МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Юридичний факультет

Кафедра теорії та історії держави і права

ДИПЛОМНА РОБОТА

«САЛІЧНА ПРАВДА» У ФРАНКІВ: ДЖЕРЕЛА, СТРУКТУРА, ХАРАКТЕРИСТИКА

Виконав:

студент юридичного факультету

VI курсу 61 групи заочної форми навчання

Луцьк - 2014

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ДЕРЖАВА ФРАНКІВ. ПЕРЕДІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ «САЛІЧНОЇ ПРАВДИ»

1.1 Характеристика доби. Виникнення держави франків

1.2 Формування феодального суспільства і держави франків

1.3 Державний устрій франкської держави

2. «САЛІЧНА ПРАВДА» СЕРЕД ІНШИХ ТОГОЧАСНИХ ВАРВАРСЬКИХ СУДЕБНИКІВ

2.1 Джерела права франків. Варварські правди

2.2 Основні риси феодального права

2.3 Історія створення «Салічної правди»

3. «САЛІЧНА ПРАВДА» - ПАМ'ЯТКА РАННЬОФЕОДАЛЬНОГО ПРАВА ФРАНКІВ. ЇЇ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ, ОПИС, СТРУКТУРА

3.1 Злочини та покарання за «Салічною правдою»

3.2 Зобов'язання та шлюбно-сімейні відносини за «Салічною правдою»

3.3 Родові відносини франків

3.4 Аналіз господарських і суспільних відносин древніх франків за часів «Салічної правди»

3.5 Сусідська община франків за даними «Салічної правди»

3.6 Суд. Судовий процес

4. ЗНАЧЕННЯ «САЛІЧНОЇ ПРАВДИ»

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Приступаючи до дипломної роботи, потрібно насамперед усвідомити, яка її тема, встановити коло питань, які потрібно розкрити.

Що являє собою ранньофеодальна держава франків, які передумови її виникнення? Що являє собою джерело права Франкської держави «Салічна Правда»? Аналіз самого документу та праць різних авторів дасть нам змогу відповісти на поставлені запитання, зробити певні висновки, знайти основне завдання «Салічної правди», як джерела права, і чому саме неї.

Але головне, що це дасть нам змогу набути певних навичок історико-правової підготовки, без якої не можна бути кваліфікованим юристом.

Метою даної дипломної роботи є з'ясування поняття та ролі «Салічної правди» як правової пам'ятки франкського суспільства, аналіз «Салічної правди».

Цим зумовлюються такі завдання:

· Характеристика держави франків;

· Аналіз процесу формування феодального суспільства і держави франків;

· Характеристика основних рис розвитку франкського суспільства;

· Аналіз «Салічної правди», як основної правової пам'ятки франків;

· Розглянути злочини і покарання за Салічною правдою;

· Дослідити судовий процес за Салічною правдою;

· Визначити у чому була залежність покарання від класового походження потерпілого і злочинця;

· Розглянути родові та господарські відносини за Салічною правдою;

· Аналіз майнових та шлюбно-сімейних відносин.

Теоретичну цінність роботи складає синтез всіх джерел, присвячених висвітленню «Салічної правди».

У «Салічній правді» докладно розглядаються різні ситуації і перераховуються покарання за порушення закону, починаючи від крадіжки курки і закінчуючи викупом за вбивство людини. Свої зводи законів - «Правди» були також у франків, бургундів, англосаксів та інших німецьких племен.

«Салічна правда» відображає звичаї народу, нещодавно переселені в порівняно слабко романізовані частини Галлії і тому зберіг в більш чистому вигляді норми свого життя.

Час запису та редагування цього «звичайного» (від слова «звичай» народного права - VI-IX ст.

До теперішнього часу тема даного дослідження ретельно розроблена. Особливо активно вона обговорювалася в радянський час і була предметом гострих наукових дискусій. Велика увага вивченню «Салічної правди» як джерела, що характеризує господарський і суспільний лад древніх франків, приділяли Н.П. Граціанський, А.І. Неусихін, А.Я. Гуревич, Ф.Я. Полянський, які є провідними фахівцями з даного питання. Також багато робіт присвятила цій темі Г.М. Данилова, хоча її думка не в усьому збігається з думкою вищеназваних фахівців.

Н.П. Граціанський в збірнику статей «З соціально-економічної історії західноєвропейського середньовіччя» докладно розглядає «Салічну правду» як джерело, тлумачення в судебнику терміна villa, види матеріальних стягнень. А.Я.Гуревич в роботі «Проблеми генезису феодалізму в Західній Європі» допомагає простежити розкладання родового ладу у варварів, розвитку індивідуальності у германців. Ф.Я. Полянський у своїй роботі «Економічна історія зарубіжних країн» дає характеристику соціально-економічного та суспільного ладу германців епохи Цезаря і Тацита і франків часів «Салічної правди». А.І.Неусихін в книзі «Проблеми європейського феодалізму» докладно характеризує поняття «свобода» і «власність» у варварському суспільстві по «Салічній правді», дає детальні характеристики категоріям вільного і залежного населення франкського суспільства. Данилова Г.М. в своїй роботі «Проблеми генезису феодалізму у слов'ян і германців» дає порівняльний аналіз франкських, давньоруських, хорватських, сербських і польських джерел (вільне населення, раби та ін.). Багато цікавої інформації по темі міститься в книзі «Історія селянства в Європі. Епоха феодалізму» в 3-х томах: аграрний лад варварів, еволюція общини, формування кріпосної залежності селян і т.д.

Робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків; перший, другий та третій розділ в свою чергу поділяються на підрозділи.

У першому розділі висвітлено характеристику тогочасної держави франків, проаналізовано причини формування феодального суспільства держави франків, описано основні риси розвитку.

У другому розділі проаналізовано та наведено порівняльну характеристику «Салічної Правди» поряд з іншими тогочасними правовими документами та відображено основні риси права франків.

У третьому розділі проаналізовано основні риси покарань за «Салічною Правдою», проаналізовано характерні риси злочинів і покарань, досліджено судовий процес, родові та господарські відносини франків.

У четвертому розділі висвітлено значення «Салічної Правди».

Робота завершується висновками, акумульованими формуванням феодального суспільства і держави франків, проаналізовано «Салічну Правду», як основну пам'ятку права франкського суспільства, охарактеризовано структуру.

1. ДЕРЖАВА ФРАНКІВ. ПЕРЕДІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ «САЛІЧНОЇ ПРАВДИ»

1.1 Характеристика доби. Виникнення держави франків

салічна правда феодальний право

Наприкінці ІV - початку V ст. народи Європи вступили в якісно новий етап свого розвитку. Початок середньовіччя збігся з великим переселенням народів. Масова міграція охопила гунів, германців, слов'ян, арабів, сарматів. Виникали й розпадалися союзи племен, безслідно зникали етнічні групи й народності. Кордони Римської імперії безперервно атакували племена варварів. Серед них були германці, рипуарські й салічні франки - у минулому союзники (федерати) Риму. [39, с. 74]

У Галлії V ст. відбулися глибокі соціально-економічні перетворення. У цієї багатющої провінції Риму (територія, майже співпадає з нинішньою Францією) проявилась глибока криза, що охопила імперію. Почастішали виступи рабів, колонів, селян, міської бідноти. Рим уже не міг захищати кордони від вторгнень іноземних племен і перш за все германців - східних сусідів Галлії. В результаті більша частина країни була захоплена вестготами, бургундцями, франками (салічними і рипуарськими) і деякими іншими племенами. [18, с. 122]

Римляни все частіше використовували германців як найманих солдатів і поселяли їх на своїх кордонах. У V ст. вищі звання римських магістратів стали носити вожді варварських племен, що очолювали союзні Риму армії, які уклали угоду про перехід під владу Риму. Занепад імператорської влади, все зростаюча непопулярність римського правління створювали сприятливі умови королям - союзникам Риму для розширення повноважень, для задоволення їхніх політичних претензій. Вони часто з посиланням на імператорське доручення привласнювали всю повноту влади, стягували податки з місцевого населення і ін. [19, с. 262]

На півночі Європи відбувався процес консолідації північно-германських племен, які прибули сюди зі Скандинавії. З кінця V століття сформувалося їхнє об'єднання, ядром якого стали салічні («приморські») франки на чолі зі своїм предводителем Хлодвігом з роду Меровінгів (481-511 роки). Хлодвіг підкорив собі частину Галлії, алеманів, які жили у середній та верхній течіях Рейну, приєднав володіння вестготів в Аквітанії, східних франків у понизов'ї Рейну. [23, с. 293]

Таким чином Хлодвіг, затвердився як представник римського імператора, став володарем земель, повелителем єдиного, вже не племінного, а територіального королівства. Він отримав право диктувати власні закони, стягувати податки з місцевого населення і ін.

Галлія, однак, ще довго зберігалася під покровом Східної Римської імперії (Візантії). Тільки в VIII ст. титул римського імператора був привласнений франкському королю Карлу Великому. Завдяки впливу Риму і римської християнської церкви Галлія всупереч географічної роздробленості зберігала протягом століть своєрідну єдність, перетворившись в ході тривалого еволюційного процесу в ту державу, яка стала прародичем майбутньої Франції та Німеччини, а також територіальною першоосновою розвитку західної християнської цивілізації. [19, с. 262-263]

Становлення держави франків відбувалося порівняно швидко - протягом життя одного покоління. Багато в чому цьому процесу сприяли загарбницькі війни і, як наслідок, швидка класова диференціація франкського суспільства. [18, с. 122]

1.2 Формування феодального суспільства і держави франків

Відомі два шляхи становлення феодалізму. Перший - виникнення феодалізму і, відповідно, феодальної держави і права, безпосередньо при розкладанні первіснообщинного ладу, минаючи рабовласницький лад і рабовласницьку державу і право. Такий шлях пройшли германці, слов'яни і багато інших народностей. Другий шлях - формування феодальних відносин у надрах рабовласницького ладу, перетворення рабовласницького суспільства в феодальне. Феодалізм з'явився більш прогресивною економічною формацією. [35, с. 65]

Головною рисою розвитку франкського суспільства було виникнення і розвиток феодалізму в його надрах . Нові відносини виникли в обох соціально- етнічних групах - франкської і гало-римської . Кожна з них мала свій основний район розселення (франкська Північ і гало-римський Південь; умовним кордоном між Північчю і Півднем була річка Луара). Але формування феодальних відносин у франків і гало-римлян було далеко не однаковим, в першу чергу тому, що воно починалося з різних вихідних рубежів: франки вступали в епоху феодалізму в процесі первіснообщинного ладу, гало-римляни в ході розпаду рабовласницького суспільства. [18, с. 123]