Однак крім швидкості і простоти, торговельний обіг потребує стабільності та захищеності, головним способом досягнення чого є реєстрація комерсантів у торговельному реєстрі. Торговельний реєстр у Німеччині ведеться на основі принципу публічності, який полягає в тому, що всі дані реєстру обов'язково публікуються у пресі, і кожна особа має право ознайомитися з ними. Це сприяє прозорості торговельного обігу й безпеці проведення торговельних операцій. Серед інших інструментів, що використовуються НТК для захисту довіри між партнерами та для забезпечення добросовісного виконання зобов'язань, можна назвати також типізацію повноважень торговельних представників, у зв'язку з чим їх обсяг є заздалегідь відомим і не потребує додаткової перевірки.

Звичайно, це далеко не повний перелік інструментів, закріплених Торговельним кодексом Німеччини для врегулювання специфіки торговельних відносин. Але вже з наведених прикладів зрозуміло, що торговельне право Німеччини не містить жодного випадкового припису, інституту чи методу правового регулювання. Кожен елемент цієї галузі права було створено для забезпечення ефективності, безпеки та стабільності торговельного обігу, що і є гідним запозичення досвідом.

3. Джерела цивільного й господарського права Німеччини, як структурний елемент системи права

У доктрині країн континентальної цивільно-правової сім'ї виділяють обов'язкові джерела та необов'язкові. До обов'язкових відносять: конституцію, міжнародні угоди, кодекси та галузеві закони, підзаконні акти, звичаї, торгові звичаї, загальні принципи права, приватно-правові угоди. До необов'язкових джерел відносять: судовий прецедент, судову практику, доктрину, закони зарубіжних країн, рішення зарубіжних судів.

Цивільне право цих країн кодифіковане, як правило, у вигляді кодексів (цивільні, або цивільні й торгові), уложень і т.п., які є основою галузі. Провідну роль серед джерел відіграють закони, у тому числі кодекси. Адміністративні (підзаконні) акти чи так звані акти делегованого законодавства офіційно підкорені закону й відіграють важливу роль, особливо в праві ФРН. Суди офіційно не займаються правотворчістю і не створюють загальних норм. Судове рішення у конкретній справі є обов'язковим лише для даної справи, тобто судова практика не є обов'язковим джерелом права, однак її роль поступово зростає.

Звичай є джерелом цивільного й торгового права цих країн; не виключається його застосування і всупереч закону; хоча за загальним правилом звичай -- це норма, що доповнює закон. Поступово застосування звичаїв звужується, вони витісняються законом.

У ФРН цивільне право кодифіковане; система приватного права дуалістична. Основним джерелом є Німецьке цивільне уложення, яке в сучасній літературі також називають Німецьким цивільним кодексом (далі -- НЦК). НЦК був прийнятий у 1896 р. та вступив в дію з 1 січня 1900 р. Первісна кількість параграфів (так називаються статті НЦК) становила 2385.

Кодекс складається з 5 книг і ввідного закону, який містить вказівки про співвідношення НЦК з іншими нормами права, його дію в часі, норми міжнародного приватного права. Книга перша «Загальна частина» розглядає правовий статус осіб, правовий режим речей, тварин, угоди, строки, позовну давність, здійснення прав, самозахист та самодопомогу, забезпечення інтересів.

Книга друга «Зобов'язальне право» регулює зміст зобов'язань, договірні зобов'язання, припинення зобов'язань, уступку вимоги, переведення боргу, множинність осіб у зобов'язанні, окремі види зобов'язань. Розглядається 20 видів договорів: купівля-продаж, міна, дарування, найм, оренда, безоплатне користування (позичка), позика, трудовий договір, підряд, маклерський договір, доручення, схов, залишення речей у готелі, договір простого товариства, ігри та парі, довічна рента, порука, мирова угода, договір про прийняття на себе зобов'язань, про визнання існуючого боргу; а також односторонні зобов'язання, дії задля чужих інтересів без доручення, безпідставне збагачення та недозволені дії (делікт).

Книга третя «Речове право» містить норми про володіння, загальні приписи про права на земельні ділянки, про власність, спадкове право забудови, сервітути, привілейоване право купівлі, речові обтяження, іпотеку, поземельний борг, ренту, заставу на рухомі речі та права.

Четверта книга «Сімейне право» присвячена врегулюванню родинних відносин, цивільного шлюбу та опіки. А книга п'ята «Спадкове право» докладно регламентує порядок спадкування, правовий статус спадкоємця, правила щодо заповітів, договору про спадкування, обов'язкової частки в спадщині, підстав позбавлення права на спадщину, відмови від спадщини, порядку видачі свідоцтва про право на спадщину, купівлю спадщини.

НЦК закріплює принципи формальної рівності перед законом, свободи приватної власності, недоторканності приватної власності, свободи договору та містить ряд обмежень щодо мілкої і середньої земельної власності в інтересах великих промислових і транспортних підприємств.

Як акт законодавства НЦК характеризується приписами загального характеру. Специфічною рисою НЦК є наявність великої кількості невизначених критеріїв: «добра совість», «довіра», «на віру» та ін. Через це деякі параграфи називають «каучуковими» -- їх зміст настільки еластичний, що судді можуть тлумачити й застосовувати їх зовсім по-різному, часом у протилежному значенні. Кодекс відрізняється науково-логічною, обґрунтованою, суворою, чіткою системою. Поряд з цим, параграфи є дуже громіздкими, а самі формулювання норм -- надзвичайно складними, їх зміст доступний тільки фахівцям у галузі цивільного права й практично не зрозумілий пересічним громадянам.

НЦК, звичайно, не набув такого поширення, як Кодекс Наполеона, однак також мав значний вплив на законодавство ряду країн: Японії, Таїланду (рецепція німецького права); Австрії, Швейцарії, Скандинавських країн; Бразилії, Перу, Аргентини та ін.

Ще одним важливим законодавчим актом є Німецьке торгове уложення або як його ще називають Німецький торговий кодекс (далі -- НТК). НТК був прийнятий у 1897 р., уведений в дію з 1 січня 1900 р.; первісно містив 905 параграфів. НТК складається з 5 книг. Перша книга «Торговий стан» регламентує правила щодо комерсантів, торгових реєстрів, торгової фірми, прокури й довіреності на ведення справ, торгових службовців й учасників торгових справ, торгових представників і маклерів. Друга книга «Торгові товариства та негласне товариство» містить норми про повні, командитні та негласні товариства. Третя книга «Торгові книги» відведена приписам для всіх комерсантів, додатковим приписам про товариства, які є об'єднаннями капіталів, про зареєстровані кооперативи, про кредитні інститути. Четверта книга «Торгові угоди» регулює загальні вимоги щодо угод та окремі види торгових договорів (купівля-продаж, комісійні угоди, експедиційні, складські, перевезення, у т.ч. залізничні). Остання книга -- п'ята -- має назву «Заморська торгівля». право німеччина цивільний господарський

У доповнення до НТК було прийнято Акціонерний закон (1965 р.) та закони: про товариства з обмеженою відповідальністю (ост. ред. 1980р.), про виробничі та господарські кооперативи (1889 р.), про біржі (1908 р.), про банки (1961 р.), про цінні папери (1937 р.), про страхові договори (1908 р.), про мирові угоди (1935 р.), про недобросовісну конкуренцію (1909 р.), про заборону обмеження конкуренції (1957 р.), про автомобільні перевезення (1952 р.), Статут залізниць (1938 р.) та ін.

У ФРН діють також окремі цивільні закони: про житлову власність 1951 р., про отримання кредитів (захист споживача в кредитних угодах) 1990 р., про регулювання права загальних умов угод 1976 р., про відмову від угод «на порозі будинку» та аналогічних угод 1986 р., про відповідальність за недоброякісні продукти 1989 р. та ін.

Судова практика формально не є джерелом права в Німеччині. Її роль обумовлюється загальністю формувань правових норм, що дає великий простір для розсуду і творчості судді. Завдяки так званим «каучуковим» нормам суди створили низку інститутів, що були невідомі раніше німецькому праву. А в 1973 році Конституційний Суд ФРН виніс рішення про право судів змінювати закон. Це обґрунтовувалося положеннями ст. 20 Основного закону ФРН про те, що правосуддя пов'язане із законом і правом, а останнє -- це не просто сукупність писаних правил, а певні ідеї та загальні принципи, які знаходяться поза межами тексту нормативних актів.

Звичай є джерелом цивільного права ФРН нарівні із законом. Умова існування звичаю -- це застосування його судами чи адміністративними органами. При цьому суддя не зобов'язаний знати звичай, а його наявність має довести сторона, яка на нього посилається. Звичай застосовується як доповнення до норм закону, незалежно від закону.

Висновок

Німецьке право сформоване на підставі стабільної економіки, що існувала протягом десятиліть. Причому ця правова система позбавлена протиріч, які можливі, наприклад, у прецедентному праві. Завдяки великій практиці в німецькому праві можна знайти просте вирішення всіх правових питань. Крім того, німецькі судді є висококваліфікованими фахівцями, які приймають об'єктивні, неупереджені та виважені рішення.

Слід зазначити, що норми, які стосуються приведення доказів у німецькому судовому процесі, є зрозумілими і зручними для застосування, а суд ефективно управляє процесом. Його рішення прогнозовані. Нарешті, німецькі суди швидко приймають рішення.

Що ж до недоліків німецького права, то основним із них є німецька мова, яка менш розповсюджена, ніж англійська. Мені важко назвати інші недоліки, які були б характерні тільки для німецького права. Вони єдині для всіх правових систем. Адже право є складною матерією і не обмежується знанням тексту закону. Воно потребує ще й знання судової практики, коментарів щодо тих чи інших норм закону. А це потрібно не тільки в Німеччині.

Якщо взяти за приклад торговельне право Німеччини, то воно спирається на норми інших галузей права й уникає чіткого визначення предмета регулювання, використовуючи абстрактні формулювання для регламентації багатьох важливих питань. Цивільне право серед цих галузей виконує інтегруючу міжгалузеву функцію.

Список використаних джерел

1. Безбах В.В., Масевич М.Г., Мозолин В.П., Герреро-Перес Б.А., Ковалев С.И. Гражданское и торговое право зарубежных стран: Учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по направлению 521400 "Юриспруденция" и спец. 021100 "Юриспруденция" / В.В. Безбах (общ.ред.), В.К. Пучинский (общ.ред.). -- М. : МЦФЭР, 2004. -- 894с.

2. Див.: Основнuе институтu гражданского права зарубежнuх стран: сравнительно-правовое исследование / рук. авт. кол. В.В. Залесский. - М.: НОРМА, 2000.

3. Звєрєва Олена Володимирівна. Правова регламентація торговельної діяльності: Навч. посіб. / Донецький ун- т економіки та права. Кафедра цивільного права та процесу. -- Донецьк : ДонУЕП, 2006. -- 158с.

4. Сахацький С. Господарський та Цивільний кодекси: межа конфлікту / С. Сахацький // Правовий тиждень. - 2006. - 3 серпня (? 2). - С. 4

5. Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами; Правиларозничной торговли непродовольственными товарами / В. Кузнєцов (уклад.).-- Х. : Фактор, 2007. -- 96c.

6. Столяров И.В. Правовые основы международного бизнеса. Источники международного торгового права: учеб. пособие для студ. экон. спец.вузов / Национальный технический ун-т "Харьковский политехническийин-т". -- Х.: НТУ "ХПИ", 2007. -- 612с.

7. Кулагин М.И. Предпринимательство и право: Опыт Запада… -- С. 28.

8. Див.: Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности... -- С. 283