Голова Вищого земельного суду оприлюднює інформацію щодо наявності вакантних штатних посад суддів.

Після збігу терміну подання заяв на зайняття вакансій для всіх вакантних штатних посад у дільничних судах, а також судах першої інстанції кожна з судових колегій (сенаторів) із кадрових питань, а саме колегія з кадрових питань суду першої інстанції, а також колегія з кадрових питань (зовнішня колегія) Вищого земельного суду подають пропозиції, які за достатньої кількості заявників мають складатися з трьох кандидатів: якщо ж вакансій більше, ніж одна, кількість запропонованих кандидатів має бути вдвічі більшою за кількість суддів, що мають бути призначені.

Вимоги, що пред'являються до кандидатів на посаду судді, та порядок їх призначення на посаду визначені в Законі “Про службу суддів і прокурорів» 1961 р. [32]. Призначення на посаду судді, згідно з Федеральною Конституцією, є компетенцією Федерального президента, який доручає реалізацію права призначення суддів певного рівня Федеральному міністру юстиції.

Федеральний президент особисто призначає Голів і заступників Голів судових палат, суддів Вищих земельних судів та Верховного суду. Пропозиція Федерального міністра юстиції або Федерального уряду для Федерального президента є обов'язковою до виконання.

У Австрії обов'язковим є навчання для підвищення кваліфікації суддів [4; 6]. Відповідальними за навчання суддів є президент відповідного апеляційного суду, союз суддів та Міністерство юстиції. Кожен суддя проходить підвищення кваліфікації приблизно 1 тиждень на рік (викладання в університеті суддям може бути зараховане як проходження підвищення кваліфікації). Є Рада суддів із підвищення кваліфікації, що діє як дорадчий орган Міністерства юстиції. Її очолює голова одного з 4-х апеляційних судів, членами є представники всіх організації, які пропонують навчальні заходи для суддів. На засіданнях обговорюються навчальні програми. Існує єдиний графік навчання, до якого включені заходи, що пропонуються Верховним судом (3-4 на рік), навчальними центрами апеляційних судів, Суддівським союзом за спеціалізованими напрямками права, національною спілкою адвокатів, міжнародні заходи із обміну досвідом. Відповідальному за проведення підвищення кваліфікації в апеляційному суді на ј зменшується навантаження щодо розгляду справ.

Судді самостійно записуються на курси, якими цікавляться, але дозвіл на участь має дати голова суду. Ведеться персональний облік участі суддів у навчальних заходах.

3.3 Статус суддів в Австрії

Австрійський суддя перебуває в публічно-правових службових відносинах з центральною державною владою і, таким чином, зі службово- та фінансово-правових точок зору належить до кола державних службовців федерального рівня.

З моменту свого призначення суддя набуває незалежного статусу, необхідного для виконання ним службових обов'язків судді.

Незалежність судді полягає в неможливості вимагати від судді при здійсненні ним своїх службових повноважень виконання будь-яких розпоряджень, як індивідуальних, так і загальних, як конкретних, так і абстрактних, як це передбачає ст. 20 Федеральної Конституції [8] для керівників органів управління. Але незалежність не ставить суддю над законом. Незалежність гарантується неможливістю усунення судді з посади або переведення його на іншу посаду. Під неможливістю усунення судді з посади або переведення його на іншу посаду розуміють те, що крім виходу у відставку після досягнення визначеного законом пенсійного віку суддя може бути усунений зі своєї посади, проти своєї волі переведений на іншу посаду або відправлений у відставку лише в передбачених законом випадках і формах на підставі формального судового рішення.

Зміни до Федеральної Конституції (Федеральний вісник законів 1994/506 [24]), що набули чинності з 1 липня 1994 р., посилили незалежність суддів. У зміненій ч. 3 ст. 87 Федеральної Конституції [8] значиться, що судові колегії з кадрових питань, які здійснюють щорічний попередній розподіл справ між суддями відповідного суду, також можуть вносити зміни до існуючого розподілу лише за наявності передумов, що передбачені конституційним законодавством. Ці передумови є актуальними лише за відсутності судді (передусім за станом здоров'я, в разі нещасного випадку) або якщо суддя, зважаючи на обсяг роботи, не може виконати її в прийнятний термін. Формулювання “в прийнятний термін” є запозиченим з Європейської конвенції прав людини, відповідно до якої кожна особа має право вимагати належного розгляду цивільної або кримінальної справи в прийнятний термін. З метою забезпечення суддівської незалежності законодавча влада досі погоджувалась із низькою мобільністю судів і не допускала створення кадрових резервів швидкого застосування, які потрібні для розгляду великих за обсягом справ. Цитовані вище зміни до Федеральної Конституції ввели до неї визначення окружного судді, з появою якого стане можливим тимчасове заміщення посад тих суддів, які не мають можливості виконувати свої обов'язки.