Зміст

Вступ

1. Поняття «спадкування за законом»

2. Загальна характеристика спадкування за законом

2.1 Черговість спадкування

2.2 Порядок спадкування за законом

3. Спадкування за законом у різних правових системах

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Інститут спадкового права у міжнародному приватному праві, у сучасних правових системах - один з найскладніших та найцікавіших з наукової точки зору, в якому відбиваються різні аспекти життя суспільства. Його значення зумовлено ще й тим, що найбільш вірогідним об'єктом спадкування є право власності. Доля майна, яке залишитеся після смерті власника, - одна з проблем права, що з найдавніших часів і до сьогодні залишається у центрі уваги суспільства, держави і громадян.

Спадкове право надає можливість кожному громадянинові розпорядитись своїм майном на випадок смерті, визначивши в заповіті його долю. Отже, воно безпосередньо спрямоване на захист особистих інтересів громадян, адже багатьом не байдуже, до кого перейде належне їм майно після їх смерті. Водночас спадкове право всіляко захищає інтереси членів сім'ї померлого (особливо неповнолітніх та непрацездатних членів) сприяючи цим зміцненню сім'ї. До складу спадщини входять не тільки майнові права спадкодавця, а й деякі немайнові права. Спадкрємство здійснюється за законом та за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, якщо воно не змінено заповітом.

При спадкуванні за законом порядок та умови переходу прав та обов'язків спадкодавця вказані в самому законі. Спадкове майно ділиться в рівних частках між особами, зазначеними в законі, та у відповідності з встановленою черговістю. Не мають права стати спадкоємцями за законом батьки після дітей, у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки і повнолітні діти, що згідно ухилялись від виконання покладених на них в силу закону обов'язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку.

З прийняттям Конституції України відбулась переорієнтація суспільних відносин на охорону і захист прав громадян, побудову демократичної, правової держави, що зумовлює необхідність дослідження та аналізу на науковому рівні сучасного стану забезпечення прав суб'єктів спадкових правовідносин. Норми, що регламентують умови та порядок спадкування, містяться в Цивільному кодексі України. Окремі норми спадкового права ми знаходимо і в інших розділах ЦК України, а також у нормативних актах, які регулюють діяльність державних нотаріальних контор.Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про успадкування» від 24 червня 1983 року (із змінами внесеними постановою Пленуму від 25 грудня 1992 року)» містить корінні роз'яснення щодо практики застосування окремих норм права спадкування за законом. Конституція України передбачає право приватної власності громадян. Важливим є також питання охорони інтересів спадкодавця, виконання його волі, якщо вона була заявлена у заповіті, оскільки останнім часом цьому питанню приділяється незначна увага.

Проблемам спадкового права приділено значну увагу у працях таких вчених як, Бірюкова І.А, Харитонова Є. О. , О.В. Дзери, , Ю.О. Заіки, Т.П., Я.М. Шевченко, Шевчук Л.В., Фурса Є.І та С.Я. Спеціального системного дослідження цієї теми в Україні не проводилось, оскільки більшість досліджень присвячувались лише матеріальним аспектам спадкового права.

Мета дослідження - виявити особливості спадкування за закону в міжнародному приватному праві.

Задача дослідження - проаналізувати наукову літературу, міжнародно-правові акти, законодавство України та зарубіжних країн, виявити особливості спадкування за закону в міжнародному приватному праві.

Об'єктом дослідження є спадкові правовідносини, які виникають у процесі правомірної реалізації спадкових прав в нотаріальному процесі, а також у зв'язку з правопорушеннями, що розглядаються в цивільному процесі.

Предметом є спадкування за закону в міжнародному приватному праві.

1. ПОНЯТТЯ «СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАКОНОМ»

Після смерті громадянина його майнові права та обов'язки, а також деякі немайнові права переходять до інших осіб. Такий перехід майна померлого до іншої особи або до інших осіб називається спадкуванням. Умови та порядок спадкування регламентуються рядом цивільно-правових норм, що в своїй сукупності складають окремий цивільно-правовий інститут - спадкове право.

Виходячи з вищесказаного, спадкове право - це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють правовідносини, що виникають внаслідок переходу майна померлого до іншої особи чи до інших осіб. Норми, що регламентують умови та порядок спадкування, містяться в Цивільному кодексі України. Окремі норми спадкового права ми знаходимо і в інших розділах ЦК України, а також у нормативних актах, які регулюють діяльність державних нотаріальних контор.

Конституція України передбачає право спадкування власності громадян. Спадкове право забезпечує родині померлого можливість зберегти та використати його майно, заощадження, чим сприяє підвищенню матеріального добробуту родини померлого, зміцненню власності громадян.

Спадкодавцем визнається особа, після смерті якої здійснюється спадкове правонаступництво.[1, с. 129-131]

При спадкуванні за законом до спадкування закликаються особи, яких законодавець називає як спадкоємців. Тобто в цьому разі спадкове майно розподіляється між особами, які названі в числі спадкоємців у відповідних статтях Цивільного кодексу України. Таких осіб називають законними спадкоємцями, або колом спадкоємців за законом.

Не завжди особа, яка входить в коло спадкоємців за законом, чи особа, якій заповідано майно, буде закликатися до спадкування. Законом передбачені умови, за яких спадкоємець усувається від спадщини. Як зазначено в статті 1224 ЦК України, не мають права стати спадкоємцями ні за законом, ні за заповітом особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця чи кого-небудь з спадкоємців або зробили замах на їх життя. Виключенням для таких осіб є тільки те, що знаючи про це, спадкодавець все ж призначив їх своїми спадкоємцями за заповітом.

Спадкоємцями за законом не мають права стати :

1) батьки після дітей, у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини;

2) батьки і неповнолітні діти, що злісно ухилялися від виконання покладених на них в силу закону обов'язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені в судовому порядку, а також за інших обставин зазначених у Ст.1224 ЦКУ. Зазначені правила щодо усунення за певних умов спадкоємців від спадкування застосовуються і до права на заповідальний відказ. (Ст.1237 ЦК України)

Відповідно до статті 1254 ЦК України заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. [2, с.492-498]

Спадкове майно - це сукупність прав та обов'язків спадкодавця, які переходять після його смерті до спадкоємців. Для визначення цього поняття застосовуються також і такі терміни, як «спадщина» або «спадкова _асса». Серед майнових прав, що у складі спадкового майна переходять до спадкоємців, насамперед слід назвати право власності на різноманітне майно.

Спадкування за законом має місце тоді, коли воно не змінено заповітом, тобто спадкодавець у заповідальному розпорядженні не призначив спадкоємців особисто. [3, с.489-491]

Спадкоємців другої та інших черг до спадкування в цьому разі не закликають. Коли спадкоємці першої черги відсутні або коли вони не прийняли спадщини, а також якщо всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, до спадкування будуть закликані спадкоємці другої черги. Слід підкреслити, що правила про черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування можуть бути змінені нотаріально посвідченою угодою заінтересованих спадкоємців, укладеною після відкриття спадщини. Але така угода не може порушити прав спадкоємців, які не беруть у ній участі, а також спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку. [4,с. 395]

Крім того, за рішенням суду особа, яка за законом є спадкоємцем наступних черг, може одержати право на спадкування за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через тяжку хворобу або каліцтво був безпорадним. [5, с. 592]

У російському законодавстві, спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо громадянин помер, не залишивши заповіту, то спадкування в цьому випадку буде відбуватися згідно із законом і спадкоємцями стануть визначені законом особи. Якщо заповіт є, але в ньому заповідано не все майно померлого, то не заповіданою частина майна успадковується за законом. Успадковувати за законом можуть громадяни, які перебувають в живих на момент смерті спадкодавця, також зачаті за життя спадкодавця та народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємцями за законом є родичі спадкодавця, серед них розрізняються черги спадкоємців. В даний час російське законодавство визначає сім черг спадкоємців за законом: спадкоємці першої, другої, третьої, четвертої, п'ятої, шостої та сьомої черги.

Спочатку до спадкоємства закликаються спадкоємці першої черги і лише в тому випадку, якщо таких спадкоємців не виявилося, закликаються до спадкування спадкоємці наступних черг, слідуючи один за одним.

До числа спадкоємців за законом належать також непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства. У тому випадку, якщо немає жодного спадкоємця першої, другої, третьої, четвертої, п'ятої, шостої або сьомої черги, непрацездатні утриманці успадковують самостійно як спадкоємців восьмий черги.

Всі спадкоємці черги, яка закликається до спадщини, успадковують у рівних частках, за винятком спадкоємців, які успадковують за правом представлення (вони успадковують між собою порівну частку померлого батька).

Спадкування за законом відбувається в наступних ситуаціях:

- громадянин помер, не залишивши заповіту;

Якщо за життя громадянин в установленому порядку склав заповіт, то в цьому випадку майно буде успадковуватися за заповітом і спадкоємцями стануть зазначені в ньому особи.

- заповіт визнано повністю або частково недійсним.

Якщо заповіт складено з порушенням закону, тобто недійсне, то цей випадок рівнозначний тому, що заповіт не залишено.

Якщо заповіт визнано частково недійсним, то за законом успадковується тільки та частина майна, щодо якої заповіт виявилася недійсною.

- спадкоємці за заповітом відмовилися від прийняття спадщини або не прийняли його;

- заповідана частина майна (тоді частина успадковується за законом);

У даному випадку спадкування відбувається і за заповітом, і за законом: заповідана частина майна успадковується за заповітом, не заповіданою - за законом.

- спадкоємець за заповітом помер раніше спадкодавця; громадянин, зазначений у заповіті, не має права успадковувати.

При розгляді справ у спорах про спадкування коло спадкоємців, порядок, строки прийняття спадщини та склад спадкового майна визначаються, виходячи з норм закону, що діяв на день відкриття спадщини.[6, с.18-20]

Таким чином, спадкування за законом має місце, якщо: