Севастопольський інститут банківської справи

університету банківської справи

Національного банку України

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни Державне (конституційне) право зарубіжних країн

на тему: "Російський федералізм"

Виконала:

студентка групи ПР-21 Якуніна Ю.

Перевірила: Викладач Славко А.С.

Севастополь 2013

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність і ознаки федералізму

• 1.1 Поняття федералізму
• 1.2 Історія розвитку російського федералізму
• 1.3 Специфічні ознаки російського федералізму

Розділ 2. Засади концепції російського федералізму

• 2.1 Принципи російського федералізму
• 2.2 Компетенція суб'єктів федерації і федерації
• 2.3 Перспективи розвитку федералізму

Висновок

Використані джерела

Одне із завдань юриспруденції - формування і поліпшення правової форми публічних відносин для збільшення їх ефективності. Ця проблема є досить актуальною стосовно федеративних відносин.

Проблема державного устрою - одна з фундаментальних у правознавстві. Без визначення її чітких меж неможливе розуміння природи сучасної держави. Федералізм - невід'ємна частина демократичної країни.

Федеративний устрій закріплено Конституцією РФ, на практиці воно показало свою значимість саме для РФ. Вже більш 10 років Росія знаходиться в стані державного реформування. Мета цього реформування перетворення конституційної моделі федералізму.

У федеративній державі, яка переживає тривалий період реконструкції, якою і є Росія, питання про федералізм неминуче стає ключовим питанням державності.

З теорії Т. Гоббс, поділ повноважень по горизонталі і вертикалі дозволяє здолати "неспинне бажання мати все більше і більше влади". Федералізм дозволяє подолати бажання зосередити владу в одних руках, і, таким чином, зберігає самобутність різноманіття та облаштування територіально складних і багатонаціональних держав.

В цій курсовій роботі зроблена спроба виявити закономірності, підмітити найтиповіші помилки і вдалі нововведення реформаторів, сформулювати принципи ефективного функціонування федеративної моделі і побачити подальшу перспективу трансформації російської державності у світлі комплексного бачення історії і сучасності Росії.

Головна ціль курсової - дослідити федералізм в Росії. Об'єкт дослідження - праці різних вчених-правознавців, нормативні правові акти; предмет дослідження - поняття "федералізм", його основні риси та принципи.

Завдання даної роботи:

1. Визначити поняття федералізму;

2. дати характеристику російському федералізму;

3. визначити його основні риси і принципи;

4. виявити головні проблеми російського федералізму.

Розділ 1. Сутність і ознаки федералізму

1.1 Поняття федералізму

Слова "федералізм", "федерація", "конфедерація", "федеративний", "конфедеративний" мають спільний корінь і походять від латинського "feodus", що співвідноситься з поняттям угоди, контракту, спілки. Отже, початковий сенс федерації або конфедерації полягає в тому, що вони створюються і функціонують на основі угоди між суб'єктами, що вступають у певний союз.

Нині у політологічній та правовій літературі існує безліч уявлень про те, що таке федералізм. Наприклад, зазначається, що "не існує ніякої всеохоплюючої теорії федералізму, хоча є безліч визначень "федералізму"... Теорія федералізму ще розвивається". "Незважаючи на постійне використання, термін "федерація" є все ще не ясним. Немає загальноприйнятого визначення".

У вузькому значенні федералізм означає взаємовідносини між різними рівнями державної влади, тобто її функціонування по всій вертикалі між федеральним центром і суб'єктами Федерації: в більш широкому - поєднання самоврядування та дольової правління через конституційне співучасть у влади на основі децентралізації .

Класичний федералізм означає форму політичної організації кількох територіальних або національних спільнот, що були незалежними, але вирішили об'єднатися в єдине політичне утворення.

Необхідно відзначити, що поняття "федерація" та "федералізм" не завжди збігаються. Федерація - це форма державного устрою, що передбачає утворення єдиної держави з декількох державних утворень, що володіють певною юридичною і політичною самостійністю. Поняття "федералізм" ширше і складніше поняття "федерація" оскільки включає в себе не тільки теорію федеративної держави, але і принципи політичної організації, які дозволяють об'єднати незалежні держави під керівництвом центрального уряду, залишаючи за кожним з них певну частку прав.

В сучасних умовах федералізм слід розглядати більшою мірою як принцип зв'язку частин і цілого в територіально-політичному устрої держави, а також як політико-правову ідею досягнення компромісу між загальнодержавними і місцевими інтересами. Найважливіші цілі федеративної держави: Федерації створюються для узгодження і забезпечення єдності та різноманітності інтересів окремих регіонів.

У конституційно-правовому відношенні суть федералізму була чудово визначена ще сорок років тому: "Конституція є федеральною, якщо: 1) два рівня правління здійснюють свою владу стосовно однієї і тієї ж території та одного і того ж населення; 2) кожен рівень має хоча б одну сферу, в якій він є автономним; 3) наявні певні гарантії (хоча б у формі простого конституційного декларування) автономності кожного рівня правління у своїй сфері". Це визначення ніяк не втратило своєї актуальності та може служити надійною критеріальною основою відмежування "федеративного" від будь-якого іншого пристрою державної влади.

Багатоплановість федералізму як соціально-політичного та планового феномену втілюється в різноманітті визначень цього явища. Є багато підходів до визначення поняття "федералізм". У працях И.А.Ильина "...федералізм являє собою встановлений тип взаємодій між політичними утвореннями різного рівня" , тобто федералізм виступає наслідком договору між різними політичними організмами. При даному підході роль народу в утворенні федералізму зменшується.

Є й протилежна точка зору, яка розглядає федералізм як самоорганізацію громадян, які погоджують свої індивідуальні інтереси. Подібний підхід реалізується в англомовних країнах, наприклад, США. Дана концепція не враховує, що утворене суспільство, в якому існують владні інститути, не зникає вже в наступний момент часу, а продовжує існувати і надалі, тому чергова самоорганізація населення натикається на перешкоду, яку утворює результат колишньої самоорганізації, і між даними конкурентними формами виникає боротьба. У якомусь випадку новій формі вдається перемогти стару, іноді навпаки, тому будь-яка державна система, навіть найдемократична, є результатом боротьби безлічі самоорганізацій.

Результати попередніх самоутворень виступають по відношенню до самоорганізації нинішньої як політичні і правові інститути, а тому не можна виключати з опису будь-якого соціального феномена політику і державу як носія суспільних системних традицій.

Дві ці трактування доповнюють один одного, висвічуючи дві полярні сторони феномена федералізму, що виникає у своєму конкретно-історичному втіленні в процесі накладення інститутів, в які самоорганізується готівкова народна воля, і на інститути, в яких втілена воля політична.

Наступна концепція свідчить, що федералізм виходить за рамки інституціональних відносин. Тут потрібно говорити про партнерство, а не про рівноправність або про влади-підпорядкування. Цінності - основний фактор, що конструює державне пристрій. Федералізму необхідно підкріплення у вигляді розвинутої демократичної культури і сильного громадянського суспільства.

Розуміння федералізму як особливої форми організації влади робить логічним дослідження федеративних відносин з використанням понятійного апарату організаційної теорії управління, його ключових категорій. Державна влада завжди територіально обмежена. Однією з істотних характеристик будь-якої держави є питання організації владного управління великими територіальними одиницями (областями, штатами, провінціями, землями тощо).

Федералізм можна розглядати навіть як світогляд, згідно якому ідеальна форма організації життя людей найкращим чином виражається у твердженні різноманіття через єдність, в балансі автономії і суверенітету, загальнонаціонального та регіонального; проте федералізм як ідеології, яка синтезує безліч доктрин, переконань і прагматичних міркувань, не є самодостатнім у тій мірі, в якій цілком самодостатні лібералізм чи соціалізм, здатні дати відповіді на будь-які життєві питання. Тому федералізм не можна зводити до певної ідеології. Вважаючи, що федералізм вбирає в себе всі соціальні феномени і відносини, що безпосередньо пов'язані з територіальною децентралізацією держави. Цю форму політико-територіальної децентралізації в межах загальноприйнятого підходу іменують федерацією як однієї з форм державного устрою.

Сучасні політико-правові дослідження досить позитивно оцінюють розвиток федеративних відносин у багатоетнічних державах, вважаючи, що саме тут, можливо оптимальне поєднання цінностей єдиної держави з самостійністю його частин, різних за рівнем економічного, політичного, соціального розвитку.

Федерація передбачає прагнення її суб'єктів до державно-політичному і соціально-економічному єдності при збереженні значною мірою самостійності. Таким чином, федерація - це з'єднання декількох держав, державно-територіальних або територіальних утворень в інтересах досягнення загальних цілей за допомогою федеральної влади за умови збереження за кожним суб'єктом-державою, державним або територіальним утворенням певної самостійності в рамках єдиного цілого. У цьому сенсі федералізм розглядається не лише як певна структура державних органів та їх ієрархія, але і як постійний процес улагодження відносин між центральним урядом і складовими частинами федерації.

Отже, резюмуючи вступні роздуми про федералізм, зазначимо, що, федералізм - це весь спектр явищ і відносин, безпосередньо пов'язаних з федеративною формою державного устрою. Даний зв'язок полягає у тому, що виділені нами явища (відношення) по перше визначають становлення, існування, розвиток, а часом і вмирання федерації. По друге - істотним чином впливають на перелічені процеси. В третє - виражають різні аспекти федерації, утворюють її "тілесну плівку".

При заявленому підході федералізм вбирає в себе економічні, духовно-культурні (в тому числі ідеологічні та наукові), політико-правові явища і закономірності, що визначають федеративну модель і суттєво впливають на неї, а також виражають, оформляють її в різних сферах життя держави і суспільства.

1.2 Історія розвитку російського федералізму

Російська Радянська Республіка, що виникла в результаті перемоги Жовтневої революції була унітарною державою. Вона була проголошена в межах дореволюційної, царської Росії. Однак багатонаціональність Росії і проголошення радянською владою права націй на самовизначення активізували тенденцію до розпаду Росії, що виникла ще до Жовтня, коли посилився національно-визвольний рух народів, розбуджених Лютневою революцією 1917 р.