Мотиви поділяються на: раціональні (продуктивні потреби) та емоційні; матеріальні та ідеальні (релігійні, світоглядні тощо), поверхові й такі, що виникли давно та інші. Поза правопорушенням вони не повинні бути предметом юридичної оцінки.

2.3 Об'єкт правопорушення

Об'єкт правопорушення -- це ті суспільні відносини та цінності (певні блага), що охороняються правом, на які спрямовано посягання суб'єктів правопорушення(наприклад, власність, духовні цінності, громадський порядок, здоров'я людини та ін.); певні блага, на пошкодження, знищення чи позбавлення яких спрямоване винне протиправне діяння. Не існує правопорушень, в яких був би відсутній об'єкт. Однак сам об'єкт може розглядатися з різних позицій: як загальний, родовий та безпосередній.

Під загальним об'єктом правопорушення розуміють систему суспільних відносин, які функціонують, розвиваються та відновлюються на ґрунті загальновизнаних у суспільстві цінностей, що закріплені в позитивному праві, ним регулюються та охороняються(суспільна безпека, політичний лад і под.).

Родовий об'єкт -- це певне коло однорідних відносин, яким вчинками осіб завдано шкоду. Залежно від того, нормами якої галузі чи інституту права ці об'єкти охороняються, об'єкт визнається родовим чи видовим. Наприклад, правопорушення, спрямовані проти права власності в кримінальному, цивільному, трудовому і адміністративному праві тощо зумовлять різну родовидову характеристику об'єктів правопорушень і відповідну юридичну кваліфікацію діянь правопорушників.

Безпосередніми об'єктами є суспільні відносини з приводу конкретних матеріальних(майно, цінні папери та ін.) і не матеріальних (життя, здоров'я, честь, гідність) благ у різних сферах життя суспільства і відповідні їм права та законні інтереси суб'єктів права: майнові, трудові, політичні та ін.

2.4 Об'єктивна сторона правопорушення

Об'єктивна сторона -- це зовнішній прояв суспільно небезпечного або суспільно шкідливого діяння, яке завдає об'єктам правової охорони суспільно небезпечних (шкідливих) наслідків та яке відбувається за певних умов, у конкретному місці, в певний час та за певної обстановки.

До об'єктивної сторони належать:

* суспільно небезпечне (шкідливе) діяння (дія чи бездіяльність);

* суспільно небезпечні (шкідливі) наслідки;

* місце, час, обставини, спосіб, знаряддя, засоби вчинення діяння;

* необхідний причинний зв'язок між діянням та наслідками (діяння здійснюється раніше, ніж настають наслідки; воно -- безпосередня причина цих наслідків; діяння викликає ці наслідки з внутрішньою закономірністю без втручання в нормальний перебіг подій сторонніх сил). Цей зв'язок повинен бути не випадковим, а саме необхідним, тобто його вивчення і аналіз мають переконати і довести, що конкретні шкідливі наслідки настали на підставі і в результаті саме цього діяння конкретної особи, а не будь-якого іншого, випадкового чинника. Наприклад, конкретні дії з вини працівника, умисно спрямовані на заподіяння майнової шкоди власникові підприємства, слід розглядати як безпосередню причину шкідливих наслідків його вчинку.

Крім обов'язкових, будь-яке правопорушення має факультативні елементи: спосіб, місце, оточення, обставини та час вчинення правопорушення. Кожен з них додатково характеризує суб'єкта правопорушення, ступінь суспільної шкоди від його посягання, роль кожного правопорушника в разі співучасті, обставини, що обтяжують або пом'якшують вину суб'єкта.

Залежно від того, чи пов'язується закінчення правопорушення з настанням суспільно небезпечних (шкідливих) наслідків діяння, чи ні, розрізняють:

а) правопорушення з формальним складом, для якого обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є лише суспільно небезпечне (шкідливе) діяння;

б) правопорушення з матеріальним складом, яке вважається закінченим з моменту настання зазначених у нормі суспільно небезпечних (шкідливих) наслідків.

Велікосельская І.Є. писала про те, що склад правопорушення не може бути підставою юридичної відповідальності з огляду на те, що виступає наукової категорією, а не фактом дійсності. Також не може виступати підставою відповідальності якась сукупність ознак, що характеризує діяння, з огляду на те, що ця сукупність ознак є уявної конструкцією, виведеної із змісту правових норм. Тільки реальне правопорушення є фактичною підставою юридичної відповідальності.

Особливості суб'єктивних і об'єктивних ознак правопорушень, їх юридичних характеристик дають можливість класифікувати ці правопорушення за різними підставами:

а) за ступенем суспільної шкоди - злочин (суспільно небезпечні, кримінальнокарні діяння);

б) за галузевою належністю - цивільно-правові, конституційні, сімейно-правові, адміністративні, матеріальні;

в) за суб'єктами - сковані деліктоздатною фізичною особою і скоєні юридичною особою.

г) за суб'єктивною стороною - умисне і необережне діяння;

д) за формою зовнішнього виразу - протиправні дії і бездіяльність;

е) залежно від оцінки спричиненої шкоди (наслідків) - правопорушення за матеріальним складом і правопорушення з формальним складом;

є) залежно від кількості суб'єктів, які вчинили злочин чи правопорушення - одноосібні і групові (тобто скоєні за співучасті).

Висновок

Хочу зазначити, що тема, висловлювана мною, є досить проблематичною, адже є ряд різних факторів, що зумовлюють виникнення правопорушення у різних сферах життя і причини виникнення правопорушення у різних сферах життя і причин виникнення досліджували ще з давніх часів.

Поняття "правопорушення" є дуже багатогранним і широким. Загальний вміст даного терміну визначається як порушення правопорядку. У сучасного суспільного життя порушення встановлених норм і правил законодавства присутній в кожній сфері життєдіяльності людей, суспільства в цілому.

Правопорядок - це порядок, заснований на праві. Право складається з безлічі галузей, кожна з яких містить в собі "своє" поняття правопорушення. За кожним неправомірним вчинком слід покарання, юридична відповідальність. Вона визначається індивідуально для конкретного правопорушника залежно від того яку суспільну небезпеку спричинило неправомірне діяння, чиї права та інтереси порушило і яка галузь права регламентує виниклі правовідносини. Відповідно до цього існує класифікація правопорушень за допомогою, якої певне діяння розглядається як правопорушення в конкретній сфері, регламентоване нормами права.

Для визначення перерахованих вище ознак існує поняття " юридичний склад правопорушення", що закріплює певні елементи, без наявності яких правопорушення, по-перше, не може існувати. По-друге, дані елементи, такі як об'єктивні і суб'єктивні ознаки правопорушення, дозволяють віднести неправомірне діяння до галузі права, норми якої були порушені, визначити форму вини, суспільну небезпеку. При аналізі складу правопорушення визначається , чи несе суб'єкт правопорушення юридичну відповідальність, а в певних випадках розгляд юридичного складу конкретного діяння допомагає відрізнити від правопорушення казус або діяння, що порушила виключно норми моралі або інші, прийняті в суспільстві соціальні норми.

Юридичний склад правопорушення складається з чотирьох взаємопов'язаних елементів: об'єкта, то на що посягає неправомірна дія (бездіяльність), об'єктивної сторони, а так само суб'єкта правопорушення - особи, яка вчинила неправомірне діяння і суб'єктивної сторони, тобто відносини суб'єкта до скоєного. В принципі виділення основного елемента складу правопорушення неможливо, так як у разі відсутності одного з них діяння не можна вважати правопорушенням. Але при детальному розгляді кожного можна визначити центральний елемент, який при наявності правопорушення визначає суспільну небезпеку, тобто шкоду, заподіяну охоронюваним законом правовідносин , зовнішнє вираження діяння в дії або бездіяльності і причинний зв'язок між ними. Цей елемент - об'єктивна сторона, адже немає діяння - немає і правопорушення.

Юридичний склад правопорушення - це система об'єктивних і суб'єктивних елементів правопорушення, ознаки яких вказані в джерелі права. Склад правопорушення є основою, ядром правопорушення. Можна зробити висновок, що правопорушення є явищем, яке залежить не тільки від людини, але і від тих умов, які спонукають людину діяти протиправно. В Україні дуже поширення явищем стала протиправна поведінка неповнолітніх. Це зумовлено тим, що багато є малозабезпечених сімей і діти скоюють різні порушення щоб якось врятувати своє життя. Особливо багато дітей на вулиця, які не маючи домівки і відповідного нагляду, скоюють не тільки правопорушення, але і злочини.

Відповідно до мети і завдань курсової роботи був проведений ретельний аналіз навчальної і наукової літератури, на підставі якого були виявлені характеристика правопорушення, поняття складу неправомірного діяння, а так само детально розглянуті елементи складу правопорушень, їх характеристика. На мій погляд, ознайомившись з даною курсовою роботою, читач зможе переконатися в актуальності написаної теми. Також він зможе задуматися над проблематикою питання і, можливо, у своїй доповіді викладе ідею, план його рішення. Аналізуючи учбову і наукову літературу, я дізналася немало нової корисної інформації, яка стане в нагоді мені як і в професійній діяльності. так і в повсякденному житті.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996 року.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення.

3. Кримінальний Кодекс України.

4. Гегель Г.В.Ф. "Вчення про державу і право".

5. Ширіков А.С. журнал "Вісник" про дві концепції правопорушення. - 2003. - №6.

6. Шевчук В.Б., Киричук А.С. сутність, причини та профілактика адміністративних правопорушень. - 2010.

7. Хачатуров Р.Л. автореферат кандидатської дисертації з юридичних наук, праву "Об'єктивна сторона правонарушения". - 2001. - с. 7

8. Ривкін С.Ю. наукова стаття "Склад злочину як юридична підстава кваліфікації". - 2011.

9. Вопленко Н.Н. наукова стаття про склад правопорушення та його елементи. Журнал "Вісник" Волгоградського держ. ун-ту. - 2005. - №7.

10. Карельський В.М. навчальний посібник "Теорія держави та права", 2002.

11. Скакун О.Ф. підруч. для навч. закладів "Теорія держави та права", 2000.

12. Кириченко В.М., Куракін О.М. посіб. "Теорія держави та права", 2010.

13. Ведерніков Ю.А. підручник для навчальних закладів "Теорія держави та права", 2008.

14. Бабкіна О.В. підручник для навчальних закладів "Теорія держави та права у схемах і визначеннях", 2004.

15. Гіда Є.О. "Теорія держави та права", 2011.

16. Цвік М.В., Петришин О.В. навчальний посібник "Теорія держави та права", 2011.