Правова система Австралії зазнала сильного впливу «загального англійського права». Вплив англійського права був офіційно проголошений постановою британської влади, яка визначила, що норми «загального права» і парламентські акти, що діяли в Англії станом на 25 липня 1828 р., підлягають обов'язковому застосуванню в існуючих на той час колоніях. Це призвело до того, що хоча згодом (1986 р.) Австралія і набула можливості самостійно формувати свою правову і судову системи, але постановам Палати лордів майже завжди надавалися переваги перед рішенням австралійських судів. Лише в останнє десятиліття австралійське «загальне право» стало розглядатися як самостійна система права, головним джерелом якої визнаються сформоване у судових рішеннях «загальне право» і законодавчі акти.

У Канаді діє система англійського «загального права», згідно з якою рішення судів вищого рівня набирають сили судового прецеденту. Джерелом права у Канаді вважають законодавчі норми, що видаються парламентом, та норми «права справедливості», які були створені ще за рішеннями Суду канцлера в Лондоні у XV -- XIX ст.

В 1803 році виникло Конституційне правосуддя в США і відтоді здійснюється судами загальної юрисдикції. Європейська модель інституту конституційного контролю здійснюється спеціалізованим органом -- конституційним судом.

Спостерігається вплив англо-американської системи права на «змішаний» конвергентний тип правової системи.

Так, судовий прецедент використовується на рівні з нормативно-правовим актом. До змішаного типу правових систем, як стверджує О. Ф. Скакун, можна віднести північноєвропейську (скандинавську) і латиноамериканські групи. В правових системах таких країнах як Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія і Ісландія істотну увагу приділено судовій практиці, визнана роль судового прецеденту (у вигляді рішень верховних судових органів), а отже спостерігається значний вплив правової системи Великобританії [2, с. 323-324].

Конституція США стала відправним документом конституційного розвитку країн Латинської Америки.

Від англо-американського типу правової системи (зокрема, його американської групи) для Латинської Америки запозичено таке:

1) як конституційний зразок -- Конституція США 1787 р. де закріплено в ній республікансько-президентська форма правління. Не всі ознаки американської Конституції були втілені в життя цих держав. Верховенство і вища юридична чинність конституції утвердилися. Проте конституції в багатьох латиноамериканських країнах не стабільні;

2) деякі конституційні інститути США. Так, узятий за основу інститут судового контролю за конституційністю законів, доповнений лише низкою специфічних процедур, наприклад, процедурою ампаро, характерною для іспанського права;

3) конституційність закону. Як і в США, конституційність закону може перевірятися будь-яким судом;

4) принципи побудови і функціонування американської судової системи, особливо Верховного суду.

За час перебування Індії в складі Британської імперії в основному склалося коло джерел сучасного права, у яких нормативно-правовий акт, створений з використанням цінностей загального права зайняв найважливіше місце. Нині, окрім Конституції 1950 року, джерелами права є конституційні закони; акти делегованого законодавства; рішення Верховного суду в порядку конституційного контролю; правові звичаї та ін. В Конституції Індії містяться положення Конституції США.

Протягом другої половини ХХ ст. правова система Індії розвивалася, спираючись на цінності одночасно традиційного індуського та адаптованого загального права, а також широко використовуючи позитивного досвіду інших правових систем.

При цьому вплив англійської правової культури залишається переважаючим. Індія пов'язана із загальним правом не тільки концепціями, поняттями та юридичною технікою. Їх об'єднує і схоже розуміння системи функціонування органів правосуддя, то особливу увагу, яке надається відправленню правосуддя, судової процедури, а також ідеї "верховенства права". Психологія індійських юристів і суддів загалом така, як і їх англійських колег; той ж престиж має судовий процес.

Значного впливу американського права зазнала правова система Японії, введено інститут конституційного нагляду (як і в США його здійснює Верховний суд). В японській конституції відтворені знамениті слова американської Декларації незалежності 1776 року про «право на життя, свободу і прагнення до щастя». Американська право вплинуло також на регулювання сфери торговельно-економічних відносин, діяльності корпорацій та інших приватноправових інститутів. Судовий прецедент -- формально не вважається джерелом права. Проте постанови Верховного суду Японії сприймаються судами (і не рідко державними установами) як акти тлумачення права, що повинні неухильно виконуватися. Вплив англійської правової системи спостерігається у Нігерії, Судані, Танзанії та ін.

3.2 Співпраця з міжнародними організаціями

На нашу думку слід поділити міжнародні організації на загально-політичні та спеціальні, як показано на рис.1.1.

Мал. 1.1 Міжнародні організації

ООН належить головна роль серед міжнародних організацій. Її було створено з метою збереження миру на Землі та для контролю над міжнародною безпекою і розвитком співробітництва між державами. Статут ООН розроблений на конференції представниками СРСР, США, Великої Британії, Китаю і набув чинності з 1945 р.

Міжнародні документи ООН в галузі прав людини, адресовані державам, зобов'язують країни дотримуватися викладених в них принципів та положень після підписання означених документів. Більшість з них не містять чітко встановлених термінів для виконання та мають реко-мендаційний характер. В силу цієї специфіки успішність виконання держава-ми-учасницями вимог того чи іншого документу ООН оцінюється не за кінцевим результатом, а за показниками, що фіксують прогрес у досягненні мети. Одним з таких показників є повнота імплементації вимог міжнародного права, викладених в документах ООН - конвенціях, деклараціях та рішеннях комітетів.

Найпотужнішою регіональною економічною та політичною міжнародною організацією є Європейський Союз (ЄС), який об'єднав 27 країн Європи. Він почав створюватися в 50-х рр. XX ст. Сучасну назву дістав у 1993 р. З 1991 р. його членами є Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Данія, Ірландія, Греція, Іспанія, Португалія. З 1995 р. новими членами ЄС стали Австрія, Швеція та Фінляндія. У 2004 р. до складу ЄС увійшли ще 10 країн: Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Кіпр, Мальта. У 2007 р. -- Болгарія та Румунія. Головною метою організації є економічна та політична консолідація. Стаття 288 Договору про функціонування Євро-пейського Союзу передбачає, що норми регулювання застосовуються країнами-учасницями безпосередньо, без будь-яких процедур адаптації, узгодження та ін.;

Рада Європи (РЄ) -- найдавніша в Європі міжнародна політична організація, створена 1949 р. Органи РЄ перебувають у французькому місті Страсбурзі, на кордоні Франції і Німеччини, як символ примирення двох країн.

Основною метою РЄ є розбудова єдиної Європи, що ґрунтується на принци пах свободи, демократії, захисту прав людини і верховенства закону. Діяльність її спрямована насамперед на забезпечення і захист прав людини, чи то цивільних, політичних, економічних, соціальних або культурних прав. Отже, діяльність РЄ охоплює всі сфери життя людини. Про те економічними і військово-політичними питання ми ця організація не опікується. З 1995 р. Україна також є членом Ради Європи, що нині об'єднує 46 держав. Одним із найзначніших досягнень Ради Європи є розробка та прийняття Євро-пейської конвенції про захист прав людини і основних свобод. Конве-нція встановлює невід'ємні права і свободи для кожного і зобов'язує держави гарантувати ці права кожній людині. Головна відмінність Конвенції від інших міжнародних договорів у галузі прав людини існування механізму захисту зазначених прав. Ним є Європейський суд з прав людини, що розглядає індивідуальні скарги про порушення Конвенції.

Будь - яка держава міцно пов'язана нормами міжнародних організацій, які реалізуються у національних правових системах двома способами: за допомогою системи трансформації (імплементації) і інкорпорації.

Система трансформації -- введення норм міжнародних організацій у внутрішньодержавне законодавство, тобто приймається імплементуючий нормативно-правовий акт.

Інкорпорація -- безпосереднє застосування норм.

У країнах англосаксонської правової сім'ї питання імплементації норм міжнародного права практично зводиться до їх застосування національними судами. Слідом за Англією імплементація норм міжнародного права була сприйнята правовою системою США[14, с. 72-74].

У Великобританії міжнародні норми введені в конституцію, безпосереднє застосування норм характерне для США.

Регуляторні акти, що діють у Європейському співтоваристві, є винятком, адже держави-члени відмовилися від будь-якої процедури імплементації, визнаючи пряму дію актів, що офіційно публікуються Європейським співтовариством відповідно до ст. 189 Римського договору [15, с. 189].

Результати імплементації у правозастосовну практику норм, закріплених, ратифікованих країнами документах ООН з прав людини свідчать про те, що в правовій системі Англії введені ряд нормативних актів:

1. Закон про права людини (Human Rights Act, 1998). Йому належить лідерство у британському законодавстві, оскільки ст.3 прямо зазначає, що законодавець має вчиняти так, аби «…законодавство та підзаконні акти були прочитані і дали ефект у спосіб, відповідний Конвенції з прав людини».