§ 67 КК ФРН передбачає, що призначена міра безпеки (приміщення в психіатричну лікарню або в лікувальний заклад для алкоголіків) виповнюється перед мірою покарання. За рішенням суду, якщо мета заходу безпеки буде досягнута таким чином краще, покарання виповнюється перед заходом виправлення і безпеки. Кримінальний кодекс Німеччини також передбачає можливість умовної відстрочки заходів безпеки у випадку, якщо суд прийде до висновку про можливість досягнення мети заходів безпеки без поміщення особи до лікувальної установи. Термін відстрочки варіюється від двох до п'яти років. У разі порушення вимог умовного звільнення суд вирішує питання про реальне виконання даної міри.

Кримінальне законодавство України передбачає види примусових заходів медичного характеру. Це амбулаторне примусове спостереження і лікування у психіатра, примусове лікування в психіатричних стаціонарах загального, спеціалізованого типу, спеціалізованого типу з інтенсивним спостереженням. При цьому особам, які вчинили злочин у стані осудності, але визнані такими, що потребують в лікуванні від алкоголізму, наркоманії або в лікуванні психічних розладів, що не виключають осудності, суд поряд з покаранням може призначити примусовий захід медичного характеру лише у вигляді амбулаторного спостереження і лікування у психіатра.

У кримінальних кодексах зарубіжних країн також передбачені види заходів безпеки, які умовно можна розділити на амбулаторні й на пов'язані з приміщенням особи в спеціалізовані лікувальні установи.

Зокрема, КК Польщі розмежовує види заходів безпеки по категоріям осіб. Так, особи, які вчинили протиправні діяння в стані неосудності і представляють значну суспільну шкідливість, поміщаються в психіатричні установи. Особи, які вчинили злочини в стані обмеженої осудності, поміщаються до пенітенціарної установи, де передбачені спеціальні лікувальні та реабілітаційні заходи. Особи, які вчинили злочин у стані, обумовленому залежністю від алкоголю, за рішенням суду поміщаються в закриті установи для проходження курсу лікування.

Кримінальне право Німеччини передбачає види примусових заходів медичного характеру - поміщення особи в психіатричну лікарню і поміщення особи в лікувальний заклад для алкоголіків чи наркоманів. Особа, яка вчинила злочин у стані зменшеної осудності також може бути поміщена в психіатричну лікарню, якщо вона внаслідок свого психічного розладу може зробити серйозні протиправні діяння і є небезпечною для суспільства. В лікувальний заклад для алкоголіків чи наркоманів згідно § 64 КК ФРН поміщається особа, схильна до надмірного вживання спиртних напоїв та інших п'янких речовин, яка вчинила протиправне діяння в стані сп'яніння або в результаті цієї схильності і якщо є небезпека, що дана особа в силу своєї схильності буде здійснювати серйозні протиправні діяння. КК ФРН встановлює послідовність виконання покарання, при якому заходам безпеки віддається пріоритет перед мірою покарання.

Згідно зі ст. 43 КК Швейцарії суд може застосувати до психічно - хворої особи, що вчинила діяння, каране каторжної в'язницею або тюремним ув'язненням, примусові заходи медичного характеру у вигляді поміщення до лікувального закладу або в притулок. У разі відсутності загрози для суспільства з боку хворого суд застосовує до нього амбулаторне лікування. В лікувальний заклад для алкоголіків поміщаються особи, які страждають алкоголізмом і вчинили в залежності від цього злочин. За наявності достатніх підстав суд може призначити амбулаторне лікування. При цьому він одночасно відстрочує виконання покарання у вигляді позбавлення волі, з подальшим вирішенням питання про умовне звільнення особи з лікувального закладу під охоронний нагляд.

Особливістю КК Швейцарії є добровільний характер такої міри безпеки, як поміщення особи, яка страждає наркоманією і вчинила злочин, в лікувальний заклад. Особа при цьому відправляється на лікування тільки за власним клопотанням з відстрочкою виконання покарання.

КК Іспанії в якості заходів безпеки передбачає лікування або отримання спеціальної освіти в установі, відповідно до психічної аномалії особи, яка вчинила протиправне діяння в стані неосудності. Особа, яка вчинила злочин у стані сильного алкогольного (наркотичного) сп'яніння, поміщається в державний чи приватний відновлювальний центр для алкоголіків і наркоманів.

Цікаве положення КК Іспанії, згідно якого тривалість знаходження в лікувальній установі не повинна перевищувати строк покарання у виді позбавлення волі, який міг би бути призначений за вироком за вчинення діяння. Якщо особа вчинила протиправне діяння, покарання за яке не передбачає позбавлення волі, суд призначає амбулаторне лікування. При цьому міра безпеки зараховується за виконання покарання.

КК Франції в залежності від тяжкості вчиненого алкоголіком діяння вирішує питання або він залишається на волі під наглядом диспансеру психічної гігієни, або примусово поміщається в один з центрів спеціалізованого перевиховання до того часу, коли він знову може повернутися до нормального життя.

В англосаксонському праві до осіб, які вчинили злочин, караний тюремним ув'язненням, визнаним звичним алкоголіком, суд може в доповненні до вироку або замість нього призначити напрямок на строк не більше трьох років в державний чи приватний реформатор для алкоголіків. Якщо особа вчинила нетяжкий злочин і ступінь наркотичної залежності невелика, міра медичного характеру може бути призначена амбулаторно тільки за згодою злочинця. В іншому випадку суд призначає міру покарання. Зокрема, В Англії одним із видів заходів безпеки є напрямок особи на строк до трьох років в спеціальний заклад для алкоголіків, якщо: особа засуджена за злочин, переслідуваний по обвинувальному акту; суд визнає, що злочин було скоєно під впливом сп'яніння і сам злочинець або присяжні вважають, що він «звичний п'яниця».

Висновки

англосаксонський примусовий медичний правовий

Аналізувавши кримінальні кодекси зарубіжних країн, погляди, теорії, думки різних вчених в представленій курсовій роботі я намагалася згрупувати різні підходи щодо проблеми застосування примусових заходів медичного характеру в різних правових системах сучасності. Тому можна виділити наведені нижче основні підвалини цієї роботи.

Порівняльний аналіз кримінального законодавства деяких зарубіжних країн і України показав, що питання здійснення заходів безпеки щодо осіб, які страждають захворюванням алкоголізмом, наркоманією в них врегульовано більш докладно.

Світова практика свідчить, що заборонними, обмежувальними заходами протистояти загрозі здоров'ю населення у вигляді наркоманії, алкоголізму не можливо. В Україні останнім часом спостерігається лише посилення силових методів боротьби з наркоманією на тлі погіршення матеріальної бази наркологічної служби і явних прогалин законодавства.

Позитивним відмітним моментом кримінального законодавства України є положення, про те, що застосування примусового лікування до даної категорії осіб (хворих на алкоголізм, наркоманію) здійснюється незалежно від того, чи були здійснені злочини в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння чи ні, не вказується термін застосування лікування і він не ставиться в залежність від виконання призначеного покарання.

З метою вдосконалення внутрішнього законодавства необхідно звернути увагу на положення законодавства зарубіжних країн про можливість відстрочки виконання покарання особам, до яких застосовуються заходи безпеки у вигляді лікування від алкоголізму, наркоманії, з встановленням нагляду за ними і наступним звільненням від покарання. Це має велике профілактичне значення.

На закінчення необхідно підкреслити, що вивчення і порівняльний аналіз кримінального законодавства різних країн стає ще більш актуальним в умовах інтеграції світового співтовариства, посилення впливу міжнародно-правових норм на внутрішньодержавні правові системи.

Список літератури

1. Беляев И.Д. Большая энциклопедия Русского народа // Русское государство // «Новоуказные статьи о татебных, разбойных и убийственных делах» http://www.rusinst.ru/articletext.asp? rzd=1&id=2806

2. Бородин Ю.М., Антонян Ю.М. Преступное поведение и психические аномалии /Под ред. В.Н. Кудрявцева. - М., Изд-во Спарк, 1998. - С. 144

3. Бурдін В.М. «Осудність та неосудність у кримінальному праві: історичний аспект» // стаття // Вісник Львів. УН - ТУ // Серія юрид. 2009. Вип. 48. С. 241-254

4. Вереша Р.В., Туркевич І.К. - Кримінальне право України. Загальна частина. - К.: ЦУЛ, 2007 - 208 с.

5. Гаєвий В.Ф. // Навчально - практичний посібник // «Участь прокурора у судовому кримінальному провадженні про застосування примусових заходів медичного характеру» // К. - 2013

6. Дьомін Ю.М., Юлдашев С.О. - Кримінальне право України: (у питаннях і відповідях). Видавництво: Мауп. 2005 р. - 340 с.

7. Клюканова Т.Н. Уголовное право зарубежных стран: Германия, Франция, Финляндия. Общая часть. - СПб.: Издательство С.-Петербургского ун-та, 1996. - С. 24, 42

8. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р.

9. Кримінальний кодекс Франції від 22 липня 1992 р.

10. Кримінальний кодекс Швейцарії від 21 грудня 1937 р.

11. Крылова Н.Е. Основные черты уголовного кодекса Франции. - М: Изд-во Спарк, 1996. - С. 45-46

12. Крылова Н.Е., Серебренникова А.В. Уголовное право современных зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии): Учебное пособие. - М.: Зерцало, 1997. - С. 121, 159

13. Кузнєцов В.О., Гіжевський В.К - Кримінальне право України (повний курс в схемах і таблицях). Навчальний посібник. К.: Кондор, 2005. - 459 с.

14. Курс уголовного права. Общая часть. Т.2: Учение о наказании /Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой. - М.: ИКД Зерцало-М, 2002. -344 с.

15. Ландау Л.А. Призрение душевнобольных заключенных // Тюремный вестник. - 1902. - №3.

16. Лунц Д.Р. Проблема невменяемости в теории и практике судебной психиатрии. - М.: «Медицина», 1966. -37 с.

17. Малиновский А.А. Сравнительное правоведение в сфере уголовного права. - М.: Междунар. отношения, 2002. С. 285-289

18. Морозов Г.В., Лунц Д.Р., Фелинская Н.И. Основные этапы развития отечественной судебной психиатрии. - М.: «Медицина», 1976.

19. Морозов Г.В., Лунц Д.Р., Фелинская Н.И. Основные этапы развития отечественной судебной психиатрии. - М.: «Медицина», 1976. -152 с.

20. Рос. зак-во Х-ХХ веков, т. 6. М., 1989; Развитие рус. права во второй пол. XIX - нач. XX в. М., 1997; Історія д-ви і права Украши, т. 1. К., 2000.

21. Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР: 1917-1952 гг. /Под ред. И.Т. Голякова. - М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1953. -200 с.

22. Селецький С.І. Кримінальне право України. Загальна част. 2-ге видання. Навчальний Поcібник Київ 2008 Вид: ЦУЛ, - 248 с.

23. Трахтеров В.С. Вменяемость и невменяемость в уголовном праве (исторический очерк). - Харьков, 1992.

24. Уголовный кодекс Испании / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой и Ф.М. Решетникова. - М.: Зерцало-М, 1998.

25. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів - К.: Атіка, 2004. - 488 с

26. Хохлов Н. Полный свод законов уголовных. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных. - М.: Тип. Шпомен и Глушкова, 1867. - С. 32-35.

27. Шишков С. Об ограниченной (уменьшенной) вменяемости // Российская юстиция. - 1995. - №2. - С. 21