Якщо суд постановить, що подано позов до неналежного відповідача, провадження у справі не припиняється. Суддя на підставі ст.65 ГПК в порядку підготовки справи до розгляду або до прийняття рішення у справі може залучити до участі у справі іншого відповідача та виключити чи замінити неналежного відповідача, про що виноситься ухвала. За таких умов розгляд справи починається заново. Питання щодо достатності підстав для залучення до участі в справі іншого відповідача розглянуті в п.5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році". В листі зазначено, що питання про достатність підстав для вчинення відповіної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що належать до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обгрунтованого рішення. Необхідно також мати на увазі, що інший відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої можливо б було задовольнити позовні вимоги. Заміна неналежної сторони можлива лише тільки при розгляді справи в суді першої інстанції. Залучити або допустити заміну відповідача за клопотанням сторони - це право, а не обов'язок суду. Задоволення клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача може мати місце тільки за умови вжиття нею щодо іншого відповідача заходів досудового врегулювання спору у передбачених ст.5 ГПК випадках. Якщо залучення до участі у справі іншого відповідача здійснюється з ініціативи суду, то додержання досудового порядку врегулювання спору необов'язкове. Про притягнення іншого відповідача або заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново. При цьому всі дії, здійснені в процесі неналежною стороною, не мають ніяких правових наслідків для належної сторони, яка її замінює. Саме цим інститут заміни неналежного відповідача відрізняється від процесуального правонаступництва. Якщо суд не знайде підстав для заміни або залучення іншої особи, в задоволенні хлопотання може бути відмовлено. Ухвала про відмову від задоволення клопотання про залучення або заміну неналежного відповідача не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Про це йдеться, наприклад, в касаційній постанові Вищого господарського суду України від 20 квітня 2006р. у справі № 401/2-2005. Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали справи, встановила, що апеляційною скаргою відповідача за справою було оскаржено ухвалу господарського суду Київської області саме в частині відмови у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача - Київської обласної державної адміністрації. Ухвала суду першої інстанції в цій частині обґрунтована тим, що з копії доданого до матеріалів справи договору ренти вбачається, що орендодавцем за ним виступає Броварська районна державна адміністрація, а не Київська обласна державна адміністрація, на підставі чого суд дійшов висновку про відсутність підстав для заміни відповідача у справі. Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що питання залучення до участі у справі іншого відповідача регламентовано ст.24 ГПК, за змістом якої господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. З правового аналізу наведеної норми вбачається право, а не обов'язок господарського суду щодо залучення до участі у справі іншого відповідача. Враховуючи вище викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України касаційну скаргу підприємства залишила без задоволення. Відхилення клопотання про залучення до справи іншого відповідача і задоволення позову за рахунок неналежного відповідача можуть бути підставою для скасування рішення згідно із ч.3 ст.104 ГПК. Також підставою для скасування рішення (ухвали суду) може бути також незалучення належного відповідача за ініціативою суду, якщо така необхідність була зумовлена обставинами справи. Так касаційною постановою Вищого господарського суду від 5 квітня 2006 р. у справі № 18/477 скасована ухвала господарського суду Херсонської області від 6 червня 2006р. про припинення провадження у справі за позовом виробничо-комерційного підприємства "Агротехсервіс" про відшкодування шкоди до відділу Державної виконавчої служби Комсомольського райуправління юстиції в м. Херсоні у зв'язку з ліквідацією відповідача. Колегія суддів встановила, що суд не з'ясував, на який орган державної виконавчої влади покладено функції держави з примусового виконання рішень суду України від 5 квітня 2006р. і кому саме передано вказане в позові виконавче провадження. Касаційний суд вказав, що згідно зі ст.24 ГПК господарський суд за наявності достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Тому господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Постановою Вищого господарського суду України від 24 січня 2006р. суду першої інстанції була дана вказівка при новому розгляді справи вирішити питання про залучення до справи належного відповідача. Але в оскаржуваній ухвалі судом проігноровано вимоги постанови Вищого господарського суду України щодо залучення належного відповідача у справі. За таких обставин - вказує колегії судів Вищого господарського суду України - ухвалу суду визнати законною не можна, тому вона підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до суду першої інстанції. Під час розгляду справи господарському суду необхідно врахувати наведене, залучити належного відповідача, встановити дійсні обставини справи і прийняти рішення відповідно до вимог закону. Залучення до справи іншого відповідача може мати місце, коли в матеріально-правовому зобов'язанні відбулася заміна боржника. Наприклад, в тих випадках, коли за згодою кредитора мало місце переведення боргу, а позов подано тільки до первісного боржника, господарський суд має право залучити до участі у справі нового боржника. Залучення іншого відповідача за клопотанням сторін або за ініціативою суду не призводить до автоматичного виключення з учасників процесу первісного відповідача, оскільки відповідачі можуть брати участь в процесі як співучасники (ст.23 ГПК), якщо позивач заперечуватиме замість первісного відповідача. Законодавство не дає відповіді на питання, як повинен діяти суд у тій ситуації, коли позивач не дає згоду на заміну неналежного відповідача належним. В подібних випадках суд не повинен задовольняти позовні вимоги, оскільки неналежний (як з'ясувалося) відповідач не є особою, яка порушила права чи інтереси позивача. Крім того, господарське процесуальне законодавство (на відміну від діючого цивільного процесуального) не передбачає можливість заміни неналежного позивача. Таке положення ГПК є цілком справедливим, оскільки у протилежному випадку може відбутися порушення принципу диспозитивності. У випадку пред'явлення позову неналежним позивачем суд не повинен задовольняти позов, оскільки особа, яка звернулась за захистом своїх прав, не має законних підстав цього вимагати. Процесуальне правонаступництво Процесуальне правонаступництво - це перехід прав та обов'язків учасника господарського судового процесу до іншої особи, пов'язаний з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні у зв'язку з реорганізацією юридичної особи або смертю фізичної особи. Тобто для процесуального правонаступництва необхідною є наявність фактичних обставин матеріального правонаступництва (наприклад, реорганізація юридичної особи, смерть фізичної особи). У ст.25 ГПК передбачений випадок процесуального правонаступництва через вибуття однієї зі сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій самій мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Тому в чинному ГПК заміна сторони її правонаступником за загальним правилом не потребує розгляду справи з початку. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу. В матеріальному праві існує поділ правонаступництва на універсальне та сингулярне, що пов'язане з об'єктом прав та обов'язків, які переходять до правонаступника. Універсальне правонаступництво, тобто перехід всіх прав та обов'язків до іншої особи, має місце у тих випадках, коли перехід прав та обов'язків в однієї юридичної особи до іншої відбувається у порядку реорганізації, а між фізичними особами - в порядку спадкування. У відносинах правонаступництва можлива множинність осіб, тому всі особи, які є правонаступниками, мають залучатися до участі в справі як процесуальні правонаступники та співучасники. Сингулярне правонаступництво має місце тоді, коли сторона своє право перевідступає у конкретному матеріальному правовідношенні. Аналіз положень ГПК дає можливість стверджувати, що у процесуальних правовідносинах згідно зі ст.25 мае місце універсальне правонаступництво, а відповідно до ст.24 ГПК в деяких випадках - сингулярне правонаступництво (перевідступлення права вимоги, прийняття боргу іншої особи на себе, переведення боргу). Процесуальне правонаступництво треба відрізняти від заміни неналежного відповідача належним за такими критеріями: 1. можлива заміна не тільки відповідача, а й іншого учасника процесу (за чинним Кодексом - позивача); 2. процесуальне правонаступництво допускається на всіх стадіях процесу, заміна неналежного відповідача - тільки до прийняття рішення судом; 3. процесуальне правонаступництво допускається лише у випадку реорганізації юридичної особи; 4. у разі заміни відповідача предметом судового розгляду стають інші правовідносини, у випадку процесуального правонаступництва розглядаються ті самі правовідносини; 5. у разі заміни відповідача розгляд справи починається заново, у випадку залучення правонаступника - продовжується; 6. у разі правонаступництва можливе зупинення провадження у справі (ст.79 ГПК), у випадку заміни відповідача зупинення провадження у справі не передбачено. Багатосуб'єктність матеріальних відносин зумовлює необхідність участі третіх осіб у господарському процесі. Господарське процесуальне законодавство передбачає два види третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору (ст.26 ГПК) і які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. (ст.27ГПК). Третіми особами, які заявляють самостійні вимоги, є суб'єкти господарських процесуальних правовідносин, що вступають у справу в господарському суді, висуваючи позов на предмет спору до однієї чи обох сторін, з метою захистити суб'єктивні матеріальні права чи охоронювані законом інтереси. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом та користуються всіма правами і виконують обов'язки позивача. При цьому право змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позовних вимог вони мають тільки стосовно свого позову. На відміну від позивача третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, вступає у процес, що вже почався, тобто в "чужий процес" (8).