Окрім сфер суспільного ладу на розвиток конституційно-правових норм здійснює система конституційного права і національна правова система. Система конституційного права та її складові елементи, в тому числі й інститут конституційного права, була пізнана історично як об'єктивне об'єднання за змістом і формою конкретних елементів конституційного права в структурно упорядковану цілісну єдність, що наділена самостійністю, внутрішньою узгодженістю, автономністю функціонування та органічними зв'язками з середовищем існування.

Значний вплив на розвиток конституційного права, безперечно, здійснюють і суб'єкти конституційної правотворчості. Їх воля знаходить своє безпосереднє вираження в змісті конституційно-правових норм. При цьому, збільшення суб'єктів конституційно-правових норм сприяє об'єктивізації волі учасників конституційного нормотворення. Суб'єкти конституційного права (конституційної нормотворчості) - це учасники суспільних відносин наділені конституційною правосуб'єктністю, тобто правоздатністю і дієздатністю, що визначається нормами конституційного права. Конституційна правоздатність виражається у системі конституційних прав і обов'язків учасників конституційно-правових відносин, а конституційна дієздатність полягає у здатності реалізовувати ці права й обов'язки.

При цьому, конституційна правосуб'єктність може як встановлюватися, так і визнаватися нормами конституційного права. Зокрема, за рядом колективних суб'єктів конституційних правовідносин правосуб'єктність визнається і в окремих випадках не потребує спеціального законодавчого закріплення. Сучасне конституційне право стає домінуючою галуззю національних систем права і здійснює системоформуючу функцію щодо інших галузей права. Норми конституції розвиваються не лише в конституційному законодавстві, а і в іншому галузевому законодавстві.

Отже, становлення та розвиток галузі конституційного права, що нараховує майже трьохсотлітню історію, продовжується. З кожним роком конституційне право набуває якісно нові властивості. Але його подальший розвиток неможливий без аналізу попереднього історичного досвіду генезису світового конституціоналізму. Такий аналіз дозволяє ефективно використовувати існуючі надбання та уникати вже здійснених помилок і прорахунків.

Значний вплив на розвиток конституційно-правових норм здійснює й нормотворча практика. Вона зумовлюється нормотворчими традиціями та нормативно закріпленою в Україні процедурою конституційної нормотворчості. Оскільки, на відміну від інших галузевих норм, конституційно-правові норми, у своїй більшості об'єктивуються в конституційних і законодавчих нормативно-правових актах, то можна говорити про конституційну законодавчу техніку, що є особливим видом законодавчої техніки.

Безперечно, наведений спектр чинників, що впливають на розвиток норм конституційного права України не є вичерпним. Система чинників, що впливають на конституційно-правові норми є багатогранною.

3.2 Напрямки розвитку науки конституційного права на сучасному етапі України

Становлення України як суверенної правової держави потребує вивчення широкого кола державно-правових проблем з урахуванням вітчизняного державотворення і зарубіжного досвіду регулювання конституційно-правових відносин. Наука конституційного права -- складова частина юридичної науки України, яка, в свою чергу, входить до системи суспільних наук. У системі юридичних наук є загальнотеоретичні, історичні, галузеві, порівняльно-правові і прикладні науки. Наука конституційного права України належить до системи галузевих наук, і її головна особливість полягає в тому, що вона розкриває закономірності й тенденції конституційного регулювання суспільних відносин у державі, становлення конституціоналізму, конституційної законності, формулює основний понятійний апарат, наукові категорії, що їх застосовує, аналізує чинне конституційно-правове законодавство, роль, функції та призначення конституційно-правових інститутів. До її предмета відносять не тільки норми й інститути цієї галузі права, а й аналіз державно-правових відносин, їх специфіки, основи їх виникнення, розвитку та припинення. Аналіз ефективності дії конституційно-правових норм та інститутів, пропозицій щодо підвищення їх результативності -- найважливіше завдання цієї науки. Годованець В.Ф., Головін A.C. Конституційне право України : навч. посіб. / В.Ф. Годованець, A.C. Головін. - К.: ДП: Персонал, 2012. - С. 384.

В умовах становлення в Україні конституціоналізму на основі загальнолюдських цінностей особливим предметом науки є аналіз сутності, принципів, функцій Конституції, механізму її прийняття та зміни, ролі конституційного законодавства у демократизації суспільних відносин в Україні, у формуванні правової держави і громадянського суспільства. Степанюк О.І. Норми конституційного права України: проблеми теорії: Автореф. дисертації … к.ю.н. - К., 2012. - С. 18.

До її предмета також належить аналіз конституційно-правового регулювання правового статусу політичних партій, громадських об'єднань, масових громадських рухів, юридичного статусу релігійних організацій, засобів масової інформації, інших елементів громадянського суспільства.

На сучасному етапі розвитку науки конституційного права їй притаманна низка взаємопов'язаних тенденцій:

а) збільшення кола питань, які вона аналізує;

б) розширення методологічного інструментарію наукових досліджень;

в) орієнтація на усебічне врахування позитивного досвіду наукових досліджень конституційної теорії і практики інших країн світу;

г) більша орієнтація на забезпечення практичних проблем державотворення;

ґ) використання у своїх рекомендаціях результатів політологічних і соціологічних досліджень;

д) розширення експертних можливостей науки конституційного права в законотворчому і в цілому в нормотворчому процесі.

Наука конституційного права України має свої завдання, головними з яких є проникнення в сутність та призначення відповідної галузі права, розкриття основоположних політико-правових принципів галузі, тенденцій розвитку конституційного права України в цілому і його конституційних інститутів. Особлива увага приділяється основам конституційного ладу, в якому втілюються головні напрями побудови в Україні правової, демократичної держави, взаємовідносин особи і держави, становлення суверенітету народу України та форми його реалізації. Критично осмислюючи здобутки державотворення в нашій країні, а також зарубіжний конституційний досвід, наука допомагає втілювати відповідні теоретичні положення і концепції в державно-правову практику. З урахуванням сучасного державотворення в Україні великого значення набуває осмислення таких проблем, як верховенство права, економічний, політичний та ідеологічний плюралізм, поділ влади, взаємодія владних структур, пріоритет загальнолюдських цінностей, роль конституційного законодавства в становленні в Україні демократії, правової держави, дієздатного громадянського суспільства, уникнення державно-правових конфліктів, яким наука конституційного права приділяє значну увагу. Сурилов A.B. Теория государства и права: Учеб. пособие / A.B. Сурилов. -- К.; Одесса: Выща шк., 2012. -- С. 439.

Отже, система науки конституційного права України за своєю суттю відповідає системі галузі права. Однак вона є значно ширшою, оскільки вивчає не лише конкретні конституційно-правові інститути і норми, а й загальну характеристику галузі, її особливості, місце і роль конституційного права в національній правовій системі, тенденції розвитку галузі на сучасному етапі розвитку суспільства.