Доцільно також виділяти час настання права вимоги, належної спадкодавцю. Якщо право вимоги за договором настане після закінчення строку для прийняття спадщини, то доцільно визначати, кому це право персонально належатиме.

Вважаємо також, що в разі переходу права вимоги до спадкоємців і за прострочення в період прийняття спадщини, строк для пред'явлення претензій має подовжуватися як пропущений з поважних причин.

У частинах 2 та 3 даної статті йдеться про те, що до спадкоємців переходить право вимоги, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя, але зміст даної норми не має імперативного характеру. Тому загалом можна погодитися з ч. З ст. 1230 ЦК України, але щодо ч. 2 цієї ж норми виникає запитання - чи може одна із сторін договору порушувати його умови і не нести відповідальності? Виходить, що може лише тому, що буде здійснюватися правонаступництво.

4.4 Спадкування обов'язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем

Статтею 1231 ЦК України передбачено порядок спадкування обов'язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем. Так, до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем, також обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, що було присуджено судом зі спадкодавця за його життя, обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця.

Здається, що обов'язковому виконанню спадкоємцями підлягають зобов'язання спадкодавця відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, які встановлені на підставі безспірних доказів: судове рішення, що набрало законної сили; судовий наказ чи виконавчий напис нотаріуса.

Загальний безумовний обов'язок спадкоємців - це відшкодувати майнову шкоду, завдану спадкодавцем. Наступний же загальний аналіз дає можливість встановити, що деякі вчасно пред'явлені до виконанню обов'язки спадкодавця виконуються в тому випадку, коли «були присуджені судом зі спадкодавця за його життя (частини 2, 3 даної статті). Визначення в цій нормі лише обов'язків спадкодавця без зазначення суб'єктів, які вправі витребувати виконання обов'язків, робить такі обов'язки абстрактними, хоча має простежуватися зв'язок з часом пред'явлення таких обов'язків до виконання, обов'язками спадкоємців щодо кредиторів:: та виконання обов'язків.

Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

Водночас відповідно до ч. 4 передбачається відшкодовувати майнову та моральну шкоду у межах вартості рухомого чи нерухомого майна. Авторами свідомо посилено застосоване в даній нормі розмежування, оскільки воно вважається деякою мірою некоректним, адже за ст. 1218 ЦК України підлягають врахуванню всі права спадкодавця, як на рухоме, так і на майно. Слід також брати до уваги, що успадковані обов'язки спадкоємців не можуть перевищувати розміру прав, що підлягають спадкуванню. При цьому спадкоємці вправі виконувати обов'язки спадкодавця без будь-яких обмежень, але тільки за власним волевиявленням. Слід також враховувати особливості спадкування за правом на обов'язкову частку.

Так, за позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю руті і мого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину.

Це положення закону (ч. 5) вважається можливим сприймати лише щодо зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), розміру відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, якщо вони не були встановлені в рішенні суду. Тобто, коли спадкоємець є правонаступником спадкодавця у судовій справі, тоді він вправі й користуватися належними йому правами і заперечувати проти позову. Якщо ж розмір обов'язків спадкодавця встановлено у судовому рішенні, яке набрало законної сили, то воно обов'язковим для виконання спадкоємцями.

Тому доцільно говорити про те, що коли розмір обов'язків спадкодавця перевищує розмір його прав, спадкування не настає, а здійснюється відшкодування шкоди, завданої спадкодавцем.

4.5 Спадкування заставленого майна

Особливості спадкування заставленого майна полягають у тому, що ці правовідносини мають бути врегульовані Цивільним кодексом України: або Законом України «Про заставу», однак цьому положенню законодавцем не приділено уваги. Тому дальший матеріал слід аналізувати виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Тобто в цьому разі треба говорити про правонаступництво прав та обов'язків.

Якщо спадкодавець у розглядуваній ситуації є боржником, то спадкоємці успадковують одночасно його права та обов'язки: обов'язок повернути борг та право звільнити майно з-під заборони відчуження. Як свідчить практика, в будь-якому випадку - чи заставлене майно належить спадкодавцю, чи заставодержателем є спадкодавець - таке майно (особливо об'єкти нерухомості або земля) знаходиться під забороною відчуження на певний строк.

У разі ж спадкування прав кредитора спадкоємці отримують право вимагати повернення боргу.

За чинною юридичною практикою негативним аспектом багатьох правовідносин, які пов'язані із заставою майна, слід констатувати невідповідність вартості заставленого майна за договором порівняно з реальною (ринковою) його вартістю. Виходячи із загальних принципів правонаступництва усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього такою самою мірою, якою вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив. Отже, спадкоємець не може ставити під сумнів вартість заставленого майна за договором.

За пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» проводиться відмежування «звичайних» претензій кредиторів спадкодавця від забес печених заставою на предмет строків звернення з претензією. Так, у Постанові йдеться, що правила ст. 1281 ЦК україни не застосовуються до зобов'язань, забезпечених заставою (за позичками кредитних установ), оскільки відповідно до ст. 572 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника і при переході права власності на заставлене майно до іншої особи, права застави зберігає силу щодо нового власника. У такому разі слід розглядати два варіанти:

1) коли борг спадкодавця покривається за рахунок заставленого майна, тоді кредитори можуть і не звертатись до спадкоємців або державної нотаріальної контори з відповідною претензією. В цьому випадку достатнім способом забезпечення прав кредитора є звернення до нотаріуса з оригіналом договору застави, на якому може бути вчинено виконавчий напис, який є підставою для виконання державною виконавчою службою;

2) якщо борг не може бути покритим за рахунок заставленого майна, то кредитори мають звертатися до зазначених осіб, оскільки вони втрачатимуть право вимоги до спадкоємців. Останній випадок також має місце на практиці, коли банки дають кредити під заставу нерухомого майна, але вартість об'єкта нерухомості на ринку значно змінюється.

Водночас, коли успадковується право вимоги кредитора, забезпечене отговором застави, то відбувається звичайне правонаступництво.

4.6 Спадкування автомобілів, наданих інвалідам

Згідно з п. 37 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 р. № 999 (із змінами і доповненнями), передбачено, що після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення.

Перереєстрація автомобіля на ім'я одного з членів сім'ї інваліда, який на час смерті інваліда проживав разом з ним, проводиться Державтоінспекцією з дозволу органу соціального захисту населення, де інвалід перебував на обліку як власник транспорту.

Спори про частку в спільній власності вирішуються в судовому порядку за позовом будь-кого з членів сім'ї.

У разі відсутності у померлого інваліда сім'ї одержаний ним безплатне автомобіль повертається органу праці та соціального захисту населення або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в повній комплектності для реалізації в установленому порядку, а одержаний на пільгових умовах автомобіль повертається органу соціального захисту населення з подальшим відшкодуванням ним спадкоємцям оплаченої інвалідом вартості автомобіля з урахуванням ступеня його зносу. За бажанням члена сім'ї інваліда автомобіль може бути продано ним через комісійний магазин у встановленому порядку за дозволом органів соціального захисту населення.

4.7 Спадкування акцій

Сьогодні до спадщини можуть належати такі цінні папери, як акції. У нотаріальній практиці виникають питання з приводу оформлення свідоцтва про право на спадщину на акції. У таких випадках нотаріуси мають керуватися Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок»від 23 лютого 2006 p. № 3480-IV. Тобто нотаріусам слід розрізняти такі поняття як акції, сертифікати та виписки з рахунку цінних паперів.

При документарній формі випуску акцій акціонерам замість акцій можуть видаватися сертифікати. Сертифікат - бланк цінного паперу, який видається власнику цінного паперу і містить визначені законодавством реквізити та назву виду цінного паперу (акція, облігація тощо) або найменування «сертифікат акцій (облігацій тощо)» і засвідчує право власності на цінний папір [7,ст.1].

При без документарній формі випуску акцій підтвердженням права власності на них є виписка з рахунку цінних паперів [7,ст.5].

Як сертифікат акцій, так і виписка з рахунку цінних паперів - це не цінні папери, а документи, що підтверджують право власності на акції і на підставі яких видаються свідоцтва про право на спадщину. Але слід мати на увазі, що в усіх випадках свідоцтва про право на спадщину повинні видаватися на акції. Акції, сертифікати акцій, виписки з рахунків цінних паперів, а також видані нотаріусами на їх підставі свідоцтва про право на спадщину на акції мають містити в своїх текстах всі реквізити, перелічені 3 4.12 ст. 4 Закону «Про цінні папери і фондову біржу», які потім заноситимуться у свідоцтво про право на спадщину. Так, у свідоцтві про право на спадщину має бути зазначено: фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного паперу акція», її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість, ім'я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акції, а також кількість акцій, що випускаються, строк виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства.

4.8 Спадкування майна члена фермерського господарства