Якщо позовну заяву до господарського суду третя особа подала до винесення ухвали про початок розгляду справи за первісним позовом, суддя має вирішити питання про прийняття її як самостійної позовної заяви. Позовна заява третьої особи із самостійними вимогами має відповідати вимогам статей 54-57 ГПК та повинна містити: 1. найменування господарського суду, до якого подається заява; 2. найменування сторін, їх місцезнаходження та ідентифікаційні коди; 3. документа, що підтверджують статус суб'єкта господарювання; 4. зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці або суми договору; 5. зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 6. виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; 7. зазначення доказів, що підтверджують позов; 8. обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 9. законодавство, на підставі якого подається позов, та інші відомості, яких вимагає закон. При поданні позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами за загальними правилами сплачується державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. (3) У разі вступу у справу третьої особи із самостійними вимогами суд розглядає позовну заяву за загальними правилами, тобто може відмовити у прийнятті позовної заяви, якщо: 1. - заява не підлягає розгляду в господарських судах України; 2. - у проваджені господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення з такого спору; 3. - позов подано до підприємства, організації, які ліквідовано (ст.62 ГПК).

сторони господарський процес правонаступництво

Суд також може повернути позовну заяву без розгляду на підставі ст.63 ГПК, якщо:

1. - позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

2. - у позовній заяві не вказано повного найменування сторонін, їх поштових адрес;

3. - у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;

4. - не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;

5. порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво ускладнить вирішення спору;

6. - не подано доказів надсилання відповідачеві копії позової заяви і доданих до неї документів;

7. - до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору;

8. - не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вимоги дотримання територіальної підсудності (ст.15 ГПК) при розгляді позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами не є обов'язковими, оскільки вона виступає у вже розпочатий судовий процес.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають право, але не зобов'язані брати участь у процесі. Тому вони не можуть залучатися до процесу за ініціативою інших осіб. Президія Вищого арбітражного суду України у п.1.5 роз'яснення "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" вказала, що вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її заяви, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Третіх осіб із самостійними вимогами слід відрізняти від співпозивачів, які можуть вступити в процес одночасно з порушенням справи. (8) Вимоги співпозивача завжди спрямовані до відповідача за первісним позовом, вимоги ж третьої особи із самостійними вимогами можуть бути звернені як до позивача або відповідача, так і одночасно до обох. До того ж вимоги співпозивачів завжди між собою пов'язані, тоді як вимоги третьої особи із самостійними вимогами і позивача (співпозивача) обов'язково мають взаємовиключний характер.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - це учасник судового процесу, який не є учасником спірних матеріальних відносин, але рішення суду у справі може вплинути або змінити його відносини з однією із сторін. (8)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (ст.27 ГПК). У заявах про залучення третіх осіб і заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах цих третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. (10)

Вступ таких третіх осіб у справу або залучення їх до участі у справі проводиться незалежно від вжиття ними заходів досудового врегулювання спору зі сторонами. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Вступ або залучення до участі в справі третіх осіб можливе лише на стадії розгляду спору в першій інстанції. Третя особа виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Третя особа може бути притягнена до участі в справі за її заявою, а також за ініціативою суду, клопотанням сторін, заявою прокурора. В апеляційному або касаційному провадженні третіх осіб, якщо вони не брали участі в справі до прийняття судом рішення, залучати до участі в справі за ініціативою суду, сторін, прокурора або за власною ініціативою особи не можна.

Якщо суд розглянув та прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, вони мають право касаційного оскарження рішення суду (ст.107 ГПК). Щодо права апеляційного оскарження рішення суду з боку осіб, що не були залучені до участі у справі, слід зазначити, що ст.91 Кодексу встановлює, що право апеляційного оскарження рішення суду мають тільки сторони та прокурор (ст.104 ГПК). Пряма вказівка на те, що особи, які не були залучені до участі у справі, не є суб'єктами апеляційного оскарження у Кодексі відсутня, проте відповідно до п.3 ч.3 ст.104 ГПК безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку є розгляд та прийняття рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Тому право осіб на оскарження рішення господарського суду в суді апеляційної інстанції також є невід'ємним процесуальним правом цих осіб відповідно до п.8 ч.3 ст.129 Конституції. (1)

Судова практика

Третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, може бути залучено господарським судом до участі у справі лише тоді, коли рішення з господарського спору може вплинути на її права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Позивачем і відповідачем у справі належним чином було укладено за результатами конкурсу договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), який відповідав вимогам законодавства і виконувався сторонами. Рішенням господарського суду в задоволенні позову про визнання Договору недійсним було відмовлено.

Підприємство, яке не було стороною Договору (далі - Підприємство), вважало, що його слід було залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, проте рішення стосується його прав та обов'язків, оскільки відповідна ділянка раніше знаходилася в його користуванні, і воно оскаржило результати згаданого конкурсу.

Верховний Суд України не погодився з такими доказами Підприємства, оскільки предметом судового розгляду у справі було визнання недійсним Договору, стороною якого Підприємство не є, а оскарження останнім результатів конкурсу, за якими укладено цей Договір, не було і не могло бути предметом оцінки суду, що розглядав справу (Постанова Верховного Суду України від 10.06.2008р. № 9/460-07) (9)

До учасників судового процесу ст.28 ГПК відносить також представників сторін та третіх осіб.

Процесуальний представник - це учасник судового процесу, який на підставі певних, повноважень виступає від імені іншої сторони або третьої! особи і виконує процесуальні дії в суді в інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов 'язки.

Господарський процесуальний представник зобов'язаний сумлінно вести справу у суді, користуватися належними йому правами і виконувати господарсько-процесуальні обов'язки. Посадові особи підприємства, установи, організації, а також адвокати, які виконують функції процесуального представника у господарському судочинстві, за несумлінне ведення справи можуть нести передбачену чинним законодавством відповідальність (ст.140 Кодексу законів про працю України, ст.16 Закону "Про адвокатуру").

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Формами представництва є::

1. - звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

2. - участь у розгляді судами справ;

3. - внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Отже, підбиваючи підсумок питання можна зауважити,що процесуальне правонаступництво - це перехід прав та обов'язків учасника господарського судового процесу до іншої особи, пов'язаний з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні у зв'язку з реорганізацією юридичної особи або смертю фізичної особи.

Процесуальне правонаступництво завжди є загальним: універсальний правонаступник продовжує брати участь у процесі правопопередника за повним обсягом його процесуальних прав та обов'язків, незалежно від того, чи є правонаступництво в матеріальному праві універсальним або сінгулярним. Види правонаступництва в матеріальному праві мають значення лише як його підстава, тоді як заміна неналежного відповідача не передбачає будь-якого матеріально-правового зв'язку між особами, які змінюють один одного. Коли інший відповідач притягується замість первісного, мова йде про заміну неналежного відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну пер­вісного відповідача належним. Про залучення іншого чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново. Всі попередні дії, які здійснював неналежний відповідач, не мають правового значення. Заміна відповідача можлива лише при розгляді справи судом першої інстанції.

Також зауважу, що участь третьої особи у процесі сприяє всебічному, повному та об'єктивному встановленню судом дійсних обставин справи, прав та обов'язків, а також постановленню обгрунтованого рішення.