Курсова робота

з Господарського права

НА ТЕМУ: “Сучасний стан та перспективи правового забезпечення відновлення платоспроможності суб'єктів господарювання в Україні”

Зміст

Вступ

1. Теоретико-правові засади регулювання відносин пов'язаних з неплатоспроможністю у сфері господарської діяльності

2. Проблеми нормативно-правового забезпечення відновлення платоспроможності боржника у процедурі банкрутства

3. Шляхи удосконалення законодавства, спрямованого на запобігання банкрутству

Висновок

Список використаних джерел

правовий платоспроможність господарювання банкрутство

Вступ

У сучасному цивілізованому світі одним із ключових елементів економічної інфраструктури держави є законодавство про банкрутство, що являє собою юридичну форму втілення певних економічних процесів, які протікають у державі на конкретному етапі розвитку суспільних відносин.

Перехід до нових умов господарювання спричинив банкрутство та ліквідацію багатьох українських підприємств, а деяких з них поставив на межу банкрутства. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою засвідчує, що руйнування навіть одного окремого суб'єкта господарської діяльності тягне за собою негативні наслідки не тільки для нього та його кредиторів, але і для всього суспільства в цілому.

Дослідженню проблем інституту банкрутства у спеціальній науковій літературі приділяється дуже велика увага. Проблемам правового регулювання інституту банкрутства присвятили свої праці такі вітчизняні науковці, як В. Джунь, О. Бірюков, В. Степанов, В. Мамутов, О. Дзера, С. Жилінський та ін..

Праці зазначених вище науковців характеризують неплатоспроможність як інститут господарського права, детально розкривають питання історії, понятійно-категоріального апарату, процесуальні аспекти провадження у справі про банкрутство, здійснюють порівняльний аналіз систем неплатоспроможності, торкаючись лише деяких аспектів відновлення платоспроможності боржника у процедурі банкрутства та запобігання банкрутству.

Значний внесок у вирішення проблем, що стосуються аналізу діяльності та визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання, зробили зарубіжні вчені, а саме: З. Боді, Р. Брейлі, Б. Джордан, Е. Долан, Р. Мертон, С. Росс, Р. Холт та багато інших.

Проте в Україні все одно відчувається значний дефіцит ґрунтовних досліджень інституту банкрутства. Значущість і актуальність цієї проблеми, необхідність її вирішення і зумовили вибір теми даного дослідження.

Мета і завдання дослідження. Основна мета дослідження полягає у вирішенні важливої наукової проблеми у теоретичному і практичному аспектах: обґрунтування правової природи та групування норм, які регулюють відносини, що пов'язані з неплатоспроможністю у сфері господарської діяльності, а також розробка концепції удосконалення законодавства, спрямованого на запобігання банкрутству. Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішені такі завдання:

з'ясування суті та загальної характеристики відносин неплатоспроможності суб'єктів господарювання, виявлення їх галузевої належності;

формування принципів і методів правового регулювання процедури банкрутства;

дослідження проблем нормативно-правового забезпечення відновлення платоспроможності боржника;

аналіз правового статусу суб'єктів банкрутства, їх видів і особливостей, їх відповідальності та вироблення пропозицій щодо відповідного правового регулювання;

розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, спрямованого на запобігання банкрутству та їх ефективної реалізації.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що складаються у сфері відновлення платоспроможності боржника та заходи запобігання банкрутству.

Предмет - теоретичні та практичні питання правового регулювання відновлення платоспроможності суб'єктів господарювання та напрями його вдосконалення .

Методологічною основою дослідження стали загальнонаукові методи пізнання (формально-логічний, системно-структурний, системно-порівняльний) та спеціальні, які використовуються в юридичній науці: порівняльно-правовий, формально-юридичний та ін.

Системно-структурний і системно-порівняльний методи дослідження дозволили з'ясувати правову природу відносин банкрутства.

Формально-логічний метод був використаний при формулюванні понять (категорій) правового регулювання відносин неплатоспроможності (неплатоспроможність, банкрутство, боржник, кредитор та ін.).

Порівняльно-правовий і формально-юридичний методи дозволили підготувати та обґрунтувати концепцію удосконалення законодавства України, спрямованого на запобігання банкрутству.

Теоретичною основою дослідження слугували праці як вітчизняних (В. Джунь, О. Бірюков, В. Степанов, В. Мамутов, О. Дзера) так і зарубіжних (Б. Джордан, Е. Долан, Р. Мертон, С. Росс, Р. Холт) вчених.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення і висновки, викладені в науковій роботі, є основою для розв'язання певних практичних проблем, пов'язаних із нормативно-правовим забезпеченням відновлення платоспроможності боржника у процедурі банкрутства та ефективним використанням пропозицій щодо удосконалення законодавства, що спрямоване на запобігання банкрутству.

1. Теоретико-правові засади регулювання відносин пов'язаних з неплатоспроможністю у сфері господарської діяльності

В період реформ у національній економіці багато підприємств опинилося за межею платоспроможності. Велика кількість суб'єктів господарювання різних форм власності є збитковими. Банкрутство окремих підприємств набуло масового характеру. У світовій практиці господарювання та державного управління найбільш дієвим способом локалізації неплатоспроможності національних суб'єктів господарювання є застосування інституту банкрутства.

Інститут банкрутства є важливим, невід'ємним, еволюційно сформованим атрибутом економіки. Його основним призначенням і передумовами виникнення виступають необхідність урегулювання та узгодження інтересів суб'єктів господарської діяльності. Основна вимога до ефективного використання інституту банкрутства - його підпорядкованість державі як ієрархічно найвищому інституту суспільства, оскільки безконтрольне анархічне функціонування будь-якого інституту призводить до абсолютної дисгармонії. [5]

Суб'єкт господарської діяльності (суб'єкт господарювання) - учасник господарських відносин, який здійснює господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), має відокремлене майно і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.[7]

Говорячи про інститут банкрутства, доцільно було б дати визначення самому поняттю «банкрутство». Банкрутство (франц. banqueroute з італ. bancarotta, від banco rotto - розбитий банк) - визнана господарським судом неспроможність юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) задовольнити у встановлений для цього термін пред'явлені йому кредиторами вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом.

Неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької

діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати

грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній

платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на

загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і

зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення

платоспроможності.

Підстави та порядок визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом встановлені Господарським кодексом України (гл. 23), Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (1999) та іншими правовими актами. [6]

Виходячи з вищевказаного, необхідно зауважити, що для порушення провадження у справі про банкрутство повинні бути в наявності певні підстави. Існують підстави матеріального і процесуального характеру.

Матеріальними підставами порушення справи про банкрутство є такі: розмір вимог кредиторів повинен становити не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати; вимоги кредиторів мають бути безспірними; вимоги кредиторів не задоволені боржником протягом трьох місяців після настання строку їх погашення. Процесуальною ж підставою виступає письмова заява кредитора (кредиторів) або самого боржника, що подається до господарського суду за місцезнаходженням боржника. [26]

Правове положення неплатоспроможної юридичної особи походить від конкурентних відносин у підприємництві, безпосередньо випливає з господарського права та має органічний (генетичний) зв'язок з його предметом правового регулювання.

Суб'єкти господарювання у разі неплатоспроможності відповідно до Закону можуть бути визнані або неспроможними, або банкрутами із застосуванням до них процедур відновлення платоспроможності чи припинення господарської діяльності з подальшою їх ліквідацією.

Доктрина права України чітко виражена в преамбулі Закону, якою визначено, що цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його (боржника) банкрутом та застосування ліквідаційної процедури. Законодавець, таким чином, визначив предмет правового регулювання правовідносин неплатоспроможності у двох напрямках, які прямо вказані в законі, це: -

1) правовідносини щодо встановлення умов та порядку відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника з метою задоволення (повного або часткового) вимог конкурсних кредиторів;

2) правовідносини щодо встановлення умов та порядку визнання банкрутом суб'єкта підприємницької діяльності - боржника та застосування ліквідаційної процедури з метою справедливого і пропорційного (повного або часткового) задоволення вимог кредиторів.[8]