За ступенем визначеності: а) абсолютно-визначені, у яких точно зазначені вид та міра юридичної відповідальності за порушення норми права (напр., вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку тягне розірвання трудового договору (ст.41 КЗпП України); б) відносно-визначені, де межі юридичної відповідальності зазначені від мінімальної до максимальної (напр., погроза вбивством працівникові міліції організованою групою карається позбавленням волі на строк від 7 до 14 років (ч.4 ст.345 КК України.); в) альтернативні, у яких названі або перелічені кілька видів юридичної відповідальності, з яких правозастосовчий орган обирає найдоцільніший до випадку, що розглядається (напр., погроза вбивством працівникові правоохоронного органу карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк (ч.1 ст.345 КК України.). III. За сферою застосування розрізняють: а) конституційно-правові; б) цивільно-правові; в) адміністративно-правові; г) дисциплінарні; д) кримінальні санкції. IV. За складом санкції поділяють на: а) прості, що визначають одну міру державного стягнення до порушника норми (напр., відсторонення працівника від роботи власником допускається у разі появи на роботі у нетверезому стані (ст.46 КЗпП України.); б) складні, що визначають одночасно декілька заходів державного впливу до порушника припису (позбавлення волі з конфіскацією майна). V. За спрямованістю негативних наслідків: а) особисті, які націлені на позбавлення певних прав (напр., завідомо незаконне затримання карається позбавленням права обіймати певні посади на строк до п'яти років або обмеженням волі на строк до трьох років (ст.371 КК України); б) майнові, що передбачають втрати матеріального (грошового) характеру (напр.,розголошення таємниці усиновлення всупереч волі усиновителя карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.) Отже, основними елементами норми права є гіпотеза, диспозиція і санкція. Гіпотеза - це структурний елемент норми права, який вказує на певні життєві обставини, наявність чи відсутність яких надає можливість реалізувати закріплені у нормі права та обов'язки. Диспозиція - це елемент норми права, що вказує на те, якою повинна бути поведінка суб'єктів при настанні умов, передбачених гіпотезою. Санкція - це частина норми, що передбачає засоби примусового впливу як результат невиконання чи порушення норми. У вузькому розумінні гіпотеза - це припущення, диспозиція - розпорядження, а санкція - стягнення. Усі ці елементи логічно випливають один з одного, утворюючи цільну упорядковану систему, яку можна викласти у вигляді словосполучення "якщо - то - інакше". Тобто, якщо (гіпотеза) існують певні обставини, то (диспозиція) варто прийняти запропоновану лінію поведінки, інакше (санкція) настануть зазначені несприятливі наслідки. Наприклад, стаття 335 Конституції України говорить: "Ухилення від призову на строкову військову службу - карається обмеженням волі на термін до трьох років". Повну логічну структуру цієї норми можна виразити так: "Якщо призовника призивають на строкову військову службу, то обов'язок призовника з'явитися для проходження строкової військової служби,інакше за невиконання цього обов'язку до нього буде застосоване покарання у вигляді обмеження волі на термін до трьох років". Конституція України від 28 червня 1996 р. Розділ ІV. Способи викладення елементів правових норм Поняття "норма права" і "стаття закону" не тотожні, бо правова норма - це теоретична конструкція норми, а стаття закону - це форма і спосіб фактичного викладу правової норми. Більшість статей нормативно-правових актів мають лише двочленну структуру правової норми - гіпотезу і диспозицію або диспозицію і санкцію. Тому норма права може бути викладена у різних статтях закону або навіть у різних нормативно-правових актах. Це обумовлено тим, що норми права мають неоднакові способи свого виразу, але при цьому вони зберігають свою логічну структуру. За повнотою викладу норм права в статтях нормативно-правових актів розрізняють форми (способи): повну (пряму); відсильну; бланкетну. Ш Повна: У статті містяться всі необхідні елементи норми права без посилань до інших статей. Наприклад, у ст.99 Житлового кодексу України зазначено: у разі припинення дії договору наймання житлового приміщення (одночасно припиняється дія договору піднаймання), піднаймач і члени його сім'ї (а також тимчасові мешканці) зобов'язані негайно звільнити приміщення, що займають. У разі відмови вони підлягають виселенню в судовому порядку, а з будинків, що погрожують обвалом, - в адміністративному порядку. Ш Відсильна: У статті містяться не всі елементи норми права, але є посилання до інших статей цього акта, якщо є недостатні відомості. Наприклад, ст.138 "Оголошення розшуку обвинуваченого" Кримінально-процесуального кодексу України говорить: Якщо місце перебування особи, щодо якого винесена постанова про притягнення його у справі як звинувачуваного, не встановлено, слідчий оголошує розшук. За наявності підстав, передбачених у ст.155 цього Кодексу, слідчий може вибрати у відношенні до розшукуваного обвинуваченого запобіжний захід у вигляді у тримання під вартою. Кримінально-процесуальний кодекс від 2013 р. Ш Бланкетна: У статті міститься посилання не на якесь конкретне нормативне розпорядження даного закону, а на інший нормативний акт. Такого роду стаття є "бланком", що заповнюється іншим законом, джерелом права. Наприклад, у ст.2 Закону України "Про заставу" зазначається: відносини застави, не передбачені цим законом, регулюються іншими актами законодавства України. Якими актами? Про це в ст.2 конкретно не сказано, і у загальний "бланкетний" спосіб передбачена можливість регулювання заставних відносин іншими актами законодавства України. Виходячи з форм викладу правових норм у статтях нормативно-правових актів їх класифікують як повні, відсильні, бланкетні. Форми (способи) викладу норм права в статтях нормативно-правових актів за рівнем узагальнення: казуїстична - зміст норми розкривається індивідуалізованими поняттями, через певні факти, випадки, ознаки та ін.; абстрактна - зміст норми розкривається через загальні, абстрактні, не індивідуалізовані поняття. В широкому розумінні система корпоративних норм утворює корпоративне право. Вузьке розуміння використовується в правових системах англо-американського типу. Корпоративне право там прирівнюється до акціонерного права, тобто системи правил поведінки, які регулюють відносини, що складаються у середині акціонерного товариства - підприємства, статутний капітал якого поділений на рівні частини. Це пояснюється домінуванням акціонерних товариств над підприємствами, основаними на державній формі власності, а також над підприємствами, основаними на приватній (індивідуальної) власності. Регламент (фр. reglement, лат. regula - правило). Колізійні норми складають зміст так званого колізійного права - загальної процесуальної галузі, яка формується у рамках публічного права Колізійне право - сукупність норм, що вирішують відповідні неузгодженості (конфлікти) між чинними нормативними актами, їх суперечності стосовно одного й того ж предмета регулювання. Вирішити колізії можна різними способами: прийняттям нового акта, скасуванням старого акта, внесенням змін до чинного акта, систематизацією (кодифікацією) законодавства, тлумаченням, роботою конституційних та інших судів, переговорами через погоджувальні комісії та ін. Теорія держави і права. Скакун О. Ф.. Глави 1-17. У юридичній науці існують й інші підходи що до способів викладення норми права у статтях нормативно правового акта (наприклад, залежно від рівня узагальнення фактичних обставин та їхньої деталізації виділяють казуальний та абстрактний спосіб).

правова норма ознака класифікація

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.

2. Кримінальний кодекс України від 1 вересня 2001р

3. Кримінальний процесуальний кодекс України від 2013 р.

4. Венгеров А.Б. Теория государства и права. - М. - 2004.

5. Олійник А.Ю. та ін. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.Ю. Олійник, С.Д. Гусарєв, О.Л. Слюсаренко. - К.: Юрінком Інтер, 2001

6. Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Нариси з теорії права. - К. - 2004.

7. Прокопчук О.Ю. Поняття та особливості заохочувальних норм права // Законодавство України - 2004 - № 7.

8. Луць Л.А. Загальна теорія держави та права: Навчально-методичний посібник (за кредитно - модульною системою). - К.: Атіка, 2008. - 412 с.

9. Кириченко В.М., Куракін О.М. Теорія держави і права: модульний курс: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 264 с.

10. Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л. та ін. Теорія держави і права: Навч. посіб. /За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 368 с. - Бібліогр.: С. - 358-364 с.

11. Котюк В.О. Теорія права. - К. - 1996.