Службові обмеження для військовослужбовців як вид покарання

Вступ

Від дня здобуття Україною незалежності і до сьогоднішнього дня Збройні сили залишаються службою, яка забезпечує суверенітет України. Військова служба будується на принципах єдиноначальності і суворого дотримання військової дисципліни. Бездоганне виконання кожним військовослужбовцем своїх службових обов'язків є домінуючим фактором підтримування постійної бойової готовності і високої боєздатності військ. Особливу небезпеку для підтримування твердого статутного правопорядку в Збройних Силах становлять військові злочини.

З 1991 року за період незалежності Верховною Радою України був прийнятий досить великий масив законодавчих актів, які регулюють порядок військового будівництва Збройних Сил і проходження в них військової служби. 5 квітня 2001 р. Верховною Радою України було прийнято новий Кримінальний кодекс, в якому в Розділі 19 Особливої частини передбачається відповідальність за злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).

У теорії кримінального права проблемами військово-кримінального законодавства і відповідальності за військові злочини в основному займалися вчені-криміналісти Військово-юридичної академії, а пізніше - військово-юридичного факультету Військово-політичної академії. Військового інституту Міністерства оборони СРСР (тепер Військовий університет МО РФ) X.М. Ахметшин, Ф.С. Бражник, В.М. Кудрявцев, І.П. Малахов, Є.М. Самойлов, А.А. Тер-Акопов, А.О. Толкаченко, В.М. Чхиквадзе та ін.

В Україні проблеми військових злочинів частково досліджували вчені В.О. Глушков і К.Г. Фетісенко, М.І. Хавронюк, С.І. Дячук, М.І. Мельник, Панов М.І., Шишкін В. проте в цілому ці питання глибокому теоретичному аналізу практично не підлягали і розглядались на рівні глав або розділів у монографіях, коментарях і підручниках.

Актуальність теми курсової роботи визначається тим, що сучасне законодавство України у сфері військової діяльності характеризується наявністю низки проблем, що потребують вирішення. Не останнє місце у цьому переліку займають і окремі види покарань, що застосовуються до військовослужбовців Збройних Сил України. Формування якісно нової законодавчої бази в галузі військового будівництва, комплектування і порядку проходження військової служби у ЗС України, зміна військового і кримінального законодавства зумовили необхідність дослідження змісту і місця військових злочинів та видів покарань за них у теорії кримінального права України.

У зв'язку з цим набуває особливої актуальності дослідження правових аспектів застосування службових обмежень як виду покарання для військовослужбовців у зв'язку з відносною новизною цього виду покарання та невизначеністю окремих аспектів його застосування.

Метою курсової роботи є вивчення специфіки кримінального законодавства України у сфері застосування службових обмежень для військовослужбовців як особливого виду покарання.

Сформульована мета зумовила рішення наступних задач:

- визначити сутність та кримінально-правові ознаки військового злочину;

- розглянути особливості спеціальних покарань за скоєння військових злочинів;

- проаналізувати специфіку службових обмежень як виду покарання;

- дослідити питання виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців.

Об'єктом дослідження є кримінально-правові проблеми застосування службових обмежень для військовослужбовців як специфічного виду покарання.

Предметом курсової роботи стали нормативні та законодавчі акти, що рулюють застосування службових обмежень для військовослужбовців.

Методи дослідження. Під час написання курсової роботи використовувалися різноманітні наукові методи. Зокрема, логіко-юридичний, діалектичний та порівняльний методи. У процесі дослідження елементів складу військового злочину використовувалися такі методи, як діалектичний, логіко-юридичний, історичний, порівняльний та поєднання наукового дослідження й практичної діяльності.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. У першому розділі «Сутність та кримінально-правові ознаки військового злочину та особливості спеціальних покарань, які застосовуються за їх вчинення» ми визначаємо сутність та кримінально-правові ознаки військового злочину. У другому розділі «Службові обмеження для військовослужбовців» ми досліджуємо специфіку застосування службових обмежень для військовослужбовців. У третьому розділі «Особливості виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців» ми аналізуємо окремі складні питання виконання покарання у виді службового обмеження та спірні проблеми його застосування.

службовий покарання злочин військовий

1. Сутність та кримінально-правові ознаки військового злочину та особливості спеціальних покарань, які застосовуються за їх вчинення

1.1 Поняття та правові ознаки військового злочину

У сучасних міжнародних відносинах військовий аспект продовжує відігравати важливу роль, а збройні сили залишаються невід'ємним атрибутом державної влади і гарантом національного суверенітету. Цей погляд знайшов своє відображення і в положеннях ст. 17 Конституції України, де встановлено, що оборона нашої держави, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні сили України (далі - ЗСУ).

Від стану законності і воєнного правопорядку у Збройних Силах та інших військових формуваннях, що діють відповідно до законодавства України, залежить ефективність виконання покладених на них найважливіших державних задач. Окремі закони, військові статути та інші підзаконні нормативні акти чітко і точно регламентують усі сфери життя та діяльності Збройних Сил. На військовослужбовців покладається неухильне дотримання Конституції України, законів і підзаконних актів, військової присяги, наказів командирів (начальників). Усе це багато в чому зумовлює специфіку суспільних відносин у сфері несення військової служби, а також особливості і суспільну небезпеку їх порушень, у тому числі злочинів. Нормативною базою боротьби з військовими злочинами є розділ XIX Особливої частини КК України (статті 401 - 435).

Поняття військового злочину основане на загальному визначенні поняття злочину, сформульованому в ст. 11 КК. Крім того, воно має ще й ряд специфічних ознак, вказаних у ст. 401 КК. Цими ознаками є:

1) спеціальний об'єкт злочину - встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби;

2) спеціальний суб'єкт злочину - військовослужбовець, а також військовозобов'язаний під час проходження навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів;

3) військова протиправність - визнання діяння злочинним тільки в тому разі, якщо воно прямо передбачене у розділі XIX Особливої частини КК.

Родовим об'єктом військових злочинів є встановлений порядок несення або проходження військової служби, під яким розуміють врегульовані правовими нормами суспільні відносини, що виникають та існують при проходженні служби різними категоріями військовослужбовців в процесі їх службової та бойової діяльності. Цей порядок заснований на Конституції України, окремих законах, військових статутах, положеннях військової присяги, наказах міністра оборони України та інших нормативних актах. Конкретні військові злочини посягають на окремі сфери цього порядку, що є безпосередніми об'єктами цих злочинів.

Об'єктивна сторона військових злочинів полягає у вчиненні суспільне небезпечного діяння, що порушує встановлений порядок несення або проходження військової служби. Такі діяння можуть бути вчинені як шляхом дії (статті 404, 405, 432 тощо), так і бездіяльності (статті 403, 425, 426 тощо), а також дії та бездіяльності (статті 415, 417, 422 тощо). Деякі склади військових злочинів містять в якості необхідної або кваліфікуючої ознаки вказівку на настання тяжких наслідків (статті 416, 421 тощо): зрив виконання бойового завдання, загибелі людей, заподіяння тілесних ушкоджень, знищення або пошкодження цінного воєнного майна, послаблення боєздатності підрозділу тощо.

Ряд військових злочинів характеризується такими ознаками, як вчинення діяння в умовах воєнного стану, в бойовій обстановці, під час бою, в районі бойових дій. Ці ознаки свідчать про підвищену суспільну небезпеку діяння.

Воєнний стан - період фактичного знаходження України у стані війни з іноземною державою. Початком воєнного стану є день і час оголошення стану війни або нападу (агресії) на Україну. Закінченням воєнного стану вважається день і час припинення військових дій. Якщо ж військові дії фактично продовжуються після оголошення про їх припинення, то закінченням воєнного стану слід вважати фактичне закінчення таких дій.

Бойова обстановка - період знаходження військової частини, підрозділу, окремих військовослужбовців у безпосередньому зіткненні з противником, підготовка чи ведення бою (бойової операції).

Бойова обстановка може виникнути як у воєнний, так і в мирний час, наприклад, при відбитті нападу на державний кордон України.

Поле бою - це частина території суші, повітряного або водного простору, на якій відбувається, відбулося або повинно відбутися озброєне зіткнення з противником.

Район військових дій - це ширший простір, ніж поле бою. Він включає в себе територію, яка зайнята під час бойових дій військами у межах від переднього краю фронту до розташування тилових підрозділів фронту.

Суб'єктивна сторона військових злочинів характеризується або умисною виною (статті 402, 404, 406 тощо), або виною необережною (статті 403, 412 тощо), деякі військові злочини можуть вчинятися як умисно, так і необережно (статті 418, 419, 420 тощо).

Суб'єктами військових злочинів можуть бути:

а) військовослужбовці Збройних Сил України;

б) військовослужбовці Служби безпеки України, Прикордонних військ України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України;

в) військовослужбовці військових формувань, утворених відповідно до законів України;

г) особи, щодо яких є спеціальна вказівка в законодавстві України;

д) військовозобов'язані під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Таким чином, закон виділяє два види суб'єктів військових злочинів - військовослужбовців і військовозобов'язаних під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Військовослужбовці - особи, які проходять військову службу. Це солдат, матрос, сержант, старшина, прапорщик, мічман, офіцер. До військової служби притягуються тільки громадяни України, які досягли певного віку і не старші граничного віку перебування на військовій службі.

Початком проходження строкової військової служби вважається день явки призовника до військового комісаріату для відправки до військової частини, установи, військового навчального закладу, на підприємство або організацію міністерства оборони. Закінчення цієї служби - день отримання військовослужбовцем документів від військової частини про звільнення в запас на підставі наказу про відрахування його зі списку особового складу частини. Курсанти військових навчальних закладів проходять військову службу з дня зарахування до цього закладу.

Початок служби офіцерського складу, прапорщиків і мічманів визначається: