Типологізувати держави можна й за іншими критеріями. Так за способом набуття влади розрізняють: легітимні (законне набуття влади); нелегітимні (набуття влади здійснено незаконним шляхом) типи. За рівнем захисту прав і свобод людини і громадянина розрізняють: правові – держави із режимом конституційної законності; неправові, або держави з режимом беззаконня чи режимом революційної законності.

Функції держави. Класифікація функцій держави

Функції держави – головні напрями внутрішньої і зовнішньої діяльності держави, обумовлені її цілями й завданнями, що характеризують її класову і загальнолюдську сутність.

Функції держави реалізуються, передусім, у процесі її впливу на суспільні відносини. Їх не можна ототожнювати з функціями окремих органів держави, які є частиною апарату держави й знаходять своє вираження в компетенції.

В основу формування функцій держави покладені суспільні потреби й інтереси. Функції держави відображають реалізацію загальносоціальних або „спільних справ”, що забезпечують об’єктивне існування людей.

Класифікувати функції сучасної держави можна за різними критеріями: суб’єктами, об’єктами, способами, засобами, часом дії, принципом поділу влад, ступенем значущості, походженням та іншим елементам державної діяльності.

1) за територіальною спрямованістю чи об’єктами діяльності функції цивілізованої держави можна розділити на внутрішні й зовнішні.

Внутрішні функції – забезпечують її внутрішню політику: 1) політична – вироблення внутрішньої політики держави, регулювання сфери політичних відносин, забезпечення народовладдя; 2) економічна – регулювання сфери економічних відносин, створення умов для розвитку виробництва; організація виробництва на основі визнання й захисту різних форм власності, підприємницької діяльності; прогнозування розвитку економіки; 3) оподатковування й фінансового контролю – організація й забезпечення системи оподатковування й контролю над легальністю доходів громадян і їхніх об’єднань, а також за витратою податків; 4) соціальна – забезпечення соціальної безпеки громадян, створення умов для повного здійснення їхнього права на працю, життєвий достатній рівень та ін.; 5) екологічна – забезпечення екологічної безпеки й підтримка екологічної рівноваги на території держави; охорона й раціональне використання природних ресурсів; 6) культурна (духовна) – консолідація націй, розвиток національної самосвідомості; сприяння розвитку самобутності всіх корінних народів і національних меншостей; організація утворення, сприяння розвитку культури, науки; охорона культурної спадщини та ін.; 7) інформаційна – організація й забезпечення системи одержання, використання, поширення й зберігання інформації; 8) правоохоронна – забезпечення охорони конституційного ладу, прав і свобод громадян, законності й правопорядку.

Зовнішні функції – забезпечують її зовнішню політику: 1) політична (дипломатична) – встановлення й підтримка дипломатичних відносин з іноземними державами відповідно до загальноприйнятих норм і принципами міжнародного права; 2) економічна – установлення й підтримка торгово-економічних відносин з іноземними державами; розвиток ділового партнерства й співробітництва в економічній сфері з усіма державами, незалежно від їхнього соціального ладу й рівня розвитку; інтеграція у світову економіку; 3) екологічна – підтримка екологічного виживання на планеті; 4) культурна (гуманітарна) – підтримка й розвиток культурних і наукових зв’язків з іноземними державами; забезпечення збереження історичних пам’ятників і інших об’єктів, що мають культурну цінність; 5) інформаційна – участь у розвитку світового інформаційного простору, встановлення режиму використання інформаційних ресурсів на основі рівноправного співробітництва з іншими державами; 6) оборона держави – захист державного суверенітету від зовнішніх зазіхань як економічними, дипломатичними, так і військовими способами; 7) підтримка світового правопорядку – участь у врегулюванні міжнаціональних і міждержавних конфліктів; боротьба з міжнародними злочинами.

Зміст внутрішніх і зовнішніх функцій держави змінюється на різних етапах її розвитку. Наприклад, у незалежній Україні з переходом до ринкових відносин зміст економічної функції держави (у порівнянні зі СРСР) істотно змінився. Сфера державного управління не зводиться до державного сектора економіки. Встановлюються тільки межі для втручання держави в приватний сектор економіки. З визначенням курсу на побудову соціальної правової держави розширюється зміст і значення політичної, правоохоронної та інших функцій. Особливого значення набуває соціальна функція – створення державою умов, що забезпечують гідне життя людини.

2) за способами діяльності функції держави поділяються на: законодавчу, виконавчу (управлінська), судову, правоохоронну, інформаційну.

за тривалістю виконання: постійні; тимчасові;

за соціальним значенням: основні й додаткові;

за сферами суспільного життя: політична, економічна, соціальна функція;

за характером повноважень, що здійснюються вищими органами влади: законодавчі; виконавчі; судові.

Наведена класифікація, з одного боку, дає можливість чітко визначити напрями діяльності держави щодо реалізації кожної з цих функцій, а з іншого – виокремити форми і методи їх здійснення.

Форми і методи здійснення функцій держави

Держава повинна виконувати свої функції у притаманних їй формах, застосовувати у своїй діяльності різні методи. У правовій літературі під формами здійснення функцій держави розуміють, по-перше, специфічні види державної діяльності; по-друге, однорідну за своїм зовнішнім проявом діяльність органів держави, за допомогою якої реалізуються її функції.

Функції держави являють собою єдність змісту, форм і методів здійснення державної влади у певній сфері державної діяльності.

Форми здійснення функцій держави – це зовнішній вираз діяльності держави, що характеризує реальні можливості здійснення нею своїх функцій. Розрізняють такі форми здійснення функцій держави:

I. Правові форми – пов’язані з правовим забезпеченням функцій, а також можливістю їх охорони примусовими засобами. До правових форм належать: правотворча, тобто діяльність спеціальних державних органів з розробки та прийняття нормативно-правових актів, зміни, або відмінення правових норм, що регламентують процес реалізації функцій держави; правореалізуюча, тобто діяльність спеціальних державних органів з виконання нормативних приписів, які приймаються в результаті діяльності правотворчих органів; правоохоронна, тобто діяльність спеціально створених державою органів з метою забезпечення охорони норм права від правопорушень.

II. Організаційно-правова форма – спрямованість діяльності державних органів, підприємств та установ на роз’яснення чинного законодавства, а також матеріальне забезпечення виконання різних державних функцій (бухгалтерський облік, статистика, підготовка та перепідготовка кадрів, навчання тощо). При реалізації та здійсненні своїх численних функцій держава поряд з певними формами використовує різноманітні методи.

Найбільш поширеними методами здійснення функцій держави є наступні: переконання – реалізується шляхом правового виховання населення, проведення профілактичних заходів різного характеру; заохочення – реалізується шляхом надання різних пільг і нагород колективам та особам, які не допускають правопорушень і беруть активну участь у боротьбі з правопорушниками; примус – реалізується шляхом застосування до суб’єктів, які скоїли правопорушення, законних заходів покарання, перевиховання та власне стимулювання людей до виконання норм права.

Таким чином, при аналізі функцій держави необхідно враховувати не лише їх зміст, а й сукупність всіх форм і методів їх здійснення, оскільки конкретна функція держави являє собою єдність змісту, форм і методів здійснення державної влади в певній сфері діяльності держави.