Міністерство внутрішніх справ України

Херсонський юридичний інститут ХНУВС

Юридичний факультет

Кафедра цивільного і екологічного права

Курсова робота

Тема: «Спадкування окремих видів майна»

Цивільне право України

студентки 4 курсу 931-К групи

Кудінової Анастасії Тимофіївни

Науковий керівник:

викладач кафедри

Риженко І.М.

Херсон 2010р.

ЗМІСТ

Вступ

1. Загальні положення про спадкування

1.1. Поняття спадкового права, спадкування. Види спадкування

1.2. Час і місце відкриття спадщини

1.3. Черги спадкоємців

2. Спадкування банківського вкладу

3. Спадкування частки в установчому фонді господарських товариств

4. Особливості спадкування інших видів майна

4.1. Спадкування неодержаних сум, які належали спадкодавцеві як засоби до існування

4.2. Спадкування права на одержання страхових виплат (страхового відшкодування)

4.3. Спадкування права на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки

4.4. Спадкування обов'язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем

4.5. Спадкування заставленого майна

4.6. Спадкування автомобілів, наданих інвалідам

4.7. Спадкування акцій

4.8. Спадкування майна члена фермерського господарства

4.9. Спадкування речей, обмежених в обороті

4.10. Чи спадкується завдаток

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Інститут спадкового права протягом свого історичного розвитку зазнав кардинальних змін. Останнє його оновлення було проведено з прийняттям Цивільного кодексу, який вступив в законну силу з 2004 року. Даний кодекс містить низку новел, зокрема і в інституті спадкового права, які не були відомі раніше. Наприклад, спадковий договір, заповіт з умовою тощо. Крім того, інакше вирішується низка питань, що мають істотне значення для учасників правовідносин спадкування: запровадження заповіту під умовою, скасування поняття “виморочного майна”, котре переходить до держави, зміна характеру спадкування вкладів у кредитні установи та ін. Так, на даному етапі інтеграції України з європейською спільнотою важливим є приведення правових норм до відповідності із загальними нормами Європейського та міжнародного права. Так, зокрема, є сенс у впровадженні в Україні п'яти черг спадкоємців за законом, як це є в Західно-європейських державах. Також важливим є врегулювання спадкування предметів особистого вжитку, так як за законодавством УРСР у цьому питанні виникала розбіжність. Таким чином, на думку законодавця ті нововведення, які включені в Цивільний кодекс України, дозволяють привести цивільне законодавство, в тому числі спадкове, у відповідність до світових стандартів. Вперше ЦК України дає визначення поняття спадкування і розширює тлумачення спадкоємства взагалі (ст.1216 ЦК України). Перед кожною людиною рано чи пізно постає питання, що вона залишить нащадкам після себе? Адже успадковується буквально все: добре ім'я, здоров'я, набуті матеріальні блага і, навпаки, зганьблене ім'я, хвороби та борги. Проте якщо дивитись на спадкування як на правочин, то об'єктом спадкування є права і обов'язки, якими володів спадкодавець. Основним елементом спадщини є право власності. Саме воно здебільшого і обумовлює подання спадкоємцем заяви про згоду на прийняття спадщини. Слід звернути увагу на те, що на сьогодні спадкуванню підлягають предмети домашньої обстановки і вжитку. Право на ці речі . Спадкування окремих видів майна.

В цій роботі по-перше, розглянуті загальні положення про спадкування, для того, щоб ознайомитися з поняттям спадкування, його видів, строком прийняття спадщини, часом та місцем відкриття спадщини та з чергами спадкоємців, оскільки з цим ми зтикаємося не повсякденно.

По-друге, розглянуто окремі види спадкування, а саме: спадкування банківського вкладу, спадкування частки в установчому фонді господарських товариств та спадкування інших видів майна, яке трапляється ще рідше у нашому житті.

Представлена курсова робота є узагальнувальним матеріалом Книги VI Цивільного кодексу України не лише для людей з юридичною освітою, а й для пересічних громадян.

1. Загальні положення про спадкування

1.1 Поняття спадкового права, спадкування. Види спадкування

Спадкове право -- це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у зв'язку зі смертю фізичної особи та переходом її прав і обов'язків до інших осіб у порядку правонаступництва.

Загальні положення про спадкування встановлює главою 84 ЦК України.

Спадкування -- це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) [1,ст.1216].

Спадкування є загальним (універсальним) правонаступництвом, оскільки права та обов'язки померлого переходять до спадкоємців одночасно як єдине ціле. Спадкоємець не може прийняти лише частину прав, а від інших відмовитися. Це -- безпосереднє правонаступництво, оскільки спадкоємці одержують права та обов'язки безпосередньо після померлого на підставі заяви про прийняття спадщини.

Спадкування регулює книга шоста ЦК. Порядок здійснення прав спадкоємців регулюється також Законом "Про нотаріат". У судовій практиці застосовується постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 р. №4 "Про практику розгляду судами України справ про спадкування".

Види спадкування. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Глава 87 ЦК України регулює здійснення права на спадкування. Прийняття спадщини. Згідно зі ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Тобто прийняття спадщини є юридичною дією (одностороннім правочином) спадкоємця, що виражає його згоду бути спадкоємцем спадкодавця. Не можна прийняти лише частину спадкового майна. Якщо спадкоємець вже прийняв спадщину, то він не може відмовитися від неї.

Акт прийняття спадщини має зворотну силу. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцю з моменту її відкриття. З цього ж часу прибутки від майна є його власністю і він має нести усі витрати щодо спадкового майна.

Порядок прийняття спадщини у новому ЦК України значно змінений: він диференційований залежно від того, проживав постійно спадкоємець із спадкодавцем на час відкриття спадщини чи ні. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених чч.2-4 ст. 1273 ЦК України. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття останньої не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла 14 років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

1.2 Час і місце відкриття спадщини

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Встановлення часу відкриття спадщини має важливе значення. На день відкриття спадщини визначається кількість спадкоємців і склад спадщини. З часу відкриття спадщини починають обчислюватися строки на прийняття або відмову від неї. До спадкування застосовується законодавство, що діяло в момент відкриття спадщини.

Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них. Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з цих осіб.

Місце відкриття спадщини -- останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна -- місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Таким чином, місце відкриття спадщини може не збігатися з місцем смерті, коли громадянин помер у санаторії, у службовому відрядженні. Спадкове право місцю смерті значення не надає.

Відносини спадкування регулюються законодавством місця відкриття спадщини. Правильне визначення місця відкриття спадщини має значення для встановлення органів, які мають вживати заходів щодо її охорони, яким слід подавати заяву про прийняття спадщини або відмову від неї, претензії кредиторів. Нотаріуси за місцем відкриття спадщини приймають заяви спадкоємців про прийняття спадщини або про відмову від неї, видають останнім свідоцтво про право на спадщину.

1.3. Черги спадкування

Перша черга - діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, а також той з подружжя, який його пережив, та батьки.

При визначенні осіб, які вважаються дітьми спадкодавця, необхідно керуватися відповідними нормами Сімейного кодексу України (далі - СК України). Так, згідно зі ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини. Презумпція батьківства діє не лише в період шлюбу. Дитина, народжена протягом десяти місяців після припинення шлюбу, визнання його недійсним, походить від подружжя, а відтак - батьком дитини буде чоловік її матері.

У випадку, коли мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження дитини, а походження дитини від батька - як у добровільному порядку, коли чоловік подає заяву про визнання себе батьком дитини, так і в судовому - за відсутності такої заяви.