Феодальна дєдіна могла мати місце тільки в тому випадку, якщо один з тих, хто мав на неї права, не залишався в живих. Тоді в силу вступало право odumtri, за яким феодальне майн, що звільнилось, переходило до короля.

Феодал, який володів власністю на правах вислуги, на відміну від дєдіни, не міг свої землі відчужувати, якщо на цей рахунок не було застережень в акті пожалування. У ньому вказувалося, на яких умовах дається вислуга: довічно, з переходом до сина чи онука тощо. Виникнення права на вислугу у членів сім'ї одержувача безпосередньо залежало від акту пожалування.

Земельна власність панів і лицарів складалася з різноманітних за своєю юридичною природою елементів родових, тобто успадкованих і куплених, земель щодо яких власник мав право повного володіння і розпорядження.

Предметом купівлі-продажу були земельні володіння (ріллі, ліси, луки), різні живі і господарські будівлі та т.д. У ролі сторін договірних відносин виступали князі, пани, лицарі, монастирі та представники духовенства. Документи, які засвідчували угоди купівлі-продажу, вельми точно вказували межі земельних володінь, суми грошей, сплачені при покупках, та інші деталі

Поширеним явищем у цивільно-правових відносинах середньовічної Чехії був договір дарування, особливо на користь церков, монастирів, феодальної знаті Ванечек В. История государства и права Чехословакии./ В. Ванечек - М.: Юрид. лит-ра. 1981. - С. 117. .

Найбільш простим і поширеним засобом закріплення факту продажу, дарування, міни та інших видів угод з феодальною власністю була присутність свідків. Хоча в період середньовічної Чехії діяли й інші засоби забезпечення права власності. Одним із цих засобів був заклич, що існував у вигляді оголошення на ринку про укладену угоду. Заклич міг стосуватися будь-якої угоди, в тому числі купівлі-продажу, міни.

Що стосується шляхетської поземельної власності, звичайною процедурою, що супроводжувала її перехід з рук в руки, були об'їзд меж і встановлення межових знаків. Про це оголошувалося на Двірський з'їздах.

Чеське королівство було єдиною країною, в якій було прийнято кодекс міського права - ,,Права міські королівства Чеського” (1579 р.), чинність якого поширювалася на всю територію держави. На відміну від земського права, яке охороняло передусім інтереси держави, короля, шляхти, і, зокрема, їх власність, ,,Права міські королівства Чеського” обстоювали, передусім, інтереси міщан та їх власність Кенигсбергер Г.Г. Средневековая Европа: 400 - 1500 годы /Г.Г. Кенигсбергер / Пер. с англ.; Предисл. Д.Э. Харитоновича. М.: Издательство “Весь Мир”, 2001. - С .210..

Отже, форми феодальної власності у Чехії були досить консервативними.

2.2 Право милі у містах середньовічної Чехії

Моравські, а поступово і чеські міста поступово були наділені міським правом, котре в окрузі в одну чеську милю (11 км) забороняло діяльність окремих ремесел та промислів, з метою збереження господарського життя міста та його торгівлі перед конкуренцією з боку позаміських сусідніх поселень. Стосовно цього питання є детальні дослідження однак ми зосередимо увагу на часі який нас цікавить. Розглянемо впровадження права милі від початку міст у Чехії до ХІІІ ст. Олексієвець Т.І. Право милі у містах середньовічної Чехії / Т.І. Олексієвець // Електронний ресурс. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/NPM/Istoria/2_2_oleksievec_.doc.htm

Право милі надавалося з дозволу правителя його привілеєм Для чеських міст це положення було дійсним за усіх випадків. Але у Моравії існують відхилення від цього правила, зокрема надання такого права трапляється у грамотах інших суб'єктів, як наприклад королівського урядника у випадку з містом Горні Бенешов, оломоуцького єпископа у випадку з Кромержіжем та градіштського абата у випадку з Граніце. Однак мова не йшла про порушення повноважень правителя, оскільки всі ці особи діяли за згоди короля у плані формування мережі нових міських поселень на території Моравії.

Найстаріша охорона міської торгівлі торкнулася заборони існування корчми у правових межах міста. Стосовно ролі господарської ролі корчом та їх місце розташування при утворенні мережі доріг як місць зустрічей торгових караванів, присвячено ряд досліджень. Зацікавленість міст у розвитку корчм у своїх інтересах є очевидним. Не маємо можливості при фрагментарних згадках у тогочасних джерелах відслідкувати перші кроки цих зусиль, але вже у першій верстві північноморавських міст яскраво видно їх наслідки, тобто монополізацію транзиту містами Левицький Д. Вплив середньовічного міського права на формування правових систем країн Центральної та Східної Європи / Д. Левицький //Право України. - 2005. - № 2. - С. 112..

Корчми були відомі здавна і для власників дуже вигідними однак були й не менш вагомі причини для їх критики, як місць з недоброю славою. Вони були під наглядом пана, у сфері дії його правового поля. Тому не дозволялося створювати таємні корчми, котрі б означали відтік фінансів з прибуткової частини пана. Перед виникненням міст корчми представляли собою не лише “готелі”, де можна було проживати та харчуватися, вони представляли собою й ринки, оскільки ставали місцем торгівлі збіжжям або ж доповнювали ринки у випадку, коли не було торгових днів Абрамсон М. Л. История средних веков. / М. Л. Абрамсон. - М., 1994. - С. 114. .

Привабливість корчом полягала у тому, що вони розміщувалися на шляхах, переходах, бродах річок, або ж усюди, де сходилися значні групи людей. Цим вони ставали небезпечними конкурентами містам, оскільки означали не лише відтік прибутків з міських корчм, але й будучи загрозою монополії міста на торгівлю. Виникала суперечка між інтересом міст та існуванням корчом, адже міста не вітали конкуренцію у межах свого правового поля. Цим міста викликали ще й незадоволення ряду суб'єктів, зокрема церковних, котрі мали давні права на плату з корчом.

Право милі не можна було у достатній мірі впровадити, не зіткнувшись з правами інших суб'єктів. При першому наданні такого права місту Опаві у 1224 році передбачалося зруйнування усіх корчом у межах однієї милі за винятком тих, котрі були in dotibus ecclesiarum. [2] Подібне явище траплялося і в обмеженні кількості корчом у правовому окрузі міста Брно, коли великий привілей з 1243 року відокремлював майно брненського нотаріуса, а в 1251 році було звільнено з-під дії міського права і корчму, котрій маркграф Пржемисл Отакар ІІ звелів заснувати шпиталь у Старому Брно і постановив, що на неї не поширюються повноваження жодних урядників і вона має охоронятися precipue a civium Brunnensium quovis gravamine Щигел Р. Проблеми урбанізації Центральної Європи у ХІІ - XVI ст. / Р. Щигел // Проблеми слов'янознавства. - Львів, 1990. - № 42. - С. 17..

До моравських згадок додамо ще дані з Богемії, котрі з'явилися вперше у 60-х роках ХІІІ ст., стосовно міст Полічка та Жатець. У засновчій грамоті міста Полічки з 1265 року вказано, що у межах милі не має бути жодної корчми, за винятком корчми у Лімберку, котра належала окремому локатору, інші мають бути знищені. Заборона корчом у грамоті з того ж року для міста Жатець висвітлена у тих же рамках міських прав, але вона включає у себе доповнення, що рихтарж у межах міської милі має право у торгові дні виконувати судові функції. Але додано, що мова не йде власне про право милі, а лише про охорону учасників торгу История южных и западных словян: В 2 т. Т.1. Средние века и Новое время: Учебник/ Под. ред. Г.Ф. Матвеева и З.С. Ненашевой. - 2-е издание. - М.: Изд-во МГУ, 2001 - С.256..

Надзвичайно широке право милі надав у 1278 році король Пржемисл Отакар ІІ місту Мост. У нього включено заборону на варіння пива, ремесла та продаж збіжжя і навіть зернові усі навколишні селяни мали право продавати лише у місті. Для деяких сіл однак право милі було дещо послаблено, але охорона міського ремесла та торгівлі разом із продажем пива із досліджених випадків є найширшою й найдетальніше дослідженою.

Що стосується найбільшого міста Чехії - Праги, то стосовно права милі тут маємо лише одну згадку, однак котра є доволі незвичною. Вона стосується лише старомєстських різників, коли за наказом Пржемисла Отакара ІІ було заборонено продаж м'яса у межах заповітної милі. Стосовно Моравії можна згадати і привілей короля Рудольфа, виданий після поразки Пржемисла Отакара ІІ у 1278 році для Зноймо та Оломоуца, за котрим заборонялося варіння пива у межах милі від цих міст. А відносно Зноймо - за винятком шляхти, котра мала право варити пиво для своїх власних потреб.

Отже, це все вказує на те, що безпосередньо право милі майже ніколи не вводилося без винятків, так як існувала потреба забезпечити прибутковість інших утримувачів земель, котрі межують з містом, таких як шляхта та церковні установи. Залишається питанням, як можна на практиці окреслити на карті межі всіх цих округів в одну чеську милю навколо міст, якщо вони перетиналися з інтересами ряду інших землевласників. Однак зусилля міст по досягненню монопольного становища у виконанні ряду економічних функцій, таких як ті ж корчми, варіння пива, ремесло, не зменшувалися. Місто прагнуло до подальшого розвитку, не зважаючи на інтереси окремих суб'єктів економічних відносин.

2.3 Зобов'язальне право

Найбільш поширеними були такі види договорів, як купівля-продаж, позика, найм, підряд, міна, дарування і навіть деякі види трудових договорів. На їх основі розвивалися і зобов'язальні відносини, особливо у випадку передачі майна однією особою на користь іншої для виконання робіт, позики, грошей і т.д.

Договір купівлі-продажу в середньовічній Чехії ґрунтувався на принципах римського права, згідно з якими одна сторона (продавець) зобов'язалася передати річ (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язався прийняти цей товар і сплатити за нього певну суму грошей.

Сторони, що брали участь в купівлі-продажу, називалися soukupove (сокупляючі). Земське право регламентувало головним чином купівлю-продаж вільної нерухомості, тобто тієї, що була записана в земських дошках. Міське право знало безліч правил, що стосуються купівлі-продажу рухомого майна.

У Чехії спостерігалося принципова зміна у трактуванні торгового договору: перехід від контракту реального до контракту консенсуального, який регламентувався в рамках традицій римського права.

Торговий договір міг складатися як в усній, так і в письмовій формі. За певну плату текст договору вносився в повному обсязі в міські книги. Однак для набрання договором юридичної сили було досить зробити запис про його оголошення в міському суді Чехія // Електронний ресурс. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Чехія.

У XIII ст. договір купівлі-продажу нерухомості стали забезпечувати спеціальними додатковими угодами, значення яких полягало в гарантії відсутності дефектів в товарі, що продається. Крім того, продавець-дісбригатор гарантував покупцеві відсутність виселення, тобто винищення купленої речі третьою особою. В іншому випадку він зобов'язаний повернути повну вартість проданого товару. При цьому потерпілий отримував на третину більше сплаченого, тобто на 33 % більше продажної ціни. Подібний позов міг бути заявлений протягом 3 років і 18 тижнів , що по-чеськи звучало «зробити рока зробити DNE», тобто до призначеного року і дня Чехія // Електронний ресурс. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Чехія.

Пізніше відповідальність продавця за приховані недоліки речі вже не вимагала особливої угоди, ставши прямими його обов'язком.