Курсова робота

Склад правопорушення

План

неправомірний поведінка норма правопорушення

Введення

Глава 1. Загальна характеристика понять "правопорушення" і "склад правопорушення"

1.1 Поняття правопорушення

1.2 Поняття "склад правопорушення"

Глава 2. Склад правопорушення та його елементи

2.1 Суб'єкт правопорушення

2.2 Суб'єктивна сторона правопорушення

2.3 Об'єкт правопорушення

2.4 Об'єктивна сторона правопорушення

Висновок

Список використаної літератури

Введення

Мета моєї курсової роботи: ознайомитися з інформацією, досліджувати твори відомих вчених, досконально вивчити теоретичний матеріал з обраної мною темі ("Склад правопорушення"), аналізувати отримані знання для подальшого застосування їх на практиці, вміти викладати свої думки чітко, ясно і послідовно.

Завдання курсової роботи:

1. Ознайомитися з теоретичним матеріалом обраної теми.

2. Розглянути проблематику даного питання і довести його актуальність в даний час.

3. Визначити загальну характеристику понять "правопорушення" і "склад правопорушення".

4. Уважно розглянути і досконально вивчити склад правопорушення і його елементи.

5. Вміти робити заключний висновок по даній темі, посилаючись на отримані знання та навички, набуті під час виконання курсової роботи.

Тема моєї курсової роботи - "Склад правопорушення". Вибираючи певну тему, ми керуємося тим, наскільки вона цікава і актуальна в наш час. Чимало важливий фактор - це об'ємність змісту. На мій погляд, сперечатися про те, чи є дана тема актуальною, не має сенсу.

На сьогоднішній день проблема правопорушень залишається настільки ж складною і суперечливою, як і раніше. Дана ситуація відображається в засобах масової інформації (новини, Інтернет, радіо, друковані видання), обговорюється на семінарах, конференціях, форумах, розглядається соціологами, істориками-криміналістами у своїх наукових дослідженнях і публікаціях.

У юридичній науці поняття "правопорушення" є одним з основоположних. Дозволю собі стверджувати, що й теоретичні розробки вчених і повсякденна діяльність юристів-практиків, яких би сфер вони не стосувалися, в кінцевому підсумку спрямовані на недопущення порушень права - правопорушень.

Проблема правопорушень була і залишається однією з найбільш значущих для суспільства протягом усього часу існування людства. Даний питання не втрачав своєї актуальності ні за яких громадських строях і формаціях. Правопорушення існували завжди. І надалі, на превеликий жаль, вони не зникнуть з життя людей. Не можна не погодитися з французьким соціологом Емілем Дюркгеймом, який вважав, що правопорушення є елементом будь-якого здорового суспільства. Саме тому необхідно постійне формулювання нових теоретичних концепцій боротьби з правопорушеннями, розробка нових методів і заходів в основі юридичної відповідальності. Адже злочинність, як і будь-яке соціальне явище , постійно розвивається, приймає нові форми. Отже, повністю викорінити злочину не може жодне суспільство. Також слід зазначити, актуальність цієї полягає в тому, що правопорушення - це термін загальногалузевий, він використовується в багатьох галузях права і в теж час є соціальним феноменом.

Проблеми неправомірної поведінки ставилися ще давньогрецькими філософами: Сократом, Платоном і Аристотелем. Питань неправомірної поведінки і скоєння правопорушень так само стосувалися наукові діячі середньовіччя, такі як Ш.Л. Монтеск'є, Г. Гегель, К. Кант, правознавці і філософи Ч. Беккаріа, Ч. Ломборозо, Вольтер, Ж.Ж. Руссо і багато сучасні автори.

На думку Гегеля, "право є абсолютна, розумна, вільна, незламна загальна воля". "Правопорушення - це розлад між нею та індивідуальної волею". Такий розлад завжди присутня в повсякденному житті людей, адже всі люди різні, з різними індивідуальними якостями, думками, інтересами, і не рідко громадська воля суперечить особистим інтересам конкретної особи. Це і було, на думку Гегеля, основою існування правопорушень.

У вітчизняному правознавстві правопорушення та їх юридичний склад досліджувалися такими вченими, як С.С. Алексєєв, Б.Т. Базилєв, С.Н. Братусь, В.М. Ведяхін, Ю.А. Денисов, А.А. Іванов, О.С. Іоффе, В.М. Кудрявцев, О.Е. Лейст, І.О. Самощенко, М.С. Строгович, М.Х. Фарукшін, А.С. Шабуров, М.Д. Шаргородський, Л.С. Явіч, Д.А. Липинський та інші.

Важливе значення обраної мною теми обумовлена і тим, що правові науки порівняно недавно виявили нові різновиди правопорушень: конституційні, фінансові, цивільно-процесуальні, кримінально-процесуальні; так само недавно приступили до істотних узагальнень, виявляючи особливості правопорушень в публічному та приватному праві. Актуальність теми підкреслює і та обставина, що до теперішнього часу в теорії держави і права не отримали достатньої розробки проблеми: взаємозв'язки елементів і ознак складу правопорушення; співвідношення складу правопорушення з правопорушенням і правовою нормою; співвідношення складу правомірної поведінки і складу правопорушення. До теперішнього часу ведуться суперечки про саме поняття складу правопорушення, кількості його елементів і ознак, типових особливостях складів правопорушень в публічному і приватному праві, а також потребують розробки самі дефініції "склад правопорушення в публічному праві", "склад правопорушення у приватному праві". Крім того, до теперішнього часу залишається нез'ясованим, чи мають факультативні ознаки складу правопорушення загальнотеоретичне значення.

Розкриття поняття правопорушення - важлива передумова для глибокої наукової розробки проблеми ліквідації розглянутого суспільного явища. Але це тільки одна передумова. Інша полягає в систематичному і планомірному вивченні динаміки всіх видів правопорушень, детальному дослідженні конкретних умов, що сприяють їх вчиненню, і т. д. Друга передумова вимагає тривалої роботи великого колективу вчених.

Глава 1. Загальна характеристика понять "правопорушення" і "склад правопорушення"

1.1 Поняття правопорушення

Правопорушення - соціальний та юридичний антипод правомірної поведінки, їх соціальні та юридичні ознаки протилежні. Правопорушення є різновид антисоціального, протиправної поведінки. У соціальному сенсі - це поведінка, що суперечить або здатне заподіяти шкоду правам та інтересам громадян, їх колективам і суспільству в цілому, воно ускладнює і дезорганізує розвиток суспільних відносин. Інші правопорушення хоча і не є настільки суспільно небезпечними, все ж завдають шкоди суспільним відносинам, особистості, природному середовищу і т.д. Звичайно, окремі правопорушення не можуть представляти небезпеки для суспільства в цілому. Однак, взяті в сукупності, вони представляють істотну небезпеку для нього, порушують режим законності, встановлений правопорядок. Масове явище, що складається із сукупності злочинів, скоєних у державі в певний часовий період, називається злочинністю.

Правопорушення - це суспільне небезпечне або шкідливо неправомірне (протиправне) винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатної особи, яке спричиняє юридичну відповідальність.

Усяке правопорушення - це діяння, тобто дія чи бездіяльність. Дія - акт активного поводження (крадіжка, бійка, хабар, пияцтво в робочий час і т. п.). Воно може складатися в проголошенні визначених слів (наклеп, образа, заклик до насильницьких антигромадських діянь, пропаганда національної ворожнечі і т. п.). Бездіяльність визнається діянням, якщо по службовому обов'язку чи по ситуації потрібно було щось зробити, але зроблено не було (прогул, недбалість посадової особи, безгосподарність керівника держпідприємства, проїзд без квитка в суспільному транспорті, залишення людини в небезпечному стані без допомоги і т. п.). Правопорушення, як випливає з терміна, є порушенням права, акт, що суперечить праву, його нормам, закону. Вчинити правопорушення - означає порушити право.

Кожне окреме правопорушення як явище реальної дійсності завжди конкретне і має риси, що дозволяють розмежувати кримінальні правопорушення (злочини), адміністративні правопорушення, порушення цивільного, трудового законодавства тощо.

Будь-яке правопорушення протиправне, являє собою порушення заборони, зазначеного в законі чи в підзаконних актах, або невиконання обов'язку, що випливає з нормативно-правового акта чи укладеного на його основі трудового чи іншого договору.

Законом визначені окремі ситуації, коли діяння формальне підпадає під ознаки протиправного, але власне кажучи не небезпечно і не шкідливо для суспільства і тому вважається правомірним. Соціальна сутність правопорушення - нанесення шкоди тим особистим, груповим чи загальносуспільним інтересам, які юридично захищені державою.

У сучасних умовах у нашій країні спостерігається різкий сплеск правопорушень, в тому числі найнебезпечнішою їх форми - злочинів, в різних сферах суспільного життя. Нестримне зростання злочинності створює серйозну загрозу державі і суспільству , життю, здоров'ю та майну громадян. Для боротьби з правопорушеннями важливо визначити їх природу та особливості , причини скоєння і на цій основі намітити шляхи скорочення їх числа.

Ширіков А.С. вважав, що саме ж загальнотеоретичне дослідження правопорушення може принести реальні результати тільки в тому випадку, якщо воно ґрунтується на вивченні всього безлічі відомих концепцій правопорушення, і в тому числі тих концепцій, які сформувалися в окремих галузевих науках. Загальне поняття правопорушення може бути створено тільки за умови синтезу ознак всіх видів правопорушень, шляхом виявлення того загального, що характерно для всіх правопорушень без винятку. Спроби визначити, що таке правопорушення, і пояснити це соціальне явище робилися вже давно. До формування зрілої правової системи, чітко розділеною за галузевою ознакою, і до виникнення юриспруденції як самостійної галузі знання, філософсько-правовому аналізу піддавалися, як правило, тільки злочини. Однак і такі дослідження мають значну цінність при розробці загального поняття правопорушення, так як не слід забувати, що злочинами до самого недавнього часу вважалися не тільки кримінальні правопорушення в сучасному розумінні, але й інші види неправомірної поведінки.

1.2 Поняття "склад правопорушення"

Ознаки, які лягли в основу поняття правопорушення, конкретизуються в категорії складу правопорушення - такої його моделі, яка закріплена законодавчо стосовно кожного виду правопорушень.

Склад правопорушення -- це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення та які є необхідними і достатніми для притягнення до юридичної відповідальності. Склад правопорушення - це системна ознак протиправна поведінки, необхідних і достатніх для притягнення до юридичної відповідальності. Можна також зазначити, що склад правопорушення містить у собі сукупність закріплених ознак в законі об'єктивного і суб'єктивного характеру, за наявності яких суспільно небезпечне діяння визначається конкретним правопорушенням.

Поняття "правопорушення" і "склад правопорушення" тісно взаємопов'язані, але не тотожні. Стикаючись з різного роду шкідливими діяннями, люди спочатку фіксували в своїй свідомості, а потім і в законі їх безпосередньо емпіричні ознаки: риси суб'єкта діяння, саме діяння, ставлення суб'єкта до вчиненого, предмет посягання, а також наслідки вчиненого антисоціальної поведінки. Тим самим поступово виділялися елементи, що складають зміст будь-якого соціально значущого вчинку людини. Узагальнення таких емпіричних ознак призвело до появи загальнотеоретичної категорії складу правопорушення.