2.3 Регламентація судів Судова влада покликана не допускати неправомірних дій держави щодо її громадян. Правосуддя забезпечує дотримання прав і свобод громадян та захист їх у випадку порушення, є гарантом законності й порядку у суспільстві. Значення судових органів у сучасних державах полягає ще й у тому, що вони виступають своєрідним регулятором стосунків у суспільстві, яке складається з різних конфліктуючих груп та індивідів з різними цінностями, сподіваннями, інтересами. Система правосуддя має розв'язувати конфлікти, що виникають між окремими громадянами, між групами громадян (асоціаціями, організаціями, об'єднаннями), між окремим громадянином та державою. Стверджувати, що існує «судова система Сполучених Штатів», означало б ввести читача в оману, тому що в реальності в США нараховується 51 відмінна судова система: система федеральних судів і самостійна судова система в кожному з 50 штатів, як наведено в Додатку 1. У всіх штатах основним компонентом судової системи штату являється суд першої інстанції загальної юрисдикції. Цьому суду підсудні цивільні справи з великими сумами позовних справ та кримінальні справи за обвинуваченням в серйозних злочинах, віднесених до категорії «фелоній» (felonies). А також суди першої інстанції зі спеціалізованою юрисдикцією суди по розгляду справ з невеликими сумами позовів і інші неформальні суди та апеляційні суди [8, с. 302-304]. Крім судів штату існують суди федеральної судової системи такі як: Окружні суди США, Федеральні суди зі спеціалізованою юрисдикцією, Апеляційні суди та Верховний суд США. Основним судом першої інстанції в федеральній судовій системі являється Окружний суд США (U.S. District Court). Важливість багатьох справ, які розглядаються федеральними суддями і той факт, що федеральних суддів відносно мало, і вони визначаються Президентом по життєво, надає федеральним окружним суддям деякий престиж, якого немає у суддів першої інстанції штатів. Федеральні суди зі спеціалізованою юрисдикцією. Існує декілька федеральних судів зі спеціалізованою юрисдикцією. До них відносять Суд США по претензіях до федерального правління (U.S. Court of Federal Claims), Суд США по справах зовнішньої торгівлі (U.S. Court of International Trade), Податковий суд США (U.S. Tax Court) та багато інших. Тринадцять Апеляційних судів США (U.S. Court of Appeals) -- наступний щабель в федеральній судовій ієрархії після окружних судів. На всі остаточні рішення Окружного суду США можна подати скаргу в Апеляційний суд США за відповідністю до федерального апеляційного округу (Circuit). Для забезпечення діяльності федеральних судів Конгрес створив всередині судової влади органи адміністративного управління судами. Конференція суддів США (Judicial Conference of the United States), яка була організована Конгресом являється центральним загальнонаціональним керуючим органом корпуса федеральних судів [8, с. 304-307]. Верховний суд США являється частиною федеральної судової системи, але має гібридні функції: вводить в дію апеляційну юрисдикцію по відношенню до скарг на вирішення по справах, розглянутих Апеляційними судами США, і при цьому вводить в дію також апеляційну юрисдикцію і по відношенню до справ, розглянутих судами штатів в тому, що стосується федеральних питань (federal issues) [8, с. 309]. Так як і в судовій системі США в Англії існують декілька судових систем проте з певними особливостями. За поглядом А. К. Романовим ця система має такі особливості: «Перша з них просто не може кинутись в очі тим, хто починає знайомитися з правовою системою Англії. Вона полягає в фактичній відсутності єдиної судової системи, звичайно в європейському розумінні. Суди Англії -- це скоріш декілька судових систем, чим єдина система». Другою ж особливість він виділяє так: «Вона полягає в тому, що подавляючи більшість цивільних справ розглядаються не в судах, а головним чином в досудових, альтернативних процедурах і закладах, в тому числі при участі суддів». Саме ця процедурна особливість вирізняє англійську судову систему від американської. Вказує він також на те, що: «Різні суди Англії знаходяться в різному структурному і організаційному положенні. Над ними нема, та і по суті ніколи не було єдиного адміністративного центру, який грав би роль своєрідного судового керівництва, від якого приходили б єдині вказівки. Вважається, що англійські судді признають єдиного володаря -- право» [4, с. 243-244]. Що є також відмінною рисою між досліджуваними правовими системами в цілому. Прийнято виділяти чотири рівня суддів: 1. Палата лордів. 2. Апеляційний суд. 3. Високий суд і Суд Корони. 4. Менш компетентні суди, враховуючи суди графств і магістратські суди. За предметною ознакою англійські суди можуть бути розподілені на дві гілки судової влади: кримінальні суди і суди по цивільним справам. Причому в рамках кожної гілки суди поділяються на суди першої ланки і суди другої, або апеляційної, ланки, як наведено в Додатку 2 та Додатку 3. Палата лордів -- це вища апеляційна судова інстанція англійської національної судової системи. Юрисдикція Палати лордів розповсюджується на судові системи Шотландії і Північної Ірландії. Нарешті слід відмітити, що Палата лордів не входить в склад Верховного суду, хоча і являється вищою апеляційною інстанцією англійської правової системи. Верховний суд -- це механічна структура трьох різних судів, або підрозділів, -- Суда королівської лави, Канцелярського відділення Високого суду і Відділення Високого суду по сімейних справах, при розлученні і морських справах. В основному Високий суд може виступати і як суд першої, і як суд апеляційної інстанції. Суд Корони -- це така ланка англійської судової системи, в якій в першій в інстанції розглядаються найбільш серйозні кримінальні справи. Суд Корони це також вітрина англійського кримінального правосуддя. Суд Корони може виступати одночасно і як суд першої інстанції, і як апеляційний суд. В його компетенцію входять розгляд кримінальних справ при найбільш серйозних злочинах, по яких обвинувачений не визнає себе винуватим до суду. Виділяють юристи також Суди графств (Суди графств володіють лише цивільно-правовою юрисдикцією і можуть розглядати практично всі цивільно-правові спори на підвідомчій території) та Магістерські суди (магістерський суд володіє подвійною юрисдикцією, тобто може вирішити правосуддя як по кримінальним, так і по цивільним справам). Це територіальні суди нижчої ланки. 2.4 Загальні риси правової політики та ідеології США та Великобританії Правова політика -- особлива форма вираження державної політики, засіб юридичної легітимації, закріплення і здійснення політичного курсу країни, реформування різних галузей суспільного життя. Ця політика має державний владний характер і спрямована на створення ефективно діючого механізму правового регулювання суспільних відносин [8, с. 38]. Правова ідеологія -- вищий рівень правосвідомості, що становить собою систематизовану, виражену у правових категоріях (законності, справедливості, рівності, єдності прав та обов'язків і т. Ін.), правових і наукових документах та втілену у об'єктивному праві науково обґрунтовану та схвалювану державою концепцію про роль права й способи використання його можливостей в інтересах розбудови правової держави, гарантованого забезпечення прав громадян і розвитку суспільства як гуманного і правового [9, с. 123]. Одними із напрямків сучасної правової політики та ідеології правових систем досліджуваних країн, на думку О. О. Погрібного, є те, що:

1) суддя є творцем загального права. Але існує інша думка, особливо в Англії, що суддя не створює право, а лише відкриває, проголошує, декларує його. В зв'язку з цим, в Англії переважаючою думкою є те, що право не може містити прогалин, воно є повним та досконалим явищем;

2) в Англії члени суспільства повинні погоджуватися з усіма рішеннями, прийнятими демократично обраним державним органом (Парламент), оскільки всі вони беруть (або мають можливість брати) участь у виборах депутатів, які приймають закони. Виконавчі органи позбавлені права приймати акти «на виконання закону». Для того, щоб прийняти такий акт, вони повинні бути спеціально наділені відповідними повноваженнями;

3) в Англії є подальше удосконалення автономного законодавства, яке розповсюджує свою дію не на всіх громадян, а лише на представників певної установи чи корпорації. Парламент надає автономним установам право самостійно видавати закони для своїх власних членів;

4) у Сполучених Штатів дотримання традиції дуалістичної системи джерел права - прецедентне право у поєднанні з законодавством, причому, порівняно з Англією, законодавство у США відіграє значно більшу роль;

5) рух у напрямку захисту прав штатів;

6) посилення ролі громадського суспільства у формуванні правової політики і ідеології в правовій системі США [2, с. 203].

З наведеного випливає, що загальними рисами сучасної правової політики і ідеології в Англії та США є рух у напрямку врахування інтересів суспільства і окремої людини.



Висновки до Розділу 2

На основі проведеного дослідження випливають наступні висновки.

У Великобританії немає єдиного акту, який діє в якості конституції, але це не означає, що конституція в цій країні відсутня.

В правовій системі Великобританії інститут президента відсутній, а посада глави держави (монарх, королева) залишила при собі тільки представницькі функції собою ззовні представницькі функції на відміну від США, де Президент очолює також виконавчу гілку влади.

В англійському праві відсутній розподіл на публічне та приватне право, англійське загальне право закріплювало загальну правоздатність лише за юридичними особами, що створені на підставі спеціального акта короля.

Найважливішим інститутом англо-американського права є довірча власність, породжена правом справедливості. В США нараховується 51 відмінна судова система: система федеральних судів і самостійна судова система в кожному з 50 штатів.

Різні суди Англії знаходяться в різному структурному і організаційному положенні. Над ними нема, та і по суті ніколи не було єдиного адміністративного центру, який грав би роль своєрідного судового керівництва, від якого приходили б єдині вказівки.

Загальними рисами сучасної правової політики і ідеології в Англії та США є рух у напрямку врахування інтересів суспільства і окремої людини.

 РОЗДІЛ 3. ВЗАЄМОВПЛИВ ТА ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ПРАВОВИМИ СИСТЕМАМИ

3.1 Історичний вплив правових систем Англії та США на розвиток правових систем в інших країнах

За твердженням Х. Н. Бехруза: «Правова система окремих держав зазнає постійного впливу зі сторони фрагментів інших правових культур, юридичних текстів, процедур і правових конструкцій» [10, с. 16].

Правові системи об'єднуються природою їх розвитку, історичними пам'ятками права,тенденціями виникнення і розвитку державних і правових структур.

Значний історичний вплив на розвиток правових систем в інших країнах здійснювала і здійснює англо-американська правова система, через те що Англія мала свої колонії на цих територіях.