Судом третьої інстанції є Верховний суд. Він є вищою інстанцією по цивільних і кримінальних справах, розглядає касаційні скарги, зокрема, на вироки суду шеффенов. Засідання Верховного суду зазвичай проводяться у складі 5 (“сенат”), іноді 3 (“потрійний сенат”) або 11 (“посилений сенат”) суддів або у повному складі [14].

2.2 Послідовність проходження судових інстанцій у кримінальних справах

Компетенція судів Австрії у кримінальних справах розподілена таким чином: окружні суди розглядають кримінальні справи в першій інстанції. Суди федеральних земель беруть участь в попередньому розслідуванні, розгляді кримінальних справ в першій інстанції і в касаційному провадженні (другої інстанції). Верховні суди земель і Верховний суд Австрії здійснюють провадження по скаргах на рішення судів першої та другої інстанцій і у випадках особливих приписів закону.

У сфері кримінального судочинства суди федеральної землі в Австрії мають кілька груп повноважень. В області попереднього розслідування (§ 31 КПК) суддя одноособово: приймає докази (§ 104 КПК); веде виробництво в справах про накладення арешту на майно, конфіскації майна, винесенні постанови про продовження попереднього ув'язнення, а також за клопотаннями про застосування інших засобів примусу (§ 105 КПК); приймає рішення за скаргами про порушення суб'єктивного права прокуратурою або поліцією (§ 106 і 107 КПК); приймає рішення про припинення попереднього розслідування (§ 108 КПК) [34].

КПК Австрії (абз. 2 § 31) називає перелік злочинів, судовий розгляд яких провадиться судом присяжних (Geschworenengericht). Суд присяжних складається з колегії суддів (Schwurgerichtshof) (три професійних судді) та лави присяжних (Geschworenenbank) (вісім осіб). До компетенції суду присяжних відносяться: злочини, за вчинення яких можливе покарання у вигляді довічного позбавлення волі, або злочину, за вчинення яких встановлено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше п'яти років, а максимально можливий термін при цьому перевищує десять років; злочини, що тягнуть передачу іноземним властям (§ 103 КПК); державна зрада (§ 242 КПК) та підготовка державної зради (§ 244 КК); антидержавна зв'язок (§ 246 КК); приниження символів держави (§ 248 КК); напад на вищі органи державної влади (§ 249-251 КК); зрада Батьківщині (§ 252-258 КК); створення збройної організації (§ 279 КК); накопичення бойових засобів (§ 280 КК); злочини і проступки, пов'язані з кордоном (§ 316-320 КК); вимога про незаконне порушення кримінальної справи (§ 282, 286 КК).

У складі суду шеффенів (Schцffengericht) (професійний суддя і два шефф) суд землі розглядає справи про такі діяння: злочини, за вчинення яких встановлена кримінальна відповідальність більше п'яти років позбавлення волі; вбивство, вчинене на прохання потерпілого (§ 77 КК ); сприяння самогубству (§ 78 КК); вбивство новонародженої дитини (§ 79 КК); грабіж (§ 131 КК); опір браконьєра владі (§ 140 КК); кваліфікований розбій (абз. 2 § 142 КК); сексуальний примус (§ 202 КК); розпусні дії стосовно беззахисного особи (§ 205 КК); розпусні дії стосовно неповнолітніх (§ 207 КК); порушення громадського порядку, вчинене групою осіб, порушення громадського порядку з погрозою про вчинення загально-небезпечного злочину (§ 274, 275 КК); зловживання адміністративною владою (§ 302 КК).

Суддя одноособово розглядає кримінальні справи, за вчинення яких встановлена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк більше одного року, а також справи, вилучені з підсудності окружних судів (пп. 1-9 абз. 1 § 30 КПК). Ряд справ розглядаються судом землі у складі колегії трьох професійних суддів. Зокрема, до компетенції колегії відносяться: розгляд справ про оскарження вироків і інших рішень окружних судів, вирішення спорів про підвідомчість між підлеглими окружними судами (§ 38 КПК); рішення за клопотанням про відновлення процесу, коли справа не підсудна окружному суду (§ 357 КПК). Всього в Австрії створено 20 судів земель. Як правило, суди можуть розглядати справи усіх підсудних категорій, однак є й спеціалізовані суди земель [12].

3. ПРОФЕСІЯ СУДДІ В АВСТРІЇ

Поряд з приписами Федеральної Конституції Австрії основним законом права в галузі освіти й професійної діяльності суддів є Федеральний закон про службові відносини суддів та суддів-стажистів (Закон про суддівську службу RDG) від 14 грудня 1961 р., який набув чинності 1 травня 1962 р., і до якого з того часу були внесені численні зміни [32].

В Законі про суддівську службу було відображено низку норм, частково існуючих вже понад 100 років, суддівського службового права, включаючи права суддів-стажистів, за винятком прав на грошове утримання.

В 1979 р. до Закону про суддівську службу увійшли також усі передбачені права на грошове утримання суддів і суддів-стажистів. При цьому попередню систему просування по службі за рангами було замінено на систему просування за посадовими окладами, що узгоджувалась із судовою системою.

3.1 Підготовка на посаду суддів

Професії судді (суддi-стажиста) й прокурора належать до центральної ланки державного управління, тому право на зайняття цих посад навіть після вступу Австрiї до Європейського економічного простору та Європейського Союзу залишається за громадянами Австрії.

Наявність австрійського громадянства не є обов'язковою передумовою для проходження так званої “судової практики”. Таким чином, за умови достатнього володіння німецькою мовою, особи, які отримали юридичну освіту у вищих учбових закладах інших країн, можуть пройти судову практику в Австрії [4].

В Австрійській Республіці кожен випускник університету юридичної спеціальності за обраним напрямком у своїй майбутній кар'єрі може пройти 9-місячне стажування в суді. Після проходження стажування, якщо особа має бажання претендувати на заняття посади судді-стажиста, наприклад, у Віденському апеляційному окрузі, вона подає відповідну заяву та складає наступні іспити [4]:

– письмові, із цивільного і кримінального права, що полягають у вивченні наданих матеріалів реальних судових справ, за якими вже були раніше винесені рішення (матеріали включають все окрім рішення);

– усні, для перевірки здатності кандидата мислити. Екзамен полягає у наданні короткого (на 1 сторінку) опису цивільної і кримінальної справи (ситуативне завдання) та 5 запитань. На підготовку відповіді дається 15 хв. Оцінюється не стільки правильність відповідей, скільки логіка мислення;

– проходження психологічного тестування (єдині для країни стандартизовані комп'ютерні тести, які затверджуються Міністерством юстиції) та співбесіда із психологом.

 За результатами оцінювання Голова апеляційного суду подає кандидатури Федеральному Міністру юстиції, який і призначає кандидата на посаду судді-стажиста.

Зарахування на службу підготовки суддів відбувається шляхом призначення претендента на зайняття вакансії судді-стажиста. Кількість посад суддів-стажистів визначає штатний розклад, що затверджується щорічно та є складовою частиною федерального бюджету. Найважливішими критеріями для такого визначення є очікувана на майбутній рік кількість звільнень з посад суддів у зв'язку з виходом на пенсію, а також довготривалі тенденції статистичного розвитку кількості справ, що надходять до судового провадження.

Після оприлюднення вакансій Голова Вищого земельного суду надсилає подання на кандидатів до Федерального міністерства юстиції для призначення на посади суддів-стажистів. З правової точки зору, Федеральний міністр юстиції не пов'язаний поданням Голови Вищого земельного суду, але на практиці суддями-стажистами призначаються лише ті кандидати, яких запропонував останній. Кількість суддів-стажистів у наступні роки складатиме в середньому 230 осіб [4].

Перед тим як зробити подання Голова Вищого земельного суду перевіряє відповідність кандидатів вимогам, що є обов'язковими для призначення. В основі перевірки Головою Вищого земельного суду відповідності претендента вимогам, що є необхідними для прийняття на службу, лежать висновки суддів, які керували навчанням того чи іншого претендента під час проходження ним судової практики. Крім того, Голова має провести особисту співбесіду (або доручити проведення такої співбесіди судді) з відповідним кандидатом із метою перевірки відповідності кандидата посаді й отримання особистого враження про нього. З-поміж усіх кандидатів перевага надається найбільш придатному для виконання функцій судді, тобто тому, кому найбільше притаманні такі якості, як рішучість і цілеспрямованість. Перш ніж зробити подання, Голова Вищого земельного суду за рекомендацією Федерального міністра юстиції надає можливість обраним представникам від суддів висловитися щодо осіб кандидатів.

З 1986 р. кожен із претендентів, який потрапляє до кола ймовірних кандидатів у судді-стажисти, проходить перевірку на психологічну придатність, яку проводять незалежні від судів психологи. Метою такої психологічної перевірки є розширення бази для прийняття рішення щодо можливості зарахування особи на службу підготовки суддів.

Підготовка суддів-стажистів зазвичай триває чотири роки, при цьому термін проходження судової практики в якості практиканта зараховується до часу підготовки суддів-стажистів. Таким чином, з часу призначення претендента суддею-стажистом до закінчення його підготовки проходить загалом близько трьох років.

Підготовчу службу проходять у дільничних судах, судах першої інстанції, прокуратурах, закладах виконання покарань позбавленням волі, а з 1988 р. також в адвокатських та нотаріальних конторах. Проходження підготовчої служби в дільничному суді й суді першої інстанції триває щонайменше по одному року в кожному з них, у прокуратурі, а потім адвокатській або нотаріальній конторах не менше, ніж по п'ять місяців. При проходженні навчання в адвокатській або нотаріальній конторі майбутній суддя має краще ознайомитись із ситуацією щодо надання правової допомоги населенню в цілому та з інститутом професійних представників інтересів сторін зокрема. Після кожного закріплення його діяльність оцінюється з наданням характеристики наставника за стандартизованою формою

Частину підготовчої служби претендент може пройти у Вищому земельному суді, Верховному суді, Федеральному міністерстві юстиції та службі з надання допомоги умовно засудженим особам. Проходження підготовчої служби завершується іспитом на отримання статусу судді, який складається в усній та письмовій формі.

Предметом письмового іспиту є винесення двох судових рішень на підставі матеріалів двох справ - цивільної та кримінальної. Письмові іспити із цивільного та кримінального права триває кожний до 10 годин із написання рішень за матеріалами існуючої судової справи, яке кандидат на посаду судді готує та обґрунтовує.

Усний іспит триває щонайменше 2 години. Він складається із питань конституційного, цивільного, кримінального, торгового, адміністративного та фінансового права; цивільного процесуального та анти дискримінаційного законодавства; організації суду; прав та фундаментальних свобод людини, законів про судоустрій та про державних службовців; управління роботою зали судових засідань, управління справами; співпраця з іншими відомствами, європейського законодавства. До екзаменаційної комісії входять п'ять екзаменаторів, двоє з яких мають бути суддями (частіше це всі чотири), а один - адвокатом.

Якщо у кандидата на посаду судді є великий юридичний досвід роботи - він проходить стажування щонайменше 1 рік. Тільки професори університетів можуть стати суддею без проходження стажування [4].

3.2 Призначення суддів на посаду

Після того як іспит на отримання статусу судді складено й отримано чотирирічний досвід практичної роботи, суддя-практикант може претендувати на зайняття вакантної посади судді. Для призначення на посаду судді австрійське громадянство є обов'язковою передумовою.