? громадяни України, які мають спеціальні звання середнього, старшого та вищого начальницького складу або класні чини, - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу з одночасним присвоєнням військових звань у порядку переатестації відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України про військовий обов'язок та військову службу.

б) до осіб офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом.

З цього приводу справедливо відзначено те, що офіцери, призвані на військову службу за призовом, за своїм правовим станом прирівнюються до офіцерів, котрі проходять службу за контрактом.

Також, як засвідчує аналіз чинного законодавства, це покарання може застосовуватися до таких категорій військовослужбовців:

1) до військовозобов'язаних, які вчинили злочин у період проходження ними військових зборів. Водночас у деяких джерелах відображена дещо інша позиція.

Не заперечуючи можливості їхнього покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні, можна вважати, що громадяни, які перебувають у запасі, вчинили злочини в період проходження військових зборів, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності лише в тому випадку, якщо у відповідних статтях КК України не зазначені конкретні категорії військовослужбовців, на яких поширюється ця відповідальність. З цією позицією я погоджуюся, адже за законодавством України проходження військових зборів не визнається строковою службою, окрім того, указівка про громадян, призваних на військові збори, як про самостійних суб'єктів злочинів проти військової служби, на жаль, законодавцем не визначена [22, с. 22];

2) до військовослужбовців жіночої статі;

3) частково - до громадян інших держав, призваних, відповідно до міжнародних договорів України, у прикордонні війська України. Висновки. Як було вище відмічено, іноземні громадяни, призвані на військову службу в прикордонні війська України, відповідно до двосторонніх угод між Україною та низкою закордонних держав, мають статус військовослужбовців за призовом і несуть відповідальність за злочини проти військової служби за КК України.

Тому їм може призначатися покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні, однак призначене військовим судом покарання вони повинні відбувати на території своєї держави. Водночас не в усіх країнах, з якими Україна уклала подібні угоди, існують умови для відбування такого виду покарання. Зокрема, у Республіці Таджикистан відсутні подібний вид покарання й, відповідно, умови для його виконання. Тому в цьому випадку застосування покарання у вигляді тримання військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні, призваним з указаної Республіки, неможливе.

3. Проблеми щодо тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців

Чинну систему покарань можна охарактеризувати як спрямовану у бік гуманізації, в тому числі, і через збільшення її обсягу за рахунок появи нових видів. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (далі по тексту - в/с), не є новелою КК України, будучи відомим та застосовуваним інститутом. Військові підрозділи, у складі яких відбували покарання порушники військового порядку (переважно - солдати-утікачі), сформовані ще у 1826 році, під час правління імператора Миколи І. Відбуваючи покарання, засуджені працювали на тяжких роботах, займалися різними "солдатськими премудростями нижніх рангів". Після відбуття повного строку покарання та за умови позитивної характеристики з боку командування роти, арештантів могли повернути до армії [24, с 459].

У КК тримання в дисциплінарному батальйоні в/с передбачено санкціями статей 402-407, 409, 411-414 та 421 розділу XIX "Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)". Як випливає зі змісту ст.62 КК, аналізований вид покарання призначається у випадках, передбачених кодексом, одночасно норма наділяє суд можливістю (із врахуванням обставин справи та особи засудженого), замінити в/с позбавлення волі на тримання в дисциплінарному батальйоні, навіть, якщо санкція статті не передбачає такого виду покарання.

Останнім часом у науковій літературі триває дискусія з приводу доцільності подальшого існування в системі покарань означеного виду. З однієї сторони, реалізація такого кроку може"гальмувати" процес подальшої гуманізації інституту покарання у кримінальному судочинстві, одним із принципів якого є широке застосування альтернативи позбавленню волі. З іншої ж, - наводяться достатньо переконливі аргументи, які свідчать про значну "втрату"ним свого потенціалу.

Сьогодні у складі Військової служби правопорядку ЗСУ функціонує 1 дисциплінарний батальйон. Дані статистики свідчать про негативну динаміку застосовуваних судами покарань даного виду. Так, тримання в дисциплінарному батальйоні було призначено: у 2002 р. - для 137 в/с (питома вага в загальній кількості засуджених - 0,07%), у 2003 р. - для 102 в/с (0,05%), у 2004 р. - для 124 в/с (0,1%), у 2005 р. - для 88 в/с (0,05%), у 2006 р. - для 41 в/с (0,03%) [20]. При тому, що питома вага засуджених в/с (яким призначено усі види покарань), по відношенню до загальної кількості засуджених стабільно складає 0,4%. Станом на січень 2012 року покарання у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні відбувало взагалі лише 5 сержантів і солдатів [20].

Наводячи аргументи щодо необхідності розширення системи покарань, угорський фахівець Каролі Бард зазначає, що, згідно з новою політикою в цій галузі, при застосуванні кримінальних покарань необхідно враховувати суто прагматичні, тобто економічного характеру, міркування [4, с. 412]. Уявляється, що дане твердження цілком слушно може бути використаним і у відношенні до покарань, які "відживають" своє, підтверджуючи свою ефективність для досягнення мети покарання лише екскурсом у історію. Держава безумовно повинна рахуватися із економічними затратами, забезпечуючи тримання в/с у дисциплінарному батальйоні. За даними Головного управління військових прокуратур ГПУ, на порушників військової дисципліни припадає майже у 40 разів більша кількість персоналу, (не менше 180 осіб), яким тільки на зарплату щороку виділяється 5,7 млн. гривень [20].

Чи простежується взагалі відмінність між дисциплінарним батальйоном (як місцем відбування покарання),та військовою частиною? Тоді як ч. 5 ст. 71 Кримінально-виконавчого кодексу України імперативно покладає на в/с, які тримаються в дисциплінарному батальйоні, обов'язок займатися суспільно корисною працею, вимагає проведення з ними соціально-виховної роботи, загальноосвітнього і професійно-технічного навчання, громадського впливу. Це є першочерговим завданням. І вже як доповнення до вище перелічених заходів впливу - із засудженими також проводяться військові навчання. Зазначеному кореспондують і положення Інструкції про порядок відбування покарання засуджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарному батальйоні (затвердженої наказом міністра оборони України від 29.11.2004 №567 та зареєстрованої 10.12.2004 у Міністерстві юстиції України за №1572/10171).

Аналізуючи діяльність дисциплінарних військових частин з організації професійного навчання і трудового використання засуджених, науковці роблять висновки, що у цій сфері немає і єдиної організаційної бази. На результати професійної підготовки значно впливають такі чинники: засуджені не можуть пройти курс професійно-технічного навчання, тому що строки цього виду покарання варіюються в межах від шести місяців до двох років; більшість засуджених не має необхідної попередньої професійної підготовки для продуктивної трудової діяльності; перелік пропонованих спеціальностей (професій) не відповідає інтересам і нахилам багатьох засуджених [12].

Підводячи підсумки, можна констатувати ефемерність досягнення, за існуючих обставин, мети кримінального покарання у вигляді тримання військовослужбовців в дисциплінарному батальйоні. системи кримінальних покарань.

Висновки

Узагальнюючи викладене, можна зазначити, що:

1. Покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених КК України, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.

2. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.

Тримання в дисциплінарному батальйоні застосовується до військовослужбовцям строкової служби, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, особам офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім військовослужбовців-жінок). Таке покарання є одним із видів основних покарань.

Покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні застосовується судом у випадках, передбачених КК України, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк (ч. 1 ст. 62). До засуджених військовослужбовців, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні замість позбавлення волі застосовуватися не може.

Військовослужбовці, що відбувають тримання у дисциплінарному батальйоні, не підлягають звільненню від відбування цього покарання з випробуванням (ст. 75). Але до них може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81).

3. Постала потреба вирішення доцільності існування даного виду покарання, що вимагає прискіпливого вивчення ситуації (кримінального, кримінально-виконавчого, кримінологічного) характеру , щоб у подальшому сформувати одностайну позицію з локальних питань реформування системи кримінальних покарань.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР [Електронний ресурс]: Офіційний веб-портал Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.

2. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство із змінами та доповненнями (станом на 11 червня 2015 року). - К.: "Алерта", 2015. - 207 с.

3. Кримінально-виконавчий кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 11 червня 2015 р.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). - К.: Паливода А.В., 2015. - 104 с.

4. Закон України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" чинне законодавство із змінами і доповненнями (станом на 14 травня 2015 року)

5. Про практику призначення військовослужбовцям покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні": Постанова Пленуму Верховного Суду України №17 від 26 грудня 2003 року. / Бюлетень законодавчої та юридичної практики. - 2004. - №1. - С. 64-66.

6. Положення "Про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України" // Довідник міліціонера. - К.: 2005. - С. 105-119.

7. Про практику направлення військовослужбовців, які вчинили злочин, у дисциплінарний батальйон: Постанова Пленуму Bерховного Суду України від 28 грудня 1996 року // Kомn. бібл. "Інфодіск": "Законодавство України".