Огляд як метод не можна ототожнювати з поняттям слідчого огляду як слідчої дії. Метод огляду як пізнавальний прийом входить в інші засоби збирання доказів. Так, не можна знайти приховане, не оглянувши маскуючі предмети і речі. Виявлений предмет повинен бути оглянутий у ході обшуку, а потім вилучений. Допит починається з установлення особи допитуваного. Однак цю дію не називають оглядом у процесуальному розумінні, оскільки в допиті вона використовується як пізнавальний прийом -- метод одержання інформації від людей. У цьому полягає сутність зв'язку «загальне -- часткове».

Таким чином, огляд має ознаки самостійного методу дослідження і характеризується: а) безпосереднім сприйняттям; б) органолептичним і інструментальним дослідженням; в) аналітичною функцією.

Методи огляду прийнято класифікувати за різними ознаками. Так, за характером дослідження огляд умовно поділяють на статичний і динамічний; за повнотою дослідження -- на вибірковий (суб'єктивний) і суцільний (об'єктивний); за послідовністю застосування засобів дослідження -- на ексцентричний, концентричний, фронтальний, секторний і вузловий; за глибиною дослідження -- на загальний і детальний.

При статичному огляді засоби тактики застосовуються до об'єкта дослідження без його механічного переміщення з місця виявлення. Використовується цей метод з метою загального огляду предметів зовнішнього світу, для орієнтації в матеріальній обстановці. Тому статичний огляд завжди передує іншим методам дослідження матеріальної обстановки.

Динамічний огляд дозволяє застосовувати засоби дослідження до об'єкта пізнання, що перебуває в динаміці. Предмет дослідження можна брати в руки, повертати і всебічно досліджувати його ознаки, не змінюючи сам предмет.

Сутність концентричного методу огляду полягає в застосуванні засобів дослідження по спіралі, що згортається, тобто від периферії до центру. Цей метод зручний для дослідження великих ділянок місцевості, коли необхідно знайти сліди підходу і відходу злочинця тощо (рис. 92-1).

При ексцентричному огляді пропонується досліджувати об'єкт (місцевість, закрите приміщення), рухаючись по спіралі, що розгортається від центру до периферії .

Рис. Методи огляду: 1 -- концентричний; 2 -- ексцентричний

Фронтальний метод огляду являє собою дослідження об'єкта засобами, які розташовані в лінію і переміщуються фронтально (рис. 93-1). Звичайно метод фронтального огляду застосовується для обстеження великих територій при відшукуванні захованих трупів, викрадених речей та інших слідів злочину. Для цього декілька суб'єктів дослідження розташовуються в лінію (ланцюжок) і, рухаючись фронтально, "прочісують" територію, що підлягає дослідженню (рис. 93-1).

При вузловому огляді засоби дослідження застосовуються до об'єкта, попередньо розділеного наділянки, вузли, квадрати. Цей прийом найчастіше використовують для пошуку дрібних слідів, куль, гільз, схованок у предметах меблів тощо.

Секторний метод огляду припускає дослідження території за секторами. Слідчий, перебуваючи у центрі досліджуваної території, по компасу визначає напрямок магнітного меридіану (північ -- південь) і за ходом годинникової стрілки відкладає сектор, наприклад, з кутом у 30°. Оглянувши територію одного сектора, він відкладає другий, після його дослідження - третій і т.д., поки не дослідить всю обстановку.

Рис. Методи огляду: 1 -- фронтальний; 2 -- по квадратах (ділянках); 3 - по секторах

Метод загального огляду програмує організаційну діяльність, що включає сприйняття і аналіз обстановки місця події в цілому в статичному її стані. Сутність загального огляду полягає в прикладанні сил і засобів дослідження до об'єкта. Тому таку діяльність і називають оглядовою стадією, або доглядовим методом огляду.

Метод детального огляду (іноді його називають стадією) зводиться до послідовного застосування засобів дослідження для пізнання предмета у всіх його властивостях і якостях, доступних для даних засобів. Звичайно детальний огляд здійснюють по «квадратах» -- ділянках, на які розділяють територію, що оглядається; починаючи з якогось одного квадрата, послідовно оглядають усі.

Вибірковим методом огляду рекомендується досліджувати об'єкти тільки в місцях розташування слідів кількох учасників злочину, тобто вибірково окремо кожного. Тому цей метод огляду деякі учені називають суб'єктивним, слідчий моделює рух злочинця і рухається по його слідах на місці події.

При суцільному методі огляду засоби дослідження застосовують з однаковою скрупульозністю до будь-якої частини, деталі об'єкта пізнання. Суцільний огляд називають об'єктивним, оскільки він дозволяє обстежувати всю територію, всі сторони предметів.

Таким чином, огляд як загальнонауковий метод дослідження в науці криміналістиці і кримінальному процесі можна визначити так.

Огляд -- це загальне методологічне поняття, що характеризує спосіб дії суб'єкта, який здійснює безпосереднє сприйняття і дослідження фізичних тіл і явищ для одержання інформації з метою пізнання механізму і причин взаємодії.

У цьому зв'язку процедуру огляду як методу криміналістичної методики не можна плутати з процедурою слідчого огляду як процесуального засобу.

Слідчий огляд є тактичним засобом процесуальної діяльності «з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а так само інших обставин, що мають значення для справи» (ст. 190 КП К).

Враховуючи сучасний інформаційно-діяльнісний підхід у науці і практиці боротьби зі злочинністю як соціальним злом, огляд місця події був і залишається головним засобом інформаційного забезпечення слідчого для розкриття злочину за гарячими слідами, встановлення і викриття винних. Звідси можна запропонувати розгорнуту і коротку дефініцію огляду. Наведемо першу.

Слідчий огляд -- це процесуальна діяльність уповноважених осіб щодо безпосереднього застосування методів і засобів криміналістичної техніки і тактики для виявлення, фіксації дослідження і вилучення з матеріальних джерел інформації, а також встановлення інших обставин, що мають значення для справи.

В сучасному інформаційному аспекті діяльність слідчого взагалі інтерпретується як інформаційне забезпечення розслідування кримінальної справи. Тому коротке визначення слідчого огляду є таким.

Слідчий огляд -- це процесуальна діяльність слідчого щодо застосування методів і засобів для дослідження матеріальних джерел інформації при розслідуванні кримінальних справ.

Завдання огляду випливають із загальних цілей боротьби зі злочинністю і спрямовані на охорону прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ній участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону для того, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (ст. 2 КП К). Відповідно до загальних завдань у криміналістиці сформульовані окремі завдання (цілі) огляду:

а) безпосереднє вивчення слідчим обстановки місця події, з'ясування характеру і обставин події злочину;

б) виявлення, дослідження, фіксація і вилучення джерел матеріальних відображень;

в) аналіз матеріальних джерел і одержання криміналістичної інформації для конструювання версій про механізм події, її учасників та особу злочинця;

г) збирання інформації для організації розшуку злочинця по гарячих слідах;

г) одержання інформації про деякі обставини, що сприяли вчиненню злочину.

До числа конкретних окремих завдань нерідко відносять встановлення можливості одержання даних про обставини злочину із джерел, що перебувають за межами місця події, наприклад: хто міг чути, звідкіля можна було бачити, які сліди залишилися на тілі та одязі злочинця тощо.

Принципи слідчого огляду. Вчення про слідчий огляд у спеціальній літературі відносять до окремої криміналістичної теорії, яка має загальні і окремі принципи, що називаються тактичними. Вони мають два рівні: загальний і окремий.

Загальні принципи відображають кримінально-процесуальні і криміналістичні підстави, на яких будується система слідчих дій як окремих криміналістичних теорій. До загальних принципів слідчого огляду належать законність, об'єктивність, всебічність, повнота дослідження, цілеспрямованість, планомірність і технізація дослідження.

Окремі принципи слідчого огляду -- це тактичні закономірності для розробки конкретних прийомів слідчого огляду та їх практичної реалізації. Вони відображають теоретичні засади і практичні сторони конкретної слідчої дії. До них належать: невідкладність, неповторність.

Невідкладність -- це тимчасова властивість слідчого огляду, тобто він повинен проводитися негайно після одержання повідомлення про подію в будь-який час доби при інших обставинах. Існують лише рідкісні винятки: місце пожежі, стихійних лих оглядається пізніше, відразу ж після ліквідації вогню пожежними, розчищення завалів, обвалів. Однак і в цих випадках - під час пожежі або розбирання засипаною лавиною дороги, будівлі -- бажана присутність слідчого, оскільки сприйняття дії (механізм пожежі, вогнище, колір диму, полум'я) з боку дозволяє пізнати багато ознак причини події.

Неповторність - безпосередньо пов'язана з невідкладністю і залежить від неї. Чим швидше слідчий з'явиться на місці події, тим більше можливості об'єктивно дослідити і пізнати її. Слідова картина після вчинення події швидко змінюється під дією об'єктивних причин, випадкових або умисних чинників. Тому спостерігати справжню картину події слідчий має можливість лише один раз, то й то рідко. В основному сприймає її з деякими змінами: потерпілий видалився з місця події, а злочинець сховався, сліди частково пошкоджені випадковими особами, які опинилися там раніше за слідчого. Слідову картину можна відтворити, але створити справжню неможливо, навіть якщо буде вчинено нову подію, але це буде лише аналогічне та інше.

Види слідчого огляду. Законодавець розрізняє такі види огляду: місцевості, приміщення, предметів, документів (ст. 190 КПК), трупа (ст. 192 КПК), освідування - огляд слідчим тіла живої людини (ст. 193 КПК) і ексгумація трупа. Слідчий огляд у навчальній літературі поділяють на первинний, додатковий і повторний.

Первинний огляд - це неповторювана дія, оскільки обстановка на місці події може швидко змінитися. Тому первинний огляд за будь-яких інших умов і обставин проводиться ретельно і повно. За несприятливих умов може бути зроблена перерва, причому місце події має охоронятися до поновлення огляду.

Додатковий огляд проводиться тоді, коли первинний огляд з вини слідчого був проведений неякісно і, як правило, за обставинам, що знову відкрилися.

Кожен вид огляду має свої тактичні особливості, вимагає застосування специфічних технічних засобів, спеціальних знань для його здійснення. Так, огляд трупа відрізняється від огляду дорожньо-транспортної пригоди, предметів і документів, останні найчастіше досліджуються в кабінеті слідчого з використанням технічних засобів. Поштово-телеграфна кореспонденція оглядається, як правило, за місцем її виїмки.

Дуже близька до слідчого огляду самостійна дія -- освідування. Справді, останнє за своєю сутністю є специфічним видом огляду, який полягає в безпосередньому сприйнятті і дослідженні тіла живої людини. Освідування проводиться слідчим у присутності понятих однієї статі з освідуваним і спрямоване на виявлення слідів злочину, прихованих ознак (особливих прикмет) на тілі, яких-небудь маніпуляцій на тілі людини (наприклад, взяття крові) слідчий не проводить. Слідче освідування треба відрізняти від судово-медичного, а так само від відібрання зразків тканин людини, що проводиться фахівцем.