Зрозуміло, що радикальні вимоги народних низів відлякували від таборитського руху дрібне дворянство та багатих бюргерів. Коли ж таборити почали на практиці здійснювати деяку спільність майна, чеське дворянство, яке до цього перебувало в рядах гуситів, спробувало домовитися з німецьким імператором Сигізмундом. Імператорові вдалося зібрати велику армію хрестоносців, яка 30 травня 1434 р. під с Ліпани у вирішальному бою розбила таборитів.

У 1436 р. німецький імператор Сигізмунд у Празі був коронований на чеського короля. Поразка таборитів обернулася різким посиленням феодального гніту, т. зв. «другим виданням кріпосництва». Постановами Земського суду 1437 р., сеймів 1454, 1467, 1487 pp. встановлювалася заборона переходу селян від одного пана до іншого та прийому втікачів. У 1512 р. селянам заборонили відчужувати чи навіть заповідати будь-що з власного майна без згоди пана. Після розгрому таборитів встановлюється новий порядок роботи снему. Засідають, як і раніше, три стани: пани, дрібна шляхта (владики) і міщани. Але першими питання обговорюють пани, прийняте рішення передають для схвалення владикам, і аж потім -- міщанам. Такий порядок гарантував збереження привілеїв аристократії, але також залишав королівській владі можливість грати на протистоянні трьох станів. У Англії та Франції королівська влада зуміла саме таким способом зміцнити свої позиції Дворник Ф. Славяне в европейской истории и цивилизации / Ф. Дворник / Пер. И.И. Соколовой при участии И.А. Аржанцевой и С.С. Никольского; под общ. ред. И.И. Соколовой. - М.: Языки славянской культуры, 2001. - С.55..

В середині XV ст. за Іржі Подебрада центральна влада дещо зміцніла, але ненадовго. Уже Законник Владислава IV (1500 p.) відсторонив міський патриціат від участі в роботі снемів. Після смерті цього короля у 1516 р. магнати перебрали у свої руки регентство.

Розвиток Чехії у своєму руслі дещо відмінний як від Західної Європи (від станово-представницької монархії до абсолютизму), так і від сусідньої Польщі. В останній, як відомо, шляхта зуміла без протиставлення себе магнатам домогтися розширення власних прав і здійснення своєрідної «дворянської демократії». Цей чеський шлях був перерваний у 1526 р., коли об'єднані чесько-угорські війська зазнали поразки від турків під Могачем. Створилася реальна загроза турецької окупації країни. Тому у 1526 р. чеським королем було обрано Фердінанда Габсбурга, представника австрійської правлячої династії. Своїх обіцянок чехам новий король не дотримав. Були введені нові податки, розпочалося переслідування протестантів. Результатом стало невдале повстання 1547 p., після якого у міст були відібрані усі залишки колишніх привілеїв та земельні володіння. Віднині сейм мав скликатися не інакше, як за волею короля. Чеський трон став спадковим для Габсбургів.

Закінчилося поразкою і повстання 1618-1631 pp., після чого національний гніт суттєво посилився. Компетенція королівської влади розширювалася на шкоду правам станів. Чехія почала управлятися королівською канцелярією, яка перебувала у Відні. Влада короля наближалася до абсолютної, йому належало право видавати закони, бути верховним суддею та призначати на всі посади в країні.

Вважається, що з 1627 р. Чехія припиняє існування як самостійна держава. Німецька мова була оголошена державною. Чеське дворянство повністю розорене і винищене. Конфісковані у чеських феодалів землі передані іноземним авантюристам, що прийшли з Фердінандом II, переважно німцям-католикам. Міське самоуправління було знищене, і влада в містах перейшла до королівських чиновників. Щоправда, зберігався снем, чиї права були значно урізані. Зазначимо, що від імені усіх міст виступати у снемі мав право лише представник Праги, а загалом міста мали в цьому державному органі 6 місць.

Відновлення незалежності чеської держави припадає на час після розпаду Австро-Угорщини в 1918 р. Краткая история Чехословакии /Под ред. А.Х. Клеванский, В.В. Марьина, И.И. Поп, акад. Д.Ф. Марков, В.Н. Виноградов. - М., 1988. - С. 41.

Отже, Чеська держава пройшла декілька етапів становлення та розвитку. Що позначилось на загальних тенденціях розвитку державницько-правової системи країни.

1.2 Джерела права середньовічної Чехії

В Чехії основним джерелом права потягом тривалого часу залишався звичай. Правові звичаї були покладені і в основу перших записів слов'янського права. Найбільш раннім записом звичаєвого права Чехії був Статут князя Конрада (ХІІ-ХІІІ ст.). На початку XIV століття була складена Рожмберзька (Розенберзька) книга -- приватний запис діючого чеського права.

Такий же характер мали приватні пам'ятники земського права феодальної Чехії - «Ряд земського права» (XIV ст.) і «Виклад чеського земського права» пана Ондрія із Дуби (ХІV-ХV ст.).

Отже, однією з ранніх пам'яток права Чехії та Моравії кінця ХІІ ст. є Статути Конрада Оттона.

Статути Конрада Оттона або Право Конрада (Jus Конраді) - одна з найбільш ранніх пам'яток феодального права Чехії, що відноситься до кінця XII століття. Вони були видані в часи отруєння князя Конрада Оттона Зноймского (1186-1192) . Справжній текст цього найдавнішого законодавства не зберігся, зміст його відомо з трьох наступних підтверджень 1222-гo, 1229-го і 1237-гo років. У 1222 р. підтвердження було зроблено чеським королем Пржемислом Оттокаром І ( 1197-1230 ) для Зноймської області та в 1229 році для Брненської, а в 1237 постанова князя Ольдржіха підтвердила «Статути Конрада» для Бржецлавської області Орленко В. І. Історія держави і права зарубіжних країн: Посіб. для підготов, до іспитів -3-є вид. стереотип./ В. І. Орленко. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2008. - С. 107. .

Статути Конрада Оттона представляють собою запис звичайного, переважно процесуального права, що призначалося для правителів областей - жупанів, в руках яких поряд з адміністративними функціями знаходилися також і судові. З Передмови до Статуту випливає, що вони були видані для Чехії та Моравії.

Перелік стародавніх звичаїв, записаних у цьому пам'ятнику, вказує на те, що його зміст сходить до глибокої старовини. Тривалий час феодальна знать рішуче противилася всякій спробі офіційного запису права, так як писане право позбавляло чеських панів їх старовинних привілеїв в галузі суду.

Статути Конрада Оттона виникли в період, коли в Чехії йшла внутрішня боротьба між центральною князівської владою і місцевими феодалами, зацікавленими у збереженні старих питомих порядків. У руках багатьох феодалів перебували як вільні аллодіальні, так і умовні володіння. Пани прагнули перетворити свої земельні наділи, подаровані князем, з умовних і обмежених терміном служби на спадкові.

Право Конрада свідчить про те, що з боку центральної влади був зроблений ряд поступок місцевим феодалам. Так, в законодавчому порядку всі володіння, що знаходилися до часу правління князя Конрада в руках феодалів, оголошувалися спадковими (ст. 1). Сатути показують, що в цей період чеська територіальна громада, яка перетворилася в процесі закріпачення селянства в кріпосну громаду, знайшла офіційне відображення в законодавстві (ст. ст. 2 , 10 та ін.) удовий процес характерний застосуванням ордалій (суду Божого). Статті 8, 19 встановили випробування залізом і водою, причому феодали звільнялися від суду Божого; закон давав їм право послати замість себе на випробування залежних людей (ст. 9) Статут Конрада Оттона // Електронний ресурс. - Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1149299.

Згідно зі статтею 38 духовенство звільнялося від підпорядкування світської судової влади.

Справжній первинний текст Статутів, так само, як наступні підтвердження їх в трьох редакціях, написаний був латинською мовою.

У 1222 четвероюродной брат Конрада - чеський король Пржемисл Отакар я зробив підтвердження статутів для Зноймской області , а в 1229 році - для Брненського . В 1237 Статути Конрада були підтверджені князем Олдржиха для Бржецлавской області.

Отже, повний текст Статутів не зберігся, але вважається, що це записи норм звичайного права. Статути призначались для використання правителями областей (жупанами), які виконували адміністративні й судові функції.

Статути звільнили духовенство від юрисдикції світської влади. Вони зберегли ордалії. Феодали могли посилати на ордалії своїх залежних людей.

Більшість статей була присвячена процесуальному праву. Але є окремі статті про злочини і покарання. Той, хто здійснив крадіжку у знатної людини, карався смертю з конфіскацією майна.

Усі найбільш значні збірники середньовічного чеського права - приватні. Чеське дворянство не бажало ніякої офіційної кодифікації, бо розуміло, що вона може обмежити суд, який знаходився в руках дворянства.

У відомому приватноправовому збірнику другої половини ХІV ст. «Ряд земельного права» (ст.93) яскраво виступає класова нерівність. У ст. 35, 36, 37 цього збірника, зокрема, говориться: «Якби рівний рівного ударив по щоці…, і тоді той, кого вдарили, має, у свою чергу, вдарити (обідчика) по кожній щоці і кулаком у ніс (ст.35). Але якщо нижчий вищого за народженням ударить по щоці, тобто владика шляхтича, йому повинні відрубати руку, і опісля вони мають пообіцяти, що ніхто нікому мстити не буде (ст.36). Якщо ж холоп вдарить владику або шляхтича по щоці…, то повинен бути від-даний (високородному ) на милість з головою, щоб зробив з ним що хоче» (ст.37) Статут Конрада Оттона // Електронний ресурс. - Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Статут_Конрада_Оттона.

До важливих джерел чеського права слід віднести і земські книги (земські дошки), куди заносились рішення земського суду з кримінальних і цивільних справ. Рішення ці мали силу прецеденту.

Особливі системи права, крім земського, складали в Чехії міське право, гірниче право, сільське право та ін.

Отже, джерела чеського середньовічного права базувались, як правило, на звичаях, успадкованих із давніх часів. Проте, у розглядуваний період простежуються певні риси кодифікаційної діяльності із систематизації законодавчих положень на рівні держави.

РОЗДІЛ 2. ЦИВІЛЬНЕ ТА ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЧЕХІЇ

2.1 Форми феодальної власності

У ХІІ ст. у Чехії остаточно утвердився феодальний лад. Зростання великого землеволодіння супроводжувалось захо-пленням общинних земель. Феодальна знать в особі панів і земанів вимагали для себе імунітетних грамот, які і підтверджували їхнє право на адміністративне управління у своїх вотчинах, право вершити суд і розправу над селянами, збирати податі на свою користь тощо. Раніше вільні общинники (дідичі) потрапили в кріпацьку кабалу. Крім грошових платежів (чинша) на селян покладалась барщина, тривалість якої вста-новлював поміщик. Із селян стягували податки для держави, побори на користь духовенства та ін.

Серед чисельних привілеїв, якими користувалися чеські феодали, було право “мертвої руки”, згідно з яким майно по-мерлих селян переходило до їх панів Головко Л.О. Особливості генези права власності в Україні, Словаччині та Чехії: порівняльний аналіз / Л.О. Головко // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2007. - Випуск 37. - С. 135. .

Земельна власність відносини, що складались навколо неї, стали основою для формування цивільно-правових відносин у середньовічній Чехії.

Спочатку право середньовічної Чехії знало два види власності: дєдіна (власність, отримана у спадок) і вислуга (власність, отримана за службу). Характерною особливістю було те, що власниками її могли бути тільки представники панівного класу - феодали.

Феодал, який володів успадкованою власністю на правах дєдіни, був незалежним від умов служби, не втрачав своєї землі при зміні на троні государя і міг передати її у спадок навіть у тих випадках, коли у нього не було сина.