Таким чином, несення військової служби засудженими військовослужбовцями, поряд з відбуванням покарання, відчуванням карального впливу покарання, і виконання ними військових обов'язків у специфічних умовах дисциплінарного батальйону належить до особливостей даного виду покарання [11, с. 127]. Разом з тим, правовий статус військовослужбовців строкової служби, які відбувають покарання у дисциплінарних частинах, в значній мірі відрізняється від правового статусу інших категорій засуджених.

Це пов'язано в першу чергу з тим, що даний вид покарання вважається більш гуманним в порівнянні з покаранням у виді позбавлення волі. Специфіка правового статусу засудженого до тримання в дисциплінарному батальйоні полягає також і в тому, що на засуджених військовослужбовців поширюється дія суто військових нормативних актів, наприклад, військових статутів, які не лише детально регламентують права і обов'язки військовослужбовців, а й передбачають їм певні правила поведінки.

Отже, до військовослужбовця, який утримується в дисциплінарному батальйоні, можуть застосовуватись не тільки санкції, передбачені кримінальним законодавством, а й дисциплінарні, передбачені загальновійськовими та спеціальними статутами, а також іншими військовими нормативними актами. Підтвердженням такої думки може свідчити й той факт, що утримання військовослужбовця в дисциплінарному батальйоні не тягне для нього судимості, хоча такий підхід, на мою думку, є спірним. Між правовим положенням військовослужбовців, які проходять службу у звичайних військових частинах, та військовослужбовців, які утримуються в дисциплінарних частинах, мають місце суттєві відмінності. Так, засуджені в дисциплінарному батальйоні поряд з несенням військової служби відбувають ще покарання за скоєний злочин. Як наслідок, мають місце обмеження їх в деяких правах та накладення на них додаткових спеціальних обов'язків з метою забезпечення карального впливу покарання, а також створення необхідних умов для досягнення головних завдань, які стоять перед дисциплінарним батальйоном - виправлення засуджених, та попередження скоєння ними нових злочинів.

Дисциплінарний батальйон не можна вважати частиною, де основним завданням є проходження військової служби, оскільки час знаходження в дисциплінарному батальйоні в строк служби не зараховується.

На мою думку, такий порядок є підставою вважати, що зміст назви "дисциплінарний батальйон" не повністю відповідає змісту тих правовідносин, які виникають при виконанні даного виду кримінального покарання. Саме поняття терміну "дисциплінарний" не має нічого спільного з поняттям "кримінальний".

Слово "дисциплінарний" походить від слова "дисципліна" (лат. Disciplina), що означає - навчання, виховання. Дисципліна - це також певний обов`язковий порядок поведінки громадян і членів трудового колективу чи діяльність організацій, яка відповідає нормам права і моралі суспільства чи вимогам певної організації [27, с. 191].

Отже, назва "дисциплінарний батальйон" була б більш доречною, якби тримання в дисциплінарному батальйоні застосовувалось за скоєння дисциплінарних правопорушень, які не тягнуть за собою кримінальної відповідальності. Враховуючи вищезазначене, можна зробити висновок про те, що назва місця виконання кримінального покарання відносно військовослужбовців строкової служби "дисциплінарний батальйон" потребує заміни, наприклад на "кримінально - виконавчу військову частину" чи "виправно-трудову військову частину", оскільки такі назви будуть більш змістовно відображати характер та призначення цих частин, а також сутність кримінального покарання, яке виконується в цих частинах. Наступною специфічною особливістю тримання військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні є суб'єктний склад, оскільки даний вид покарання застосовується тільки відносно військовослужбовців строкової служби. Так, серед вітчизняних вчених в свій час питання суб'єктного складу найбільш глибоко були досліджені Б.О. Кирисем [14].

Згідно з законодавством України до військовослужбовців строкової служби належать солдати, матроси, сержанти і старшини, які проходять військову службу за призовом, в межах строків, встановлених законом у Збройних силах України, Службі безпеки України, Прикордонних військах України, військах Цивільної оборони, Управлінні державної охорони України, Національній гвардії України та в ін. військових формуваннях, створених згідно з законодавством України [7; 8; 9; 10, 12, 12].

Також в ст. 62 КК України вказано, що крім військовослужбовців строкової служби покарання може призначатися військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, особам офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім військовослужбовців-жінок), на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк. В той же час в деяких публікаціях і нормативних актах зазначається, що тримання в дисциплінарному батальйоні може застосовуватись не лише до військовослужбовців строкової служби, а й до "прирівняних до них за відповідальністю осіб", а також до "курсантів військово-навчальних закладів, шкіл прапорщиків, мічманів та інших військових навчальних закладів, якщо до скоєння правопорушення вони були зараховані до навчання і не проходили строкову військову службу" [18, с. 123; 2].

Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України від 5 квітня 1994 р. також містить норму про застосування даного виду покарання виключно до військовослужбовців строкової служби, проте більш чітко воно доповнюється інструкцією про порядок відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні від 10 грудня 2004 р. Але все ж таки в цій роботі я опирався на новий КК України редакцією від 11 червня 2015 р.

Особи, призвані на строкову військову службу з порушенням вимог закону (наприклад, особи які не є громадянами України, особи які не досягли встановленого віку, особи, які підлягають звільненню від призову на строкову військову службу) чи які знаходяться на ній з порушенням вимог закону (наприклад, стали непридатними до строкової військової служби за станом здоров'я), з точки зору кримінального закону військовослужбовцями строкової служби не можуть визнаватись. Таким чином, у разі хвороби засудженого і визнання його непридатним за станом здоров'я до військової служби, військовослужбовець повинен бути звільнений з дисциплінарного батальйону достроково, а також він звільняється з рядів Збройних сил України. При цьому не відбута частина покарання може бути замінена більш м'яким покаранням.

Відповідно, за скоєні в цей період суспільно - небезпечні діяння такі особи, при наявності необхідних для цього підстав, можуть притягуватись до кримінальної відповідальності на загальних підставах тільки за вчинення не військових злочинів, а кримінальне покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців до них застосовуватись не може [3, с. 47].

Сьогодні відома практика, коли особу, яка вчинила злочин і яка є курсантом військово-навчального закладу виключають зі списків особового складу військової частини - навчального закладу. Внаслідок цього особа набуває статус військовослужбовця строкової служби. Лише після цього до неї застосовується кримінальне покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців. На мій погляд, для легітимного застосування даного виду кримінального покарання до курсантів військово-навчальних закладів, необхідно внести відповідні зміни до законодавства України, зокрема до статті 62 Кримінального кодексу України, та Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України, де необхідно чітко визначити коло осіб, до яких може бути застосовано даний вид покарання. Утримання в дисциплінарному батальйоні може застосовуватись тільки за злочини, скоєні в період проходження строкової служби, у тому числі під час знаходження у звільненні, відпустці, відрядженні, на лікуванні [8, ст. 24].

За злочини, скоєні до початку проходження строкової військової служби, чи після її закінчення тримання в дисциплінарному батальйоні як вид покарання не застосовується. Таким чином, для правильного вирішення питань, пов'язаних з триманням військовослужбовців для відбуття покарання у дисциплінарному батальйоні важливе практичне значення має визначення початкового та кінцевого моментів знаходження на військовій службі.

Відповідно до ст. 24 Закону України від 18 червня 1999 року "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", початком знаходження на строковій військовій службі вважається день прибуття призовника до військового комісаріату для відправлення його до військової частини, а закінченням - день, коли військовослужбовець виключений наказом по військовій частині зі списків особового складу. Проте такий порядок визначення початкового моменту знаходження на строковій військовій службі більш характерний для обчислення стажу роботи, строків служби, застосування законодавства про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей тощо. Що ж стосується кримінально - правових правовідносин, то такий порядок не зовсім підходить для визначення військовослужбовця строкової служби як суб'єкта кримінального права, а тому потребує уточнення.

Суб'єктом військово-правових відносин призовник стає не просто в день прибуття до військового комісаріату для відправлення до військової частини, а з моменту його фактичної явки (реєстрація прибуття). Тільки після його реєстрації у військовому комісаріаті він надходить у розпорядження військового відомства і з цього моменту починається його військова служба. Тобто, до моменту реєстрації прибуття у військовий комісаріат реальних військових правовідносин не існує, а , відповідно, немає військовослужбовця строкової служби як суб'єкта таких правовідносин. Саме тому законодавець вважає ухилення від призову на строкову військову службу злочином проти забезпечення призову та мобілізації (ст. 335 Кримінального кодексу України), а, ухилення особи від військової служби після явки до військового комісаріату вважається військовим злочином [2, ст.ст. 407-409].

Таким чином, початком перебування на строковій військовій службі є час фактичної явки (для реєстрації прибуття) особи у військовий комісаріат для відправлення у військову частину.

Що ж стосується кінцевого моменту перебування на строковій військовій службі, то таким моментом е час (день і година) з якого військовослужбовець виключений наказом по військовій частині зі списків особового складу.

З цього моменту військово-правові відносини припиняються, і особа перестає бути військовослужбовцем строкової служби, здобуваючи статус військовозобов'язаного.

Отже, після одержання військовослужбовцем на руки документів про звільнення зі строкової військової служби, до нього не може бути застосовано кримінальне покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні.