Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра кримінального права і кримінології

Співвідношення насильства і погрози як способів вчинення злочину

аспірант Довгань-Бочкова Н.В.

Анотація

Стаття присвячена визначенню ознак насильства та погрози як способів вчинення злочину, а також встановленню співвідношення цих понять. У результаті проведеного дослідження з'ясовано, що погроза частково збігається з насильством у вигляді впливу на потерпілого і відрізняється за наслідками такого впливу.

Ключові слова: насильство, погроза, вплив, тілесні ушкодження.

Аннотация

Статья посвящена определению признаков насилия и угрозы как способов совершения преступления, а также установлению соотношения этих понятий. В результате проведенного исследования установлено, что угроза частично совпадает с насилием в виде воздействия на потерпевшего и отличается последствиями такого воздействия.

Ключевые слова: насилие, угроза, влияние, телесные повреждения.

Annotation

The article aims to identify the signs of violence and threat, as well as to establish their correlation. The study found that threat and violence have similar characteristic the impact on the victim, but their distinguishing feature is the consequences of such impact.

Key words: violence, threat, influence, injuries.

Постановка проблеми. Одними із найпоширеніших способів вчинення злочину є насильство та погрози, вивченню яких науковці присвятили багато своїх праць. Так, дослідженням насильства та погроз як кримінально-правових понять займались С. Алфьоров, Л. Гаухман, В. Грищук, О. Дітріх, В. Іванова, Н. Іванцова, О. Ігнатов, І. Козаченко, Т. Кондрашова, О. Коростильов, Г. Костров, Н. Мичко, М. Мягков, В. Навроцький, Л. Наконечна, В. Осадчий, М. Панов, А. Радченко, Р. Сабиров, О. Семенюк, Л. Сердюк, М. Стерехов, М. Ткаченко, З. Тростюк, В. Шаблистий, Р. Шарапов та інші вчені. Проте традиційно науковці досліджують лише питання співвідношення погрози із насильством психічним, а також із виявленням умислу.

Аналіз наукових публікацій, присвячених питанням насильства та погрози як кримінально-правових понять, а також вивчення судової практики свідчать про відсутність єдиного підходу до визначення ознак насильства та погроз, а, відповідно, і до встановлення співвідношення цих понять, що призводить до помилок у кваліфікації відповідних злочинів.

Мета статті з'ясувати співвідношення насильства і погрози як способів вчинення злочину, що сприятиме більш точному застосуванню положень Кримінального кодексу України.

Виклад основного матеріалу. Перед тим як приступити до визначення співвідношення цих понять, варто дати визначення насильства та погрози як способу вчинення злочину.

Кримінальний кодекс України не дає визначення понять насильства та погрози. Тому тлумаченням цих понять займаються науковці.

У цій статті йтиметься про насильство та погрозу, які виступають способами вчинення злочину, а, отже, наділені певними специфічними ознаками, не характерними для насильства та погрози як діяння.

Насильство як спосіб вчинення злочину розуміємо як вплив (фізичний або (і) психічний) на людину, що заподіює шкоду її життю чи здоров'ю (зокрема психічному) чи створює реальну загрозу заподіяння такої шкоди, або полягає в фізичному обмеженні чи позбавленні людини особистої свободи, що здійснюється з метою примусити потерпілого вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення чи позбавити його можливості діяти за власною волею.

Із вказаної дефініції можна виділити ознаки насильства як способу вчинення злочину:

1) фізичний або (і) психічний вплив на людину;

2) наслідок у вигляді шкоди життю чи здоров'ю (в тому числі психічному) або реальної загрози заподіяння такої шкоди або фізичного обмеження чи позбавлення людини особистої свободи;

3) мета примусити потерпілого вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення чи позбавити його можливості діяти за власною волею.

Погрозу як спосіб вчинення злочину розглядаємо як залякування заподіянням шкоди правоохоронюваним правам чи інтересам потерпілого чи інших осіб, доля яких для потерпілого не байдужа з метою примусити потерпілого вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення, що заподіяло потерпілому негативні емоції у вигляді страху.

Таким чином, ознаками погрози як способу вчинення злочину є:

1) психічний вплив на людину у вигляді залякування заподіянням шкоди правоохоронюваним правам чи інтересам потерпілого чи інших осіб, доля яких для потерпілого не байдужа;

2) наслідок негативні емоції у вигляді страху;

3) мета примусити потерпілого вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Розпочнемо аналіз співвідношення насильства та погрози як способу вчинення злочину із першої їх ознаки вплив на людину.

Відповідно до Великого тлумачного словника української мови, вплив це дія, яку певна особа чи предмет або явище виявляє стосовно іншої особи чи предмета [3, с. 205].

Під впливом ми розуміємо застосування до людини факторів навколишнього середовища (механічних, фізичних, хімічних, біологічних, психічних тощо) на шкоду її життю, здоров'ю чи особистій свободі. Як вказує О. Ігнатов, посягання на життєві властивості або функції організму людини полягає в енергетичному впливі на обмін речовин та енергії організму з навколишнім середовищем і у середині самого організму, на рух, контрольно-регуляторну функцію, що здійснюється нервовою системою, та на інші фізіологічні функції. За умови енергетичного впливу процес шкідливих змін у предметі впливу має суто матеріальний характер і пов'язаний із перенесенням фізичної енергії (механічної, хімічної, теплової, ядерної тощо). До таких належать: механічні, фізичні, хімічні, біологічні. Відповідно до цих факторів, енергетичний вплив може бути класифікований на механічний (включає заподіяння фізичної шкоди внаслідок дії кінетичної енергії якого-небудь предмета), фізичний (містить дію високих і низьких температур, ушкодження електричним струмом, вплив через різні види променистої енергії, дія підвищеного і зниженого барометричного тиску), хімічний (досягається шляхом використання різних отруйних та сильнодіючих речовин у твердому, рідкому або газоподібному стані) і біологічний (полягає у зараженні різного роду патогенними мікробами, бактеріальними токсинами, що викликають хворобливі стани організму) [8, с. 69].

Крім того, насильство може полягати і у психічному впливі. Психічний вплив ще називають інформаційним. У разі насильства вплив може полягати у доведенні до відома потерпілого певної інформації. При чому йдеться не лише про інформацію залякуючого характеру, а про будь-яку інформацію, яка здатна спричинити шкоду життю чи здоров'ю потерпілого. Варто зауважити, що віднесення психічного впливу до насильства має дискусійний характер. Так, окремі науковці переконані, що насильство може полягати лише у фізичному впливі. Психіка, зазначає Л. Наконечна, хоча і становить одну з важливих функцій людського організму, проте не є фізіологічною. Особливий характер психічної сфери дає підстави вважати, що предметом насильства психіка бути не може. Вона є предметом психічного впливу [12, с. 61]. Важко погодитись із таким твердженням, зважаючи на те, що здебільшого застосування насильства, воно спрямоване одночасно як і на тіло потерпілого, так і на його психіку. Крім того, вказаний науковець у своїй дефініції поняття насильства вказує, що насильство спричиняє чи може спричинити фізичну та (або) психічну шкоду людині [12, с. 73]. Важко уявити собі ситуацію заподіяння психічної шкоди без впливу на психіку людини. насильство погроза злочин потерпілий

Що стосується погрози, деякі вчені визначають погрозу як психічний вплив [8, с. 38]. Таке визначення видається правильним, проте неточним. Так, дійсно погроза впливає на психіку людини. Проте відмінність її від інших проявів психічного впливу полягає в тому, що метою погрози є викликати страх у потерпілого. Тому доречніше, на нашу думку, визначати погрозу як залякування. Відповідно до тлумачення, яке подається у словниках української мови, «залякувати» означає «викликати в кого-небудь страх, переляк; робити кого-небудь боязким, лякливим» [2, с. 320; 3, с. 403]. Залякування у разі погрози полягає в обіцянці заподіяти шкоду правоохоронюваним правам чи інтересам потерпілого чи інших осіб, доля яких для потерпілого не байдужа. Детальніше про зміст погрози ми писали в попередній публікації [7].

Наступною ознакою, яку варто розглянути, є наслідок. Як ми уже зазначали, насильство заподіює шкоду життю чи здоров'ю (зокрема психічному), або створює реальну загрозу заподіяння такої шкоди, або полягає у фізичному обмеженні чи позбавленні людини особистої свободи. Погроза полягає в залякуванні особи, а отже, наслідком погрози є негативні емоції у вигляді страху. Як правильно зазначають С. Алфьоров та В. Шаблистий, суспільно небезпечні наслідки погрози можуть проявлятися у вигляді шкоди на рівні порушень нормального протікання психологічних і психічних процесів адресата погрози (відчуття неспокою, страху, тривога, страх, депресія тощо). На думку цих науковців, суттю шкоди у разі погрози вбивством є залякування, збудження відчуття небезпеки і страху, придушення волі адресата погрози і його відмова від протидії через автоматичне блокування інстинкту самозбереження [1, с. 6-86]. Крім того, потрібно зауважити, що такі негативні емоції у вигляді страху як наслідок погрози не повинні мати систематичного характеру. Адже, якщо такі негативні емоції заподіюються потерпілому систематично, вони вже набувають ознак катування, тобто умисного заподіяння морального страждання шляхом мучення (за допомогою психічного впливу) з метою залякування або помсти. Якщо ж погрозою заподіяно інші, ніж страх, наслідки, потрібно говорити про насильство.

Так, відповідно до п. 1.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я від 17.01.1995 р. № 6, тілесні ушкодження це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає через дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів фізичних, хімічних, біологічних, психічних. Таким чином, якщо внаслідок погрози потерпілий захворів на психічну хворобу, ми будемо говорити про порушення функцій органу, а саме головного мозку, внаслідок дії психічних факторів, тобто про тяжке тілесне ушкодження (насильство).

Виникає питання: як кваліфікувати діяння