Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Сучасний стан муніципальної системи Швейцарії

Сторінки матеріалу:

Самоорганізація громадян присутня завжди, принаймні у будь-якому державно-організованому суспільстві. Елементи її підсилюються або слабшають, але самоорганізація громадян на рівні створення місцевої влади можлива тільки в тих випадках, коли держава перебуває в процесі організації або реорганізації. Науці відомо зовсім небагато історичних прикладів вибору такого шляху розвитку, одним з яких є приклад Швейцарії.

Аналіз процесу формування місцевого управління у Швейцарії свідчить, що це практично єдина держава, створена «знизу вгору», причому в цьому процесі місцеве самоврядування відігравало дуже важливу й навіть багато в чому вирішальну роль, що, в остаточному підсумку, й обумовило його повноту і завершеність. Унікальність даного шляху свідчить і про унікальність швейцарської моделі місцевого самоврядування. у Швейцарії місцеве самоврядування організовано на рівні «природних» територіальних утворень - громад, що обумовлено специфікою історичного розвитку муніципальної системи держави. Громади (чи муніципалітети) є складовими кантонів та являють собою найменші політичні одиниці з різним статусом. Вони об'єднують осіб, що проживають на їх території, а також виконують різні політичні й адміністративні завдання.

Протягом останніх років швейцарським громадам вдалося зберігати високий рівень автономії в межах кантонів, який можна прирівняти до рівня автономії кантонів у межах федерації. Можна навести три основні риси, які ілюструють цю автономію на муніципальному рівні:

1. Громади мають суттєву свободу у виборі способу організації власних управлінських систем у рамках, встановлених кантональним законодавством. Існують різні організаційні системи управління на муніципальному рівні, оскільки рівень автономії, наданий громадам, відрізняється залежно від кантону. Наприклад, місцевий парламент мають 20% громад, решта - асамблею / збори. Парламент є, як правило, у більших громад (від 8000 жителів). Виняток складають франкомовні кантони Женева та Невшатель, у яких усі громади мають парламенти. Крім цього, близько 30% громад обирають виконавчі органи влади за пропорційною системою, у той час, як усі інші громади - за мажоритарною системою. Приблизно одна третина громад може обирати, яку систему їм застосовувати. Крім того, в більшості кантонів громади можуть визначати кількість депутатів місцевих органів влади, а в деяких кантонах це прив'язується до кількості жителів у громаді.

2. Швейцарські громади мають широку компетенцію для виконання своїх обов'язків. Згідно з принципом субсидіарності, вся діяльність, яка не входить до компетенції вищих політичних щаблів, знаходиться в межах впливу влади громад.

3. Очевидна фіскальна автономія громад. Громади контролюють свої власні фінанси. Крім того, вони уповноважені встановлювати місцевий рівень оподаткування, що складає більше ніж третину із загально-сплачуваних громадянами податків.

Також можна спостерігати і різні проблеми, які виникли на муніципальному рівні. Основну частину витрат громад складають кошти на розвиток інфраструктури. Значна частина громад у сучасних умовах виявилась не готовою до швидкого розвитку економіки, росту населення та потреб. Тому на рівні кантонів розроблені і запроваджені різні системи та форми фінансового вирівнювання, які залежать від кількості населення, вікової структури населення, величини території, місцезнаходження громад та соціально-економічних показників. Досить часто можна спостерігати такі випадки, коли «бідний» муніципалітет вводить високі податки, і її мешканці перебираються до нових громад. І буває навпаки: коли муніципалітети, які фінансово знаходяться в кращій ситуації, мають досить низьке оподаткування і таким чином залучають до себе заможних громадян.

Протягом останніх років невеликі громади скаржаться на те, що їм бракує ресурсів, свободи та повноважень, необхідних для адекватного виконання своїх обов'язків. Пов'язано це з тим, що кількість їх обов'язків збільшується й ускладнюється. Зростає взаємозалежність між різними рівнями управління, де громади починають виконувати більші виконавчі та адміністративні функції. Більше того, громади сягають меж вичерпаності власних можливостей. Частіше це стосується великих громад, оскільки вони мають виконувати більше функцій, що тягне за собою більшу кількість проблем. Найбільш проблемними сферами для громад є опіка безробітними та людьми похилого віку, функціонування місцевих урядів (рекрутування), робота з особами, що шукають політичного притулку, громадський транспорт, інтеграція в міжнародні та молодіжні програми.

Потрібно відмітити, що населення громад стало також більш вимогливим та критичним щодо діяльності адміністративного апарату: воно більше контактує з місцевою владою напряму, намагаючись відхилити небажані проекти правовими засобами. Негативний момент полягає в тому, практично в усіх громадах спостерігається спад активності їх членів щодо виконання громадських обов'язків. У громадах стало надзвичайно важко знайти достатню кількість осіб для виконання різних управлінських завдань. Зважаючи на те, що місцева політика у Швейцарії базується на волонтерській участі, основна проблема, з якою зіткнулися місцеві органи влади - це залучення/рекрутування та вибір охочих і здібних громадян до роботи в місцевих органах на добровільних засадах. Крім того, існує міцно вкорінена традиція, за якою швейцарські громадяни займаються громадською діяльністю паралельно зі своїми іншими роботами/професіями. А це означає, що політика у Швейцарії багато в чому базується на непрофесійності. Більше ніж 90% громад не мають «політиків на повний робочий день» в органах місцевого самоврядування. Якщо мають хоч одного, то це, як правило, - мер. Навіть членів національного парламенту не можна вважати «політиками на повний робочий день». Лише у великих містах усі члени органів місцевого самоврядування отримують повну зарплатню.

Виконання управлінських обов'язків на «повну зайнятість» у Швейцарії означає, що політики не потребують іншої роботи, щоб заробляти на життя. Але це не означає, що політик отримав спеціальну освіту чи пройшов певну атестацію. Найбільш поширений зразок того, як стають місцевим політиком, це - спочатку участь в одній із численних комісій, а потім обрання на посаду місцевого виконавця. Шляхом отримання посад в органах місцевого самоврядування, у місцевому парламенті та численних комісіях громадяни можуть виконувати до 50 різноманітних політичних функцій. У малих громадах один громадянин із восьми або десяти виконує управлінську/владну функцію.

Ще однією проблемою муніципального управління є замале представництво жінок у владних інституціях. Середній відсоток жінок в органах виконавчої влади усіх кантонів Швейцарії складає менше 30%. Найбільша кількість жінок у виконавчих органах громад представлена у кантоні Люцерн. Взагалі першою громадою, яка дозволила жінкам брати участь у виборах на місцевому рівні, була маленька громада в кантоні Валліс. Після неї цьому прикладу послідували інші кантони.

Сьогодні громади не лише переосмислюють власні позиції всередині кантонів, але й розглядають різні форми співробітництва з іншими громадами, приватним сектором та обмірковують шляхи реформування місцевих виконавчих органів влади.

В останні десятиліття більшість кантонів та громад усвідомили, що рівень співпраці між ними був далеким від оптимального. Все більше повноважень делегувалося громадам, що відповідно посилювало рівень обмежень, які накладалися вищими рівнями влади. У середині 1990 років стало зрозуміло, що прийшов час реформувати місцеве самоврядування. Реформа мала прояснити та розмежувати сферу діяльності кантонів та громад. Крім того, циркулювання фінансових ресурсів між двома рівнями (кантонами та громадами) виявилося досить непрозорим і неефективним. Порушувався «принцип фіскальної відповідності/еквівалентності», який означає, що ті, хто приймають рішення, мають забезпечувати необхідні ресурси для виконання завдань. Майже в усіх кантонах були спроби переглянути та перерозподілити завдання й ресурси між різними рівнями влади. Більшість проведених реформ стали відповідати принципу «фіскальної відповідності». Хоча й невирішеними залишилася низка питань, зокрема щодо виключних повноважень громади, оптимальних форм фінансового вирівнювання між «багатими» та «бідними» громадами, засобів забезпечення ефективного використання ресурсів громад, які є перспективними напрямками майбутнього муніципального реформування.

Найбільш популярною реформаторською діяльністю швейцарських громад останнім часом є підвищення рівня співробітництва. Ідея співпраці між громадами з метою ефективності забезпечення певних послуг не є новою в швейцарській історії. Традиційною формою міжмуніципалітетної співпраці є адміністративний союз - об'єднання в рамках публічного права. Тим не менш, останнім часом громади співпрацювали і на засадах приватного права. Це надало їм більшу гнучкість, адже приватне право регулює відносини між організаціями та особами на рівних засадах та надає можливість специфікації цих відносин у контрактах. Публічне право у Швейцарії регулює організацію держави та адміністрування в рамках суверенності та носить зв'язуючий характер. На сьогодні найбільше співпраця громад спостерігається у таких сферах, як медицина, опіка людьми похилого віку, допомога безробітним, водопостачання та соціальне забезпечення. Хоч, звичайно, було б доцільно поліпшити співпрацю в таких сферах, як загальне адміністрування, планування, дозволи на забудову, охорона навколишнього середовища, інтеграція іммігрантів та місцеве самоврядування.

Муніципалітетне партнерство знову стало сьогодні актуальним питанням (як і на початку утворення Швейцарської федерації), та необхідним засобом вирішення нагальних проблем. Невеликі громади не можуть дозволити собі мати розширений адміністративний апарат із великою кількістю службовців, тому не дивно, що більшість громад звертається до послуг приватних партнерів. Послуги в рамках громадсько-приватного партнерства, як правило, охоплюють сфери будівництва та планування, в яких близько половини громад потребує зовнішньої допомоги. Значна кількість громад шукають партнерства у сферах транспорту, юридичних послуг та комп'ютерних технологій. Приватизація та аутсорсинг також стали привабливими сферами партнерства.

Актуальним аспектом розвитку муніципальної системи Швейцарії є злиття малих громад, яке створюється задля оптимізації системи управління. Як правило, жителі цих громад не дуже підтримують таке злиття, оскільки не у всіх кантонах воно є ефективним. Жодна кантональна конституція не закріплює примусового злиття громад. Все, що можуть зробити кантони для стимулювання цього процесу, - припинити фінансове вирівнювання та фінансування витратних та неефективних управлінських структур. Для об'єднання двох громад потрібна більшість голосів жителів кожної громади. Тому акцент робиться на ефективність укріплення співробітництва між громадами, а також реформування системи поділу повноважень. Вважається, що такі заходи є більш ефективними за примусове злиття муніципалітетів, які в цьому випадку будуть втрачати місцеву самобутність. Для громадян Швейцарії дуже важливим є збереження органів місцевої влади, які існували впродовж століть. Для швейцарців місцеві спільноти відіграють велику роль. Тому останнім часом у кантональні конституції були внесені поправки щодо утворення міжмуніципальних асоціацій для укріплення співробітництва між громадами та підвищення ефективності управління.