Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною. Сторони є головними особами, які беруть участь у справі, адже без них не можливий сам процес. Сторони господарського процесу повинні мати цивільну правоздатність, тобто здатність мати цивільні права та обов`язки (ст.25,91 ЦК) та повну дієздатність, тобто здатність своїми діями набувати цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі йх невиконання (ст.30,92 ЦК). Господарське право використовує поняття господарської компетенції, тобто сукупності господарських прав та обов`язків суб`єктів господарювання (ст 55ГПК). Стаття 22 ГПК встановлює права й обов'язки сторін, відповідно до якої вони мають право: (2) знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії; брати участь у судових засіданнях; подавати докази; брати участь у дослідженні доказів; заявляти клопотання; давати усні та письмові пояснення господарському суду; наводити свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу; заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників господарського процесу; оскаржувати судове рішення господарського суду; А також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм Господарським процесуальним кодексом України; Заявляти відвід судді або експерта (ст 20,31 ГПК); Користуватися іншим процесуальними правами, наданими ГПК. Процесуальні обов`язки сторін можна поділити на дві групи: 1) Загальні, які полягають у добросовісному користуванні належними їм процесуальними правами; 2) спеціальні, що полягають у виконанні певних процесуальних дій (наприклад, повідомляти суд про зміну юридичної адреси, позивач зобов`язаний надати позовну заяву з доданими до неї документами господарському суду та відповідачу, а скаржники - копії апеляційних та касаційних скарг). (4) Сторони, окрім загальних прав (для обох сторін), мають також виключні права (для кожної сторони окремо). Так, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити (за умови дотримання досудового врегулювання спору, у випадках, передбачених ГПК в цій частині) або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову. Відповідачеві належить право визнати позов повністю або частково. Але процесуальні дії позивач і відповідач здійснюють під контролем господарського суду. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права й охоронювані законом інтереси. У таких випадках суд розглядає спір по суті. (4) Законодавством передбачена можливість участі у справі кількох позивачів чи відповідачів, так звана процесуальна співучасть. У цьому випадку кожний із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає самостійно (ст.23 ГПК). Крім наданих законодавством процесуальних прав, на сторони покладаються процесуальні обов`язки. Сторони забов`язані: добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами; виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони; вживати заходів щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. Добросовісність в користуванні належними сторонам правами означає, що сторони не мають права зловживати своїм правами. Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке здійснюється уповноваженою стороною при реалізації нею належного їй права, пов`язане з використанням заборонених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки. (5) На підставі особливого становища у справі закон наділяє сторони додатковими правами щодо впливу на хід розгляду справи, притаманним лише позивачеві та відповідачеві. Звертатись до господарського суду мають право підприємства, станови, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і встановленому порядку набули статуса суб`єкта підприємницької діяльності. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності. В ч.4 ст. 22 ГПК визначено права, які належать тільки позивачеві. Позивач вправі до прийняття рішення у справі: змінити підставу або предмет позову; збільшити розмір позовних вимог; відмовитись від позову; зменшити розмір позовних вимог. Вказані права не можуть бути реалізовані під час розгляду справи в апеляційній чи касаційній інстанції, що підтвердила Президія Вищого Арбітражного суду України в роз`ясненні "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України". Зазначені права можуть бути використані позивачем під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції. Сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. Неподання бо несвоєчасне подання у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися як зловживання процесуальними правами. Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить зокрема вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, (5) учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Відповідні дії чи бездіяльність з урахуванням обставин конкретної справи може розцінюватись господарським судом як зловживання процесуальними правами і тягти за собою, зокрема, такі наслідки: 1. покладання на особу, що припустилася зловживання, державного мита незалежно від результатів вирішення спору (ч.2 ст. 49 ГПК); 2. стягнення штрафу з винної сторони в доход державного бюджету України (п.5 ст 83 ГПК); 3. Винесення у встановленому порядку окремої ухвали (ст.90 ГПК) (6) Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позових вимог. Відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (ст.22 ГПК) Отже, проаналізувавши дане питання, можна прийти до висновку,що сторони користуються рівними процесуальними правами. Вони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої докази і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань, і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судову рішення господарського суду в установленому ГПК порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими ГПК. Співучасть - це зумовлена матеріальним правом множинність осіб на тій чи іншій стороні у господарському процесі на підставі наявності спільного права або спільного обов`язку. (7) Відповідно до ст.23 ГПК позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає у судовому процесі самостійно. Процесуальна співучасть, об`єднання позовів для спільного і одночасного розгляду дає змогу прискорити розв`язання господарського спору, оскільки господарський суд замість кількох окремих справ розглядає одну і відповідно приймає одне рішення. Процесуальна співучасть можлива тоді, коли інтереси співучасників однієї сторони не суперечать один одному, і виникає на підставі матеріальних правовідносин, які виникли до процесу. Відокремлюють такі види співучасті (7) 1. активна - кілька позивачів пред'являють позов до одного відповідача; 2. пасивна - один позивач пред'являє позов до кількох відповідачів; 3. змішана - кілька позивачів пред'являють позов до кількох відповідачів; За ступенем обов'язковості, а відповідно і змісту, процесуальна співучасть буває: 1. обов'язковою, коли характер спірних матеріальних правовідносин такий, що питання щодо прав та обов'язків одного із суб`єктів неможливо вирішити без залучення до справи інших суб`єктів цих відносин; 2. факультативною, коли немає обов'язкової множинності суб`єктів. Однак чинний ГПК не визначає підстав настання обов`язкової чи факультативної співучасті, хоча зі змісту ст.58 ГПК (2), можна дійти висновку, що йдеться про факультативну співучасть за наявністю однорідних вимог. У разі співучасті кожний співучасник користується всіма правами сторони і виступає у судовому процесі самостійно. Процесуальні права та обов`язки співучасника не залежать від кількості осіб з аналогічно процесуальною правосуб`єктністю, їх рівність і незалежність є наслідком того, що всі співучасники є самостійними суб`єктами господарських процесуальних правовідносин. Тобто кожен зі співучасників виконує тільки ті передбачені законом дії, які він вважає необхідними для захисту своїх прав та інтересів. Характер процесуально-правових взаємовідносин між співучасниками грунтується на засадах автономії і диспозитивності. Їх дії чи бездіяльність залежать не від поведінки інших співучасників, а від ії особистого волевиявлення. (6) Обов'язок доказування вимог чи заперечень, законна сила судового рішення діють щодо кожного співучасника окремо. Процесуальна співучасть може бути пов'язана з солідарною відповідальністю осіб у зобов'язанні. Наприклад, процесуальна співучасть може виникнути з реалізації ч.2 ст 232 ЦК, коли довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними. Процесуальна співучасть на стороні позивача є можливою, наприклад згідно зі ст.1135 ЦК (8), коли за договором простого товариства від імені та в інтересах всіх учасників правочин здійснює один з них. Якщо интересам решти учасників цими діями було завдано збитків, вони мають право вимагати їх відшкодування. Також співучасть позивачів виникае у позовах співвласників майна про припинення права особи на частку в стільному майні відповідно до ст.365 ЦК. (8) Слід пам'ятати, що в господарському процесі на сьогодні не використовується поняття "співвідповідач" як процесуально-нормативне, як, наприклад, в цивільному процесі (ч.2 ст.32 ЦПК). Тому при підготування позовної заяви до господарського суду співучасників прийнято зазначати, наприклад, "перший відповідач"; "другий відповідач", або кожного окремо "відповідач", не використовуючи термін "співучасник". Їх співучасть випливає зі змісту та підстав позовної заяви. Але використання цього терміну є доречним, оскільки одразу відображає сутність правовідносин співучасті. Від співучасті необхідно відрізняти об'єднання позовів, коли суб'єктивні права та обов'язки не залежать одне від одного, а множинність осіб виникає на розсуд судді (суду) з метою процесуальної економії. Заміна неналежного відповідача В господарському процесі можливі випадки, коли суд за клопотанням сторони чи з власної ініціативи залучає до участі у справі іншого відповідача або допускає заміну первісного відповідача належним відповідачем. В ст.24 ГПК закладений механізм, коли відповідач, зазначений позивачем в позові, не повинен відповідати за цим позовом, або відповідати солідарно з іншою особою, яка в позові не зазначена як відповідач.