• Система судово-експертних закладів України
• Зміст
• Вступ
• 1. Система судово-експертних закладів України
• 2. Освідування: поняття і завдання. Тактика проведення
• 3. Криміналістична характеристика злочинів у сфері обігу наркотичних засобів
• Висновки
• Використана література

Завдання кримінального судочинства -- охорона прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також швидке і повне розкриття злочинів, виявлення і викриття винних і правильне застосування закону (ст. 14 КП К України) - покладені на органи досудового і судового слідства. їх діяльність базується на використанні сучасних методів і засобів наукового знання. Тому застосування технічних засобів збирання, дослідження доказів правоохоронними органами в кримінальному судочинстві залишається дискусійною проблемою.

Органи досудового слідства здавна використовували технічні засоби і спеціальні знання, які сконцентровані наукою криміналістикою і одержали назву спочатку «кримінальна техніка», а пізніше -- «криміналістична техніка». Використання технічних засобів органами досудового слідства закріплено в законі. Однак такої правової регламентації використання технічних засобів у суді не було до останнього часу, хоча спеціальні знання і криміналістична техніка епізодично застосовувалися в суді.

На початку XXI століття (червень 2001 р.) законодавець увів у кримінальний процес поняття «технічні засоби фіксації судового процесу» (ст. 87 і КП К України) і «засоби забезпечення безпеки свідка» (ст. 303 КПК України). Залишається лише здогадуватися, як слід розкривати ці поняття, оскільки джерела їх інформації різні за матеріальною природою, а отже, і за етично-правовими особливостями.

Технічні засоби -- це знаряддя праці, спеціалізований інструментарій, що дозволяє суду здійснювати свою функцію повно, об'єктивно і організовано з меншими витратами фізичної і розумової праці. Судова діяльність -- багатогранна пізнавально-оціночна, яка включає віддання обвинуваченого суду і закінчується постановлениям вироку. Це складна пізнавально-оціночна діяльність, якій притаманні риси дослідницько-практичного характеру. Суд не тільки перевіряє, органолептично досліджує зібрані докази, а й проводить судові дії, огляд місця події, здійснює слідчі експерименти, досліджує речові джерела за допомогою технічних засобів. Зрозуміло, застосування технічних засобів у цих випадках не тільки бажано, але й обов'язково, що повинно знайти відображення в КПК.

У цьому зв'язку технічні засоби суду повинні включати: 1) засоби організації роботи суду -- сучасну оргтехніку (комп'ютерну і розмножувальну техніку, автоматизовані робочі місця, АРМ -- суддя, АРМ - секретар, мобільний зв'язок, автоматизовані бази даних окремих галузей права та ін.); 2) засоби дозволу органолептичного спостереження (висвітлення, виміру, лупи, мікроскопи); 3) засоби сприйняття невидимого (УФ-джерело, світлофільтри); 4) засоби фіксації (фото, кіно, відео, звукозапис); 5) засоби демонстрації (проекційна, мультимедійна).

Зміст технічних засобів суду -- в основному це засоби криміналістичної техніки, яка становить частину юридичної техніки, що у римському праві розумілася як ораторське мистецтво, вміння переконувати, дискутувати, оперувати нормами закону, а також як спосіб, прийом законотворчості. Таке широке розуміння юридичної техніки відстоював німецький правознавець Р.Ієринг,інтерпретуючиїїяк .метод яра/с/иич«ог0 застосування права1. Таке широке тлумачення юридичної техніки збереглося і дотепер.

Так, відомий теоретик права С.САлексєєв писав: «За своїм змістом юридична техніка складається з двох елементів: а) технічних засобів, б) технічних прийомів». Майже десять років тому автор дає нове, більш лаконічне визначення:

«Юридична техніка -- це сукупність засобів, прийомів, правил розроблення, оформлення, публікації і систематизації законів, інших правових актів, що забезпечує їх досконалість, ефективне використання». Серйозному обговоренню піддавалася юридична техніка на науково-методичному семінарі, організованому журналом «Государство і право» Російської Федерації.

Аналізуючи наведене, можна затверджувати, що широке поняття «юридична техніка» не втратило свого значення для сучасних галузей права -- кримінального, цивільного, земельного і т. под. Оскільки зміст юридичної техніки складається з двох елементів: технічних засобів і прийомів (методів) практичної реалізації права та засобів і прийомів нормотворчої діяльності, остільки кожній юридичній правовій науці необхідно розробляти і формулювати власну юридичну техніку, подібно до криміналістичної техніки, що існує в юридичній, але не правовій науці криміналістиці.

Сучасна юридична техніка -- це сукупність засобів і прийомів практичної реалізації норм права в інформаційному суспільстві правової держави.

Попередження злочинів криміналістичними засобами відносять до предмета криміналістики. Зокрема, В. П. Колмаков (1960) переконливо доводив, що криміналістична профілактика повинна складати розділ науки криміналістики, причому в неї повинні входити не всі методи і засоби попередження, а тільки криміналістичні. Більшість криміналістів поділяють цю думку. Вивчення судово-слідчої практики свідчить про те, що в процесі попередження, розкриття і розслідування злочинів використовується оперативна, криміналістична і спеціальна техніка. Тому засоби і методи криміналістичної профілактики доцільно класифікувати на три групи за видами профілактичних завдань.

1. Технічні засоби і методи, використовувані для виявлення фактів, що сприяють вчиненню або приховуванню злочинів. До них можна віднести: а) техніку фахівця, помічника слідчого, а також технічні комплекти криміналістичної та оперативної техніки; б) засоби і методи експертного дослідження; в) прийоми і методи непроцесуального використання криміналістичної та оперативної техніки.

2. Технічні засоби і методи захисту різних об'єктів від злочинних посягань, наприклад, засоби охоронної сигналізації, засоби, що перешкоджають (ускладнюють) вчиненню злочину. Так, запропоновані нові засоби захисту документів, цінних паперів, грошей, наприклад, голографічні, різні металеві волокна тощо.

Кримінально-процесуальне законодавство допускає провадження експертиз у державних експертних установах і поза ними, по відповідних думках. Однак криміналістичні, судово-медичні і судово-психіатричні експертизи проводяться тільки в державних спеціалізованих установах, науково-дослідних інститутах судових експертиз, науково-дослідних лабораторіях судових експертиз, бюро судово-медичних експертиз, науково-дослідних, експертно-криміналістичних центрах головних управлінь і обласних управлінь, міністерствах юстиції, внутрішніх справ, охорони здоров'я, оборони і Служби безпеки.

Експертні установи у відомстві одного міністерства утворюють субординовану систему. Так мережу експертних установ системи Мін'юсту України очолює Департамент експертного забезпечення. Нині в Україні діють 7 науково-дослідних інститутів судових експертиз: Київський, Харківський імені М.С. Бокаріуса, Одеський, Львівський, Кримський (м. Сімферополь), Дніпропетровський і Донецький (рис. 94). Організаційна структура інститутів включає відділення і профільні лабораторії: 1) судово-почеркознавчого дослідження письма; 2) судово-технічного дослідження документів; 3) судово-трасологічних і балістичних досліджень; 4) судово-хімічних і фізичних досліджень; 5) судово-біологічних досліджень; 6) судово-автотехнічних досліджень; 7) судово-бухгалтерських досліджень; 8) будівельно-технічних і товарознавчих досліджень; 9) пожежно-технічних і вибуховотехнічних досліджень і 10) відділ теорії судової експертизи. В окремих інститутах є фоноскопічні лабораторії і лабораторії дослідження комп'ютерних засобів. Деякі інститути мають експертні відділення (рис. 94).

Рис. - Система експертних установ Міністерства юстиції України

До експертної мережі Міністерства охорони здоров'я входять: Український НДІ соціальної і судової психіатрії та його відділення на місцях; Державне бюро судово-медичної експертизи України; в областях діють обласні бюро судово-медичної експертизи при управліннях охорони здоров'я держадміністрації області. В бюро судово-медичної експертизи є профільні лабораторії: дослідження живого тіла людини; дослідження трупів; дослідження біологічних об'єктів; фізико-хімічна лабораторія; гістологічна лабораторія та ін.

Найбільш розгалуженою є мережа експертних установ у системі МВС. Головною методичною установою є науково-дослідний експертно-криміналістичний центр, який організує науково-дослідницьку роботу і виконує складні судові експертизи (Наказ МВС №682-1999 р). У кожній області є науково-дослідні експертно-криміналістичні центри при управліннях МВС областей (рис. 95). Основна роль низових експертних підрозділів -- забезпечувати кваліфіковане збирання, фіксацію і використання криміналістичних обліків, а також провадження судових експертиз по деяких видах експертиз.

Рис. Організаційна структура експертної служби МВС України

Обласні експертно-криміналістичні центри у своїй структурі містять профільні лабораторії. Тут згідно з наказом №682 проводяться всі види криміналістичних експертиз: мікрооб'єктів і речовин, харчових продуктів, автотехнічні, біологічні, хімічні, пожежно-технічні, вибуховотехнічні -- останні не у всіх областях.

Науково-дослідні експертно-криміналістичні центри є в структурі управлінь внутрішніх справ на залізничному, морському і повітряному транспорті. Галузеві експертно-криміналістичні підрозділи є в службі оперативно-технічного управління Державної безпеки.

У постанові про призначення експертизи слідчий коротко викладає фабулу справи, формулює запитання експерту, називає державну експертну установу, якій доручає провадження судової експертизи.

Конкретного експерта визначає керівник установи, він же попереджає про кримінальну відповідальність. Якщо експертизу проводить приватний експерт, то слідчий безпосередньо вручає постанову фахівцеві-експерту. До постанови додаються досліджувані об'єкти і зразки для порівняння. Зброя, боєприпаси, вибухові речовини, як правило, на експертизу доставляються нарочним.

Огляд -- це діятельнісна категорія, що позначає підхід до пізнання -- дослідження речей і людей. Тому огляд як вид діяльності суб'єкта дослідження допустимо інтерпретувати як тактичний метод взагалі. Неважливо, які матеріальні об'єкти і явища досліджуються, завжди, перш ніж відповісти на питання: «Що є що?» і «Хто є хто?», треба оглянути їх органолептичними засобами, а в разі необхідності застосувати технічні засоби.

Сутність огляду в методологічному аспекті поки що недостатньо розкрита, хоча вона проглядається в еволюції розуміння слідчого огляду' . Безпосереднє сприйняття об'єктів здійснюється за допомогою спостереження, що включає використання не тільки зору, а й інших органів чуттів (нюху, дотику, слуху). Метод дослідження як система діяльності має свою структуру, яка включає: суб'єкт, досліджуваний об'єкт, умови і засоби вивчення об'єкта -- органи чуттів, прилади2 .