ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

РЕФЕРАТ

на тему: РОЗВИТОК НАУКИ У МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТОНОМУ ПРАВІ

Робота виконана студентом

Групи _ПСФЗ -42В

Белей В.В.

Науковий керівник

Анісімова М.Ф.

ІРПІНЬ 2012

План

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ ТА СИСТЕМА МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

1.1 Поняття та предмет науки міжнародного приватного права

1.2 Система міжнародного приватного права

РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК НАУКИ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

2.1 Засновники доктрини міжнародного приватного права

2.2 Еволюція терміну “міжнародне приватне право”

РОЗДІЛ 3. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРЕДМЕТА МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

3.1 Особливості предмета міжнародного приватного права зарубіжних країн

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

У кожній державі найважливішим регулятором суспільних відносин є право. Це система юридичних норм, які фіксують певні відносини; охороняють загальнообов'язкові правила поведінки;закріплюють права і обов'язки осіб. У сукупності ці норми, а також інші джерела складають національну систему права. У світі існує більше двохсот національних систем права (стільки, скільки держав).

Часто між ними виникають відносини, які викликають безліч взаємних прав і обов'язків. Тому розвиток економіки, політики, культури,засобів комунікації, транспорту вимагають правового оформлення такого типу відносин, як міжнародні. Останні умовно можна поділити на дві великі групи: міждержавні та не міждержавні. Перша група становить сферу міжнародного публічного права, друга є предметом регулювання міжнародного приватного права.

Суб'єктами відносин у міжнародному публічному праві виступають держави як такі, а також міжнародні організації, членами яких є ті ж держави.

Суб'єктами відносин у міжнародному приватному праві є, перш за все, фізичні та юридичні особи, іноді - держави. Специфікою відносин є наявність "іноземного елементу". Під "іноземним елементом" розуміють: суб'єкт, який має іноземну належність (громадянство, місце проживання - щодо фізичних осіб; "національність" - щодо юридичних осіб); об'єкт, який знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який відбувся за кордоном.

Міжнародне приватне право - це система юридичних норм, спрямованих на регулювання міжнародних не властних відносин з

"Іноземним елементом". Завданням міжнародного приватного права є регламентація вказаних відносин для всебічного захисту прав та інтересів суб'єктів права, створення єдиного правового простору для здійснення ними своїх прав і обов'язків, зміцнення співпраці держав,які відносяться до різних економічних, правових, соціальних,культурним системам.

Міжнародне приватне право нерозривно пов'язано з розширенням міжнародного торгово-економічного, науково-технічного та культурного співробітництва. Важливу роль у правовому регулюванні цього співробітництва покликані грати норми міжнародного приватного права, значення якого зростає в міру поглиблення міжнародних господарських зв'язків, розвитку нових організаційних форм у різних областях міжнародної ділової співпраці.

У цій роботі я розгляну історію розвитку науки міжнародного приватного права, а також тенденції розвитку.

1. Поняття, предмет та система міжнародного приватного права

1.1 Поняття та предмет науки міжнародного приватного права

У кожній державі найважливішим регулятором суспільних відносин є право. Це система юридичних норм, що фіксують певні відносини; охороняють загальнообов'язкові правила поведінки; закріплюють права та обов'язки осіб. У сукупності ці норми (разом з іншими джерелами) становлять внутрішньодержавну (національну) систему права. Вона спрямована на врегулювання певного кола суспільних відносин, має загальний метод правового регулювання та фіксує правові норми у певній формі. Відомо, що таких національних правових систем у сучасному світі налічується близько двохсот. Часто між ними виникають відносини, що зумовлюють чимало взаємних прав та обов'язків. Тому розвиток економіки, політики, культури, засобів комунікації, транспорту тощо потребують правового оформлення такого типу відносин, які виходять за межі однієї держави. Останні умовно можна поділити на дві великі групи: міждержавні та не міждержавні. Перша група становить сферу міжнародного права, друга є предметом регулювання міжнародного приватного права [1, с.414].

Норми міжнародного приватного права застосовуються для так званого міжнародного спілкування. Національне право та міжнародне право, незважаючи на свою самостійність, у низці випадків взаємодіють, утворюючи полісистемний комплекс норм міжнародного приватного права. Водночас норми цих двох правових систем не полишають меж останніх, хоч і регулюють, з одного боку, міжнародні, а з іншого - невладні відносини, майнові та немайнові, що мають цивілістичну природу і виникають у сфері міжнародного спілкування. Поділяючись на матеріально-правові (такі, що регулюють і, конкретне правовідношення) та колізійні норми (такі, що відсипають до законодавства іншої держави), вони створюють певний комплекс у кожній правовій системі. Іноді вказують, що міжнародне приватне право - це право колізійне. Наявність колізійних норм становить особливість міжнародного приватного права. Як матеріально-правові, так і колізійні норми можуть міститись у національних джерелах права, міжнародних угодах.

30 січня 1996 р. у м. Львові польський водій не впорався з управлінням великогабаритного фургона. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди одна особа загинула, кілька - госпіталізовано, пошкоджено сім автомобілів. У даному випадку виникли правовідносини з делікту з «іноземним елементом». До них необхідно було, щонайперше, застосувати колізійну норму, викладену, зокрема, у ч. 1 cm. 569 чинного на той час Цивільного кодексу України, а також узяти до уваги норми cm. 35 («Зобов'язання, що не виникають з договірних відносин») Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правовідносини у цивільних і кримінальних справах від 27 травня 1993 р.

Суб'єктами відносин у міжнародному приватному праві є, передусім, фізичні та юридичні особи, іноді - держави. Специфікою відносин є наявність «іноземного елементу». Під «іноземним елементом» розуміють: 1) суб'єкт, який має іноземну належність (громадянство, місце проживання - щодо фізичних осіб; «національність» - щодо юридичних осіб; це також іноземна держава); 2) об'єкт, який знаходиться на території іноземної держави (пошкоджена у дорожньо-транспортній пригоді автомашина знаходиться за кордоном; спадкове майно знаходиться за кордоном); 3) юридичний факт, що мав чи має місце за кордоном (наприклад, відкрилася спадщина за кордоном; музичний, вокальний чи інший твір виконано за кордоном; виконання роботи у іноземного працедавця; укладений контракт на виконання роботи у іноземного працедавця, проте працівник не може переїхати у іноземну державу для виконання умов контракту у встановлені контрактом строки через хворобу).

23 червня 2005 р. в Україні було прийнято Закон «Про міжнародне приватне право», який містить чимало норм, що є новими для правової системи держави. Серед них визначення «іноземного елементу» у приватноправових відносинах. Насамперед, у Законі зазначено, що приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні відносини (п. 1 ч. 1 ст. 1). «Іноземним елементом», згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право», вважається ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: 1) хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; 2) об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; 3) юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави (и. 2 ч. 1 ст. 1).

Серед переліку суб'єктів, які створюють поняття «іноземний елемент», наведене у зазначених нормах Закону, відсутня вказівка на державу, яка хоч і не часто, проте є учасницею приватноправових відносин. Проте розширити цей перелік дає можливість ст. 30 цього ж Закону. У ній міститься правило, відповідно до якого, до приватноправових відносин з «іноземним елементом» за участю держави застосовуються правила цього Закону на загальних підставах, якщо інше не передбачено законом [2, с.98].

Ось приклад, що демонструє складне поєднання «іноземного елементу» у правовідношенні. Напередодні 1996 р. затонуло судно «Сімба-1». Власником його була турецька фірма «Сімбашиппінг енд трейдінг», яка зареєструвала судно. Вона передала оперативне управління судном турецькій компанії «Кнідос». Місце реєстрації судна - Мальта. Ліцензована крюінгова компанія «Євромарін сервіс», зареєстрована в Одесі, найняла екіпаж, до складу якого входило 12 моряків - громадян України, що загинули внаслідок аварії. Трудові контракти з ними було укладено за законодавством Великобританії. Судно перевозило вантаж (1800 тонн металу) з російського порту Таганрог до турецького порту Деліскелесі .

До сфери міжнародного приватного права належать питання цивільної право та дієздатності іноземних фізичних та юридичних осіб, держави, її імунітету; відносин по зовнішньоторговельних угодах; прав авторі» на твори, видані за кордоном; трудо-правового та соціального статусу осіб, які знаходяться на території іноземної держави, працювали на такій території тощо. Регулюючи вказані та інші відносини, норми міжнародного приватного права утворюють систему, яка відображає упорядковану сукупність норм національного права.

Отже, міжнародне приватне право - це система юридичних норм, спрямованих на регулювання міжнародних невладних відносин з «іноземним елементом». Завданням міжнародного приватного права є регламентація вказаних відносин для всебічного захисту прав та інтересів суб'єктів права, створення єдиного правового простору щодо здійснення ними своїх прав та обов'язків, укріплення співпраці держав, які належать до різних економічних, правових, соціальних, культурних систем.

1.2 Система міжнародного приватного права

Міжнародне приватне право має власну систему, її можна розглядати як систему навчального курсу та як галузі правничої науки. Навчальний курс прийнято поділяти на дві частини: Загальну та Особливу. Загальна частина охоплює питання, які мають методологічне значення для міжнародного приватного права в цілому, а саме: поняття, система та зміст міжнародного приватного права, його джерела, методи регулювання; вчення про колізійні та матеріально-правові норми; правові режими (національний, найбільшого сприяння та ін.); взаємність, реторсія, інші загальні положення щодо суб'єктів міжнародного приватного права. Особлива частина охоплює питання про право власності і речові права; зобов'язальне право; зобов'язання з правопорушень; відносини у сфері авторського, винахідницького, патентного, сімейного, спадкового права; трудових відносин; питання, що належать до міжнародного цивільного процесу.