Також хотілося би звернути увагу, що на вклади розповсюджується дія норм законодавства стосовно обов'язкової частки у спадщині, право на яку мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкодавця. Зазначені особи спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом. Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року N 7 при визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу. За згодою особи, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини. Але можливими є ситуації, за яких вартість майна, охопленого заповітом, може бути значно вищою за вартість майна, не охопленого заповітом. Наприклад, спадкодавцем може бути складено заповіт або зроблено заповідальне розпорядження банку щодо вкладів у великих розмірах. В процесі оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус бере до уваги і вартість спадкового майна, тому розмір вкладу може вплинути на розмір обов'язкової частки у спадщині.

За таких умов обов'язкова частка може бути визначена нотаріусом з усього складу спадкового майна, включаючи і вклади в банку, стосовно яких вкладником було складено заповіт або зроблено заповідальне розпорядження.

3. Спадкування частки в установчому фонді господарських товариств

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до статті 1219 ЦК України, до складу спадщини не входять права й обов'язки, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, тобто особисті немайнові права спадкодавця. Це зокрема, право участі у товариствах і право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом чи їх установчими документами.

Враховуючи зазначене, корпоративні права не можуть бути самостійним об'єктом спадкування. Спадкоємець може набути корпоративні права лише за наявності згоди інших учасників на його вступ до товариства.

4. Особливості спадкування інших видів майна

4.1 Спадкування неодержаних сум, які належали спадкодавцеві як засоби до існування

У статті 1227 ЦК України закріплено положення, яке регулює право спадкоємців на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших спеціальних виплат, які належали спадкодавцеві.

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або певним ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Статтю 1227 ЦК України слід сприймати разом зі ст. 1219 ЦК України, оскільки до спадщини має увійти не тільки майно, а й визначені у даній нормі виплати, які мають нараховуватися до дня смерті спадкодавця. До складу спадщини не повинна входити лише соціальна допомога, яка виплачується у зв'язку із смертю спадкодавця і розрахована на покриття витрат на поховання. Ця виплата має бути отриманою безпосередньо тими особами, які здійснюватимуть поховання і вважаються спадкоємцями.

Існує цілий ряд зауважень щодо доцільності застосування на практиці положення про «передачу таких виплат членам сім'ї» спадкодавця, зокрема:

- таке положення зумовлює особливий підвид спадкування і за законом, і за заповітом, а саме: членами сім'ї спадкодавця на трудові та соціальні виплати, але це положення не узгоджуватиметься зі ст. 1217 ЦК України, якою не встановлено особливостей спадкування і за законом, і за заповітом;

- важко встановити логіку передачі таких виплат членам сім'ї, особливо враховуючи широке поняття «сім'я» відповідно до СК України як осіб, що спільно проживають і навіть перебувають у незареєстрованому шлюбі. Це положення можна зрозуміти так, що виплати успадковуватимуться членами сім'ї без врахування черговості спадкування за законом;

- положення про те, що «у разі їх відсутності - входять до складу спадщини» встановлює можливість спадкування таких виплат спадкоємцями за заповітом, а при визнанні спадщини відумерлою - їх отримання територіальною громадою. Тобто виникає суперечність - з одного боку право на отримання виплат вище ніж право на спадкування за заповітом, яке вище права спадкування за законом, а з іншого - при відсутності спадкоємців за законом виплати входять до складу спадщини.

Апріорі можна припустити, що законодавцем зроблено спробу надати членам сім'ї додаткові засоби для належного поховання спадкодавця, але не встановлено цієї умови, а тому виходить, що такі виплати просто окремо спадкуються. Аналогічне положення раніше існувало щодо спадкування предметів домашньої обстановки та вжитку, але його з 2004 р. анульовано. Тому представляється, що це положення є таким, що суперечитьbootспадкодавця, який вправі встановити, кому мають перейти всі належні чому права та обов'язки. Дана норма є й не раціональною і може призвести до правопорушень, оскільки підприємства і установи не здатні визначити, хто належав до членів сім'ї спадкодавця і кому з них має бути виплачено заробітну плату та інші виплати, а тому вони будуть видаватися окремим спадкоємцям, можливо, навіть у значному розмірі, без вказівки на :прямування цих коштів тощо.

У разі ж їх зарахування до складу спадщини, виконавець заповіту може вимагати їх перерахування на депозитний рахунок державної нотаріальне: контори за місцем відкриття спадщини, а розшук може провадити нотаріус, який наділений повноваженнями витребовувати необхідні для вчинення нотаріальних дій відомості від підприємств, установ та організацій.

акція черга спадкування товариство

4.2 Спадкування права на одержання страхових виплат (страхового відшкодування)

У статті 1229 ЦК України законодавець закріпив механізм спадкування праве на одержання страхових виплат (страхового відшкодування), які спадкуються на загальних підставах.

Винятком є положення ч.2 ст.1229 ЦК України, де передбачено: якщо страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової виплати у разі його смерті, це право не входить до складу спадщини.

Слід зразу звернути увагу фахівців на суперечність між частинами 1 та 2 ст. 1229 ЦК України, оскільки ч. 1 визначає відсутність особливостей спадкування страхових виплат, а ч. 2 такі особливості встановлює, тому така нечіткість закону на практиці призводитиме до суперечності інтересів спадкоємців та неузгодженості у правах на спадщину.

Частину 1 даної статті можна сприймати так:

- якщо страхувальник у договорі особистого страхування не призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової виплати у разі його смерті, то це право входить до складу спадщини;

- якщо страхова агенція заявить про існування такого призначення, то вона вважається зобов'язаною здійснити виплату лише вказаній у розпорядженні спадкодавця особі.

Отже, у даній нормі зроблено спробу надати ті привілеї страховим агенціям, яких з 2004 р. були позбавлені банківські установи, тобто надавати страхувальникам гарантії, що виплати, незважаючи на права третіх осіб, буде здійснено лише вказаним ними особам, яких, до речі, навіть спадкоємцями назвати неможливо. Здається, що суперечність такого положення може виявитися на практиці при зіставленні інтересів банку, який може видати позичку, що буде внесена страхувальником як плата за коштовне страхування, та інтересів страхової агенції, яка не вправі видавати такий платіж іншим особам.

Тому доречно говорити про дію ч.2 ст.1229 ЦК України лише щодо тих випадків, коли спадкодавець вносив суми страхування не на власне ім'я, а,зокрема, на ім'я неповнолітніх дітей чи інших близьких родичів, наприклад, що мають право на обов'язкову частку в спадщині і коли оплата такого страхування здійснювалася поступово, а не єдиним платежем, зокрема, коли він був здійснений напередодні смерті спадкодавця. Хоча за ст. 1241 ЦК України такі страхові внески мають враховуватися при визначенні розміру обов'язкової частки.

Автори вважають, що страхова агенція навіть при існуванні страхового призначення має на запит нотаріуса надавати відомості про належні страхувальнику-спадкодавцю на момент смерті страхові виплати, оскільки в противному разі можуть існувати зловживання щодо успадкування таких виплат.

Вважається також, що дію ч. 1 можна поширити й на ч. 2 ст. 1229 ЦК України про співставлення строків складання заповіту та зробленого страхувальником призначення, а також застосовувати за аналогією ч. 3 ст. 1228 ЦК України. Тобто в тому разі, коли заповіт складено пізніше ніж призначення, то має застосовуватися положення заповіту, оскільки спадкодавець вправі змінити свою волю передбаченим законом способом, якщо страхування було здійснено на його ім'я.

4.3 Спадкування права на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойку

Спадкування права на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки законодавцем регламентовано у ст. 1230 ЦК України.

Так, ч. 1 даної норми передбачено, що до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях.

До спадкоємця переходить право на стягнення неустойки (штрафу, нені) у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов'язків, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя ч.2).

Частиною 3 даної статті також передбачено, що до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено супом спадкодавцеві за його життя.

Статтю 1230 ЦК України слід сприймати як загальну, оскільки визначені в ній підстави відшкодування збитків, моральної шкоди та неустойки - це не вичерпний перелік прав спадкодавця. Коли спадкодавець виступає як кредитор, то він вправі вимагати й індексації боргу, вчасного виконання обов'язків боржником, розірвання договору у разі його неналежного виконання тощо. Тому доцільно говорити про широкі межі правонаступництва спадкоємцями або виконавцем заповіту в договірних правовідносинах, особливо, коли виконання договору припадає на час прийняття спадщини, то це питання взагалі вважається вирішеним лише щодо прав кредиторів.

Тому здається, що до вирішення питання про конкретну належність прав спадкодавця певним спадкоємцям, вони вправі приймати рішення колективно про подальший розвиток договірних відносин, коли йдеться про права спадкодавця, або спільно уповноважити на вчинення відповідних дій одного з них чи виконавця заповіту.