Новомосковський кооперативний коледж економіки та права ім. С.В. Литвиненка

Дніпропетровської облспоживспілкициклова комісія юридичних дисциплін

Напрям підготовки: 0304 «Право»

Спеціальність 5.03040101 «Правознавство»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Трудове право»

на тему:

Розірвання трудового договору за ініціативою працівника

Студента 3 курсу групи Ю-33

Яворського О.О.

Керівник Занісілова М.М

м. Новомосковськ 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття та загальна характеристика розірвання трудового договору за ініціативою працівника

1.1 Поняття та класифікація підстав припинення трудового договору

1.2 Припинення трудового договору у зв'язку з певними подіями

Розділ 2. Реалізація права працівника на розірвання трудового договору

2.1 Порядок розірвання трудового договору за ініціативою працівника

2.2 Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника

2.3 Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника

Розділ 3. Гарантії для працівників при розірванні трудового договору

3.1 Проведення розрахунку при звільненні працівника

3.2 Вихідна допомога при звільненні працівника

Висновок

Додатки

Додаток А

Додаток Б

Список використаной літератури

Вступ

В Україні сьогодні триває процес здійснення соціально-економічних реформ, який характеризується трансформацією відносин власності і, відповідно, трудових відносин. Потрібно сказати, що цей процес супроводжується таким негативним явищем як безробіття, котре стало наслідком масового вивільнення працівників. І тут держава відіграє неабияку роль. Адже вона з метою уникнення соціальної напруженості здійснює цілеспрямований вплив на відносини між працедавцем, працівником та іншими суб'єктами трудових відносин. Одним із видів такого впливу є правове регулювання трудових відносин, зокрема, порядку та підстав їх припинення.

Конституція України є тією законодавчою базою, на підставі якої формуються і розвиваються правові норми, що становлять юридичні гарантії права на працю. Одним із засобів посилення цих гарантій повинно бути удосконалення правових норм, які забезпечують реалізацію громадянами права на найману працю в умовах сучасних економічних, соціальних, політичних змін у житті суспільства.

Актуальність теми. В умовах ринкової економіки розірвання трудового договору з ініціативи працівника обумовлено цілою низкою обставин та є досить поширеною правовою формою, що опосередковує рух робочої сили. Даний факт неодноразово констатувався у численних дослідженнях проблем руху робочої сили, зокрема, плинності кадрів, що проводились як за часів командно-адміністративної системи, так і за часів ринкової економки в Україні. Право працівників на звільнення за власним бажанням є істотним для кожного працівника, адже воно безпосередньо пов'язано з його прагненням досягти максимальної відповідності трудової функції, яку він виконує, його здатності до праці. За умови, коли суспільні механізми, які забезпечували б відповідність між людським, з одного боку, та матеріальним і організаційним факторами виробництва та управління, - з іншого, налагоджені не належним чином, працівники повинні мати максимальні можливості для пошуку більш підходящої роботи та переходу до іншого підприємства, установи чи організації. Не можна нехтувати й прагненням працівників звільнитись з роботи та перейти відповідно до ринкових умов туди, де виплачується більша заробітна плата за відповідну працю.

Викладене дає підстави стверджувати, що розірвання трудового договору з ініціативи працівників має істотне соціально-економічне значення. Проте, на жаль, цьому значенню не відповідають ні детальність правового регулювання відповідних відносин, ні ступінь формальної визначеності правових норм, про які йдеться, ні їх якість взагалі. Ця ситуація, перш за все, обумовлена недостатньою правовою дослідженістю цієї проблеми.

Автори: М.Г. Александров, Н.Б. Болотіна, Л.Я. Гінцбург, Г.С. Гончарова, К.М. Гусов, В.В. Жернаков, П.І. Жигалкін, С.О. Іванов, І.Я. Кисельов, Л.І. Лазор, В.В. Лазор, М.В. Лушнікова, А.Ю. Пашерстник, О.С. Пашков, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, О.В. Смирнов, Є.Б. Хохлов, Г.І. Чанишева, О. М. Ярошенко та ін.,

Мета дослідження полягає в тому, щоб з урахуванням концептуальних розробок юридичної науки, доктрини трудового права, вимог чинного законодавства України та узагальнень практики його застосування визначити особливості та значення розірвання трудового договору з ініціативи працівника, та на цій основі виробити практичні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення його правового регулювання.

З урахуванням окресленої мети були поставлені такі завдання:

- визначити сутність розірвання трудового договору з ініціативи працівника як юридичного терміну та його співвідношення з суміжними правовими поняттями;

- визначити позитивні та негативні аспекти в національному та зарубіжному досвіді правового регулювання відносин, виникаючих при розірванні трудового договору з ініціативи працівника;

- охарактеризувати тенденції розвитку правових норм, регулюючих відносини щодо розірвання трудового договору з ініціативи працівника;

- окреслити шляхи зміцнення становища працівників і роботодавців у відносинах щодо розірвання трудового договору з ініціативи працівника;

- розкрити особливості матеріально-правових способів захисту прав сторін трудового договору при його розірванні з ініціативи працівника;

- узагальнити процесуально-правові питання захисту прав сторін трудового договору при його розірванні з ініціативи працівника.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв'язку з розірванням трудового договору з ініціативи працівника.

Предметом дослідження є сукупність правових норм, що регулюють розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Методи дослідження. Відповідно до мети й завдань дослідження в процесі роботи над курсовою роботою використано загальнонаукові і спеціальні методи пізнання правових явищ. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту й юридичної форми, здійснити системний аналіз особливостей розірвання трудового договору з ініціативи працівника. За допомогою логіко-семантичного методу, методу сходження від абстрактного до конкретного поглибленого,

Розділ 1. Припинення трудового договору

1.1 Підстави припинення трудового договору

Відповідно до чинного законодавства громадянин вступає в трудові відносини як працівник на підставі трудового договору.

Підставами припинення трудового договору є:

-- угода сторін;

-- закінчення терміну, крім випадків, коли трудові відносини фактично продовжуються і жодна зі сторін не висунула вимоги про припинення їх;

-- призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;

-- розірвання трудового договору з ініціативи працівника, власника або уповноваженого ним органу, а також на вимогу профспілкового або іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу;

-- переведення працівника з його згоди на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

-- відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці;

-- набуття законної чинності вироку суду, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, що виключає можливість продовження даної роботи;

-- підстави, передбачені контрактом;

-- направлення працівника відповідно до постанови суду в лікувально-трудовий профілакторій.

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не перериває дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, реорганізації підприємства, установи, організації (злиття, приєднання, поділи, виділення, перетворення) дія трудового договору продовжується [1, ст. 36].

Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе тільки в разі скорочення чисельності або штату працівників [1, п. 1 ст. 40].

Угода сторін -- це самостійна підстава для припинення трудового договору, що відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи сторін тим, що для припинення трудових відносин необхідне спільне волевиявлення сторін.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору України (за згодою сторін) договір припиняється в термін, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може бути тільки за взаємної згоди на це власника або уповноваженого ним органу і працівника

Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити бажання працівника про звільнення до закінчення терміну попередження не означає, що трудовий договір припинено, якщо не було домовленості сторін про цю підставу розірвання трудового договору. У цьому разі звільнення вважається здійсненим з ініціативи працівника [1, п. 1 ст. 36; ст. 38].

Припинити трудовий договір за згодою сторін можна також у разі, якщо розірвання трудового договору в односторонньому порядку (наприклад, за власним бажанням) неможливе. Так, за згодою сторін може бути припинено трудовий договір з молодим спеціалістом до закінчення терміну обов'язкового відпрацювання.

Таким самим чином може бути достроково припинено і трудовий договір, укладений на певний строк. Строковий трудовий договір втрачає силу із закінченням його терміну, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не зажадала припинити їх. Закінчення терміну дії договору є самостійною підставою для його припинення і не потребує звільнення з ініціативи адміністрації, тому згоди профспілкового комітету для цього не потрібно. Призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову службу) є безумовною підставою для припинення трудового договору.

За військовослужбовцями строкової служби і курсантами військових навчальних закладів, звільненими (відрахованими) з військової служби (навчального закладу) за станом здоров'я або за сімейними обставинами, зберігається право на попереднє місце роботи (на посаду) протягом 3 місяців з дня призову або зарахування на військову службу, не враховуючи часу проїзду до місця постійного проживання (ст. 26 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу"). За військовослужбовцями строкової служби, які працювали до призову на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності, зберігається при звільненні з військової служби право на працевлаштування в 3-місячний термін на те саме підприємство, в установу, організацію або на підприємства, в установи й організацїї-правонаступники на посаду, не нижчу тієї, яку вони обіймали до призову на військову службу.