Коментуючи саме цю частину конституційного проекту, С. Дністрянський писав: "... кожний чоловік має рівне право на державну охорону. Подруже (сім'я, родина - П.С.) стоїть під особливою охороною законів. Держава опікуватиметься зосібна малолітками та умовно-хорими; вона має подбати про заснування окремих суспільних організацій для охорони культурних, політичних та економічних інтересів, ... держава мусить дати праці загальну законну охорону, дбати про здоров'я та здатність до праці робітників..." С. Дністрянський у своєму конституційному проекті вперше у вітчизняній правовій науці пропонує створити орган конституційної юрисдикції - Державний Судовий Трибунал, серед головних повноважень якого - перевірка законів та інших нормативних актів на предмет їхньої конституційності (§124)).

Усі ознаки "новітньої" конституції (конституції "третьої хвилі"), без сумніву, має нині чинний Основний Закон України. Так ст.1 Конституції, поряд з іншим проголосила Україну соцiальною державою, чітко визначивши, що "суспiльне життя в Українi ґрунтується на засадах полiтичної, економiчної та iдеологiчної багатоманiтностi"(ст.15), а "громадяни мають право на соцiальний захист, що включає право на забезпечення їх у разi повної, часткової або тимчасової втрати працездатностi, втрати годувальника, безробiття з незалежних вiд них обставин, а також у старостi та в iнших випадках, передбачених законом". І далі "Пенсiї, iншi види соцiальних виплат та допомоги, що є основним джерелом iснування, мають забезпечувати рiвень життя, не нижчий вiд прожиткового мiнiмуму, встановленого законом" (ст.46). Блок конституційних прав та свобод доповнився такими важливими положеннями, як правом "на достатнiй життєвий рiвень для себе i своєї сiм'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло" (ст.48), а також правом "на безпечне для життя i здоров'я довкiлля та на вiдшкодування завданої порушенням цього права шкоди"(ст.50).

У Конституції закладено основи зовнішньополітичної діяльності, яка спрямована "на забезпечення її нацiональних iнтересiв i безпеки шляхом пiдтримання мирного i взаємовигiдного спiвробiтництва з членами мiжнародного спiвтовариства за загальновизнаними принципами i нормами мiжнародного права" (ст.18). При цьому чиннi мiжнароднi договори, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, є частиною нацiонального законодавства України" (ст.9).

Прийняття 28 червня 1996 року Конституції України стало, як вже відзначалось, фактичним закріпленням конституційно-правової доктрини України з чіткими ліберально-демократичними характеристиками. Це не було явищем випадковим. Так само, як і не було випадковим відновлення в серпні 1991 року національної державності України. Це закономірний процес розвитку демократії та утвердження загального добра у Європі і світі. Проте важливо пам'ятати, що цьому передували непроста, часами трагічна для багатьох поколінь українського народу, багатовікова iсторiя українського державотворення, реалізація українською нацiєю свого невід'ємного права на самовизначення в 1917-1918 рр. і втрата національної державності в 1920-1923 рр., багатоміліонні жертви українського народу в "цивілізованому" ХХ ст. Тому будь-які непродумані, необґрунтовані зміни в тексті чинної Конституції України, особливо щодо її засадничих положень - положень, які реально становлять ядро конституційно-правової доктрини України, є не тільки спробою повернення "назад" (до тоталітарних методів правління), а й відступленням "сильних світу цього" від своєї історичної місії відповідальності "перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішніми та прийдешніми поколіннями" (ч.6 Преамбули Конституції України) за долю української державності, за майбутнє українського народу.

Розділ 2. Загальна характеристика Конституційного права України як самостійної науки

2.1 Поняття, предмет та методи галузі Конституційного права України

Як відомо, право - в цілому врегульовує суспільні відносини - відносин які складаються між людьми у суспільстві. Кожна галузь права повинна регулювати тільки свої (своє коло, свою сферу) суспільних відносин. Якщо такою окремої сфери суспільних відносин не має - то вважають що і не має окремої галузі права.

Предметом правового регулювання конституційного права виступає досить велика частина суспільних відносин. В юридичній літературі зустрічаються різні підходи щодо визначення кола суспільних відносин які виступають предметом правового регулювання конституційного права України. Якщо їх певним чином узагальнити, то можна виділити декілька основних груп даних суспільних відносин, що є предметом правового регулювання, а саме:

- відносини які регулюють правове положення особи і громадянина в державі;

- відносини які регулюють порядок утворення та функціонування державних органів і органів місцевого самоврядування;

- відносини які регулюють питання пов'язані з територіальним устроєм держави.

Отже, конституційне право України - це самостійна галузь права, яка являє собою систему правових норм, що регулюють основи конституційного ладу, основи правового положення особи і громадянина в державі, територіальний устрій держави, а також організацію діяльності та систему органів державної влади і місцевого самоврядування.

Для повного з'ясування змісту конституційного права важливе значення має метод правового регулювання. Відповідно до загальної теорії права метод правового регулювання -- це специфічний спосіб владного впливу держави на суспільні відносини, який здійснюється за допомогою юридичних засобів.

Цей метод характеризується:

-- колом суб'єктів, яких держава визнає правоздатними і дієздатними;

-- порядком формування, встановлення юридичних прав і обов'язків суб'єктів;

-- ступенем визначеності змісту юридичних прав і обов'язків;

-- співвідношенням основних регулятивних засобів впливу на поведінку повноважень (дозволів), обов'язків та заборон; порядком (процедурою) здійснення юридичних прав і обов'язків; способами примусового забезпечення прав і обов'язків.

Специфіка конституційного методу правового регулювання полягає в тому, що він е сукупністю способів регулювання політико-правових суспільних відносин, які становлять предмет конституційного права. Колодій A.M., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: підруч. / A.M. Колодій, А.Ю. Олійник. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - С. 504.

Тому для розкриття сутності методу конституційного регулювання слід з'ясувати його співвідношення з предметом конституційного права, оскільки обидві категорії щільно пов'язані одна з одною. Проте, якщо предмет розкриває сутність конституційного регулювання, то метод стосовно предмета має підпорядковане значення: це істотне відображення предмета його основних рис. На відміну від предмета метод виступає як внутрішньогалузева система засобів впливу на суспільні відносини, яка має значення для з'ясування особливостей при регулюванні окремих груп суспільних відносин. Виходячи з вищезазначених груп політико-правових суспільних відносин, які регулюються нормами конституційного права України, можна виділити такі види методу конституційного регулювання. Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины / Ю.Н. Тодыка, О.Ю. Тодыка -- Харьков: Райдер, 2010. С.

Перш за все, слід враховувати ту обставину, що внаслідок свого призначення, місця і ролі конституційного права в системі національного права України, необхідно розрізняти методи, які притаманні виключно конституційному праву, і методи, які властиві як усім галузям, так і певною мірою галузі конституційного права.

До першого виду методів, властивих лише конституційному праву, належать такі методи.

Метод владного впливу, який застосовується щодо суб'єктів правовідносин у конституційному праві.

Метод загального (конституційного) нормування, який є характерним для закріплення правового статусу особи (за винятком політичних прав) у межах та обсязі конституційного закріплення без конкретизації цього інституту.

Метод конкретного регулювання, притаманний для регулювання більшості конституційно-правових відносин.

Ці методи можуть бути визначені як основні.

Що стосується другого виду методів, то, як і реалізація правових норм взагалі, вони здійснюються у конституційному праві у формі додержання, виконання, використання і застосування. Крім безпосередньої реалізації конституційних норм, частина їх реалізується у поєднанні з поточним законодавством. У ряді випадків поточні закони мають видаватися на підставі безпосередніх вказівок, що містяться в Основному Законі. Це перш за все стосується законів, які визначають мету, форми і порядок реалізації відповідних конституційних норм щодо органів Української держави.

Метод конституційного регулювання має свої особливості порівняно з методами правового регулювання, притаманними іншим галузям права. Конституційне регулювання, як різновид політичного, здійснюється спеціальними юридичними засобами.

Разом з тим у конституційному праві України застосовуються такі типові для інших галузей права прийоми, як дозвіл, заборона, покладення обов'язків.

Діалектичний взаємозв'язок і взаємозумовленість усіх цих способів і прийомів, форм впливу на суспільні відносини характеризує метод конституційного права України в цілому.

Розкриття змісту предмета і методу конституційного права дає можливість сформулювати визначення конституційного права України.

Конституційне право України -- основна галузь національного права. Воно являє собою сукупність конституційних норм, які регулюють політико-правові суспільні відносини, пов'язані з взаємовідносинами особи з Українською державою, реалізацією народного волевиявлення, організацією і здійсненням державної влади та місцевого самоврядування, закріпленням соціально-економічних основ владування, а також з визначенням територіальної організації Української держави. Шевчук С.В. Основи конституційної юриспруденції. -- Х.: Консум, 2010. - С. 296.

конституційний правовий державотворення україна

2.2 Місце та роль конституційного права в системі національного права України