Одним з найважчих питань спадкового права є умови закликання до спадкування непрацездатних утриманців спадкодавця та визначення їх частки. Відповідно до ст. 535 ГК РРФСР неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в т.ч. усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують незалежно від змісту заповіту не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом (обов'язкова частка). Причому при визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів домашньої обстановки та вжитку. Тому спадкоємцю, який має право на обов'язкову частку, може бути вигідно, якщо його спадкові права у заповіті ущемлені, так як при визначенні розміру обов'язкової частки враховується вартість предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку, тоді як при визначенні розміру законної частки у випадку, коли спадкоємець з спадкодавцем спільно не проживав, вартість даних предметів обліку не підлягає. Верховний Суд РФ таким чином дозволяв зазначену проблему: «При визначенні розміру обов'язкової частки у спадщині слід приймати всіх спадкоємців за законом, які були б покликані до спадкоємства ... і виходити з вартості всього спадкового майна (як у заповіданої, так і в незаповіданою частини), включаючи предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку, незалежно від того, проживав чи хто-небудь із спадкоємців разом зі спадкодавцем. Тому при визначенні розміру виділеної позивачеві обов'язкової частки у спадщині суду необхідно враховувати вартість майна, отриманого ним у порядку спадкування за законом (або по іншому заповітом цього ж спадкодавця), в тому числі і вартість майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку ». [14]

До непрацездатних традиційно відносять: жінок, які досягли 55 років, чоловіків - 60 років, інвалідів I, II, III груп, а також осіб, які не досягли 16 років, та учнів - 18 років. Деякі автори, враховуючи вкрай важке становище молоді в даний час, а також високий відсоток безробітних серед молодих, пропонують відносити до непрацездатних осіб, які не досягли 18 років, а учнів і старше 18 років - до закінчення навчання при очній формі навчання, але не більше ніж до 23 років.

Перебувають на утриманні спадкодавця є непрацездатні особи, які перебували на повному утриманні спадкодавця або одержували від них таку допомогу, яка була для них основним і постійним джерелом засобів до існування.

Звідси випливає висновок про те, що необов'язково повне утримання непрацездатного. Останній міг мати й інші, менш значні в порівнянні з допомогою спадкодавця, засоби матеріального забезпечення. При цьому не має значення сам по собі факт роздільного проживання утриманця і спадкодавця. Головне - встановити, що допомога останнього була постійною і була основним джерелом існування непрацездатного.[15, с. 213]

Непрацездатні утриманці не відносяться до певної черги спадкоємців за законом. Вони успадковують разом і нарівні із законними спадкоємцями будь-якій черзі з семи передбачених черг, покликаної до спадкоємства, проте вони не набувають статусу спадкоємців цієї черги. Діє лише певний порядок покликання їх до спадкоємства, нерівнозначних встановлення черговості спадкування. Не випадково в законі йдеться про спадкування утриманцями нарівні зі спадкоємцями будь-якій черзі.[16, с. 467]

Непрацездатні утриманці першої групи успадковують разом і нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства. Перевага, визнане за ними законом і пояснюване їх статусом, полягає в тому, що, не будучи спадкоємцями цієї черги, вони успадковують разом і нарівні з вхідними в неї спадкоємцями, хоча і відносяться до більш далекій черги. Іншими словами, ці особи успадковують поза своєї черги, тобто позачергово.

Друга група представлена непрацездатними утриманцями, які не є спадкоємцями, названими в ст. ст. 1142 - 1145 ЦК. Покликання їх до спадкоємства можливо при наявності не тільки загальних умов - непрацездатності та стану на утриманні, - але також і додаткової умови - спільного проживання з померлими не менше року до його смерті (п. 2 ст. 1148 ЦК). Умовою наслідування тут є не тільки стан на утриманні спадкодавця не менше року, але і спільне проживання з ним протягом цього ж періоду. Гіпотеза даної норми передбачає дві умови: утримання та спільне проживання; вимога «не менше одного року до смерті» в рівній мірі відносяться до кожного з них. Якщо, наприклад, утриманець, який проживав окремо, якийсь час у зв'язку з хворобою спадкодавця жив у нього, здійснюючи догляд за ним, його не можна визнати спадкоємцем на підставах, зазначених у п. 2 ст. 1148 ЦК, зважаючи на відсутність одного з необхідних умов - спільного проживання зі спадкодавцем протягом не менше одного року до його смерті. [17, с.325-326]

Непрацездатні утриманці, які не входять до кола спадкоємців, перерахованих у ст. ст. 1142 - 1145 ЦК, які проживали спільно зі спадкодавцем не менше року до його смерті, успадковують самостійно у восьмий черги, якщо відсутні інші спадкоємці за законом будь-який з семи черг (п. 3 ст. 1148 ЦК). Як видно, зазначені громадяни закликаються до спадкування за тих же умов, що й інші утриманці другої групи. Однак специфіка успадкування цими особами полягає в тому, що вони успадковують за відсутності інших законних спадкоємців самостійно, тобто не ділять спадщину з іншими спадкоємцями через їх відсутність.

Цивільний кодекс РФ істотно розширив коло спадкоємців за законом, включивши в нього не тільки родичів аж до п'ятого ступеня споріднення, але і пасинків і падчерок, вітчима і мачуху. Крім того, успадковують за законом, як і колись, пережив чоловік, усиновителі й усиновлені, непрацездатні утриманці спадкодавця. У встановленні восьми черг спадкоємців за законом, а також проголошення завещательной свободи знайшло вираз прагнення законодавця звести до мінімуму випадки переходу майна як відумерлої в порядку спадкування у власність Російської Федерації.[18, с.356-357]

Отже, спадкування за законом здійснюється почергово, при цьому кожна наступна черга таких спадкоємців одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, передбачених законом.

2.2 Порядок спадкування за законом

Спадкування за законом має місце в усіх випадках, коли і оскільки воно не змінено заповітом. При спадкуванні за законом майно померлого переходить до осіб, зазначених у законі. Законом встановлюється також і порядок переходу майна померлого до цих осіб.

Спадкоємці за законом поділяються на дві черги.

До складу спадкоємців першої черги входять такі особи:

1. Діти. Після смерті матері діти у всіх випадках визнаються спадкоємцями за законом. Після смерті батька діти не завжди закликаються до спадкування.

Після смерті батька діти визнаються спадкоємцями за законом, якщо між батьком і дитиною є правовий зв'язок, зокрема:

- коли діти народилися від батьків, що перебували в зареєстрованому шлюбі;

- якщо походження дітей від даних батьків, які не перебували у зареєстрованому шлюбі, встановлено на підставі спільної заяви батька та матері дитини в державні органи запису актів громадського стану;

- коли походження дитини від даного батька встановлено в судовому порядку;

- якщо діти народилися до 8 липня 1944 p. від батьків, що не перебували у зареєстрованому шлюбі, проте даний громадянин був записаний їх батьком у книгах запису актів громадянського стану. [19, с. 345-347]

Згідно з статтею 529 ЦК України до числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Діти, зачаті або народжені в шлюбі, визнаному недійсним, мають такі самі спадкові права, що й діти, народжені в дійсному шлюбі.

Спадкоємцями за законом нарівні з дітьми померлого визнаються усиновлені.

Пасинки чи падчерки не є спадкоємцями після вітчима та мачухи, крім випадків, коли мало місце їх усиновлення або факт утримання. Однак у цьому разі вони одержать спадщину не як пасинки та падчерки, а відповідно як усиновлені чи утриманці.[20, с. 423-424]

2. Дружина померлого. Як дружина спадкувати може лише особа, яка перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим на момент відкриття спадщини. Проте жінка визнається спадкоємцем після смерті чоловіка, а чоловік є спадкоємцем після смерті жінки незалежно від того, чи проживали вони разом, чи подавали вони одне одному матеріальну допомогу, а також незалежно від характеру особистих стосунків між ними: важливо, щоб у момент відкриття спадщини вони перебували в зареєстрованому шлюбі.

Коли ж на момент відкриття спадщини шлюб було у встановленому законом порядку розірвано, то колишня дружина не має права на спадщину.

3. Батьки померлого. Мати завжди є спадкоємцем після смерті своїх дітей. Батько ж є спадкоємцем після смерті своїх дітей за тих самих умов, за яких і діти визнаються спадкоємцями після смерті свого батька, тобто коли між ними існує правовий зв'язок.

Спадкоємцями є також усиновителі померлого. Вітчим та мачуха не є спадкоємцями після смерті пасинка або падчерки, крім випадків, коли мало місце їх усиновлення чи факт утримання. Однак у цих випадках вони будуть спадкувати вже як усиновителі або утриманці.

4. Онуки та правнуки померлого. Онуки та правнуки спадкодавця належать до першої черги спадкоємців, але вони мають право одержати спадщину лише за умови, коли їх мати чи батько (відповідно дід або баба), які мали право на спадщину, померли ще до її відкриття.[21,с. 221-222]

До складу спадкоємців другої черги входять такі особи:

1. Брати та сестри померлого. Спадкоємцями визнаються як повнорідні, так і неповнорідні брати та сестри (такі, що мають спільних матір та батька, і такі, що мають спільну матір і різних батьків або спільного батька й різних матерів). Зведені брати та сестри померлого спадкоємцями не визнаються.

2. Дід та баба померлого. Як зазначено в статті 530 ЦК України, спадкоємцями є дід і баба як з боку матері, так і з боку батька.

Особливе місце серед спадкоємців за законом займають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. Вони не входять ні в першу, ні в другу чергу спадкоємців за законом. За наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, що закликається до спадкоємства. Отже, вони приєднуються до спадкоємців або першої, або другої черги залежно від того, яка черга спадкоємців фактично успадковує майно. [22, с. 367-368]