведінки. Торкаючись психологічної структури поведінки, то вона являє собою безпосередній предмет вивчення психології. Однак для правової оцінки поведінки потрібно ознайомитися з його психологічною структурою, адже саме психологічні елементи дуже часто слугують підставою для остаточного висновку про ступінь суспільної небезпечності діяння і, таким чином, від них правова оцінка вчиненого. Наука кримінального права дуже широко використовує досягнення психології. Необхідність вивчення даної проблеми викликана тим, що кримінальне законодавство при встановленні кримінальної відповідальності приймає до уваги окремі емоційні переживання. Законодавець особливу увагу приділяє раптово-виникнувшому сильному душевному хвилюванню (фізіологічному афекту). Загальна частина Кримінального кодексу України стан сильного душевного хвилювання визнається як обставина, яка пом'якшує покарання за скоєний злочин (п.7, ч.1, статті 66), а у Особливій частині містяться привілегійовані склади злочинів (стаття 116 „Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання”, та стаття 123 „Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання”). У нашій роботі ми більш детально розглянемо склад злочину, який передбачено статтею 116 Кримінального кодексу України. Вивчення судової практики показує, що вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, дуже часто має місце у житті. Структура даного складу злочину складна. Елемент складності у ньому придає те, що законодавець висуває не тільки юридичні, а й психологічні критерії, які необхідні для кваліфікації дій за цією статтею. Фізіологічний афект являє собою тимчасове емоціональне переживання. Після його зникнення не залишається слідів, які б могли бути використані для доказування того, чи мав афект місце. Вказана властивість афекту ставить перед судово-слідчими органами складне завдання - констатація афекту при виникненні та здійсненні злочинного умислу. 1. Загальна характеристика умисного вбивства та його види До прийняття нового Кримінального кодексу України кримінальне законодавство не передбачало визначення вбивства. З цього приводу існувало декілька точок зору. Так М.К. Аниянц розумів під вбивством протиправне умисне або необережне позбавлення життя людини Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни по действующему законодательству Союзных республик. М., 1978. .М. Коржанський визначав вбивство, як протиправне і винне заподіяння смерті при посяганні на життя іншої людини. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. - К.: Юрінком Інтер, 1996. В. Сташис та М. Бажанов зазначали, що наука і практика під вбивством розуміють протиправне позбавлення життя іншої людини. Сташис В.В., Бажанов М.І. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. Х., 1987. Дану точку зору підтримують такі вчені як С.В. Бородін, В.І. Борисов., В.М. Куц. Але М.Д. Шаргородський визначав вбивство тільки як умисне неправомірне позбавлення життя іншої особи, підкреслюючи тим самим два моменти: неправомірність - відмежовуючи, таким чином, вбивство від інших випадків позбавлення життя (наприклад, позбавлення життя у стані необхідної оборони), - та його умисний характер - відмежовуючи його від інших випадків неправомірного заподіяння смерті іншій особі. Він вважав, що настання смерті хоча й у разі неправомірної поведінки, однак поза волею винної особи вбивством не є, а являє собою заподіяння смерті через необережність. Аналіз частини 1 статті 115 Кримінального кодексу України дає підстави вважати, що спірні питання щодо визначення вбивства вирішено. Однак, даний висновок є передчасним. Так, аналізуючи статтю 119 Кримінального кодексу України призводить до висновку, що кримінальне законодавство України під поняттям вбивства розуміє як умисне так і з необережності протиправне заподіяння смерті іншій людині. Об'єктивна сторона умисного вбивства визначається в законі як злочин з матеріальним складом і характеризується наявністю трьох обов'язкових ознак: 1. Здійснення протизаконного діяння (дії або бездіяльності), що позбавляє життя іншої людини. 2. Настання наслідку у вигляді смерті іншої людини. 3. Причинний зв'язок між діянням і настанням смерті. Для позбавлення людини життя може бути застосовано як фізичний вплив (нанесення удару по життєво важливому органу, постріл і т.п.), так і психічне (заподіяння великої психологічної травми, що спричинило смерть потерпілого). У випадку вчинення вбивства шляхом бездіяльності мова може йти про нездійснення винним дій, що могли запобігти смерті за умови, що особа зобов'язана була і мала можливість вчинити такі дії (наприклад, особа медичного персоналу не застосовує через почуття помсти необхідного лікування, що спричиняє смерть хворого). До числа ознак об'єктивної сторони умисних вбивств, що мають значення для кваліфікації, необхідно віднести спосіб і обстановку вчинення злочину. Обов'язковою ознакою закінченого складу вбивства є настання наслідку у вигляді смерті людини. При цьому повинен бути встановлений причинний зв'язок між дією або бездіяльністю винного і настанням смерті потерпілого. Безпосереднім об'єктом умисних вбивств є життя людини. При чому початком життя вважається початок фізіологічних пологів. Кінцевим моментом життя визнається фізіологічної смерті, коли внаслідок повної зупинки серця і припинення постачання клітинам кисню відбувається незворотний процес розпаду клітин центральної нервової системи і смерть мозку. Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом). До числа ознак суб'єктивної сторони умисних вбивств, що мають значення для кваліфікації, необхідно віднести також мотив, мету та емоційний стан винного в момент скоєння злочину. Суб'єктом злочинів може бути фізична особа яка, відповідно до ст. 19 Кримінального кодексу України, „під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними”. Проаналізувавши зміст статті 22 Кримінального кодексу України, можна зробити висновок, що кримінальна відповідальність за „Умисне вбивство” (ст.115 КК України), „Умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання” (ст.116 КК України), „Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини” (ст.117 КК України) настає у віці 14 років на момент скоєння злочину. Кримінальна відповідальність за „Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця” настає з 16 років. При чому, щодо злочину, передбаченого ст.117 Кримінального кодексу України, вчинити такий злочин може тільки спеціальний суб'єкт - жінка, яка народила дитину. Умисні вбивства розподіляються на 3 види в залежності від наявності або відсутності пом'якшуючих чи обтяжуючих обставин: 1. Умисне вбивство без пом'якшуючих та обтяжуючих обставин (ч.1, ст.115 Кримінального кодексу України). 2. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (ч.2, ст.115 Кримінального кодексу України). 3. Умисне вбивство при пом'якшуючих обставинах (ст. ст.116, 117, 118 Кримінального кодексу України). Умисне убивство без пом'якшуючих і без обтяжуючих обставин (ч.1 ст.115 КК України). Об'єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, є життя людини.

умисне вбивство психологічний емоційний

Об'єктивна сторона даного злочину визначена в диспозиції статті як злочин з матеріальним складом і характеризується трьома обов'язковими ознаками:

вчинення діяння (дії або бездіяльності), що спрямовано на позбавлення життя іншої людини (нанесення ударів, позбавлення води і їжі і т.п.);

настання наслідків у вигляді смерті іншої людини;

причинний зв'язок між діянням винного і настанням смерті потерпілого.

Необхідною умовою кваліфікації діяння винного за ч.1 ст.115 КК України є відсутність яких-небудь пом'якшуючих або обтяжуючих обставин, зазначених у статтях 116 - 118 КК України або ч.2 ст.115 КК України. Тільки в цьому випадку мова може йти про злочин, передбачений ч.1 ст.115 КК України - вбивство без пом'якшуючих або обтяжуючих обставин ("просте" вбивство). Обов'язковою ознакою складу злочину, що розглядається є настання наслідку у вигляді смерті людини. Між дією або бездіяльністю винного і настанням смерті потерпілого повинен бути причинний зв'язок.

Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті іншої людини. Якщо з яких-небудь обставин, що не залежали від волі винного, смерть потерпілого не наступила, вчинене необхідно розглядати як замах на вбивство.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом). Мотив, мета й емоційний стан винного в момент вчинення злочину, якщо вони не передбачені ч.2 ст.115 і статтями 116 - 118 КК України, на кваліфікацію не впливають.

Суб'єктом злочину може бути фізична осудна особа, що досягла 14-річного віку.

Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (ч.2 ст.115 КК України).

Частина 2 ст.115 КК України передбачає ряд кваліфікуючих ознак, наявність яких свідчить про вчинення умисного вбивства при обтяжуючих обставинах. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, у порівнянні з іншими видами вбивств, представляє незрівнянно велику суспільну небезпеку вчиненого. Обтяжуючі обставини при умисному вбивстві зазначені у пунктах 1-13, ч.2, ст.115 КК України. Ними є умисне вбивство:

1) двох або більше осіб;

2) малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

3) заручника;