Організація соціальної влади в первісному суспільстві Протягом тривалого часу люди жили не маючи держави і права. Це була епоха первісного суспільства. Виживання людини в жорстких природних умовах було можливе лише за колективних форм життєдіяльності, а тому вже тоді люди об’єднувались у невеликі групи – первісне стадо чи орду, спільно виробляли примітивну зброю, полювали, добували їжу, виготовляли одяг зі шкур тварин.

З часом, люди навчилися виробляти досконаліші знаряддя праці, будувати житло, добувати й готувати різноманітну їжу, одомашнювати диких тварин, обробляти землю та вирощувати необхідні для харчування рослини. Первісне стадо поступається місцем досконалішому об’єднанню людей – первісній родині, родовій общині (роду), тобто колективу людей, що походили від одного пращура і вели спільне господарство. Заборона шлюбів усередині роду призводить до активного спілкування між окремими родами, внаслідок чого вони об’єднувались у фратрії та племена на основі мовної, економічної, територіальної та шлюбної спільності.

Регулятором суспільних відносин виступала соціальна влада, яка ґрунтувалася на сімейних відносинах, основах первинної демократії, суспільного самоврядування, спиралася на авторитет, традиції. У цей період не існувало спеціального апарату для виконання і забезпечення влади і органів, які б здійснювали примус. Примус застосовувався дуже рідко і виконував роль громадського виховання. Відсутність спеціального апарату управління й примусу була обумовлена простотою економічної й соціальної організації первісного суспільства. Управління в первісному суспільстві здійснювалося загальними зборами дорослих членів роду (воїнів), які вирішували пита

Для соціального регулювання тобто цілеспрямованого упорядковування, визначення поведінки людей і їх колективів, застосовувалися соціальні норми. Найбільш ранніми були архаїчні першонорми – табу, таліон. Поступово сформувалися релігійні й моральні норми, звичаї, традиції.

Первісне громадське самоврядування характеризувалося низкою ознак, а саме: існувало тільки в рамках роду, виражало його волю й ґрунтувалося на кровних зв’язках; суб’єкт і об’єкт управління збігалися; органами самоврядування виступали родові збори, тобто збори всіх членів роду (чоловіків і жінок), і старійшини, що обираються ними; суспільні справи вирішувалися волевиявленням дорослих членів роду на зборах; влада старійшин, що стояли на чолі роду, а також воєначальників (обиралися тільки на період воєнних дій), ґрунтувалася на авторитеті, досвіді, повазі; плем’я управлялося радою старійшин, яка обирала вождя; посада старійшини не давала ніяких привілеїв, він працював нарівні з усіма й одержував свою частку, як усі; відмінностей між правами й обов’язками в членів роду не було.

Отже, суспільна влада збігалася безпосередньо з родовою громадою, не була відділена від неї. Єдність, взаємодопомога, співробітництво всіх членів роду, відсутність протилежних інтересів дозволяли родовим зборам без конфліктів вирішувати всі питання.

Загальні закономірності й причини виникнення держави і права

Поступальний розвиток суспільного виробництва, удосконалення знарядь виробництва призвели до спеціалізації видів трудової діяльності, зростання ефективності й продуктивності праці. Ускладнення економічних відносин спричинило соціальну диференціацію, майнове розшарування, уможливило появу великої групи людей, які виконували суспільно значущі функції і не брали участі в матеріальному виробництві. Відбувається виокремлення управлінської праці в самостійну, окреслюється ієрархізація органів влади.

Замість зібрань усіх членів роду все частіше проводяться збори тільки чоловіків, запроваджується принцип представництва. Кожному рівню влади стає властивою своя сфера компетенції.

Відомо, що держави з’являються на певному щаблі розвитку суспільства. Їхнє виникнення пов’язане із трьома великими суспільними поділами праці:

виділенням скотарства як відособленої сфери суспільної діяльності (коштами обміну стала худоба, що придбала функцію грошей);

відділенням ремесла від землеробства (винахід ткацького верстата, оволодіння навичками обробки металів);

появою групи людей (купців), зайнятих тільки обміном (зосередження багатства в їхніх руках завдяки посередницькій місії).

У кожному окремому суспільстві виникнення держави зумовлюється певною групою чинників, які залежали від географічних, кліматичних, етнічних умов, виробничих особливостей. Крім того, виявлення причин виникнення держави багато в чому залежить від того, який соціальний інститут тлумачать як державність, його сутність і призначення. Виникнення держави здебільшого пов’язується з виникненням у суспільстві нерівності серед його членів, розшаруванням на певні соціальні верстви (класи, страти), зміною форми й характеру зв’язків між ними та суспільством, якісними змінами в суспільному виробництві, свідомості його членів. Визнання провідних чинників, головної причини виникнення держави є підставою певного підходу до визначення шляхів виникнення держави – класовий, теологічний, патріархальний, договірний, психологічний, насильницький та ін.

В історико-матеріалістичній теорії прийнято виділяти економічні, соціальні та політичні передумови виникнення держави і права.

До економічних передумов належать: три великі поділи праці; виникнення виробничої економіки замість привласнюючої; поява надлишкового продукту, приватної власності, майнової нерівності, бідних і багатих.

До соціальних передумов відносять виникнення патріархальної сім’ї: об’єднання родини навколо батька; прізвище батька мають дружина і діти; спадкування здійснюється за батьківською лінією тощо.

Політичні передумови полягали у неспроможності здійснювати публічну владу застарілими формами і методами в нових умовах господарювання; утворенні класів як великих груп людей із протилежними інтересами; виникненні міжкласових конфліктів; неспроможності суспільної влади первісного ладу врегульовувати класові суперечності та конфлікти; виникненні політичної і правової систем та державної влади.

Основними причинами виникнення держави є:

необхідність удосконалювання управління суспільством, пов’язана з його ускладненням у результаті розвитку виробництва, поділу праці, зміни умов розподілу продуктів, ростом чисельності населення й розшаруванням суспільства на соціально неоднорідні групи (класи);

необхідність підтримки в суспільстві порядку, що забезпечує його соціальну стабільність, що досягається за допомогою загальнообов’язкових соціальних (насамперед юридичних) норм;

необхідність придушення опору експлуатованих мас, що виникли в результаті розшарування суспільства на соціально неоднорідні групи (класи);

необхідність захисту території й ведення війн, як оборонних, так і загарбницьких;

необхідність організації великих суспільних робіт, об’єднання для цієї мети більших груп людей (у ряді країн Азії й Африки).

Таким чином, розпад первісного родоплемінного суспільства, розвиток засобів виробництва, зміна соціальної структури суспільства привели до зміни способу виробництва і споживання та до утворення політичної організації суспільства і держави.

Право, як і держава, виникло завдяки необхідності управляти соціальними процесами. В юридичній літературі є різні погляди на виникнення права. Залежно від цього розрізняють: право загальносоціальне, що включає в себе права людини, права нації, права народу, права об’єднань та інших соціальних груп, права людства; право юридичне, що встановлюється чи санкціонується державою. Тобто юридичне право виникає лише з виникненням держави, тому закономірності виникнення держави стосуються й виникнення права.

Право виникає внаслідок: переростання мононорм (первісних звичаїв, традицій, моралі) в юридичні норми; правотворчої діяльності компетентних державних органів чи посадових осіб; перетворення рішень судових органів щодо конкретних справ на загальну норму, що є обов’язковою для вирішення аналогічних випадків.

Між правом і державою встановлюється досить складний зв’язок. Через право держава прагне впроваджувати в життя свою волю, яка за авторитарних режимів має класовий характер. А це означає, що первісні звичаї чи традиції пристосовуються до інтересів панівного класу, забезпечуються відповідними санкціями, реалізація їх підтримується апаратом державного примусу і є засобом підпорядкування населення волі економічно й політично панівного класу. Так виникає правовий звичай як найдавніша форма права. З появою писемності держава (її органи), а також посадові особи через правотворчу діяльність закріплювали свою волю в законах, указах та інших нормативних актах.

Особливості виникнення держав у різних народів світу

Розрізняють два основних шляхи виникнення держави: східний, азіатський (Єгипет, Вавилон, Китай, Індія та ін.) і європейський (Афіни, Рим).

Особливості виникнення держав східного типу полягають у тому, що основу економічних відносин становила державна форма власності; приватна власність мала другорядний характер; державна влада має деспотичний характер; наявний потужний чиновницький апарат; відбувається сакралізація (освячення) влади; встановлюється застій у суспільстві.

Європейський шлях виникнення держави характеризується тим, що на території Європи головним фактором утворення держави було класове розшарування суспільства, у зв’язку з формуванням приватної власності на землю, худобу, рабів. У південній Європі держави виникли в епоху заліза. Там не було потрібно таких суспільних робіт, як при східному шляху виникнення держав. У результаті розкладання громад виникали або приватна власність на землю (Афіни, Рим), або приватне землекористування при збереженні державної власності (Спарта).

В утворенні кожної держави має значення цілий комплекс причин – економічних, політичних, внутрішніх, зовнішніх, тому що виникнення держави в кожного народу має свої особливості, характеризується певними рисами.

Держава у різних народів формувалися неоднаково. Розрізняють три основні форми виникнення держави, в яких поєдналися як загальні передумови, так і специфічні особливості, зумовлені історичними і географічними умовами:

Афінська – держава і право виникли у класичній формі внаслідок вищезазначених причин.

Римська – особливості виникнення держави і права характеризувалося боротьбою патриціїв (родової знаті) та плебеїв (прийшлого населення).

Германська – держава і право формувалася в процесі завоювання давніми германцями чужих територій, як необхідні засоби утримання та здійснення влади.

Особливості формування держави й права у східних слов’ян полягали, насамперед, у тому, що вони від первіснообщинного ладу перейшли до ранньофеодального і не знали розвинутого рабовласницького суспільства.

Є чимало народів і націй, які створили свої держави тільки в XX столітті. Внаслідок певних історичних причин вони або ніколи не мали власної держави, або втратили ранню державність і довгий час входили до складу інших багатонаціональних держав (наприклад, Україна в складі дореволюційної Росії). Багатьом із них вдалося домогтися власної державності в XX в. у результаті реалізації права націй на політичне самовизначення. Такі держави утворилися в процесі ліквідації імперій, колоній, суверенізації державно-подібних утворень.

Так, на руїнах колишніх колоніальних імперій в Азії, Африці, Латинській Америці, Океанії із середини 50-х років XX ст. виникло більше 90 нових держав. Їхня кількість у наші дні виросла і завдяки розпаду СРСР. На початку ІІІ тис. у світі нараховується 203 держави.

Основні теорії походження держави