Нещодавно швейцарські місцеві уряди здійснили ряд реформ, загальним вектором яких стало спрощення процесу прийняття рішень шляхом передачі відповідних повноважень іншим органам (виконавчим, комісіям, адміністраціям) і зменшення кількості управлінських структур. У деяких випадках спостерігалося розширення адміністративної діяльності через передачу певних функцій приватному сектору. Що стосується розвитку місцевої виборчої системи, то слід зауважити, що останнім часом спостерігалася незначна тенденція до заміни мажоритарності пропорційністю (хоча були й зворотні прецеденти). Тим не менш, незважаючи на систему виборів, усі важливі партії, як правило, представлені у виконавчих органах влади на місцевому рівні. Крім того, громади, які мали великі місцеві управлінські структури, поступово здійснюють їх скорочення.

Найбільш значущими реформами місцевого управління Швейцарії є ті, що базуються на засадах проекту Нового Державного Управління (НДУ). Цей термін на міжнародному рівні позначає комплексну реформу державного сектора в адмініструванні та політиці.

У Швейцарії хвиля НДУ охопила країну у 1990 роки. Перші пілотні проекти були запущені в середині 90-х у громадах кантонів Берн, Базель-сільський та Цюріх. Відтоді кількість проектів НДУ значно збільшилася. Дослідження, проведені у кантонах у 1998 р., показали, що реформи НДУ проходили у 24 з 26 кантонів і продемонстрували, що у третині з них були позитивно сприйняті на практиці. Чверть громад зробила перші кроки з впровадження реформ, частина громад здійснила реалізацію суттєвих елементів НДУ (визначення товару, глобальний бюджет, угоди з функціонування та контракти). Ці елементи є важливими для здійснення управління в громадах на засадах методу «виконання завдань - результат». Більш популярними змінами у швейцарських громадах стали нові підходи у сфері роботи з персоналом: скасування статусу державного службовця, оплата відповідно до виконання обов'язків, заходи щодо розвитку персоналу. Ці новації бути пов'язані з пристосуванням умов праці у державному секторі до умов, властивих приватному сектору.

До сьогодні НДУ не набуло значного поширення в малих та середніх громадах, де кількість мешканців становить менше 5000 осіб. Причина, через яку більші громади швидше впроваджують НДУ, ніж малі та середні, полягає не в тому, що останні є більш консервативними або скептичними до реформ, а в тому, що більші громади й міста мають більш розгалужені й складні адміністративні структури, а значить, мають потребу спростити робочі процеси та оптимізувати завдання адміністрування. На відміну від малих громад, у більших за розміром адміністраціях підвищується здатність впровадити реформи НДУ, оскільки у них є достатньо людських та фінансових ресурсів.

Крім того, реформи НДУ були спрямовані на те, щоб упорядкувати відносини між представницькими органами місцевої влади та членами місцевих адміністрацій, надаючи першим сильнішу стратегічну орієнтацію, а останнім - більше оперативної свободи. Місцеві парламентарі є більш віддаленими від членів місцевої адміністрації, ніж члени виконавчих органів влади. Непрофесійні політики взаємодіють із адміністрацією через парламентські інструменти (запит, вимога) у той час, як члени виконавчої влади знаходяться між непрофесіоналами та адміністрацією. Особисті зв'язки між членами парламенту та бюрократами, які відіграють важливу роль на національному рівні, вважаються не дуже важливими на місцях.

У ході впровадження нещодавніх НДУ реформ у багатьох великих громадах проводилися парламентські реформи щодо зміщення компетенцій виконавчого та адміністративного характеру. Найбільш важливим наслідком впровадження цих реформ було утворення постійних парламентських комісій із підвищення знань та наступності між членами парламенту. Ці комісії готують різні проекти та пропозиції до розгляду парламенту. Баланс владних стосунків між виконавчою владою та парламентом, питання, які саме рішення підпадають під сферу парламентського вирішення, і як ці рішення можуть набути статусу довготривалих та зв'язуючих - це проблеми, яких також стосувалася парламентська реформа.

Отже, у Швейцарії відбувся ряд змін щодо процесу прийняття рішень на місцевому рівні. Найважливішими зрушеннями були: міжмуніципальна співпраця, об'єднання громад, більш чіткий розподіл завдань між кантонами та громадами і реформа адміністрування.

Останнім часом муніципальна управлінська система Швейцарії зазнає деяких труднощів, які зумовлені підвищенням вимог громадян до надання публічних послуг на місцевому рівні. Це сприяє ускладненню завдань публічного управління громади та швидкій урбанізації деяких районів через мобільність населення. Для адаптації до нових реалій громади реформують свої адміністрації, співпрацюють з іншими громадами, підвищують професійний рівень публічних службовців та вдаються до інших рішень. Водночас спостерігається зниження інтересу громадян до місцевого самоуправління, падає дієвість безпосередніх форм муніципальної демократії. Інколи громадам дуже важко зібрати необхідний кворум для прийняття необхідних рішень (половину жителів плюс один голос). Збори громад почали замінювати на представницькі органи, особливо у великих громадах. владний муніципальний реформаторский швейцарський

З юридичної точки зору відмінностей стосовно завдань та функцій між малими та великими громадами, між тими, що мають парламент, чи тими, що мають асамблею, не існує. На практиці ж, звичайно, різниця між маленькими громадами та містами величезна. У місті кожен виконавець очолює відділ з численною адміністрацією. Наприклад, місто Цюріх має дев'ять відділів, очолюваних виконавцями: президентський відділ (мер), фінансовий, поліцейський, охорони здоров'я та навколишнього середовища, будівництва доріг та переробки сміття, будівництва, комунальних послуг, освіти та спорту і соціальних послуг. Кожен із цих відділів налічує до кількох сотень працівників. У маленьких громадах такої адміністрації може й не бути, за винятком секретаря. Тому у таких громадах виконавці мають виконувати щоденні оперативні завдання та нести чисельні обов'язки.

Для муніципальних реформ Швейцарії не є актуальною проблема впровадження форм прямої демократії, оскільки її громадяни вже давно мають значний вплив на політичні рішення. Якщо й є певні тенденції до змін, то вони швидше стосуються зменшення кількості референдумів, зокрема, спостерігається прагнення зробити обов'язкові (фінансові) референдуми факультативними. Тобто, якщо апріорі немає заперечень із приводу проекту, то він не виноситься на місцевий референдум. Спостерігаються спроби інтенсивного залучення громадян в управління місцевими справами з метою їх активної участі у проектах та запобігання провалів під час прийняття остаточних рішеннях. До того ж, реформи НДУ зобов'язують місцеву владу проводити дослідження, чи задовольняє їхніх «клієнтів» якість пропонованих товарів та послуг. Політичне керівництво, орієнтоване на досягнення мети, має знати, якої саме мети досягати. Ідеально така мета має формулюватися спільно з громадянами та фіксуватися у середньостроковій перспективі розвитку та нормативній програмі.

Швейцарські громади пережили досвід багатьох реформ та інституційних змін. Але, незважаючи на інтенсивне реформування, на даний момент важко передбачити, яким буде місцеве самоврядування Швейцарії в майбутньому. Об'єднання невеликих громад є маловірогідною перспективою, оскільки зустрічає негативну реакцію населення. Більш імовірною перспективою є інтенсивна співпраця між громадами, громадсько-приватне партнерство та деталізація форм, сфер діяльності та впливу між різними рівнями публічної влади.